Рішення № 93008546, 23.11.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 листопада 2020 року Справа №480/7063/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Шевченко І.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області), в якому просив:

- визнати протиправним рішення відповідача щодо відмови у праві виходу на пенсію за вислугу років;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити, нарахувати і виплатити йому пенсію за вислугу років з дня звернення з відповідною заявою 15.09.2020.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернувся до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівник охорони здоров`я. Проте, відповідачем відмовлено в призначення пенсії за вислугу років у зв`язку з відсутністю спеціального стажу 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017. Позивач не погоджується з даним рішенням відповідача та вважає його таким, що порушує його права на соціальний захист.

Ухвалою суду від 21.10.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та встановлено строк відповідачу для подання відзиву та доказів, які наявні у відповідача.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву, у якому представник відповідача проти позовних вимог заперечував та просив відмовити в їх задоволенні, зазначивши, що відповідно до п.2-1 Розділу ХV Прикінцеві положення Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV) особам, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідний для призначення пенсії за вислугу років, передбачений статтями 52, 54 та 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", пенсія за вислугу років призначається за їхнім зверненням з дотриманням умов, передбачених Законом України "Про пенсійне забезпечення". А згідно п.16 вказаного розділу до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" застосовуються в частині визначення права на пенсію за вислугу років для осіб, які на день набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" мають вислугу років та стаж, необхідні для призначення такої пенсії. Враховуючи, що станом на 11.10.2017 стаж позивача за вислугу років становив лише 25 рік 1 місць 27 днів замість необхідних 26 років 6 місяців, стверджує, що позовні вимоги не підлягають задоволенню. Окремо стверджує, що суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження, які віднесені до компетенції цього органу. Просив відмовити у задоволенні позову.

23.11.2020 позивачем подано відповідь на відзив, в якому підтримав доводи, викладені у позові.

Суд, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача із заявою від 15.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років, відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (а.с.42).

Рішенням, викладеним у листі від 23.09.2020 за №1800-0302-8/46748 відповідач відмовив позивачу у призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» як працівнику охорони здоров`я, у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу 26 років 6 місяців станом на 11.10.2017 (наявний стаж 19 років 9місяць 2 дні) (а.с.14).

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Статтею 2 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон України «Про пенсійне забезпечення») визначено, що за цим Законом призначаються: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років; б) соціальні пенсії.

Згідно до ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення», звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Відповідно до ст. 52 Закону України «Про пенсійне забезпечення», право на пенсію за вислугу років мають, зокрема, працівники охорони здоров`я відповідно до пункту «е» статті 55.

Пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (в редакції до внесених змін Законом України від 02.03.2015 №213-VІІІ, що набрали чинності 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213-VІІІ було підвищено, зокрема, спеціальний стаж, необхідний для виходу на пенсію, а Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 №911 встановлено раніше не передбачений законодавством вік виходу на пенсію для окремих категорій громадян, а саме: 55 років - для працівників освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення.

Проте суд зазначає, що рішенням Конституційного Суду України від 04.06. 2019 N 2-р/2019 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII.

У Рішенні Конституційного Суду України від 04.06.2019 N 2-р/2019 зазначено, що на думку Конституційного Суду України, внесення змін Законом N 213 до оспорюваних положень Закону N 1788 щодо підвищення на п`ять років пенсійного віку для жінок, збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років, здійснювалося без урахування юридичної природи призначення пенсії за вислугу років, визначеної статтею 51 Закону N 1788, а саме того, що вказана пенсія встановлюється окремим категоріям громадян, зайнятих на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності або придатності до настання віку, що дає право на пенсію за віком. Дія статті 51 Закону N 1788 поширюється на громадян, зайнятих на всіх без винятку роботах, вказаних у статтях 54, 55 Закону N 1788. Таким чином, зі змісту оспорюваних положень Закону N 1788 випливає, що стан здоров`я усіх працівників, зайнятих на роботах, визначених пунктом "а" статті 54, пунктами "а", "б", "в", "г", "д", "е", "є", "ж" статті 55 Закону N 1788, через певний проміжок часу погіршується, у зв`язку з чим вони втрачають свою професійну працездатність або придатність до настання віку, що дає право на пенсію за віком.

Положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону N 1788 зі змінами, внесеними Законом N 213 щодо підвищення на п`ять років віку виходу на пенсію для жінок, а також збільшення на п`ять років загального та спеціального стажу роботи, необхідного для призначення пенсії за вислугу років для окремих категорій працівників, є такими, що позбавляють вказаних осіб права на соціальний захист і не відповідають конституційним принципам прав і свобод людини, соціальної держави.

Відповідно до п. 2 резолютивної частини рішенням Конституційного Суду України від 04.06.2019 N 2-р/2019, положення пункту "а" статті 54, статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 N 1788-XII зі змінами, внесеними законами України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII, "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тобто, зазначені положення Закону України "Про пенсійне забезпечення" втратили чинність з 04.06.2019.

Таким чином, з 04.06.2019 при призначенні пенсії за вислугу років необхідно керуватися статтею 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції чинній до внесення до неї змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 N 213-VIII та "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 24.12.2015 N 911-VIII, які визнано неконституційними.

Отже, на день звернення позивача із заявою від 15.09.2020 про призначення пенсії за вислугу років, пунктом «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивач, зокрема, з 05.05.1997 по 28.11.1997 працював на посаді шкільної медичної сестри в Сумській міській дитячій лікарні, перейменованої в КУ «Сумська міська дитяча клінічна лікарня», з 08.12.1997 о 17.07.1998 у комунальній установі «Сумська міська станція швидкої медичної допомоги» - на посаді санітара виїзної бригади, з 17.07.1998 переведений на 0,25 ставки фельдшера виїзної бригади, суміщаючи 0,75 ставки санітара виїзної бригади, з 01.03.1999 - переведений на 0,5 ставки фельдшера виїзної бригади, суміщаючи 0,5 ставки санітара виїзної бригади, а з 01.09.2000 - переведений на 1,0 ставки на посаді фельдшера виїзної бригади, на якій пропрацював до 19.03.2013. 19.03.2013 був звільнений по переводу та з 20.03.2013 прийнятий у комунальне некомерційне підприємство Сумської обласної ради «Сумський обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» на посаду фельдшера з медицини невідкладних станів станції екстреної (швидкої) медичної допомоги, на якій працював до 31.07.2017. З 01.08.2017 позивач був прийнятий до комунального некомерційного підприємства Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» на посаду фельдшера швидкої медичної допомоги виїзної спеціалізованої швидкої допомоги.

Вказане вбачається з копії трудової книжки (а.с.10-13), довідок №212 від 26.08.2020 (а.с.17), від 15.09.2020 №24.04-17/76 (а.с.18), від 31.08.2020 №01.2-25/819/6 (а.с.19), довідки від 17.08.2020 №01-17-26-149 (а.с.20), від 20.10.2020 №01-17-26-1639 (а.с.39) та копій актів перевірки обґрунтованості видачі документів для оформлення пенсії (а.с.32-37,40-41) достовірності поданих відомостей. Рішенням відповідача, викладене у листі від 23.09.2020 (а.с.45) підтверджено, що станом на 11.10.2017 у позивача вже наявний стаж 19 років 9 місяць 2 дні та у даному рішенні відповідач не спростовує наявність у позивача спеціального стажу у даному обсязі та належність періоду роботи до пільгового стажу.

При цьому, після 11.10.2017 позивач продовжував працювати до 31.03.2020 на посаді фельдшера швидкої медичної допомоги виїзної спеціалізованої швидкої допомоги у комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань», а з 03.04.2020 і, зокрема, по час складання довідки - на посаді сестри медичної у комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласний клінічна спеціалізована лікарня», що підтверджується копією трудової книжки (а.с.13,10), довідки від 18.08.2020 №01-55/1763 (а.с.21).

Окремо суд відмічає, що згідно ст. 60 Закону «Про пенсійне забезпечення» робота в лепрозорних і протичумних закладах охорони здоров`я, у закладах (відділеннях) з лікування осіб, заражених вірусом імунодефіциту людини або хворих на СНІД, в інших інфекційних закладах (відділеннях) охорони здоров`я, у патолого-анатомічних і реанімаційних відділеннях закладів охорони здоров`я, а також у закладах з надання психіатричної допомоги зараховується до стажу роботи у подвійному розмірі.

Тобто період роботи позивача (зокрема, з 01.08.2017 по 18.08.2020) у комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласний клінічний медичний центр соціально небезпечних захворювань» та комунальному некомерційному підприємстві Сумської обласної ради «Обласний клінічна спеціалізована лікарня» зараховується у подвійному розмірі, що складає більше шести років (за період з 01.08.2017 по 31.03.2020 та з 03.04.2020 по 18.08.2020).

Відтак, на момент звернення позивача до ГУ ПФУ в Сумській області - 15.09.2020 у ОСОБА_1 було більше ніж 25 років стажу, що є достатнім стажем для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

При цьому, суд відмічає, що ні у рішенні, ні у відзиві представник відповідача не спростовує наявність у позивача станом на момент звернення з заявою у вересні 2020р. спеціального стажу більше 25 років та належність періоду роботи до пільгового стажу.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що рішення ГУ ПФУ в Сумській області, викладене у листі від 23.09.2020 №1800-0302-8/46748 не відповідає критеріям, встановленим ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України та є протиправним, а тому суд, з урахуванням ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України вважає необхідним позовні вимоги задовольнити та визнати протиправним та скасувати таке рішення відповідача, а також, зобов`язати відповідача призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до п. «е» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.09.2020.

Щодо дати призначення пенсії судом враховано, що відповідно до ч.1 ст. 44 Закону №1058-ІV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Відтак, суд вважає, що пенсія позивачу має бути призначена з дня звернення з 15.09.2020 (а.с.42).

Доводи представника відповідача з посиланням на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.03.2020 у справі №280/5447/19, та норми Розділу ХV Прикінцеві положення Закону №1058-ІV суд не приймає до уваги, оскільки відповідно до частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України висновки апеляційного суду, висловлені у вказаному судовому рішенні щодо застосування норм матеріального права у подібних правовідносинах, не створюють обов`язку для врахування цих висновків судами при вирішенні інших подібних справ. Провідна роль у забезпеченні єдності судової практики належить Верховному Суду.

При цьому, статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову. Органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 75 та п. 3 ч. 1 ст. 85 Основного Закону єдиним органом законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України, до повноважень якої, серед інших, належить й прийняття законів (внесення змін до законів та їх скасування).

Питання про відповідність Конституції України законів України та у передбачених Конституцією України випадках інших актів вирішує Конституційний Суд України в порядку, визначеному Законом України від 13 липня 2017 року N 2136-VIII "Про Конституційний Суд України".

На момент звернення ОСОБА_1 до ГУ ПФУ в Сумській області із заявою про призначення пенсії за вислугою років норми Закону України «Про пенсійне забезпечення» були чинними. Цей закон не скасований Верховною Радою України, його положення не визнавалися неконституційними або незаконними і на сьогодні.

Умови та порядок призначення пенсії за вислугу років саме працівникам охорони здоров`я визначалися Законом України «Про пенсійне забезпечення», як на момент виникнення спірних правовідносин між учасниками справи, так і на час розгляду цієї справи.

Схожі висновки зроблені і Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 31.10.2018 у справі №876/5312/17.

Таким чином, враховуючи, що саме Законом України «Про пенсійне забезпечення» визначаються умови та порядок призначення пенсії за вислугу років працівникам охорони здоров`я, а даним Законом (п. «е» ст. 55) з 04.06.2019 передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення при наявності спеціального стажу роботи від 25 до 30 років за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, незалежно від віку, суд не приймає до уваги зазначені вище доводи представника відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що призначення пенсії є його дискреційними повноваженнями, суд не приймає до уваги, враховуючи наступне.

На законодавчому рівні поняття «дискреційні повноваження» суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

Тобто, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У справі, що переглядається, повноваження пенсійного органу щодо призначення пенсії передбачені Законом України «Про пенсійне забезпечення» та Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Умови, за яких пенсійний орган відмовляє у призначенні пенсії, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, пенсійний орган повинен призначити пенсію. Повноваження пенсійного органу та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, за умови звернення особи з усіма необхідними для призначення пенсії документами, - призначити пенсію. За законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями. Тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Також, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15, а також у постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі №227/3208/16-а. Щодо ефективного способу захисту шляхом зобов`язання відповідача призначити пенсію з певної дати зроблено висновки Верховним Судом і у постановах від 29.04.2020 у справі №826/9781/18, від 25.06.2020 у справі №520/10521/19.

У зв`язку з цим зазначені вище доводи представника відповідача не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи положення вказаних норм, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області суму судового збору в розмірі 840,80 грн, сплаченого згідно з квитанцією від 19.10.2020 (а.с.7).

Керуючись ст.ст.90, 241, 242, 243, 244, 245, 246, 250, 255, 295, 297, п.15.5 Розділу VІІ Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м.Суми, вул.Пушкіна, буд.1, код ЄДРПОУ 21108013) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області, викладене у листі від 23.09.2020 №1800-0302-8/46748, яким відмовлено ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до пункту «е» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 15.09.2020.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,РНОКПП НОМЕР НОМЕР_1 ) витрати на оплату судового збору в сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80коп.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення. Апеляційні скарги до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи подаються через Сумський окружний адміністративний суд.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 23.11.2020.

Суддя І.Г. Шевченко