Рішення № 93007280, 23.11.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" листопада 2020 р. справа № 300/2018/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Головного управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області до Акціонерного товариства «Оріана», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Фонд державного майна України, про накладення арешту на кошти та інші цінності, які знаходяться у банку платника податку, -

В С Т А Н О В И В:

Головне управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - позивач, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, контролюючий орган) звернулося в суд з адміністративним позовом до Акціонерного товариства «Оріана» (надалі по тексту також - відповідач, АТ «Оріана», платник податків, товариство, акціонерне товариство) про накладення арешту на кошти та інші цінності, в межах суми податкового боргу.

Підставою звернення ГУ ДПС в Івано-Франківській області до суду із вказаним адміністративним позовом слугувала несплата відповідачем податкового боргу в загальному розмірі 262 004 218,70 гривень та реалізація позивачем положень підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, так як балансова вартість акціонерного товариства (3 834 000 гривні) є меншою від податкового боргу (262 004 218,70 гривень), а інше майно платника податку не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 17.08.2020 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (том І, а.с.55-58), відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).

Представник Акціонерного товариства «Оріана» 28.08.2020 подав на адресу суду клопотання, в якому просив залучити до участі у розгляді справи Фонд державного майна України як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (том І, а.с.62, 247). Дане клопотання мотивоване тим, що Акціонерне товариство «Оріана» включено до об`єктів великої приватизації державної власності, а Фонд державного майна України є власником пакета акцій (частки) в розмірі 99,9988%, тому рішення у справі може вплинути на права та обов`язки останнього.

Судом, розглянувши зазначене клопотання, 21.09.2020 постановлено ухвалу, згідно із резолютивною частиною якої, клопотання відповідача задоволено: залучено Фонд державного майна України (ідентифікаційний код юридичний особи 00032945, місцезнаходження юридичної особи: вул. Генерала Алмазова, 18/9, м. Київ, 01133) до участі в справі №300/2018/20 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача (том ІІ, а.с.16 та зворотна сторона).

На виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі, представником позивача 04.09.2020 подано до суду додаткові пояснення за №562/09-19-08-03/11 від 03.09.2020 (том І, а.с.66-68), відповідно до яких, сума загальної заборгованості відповідача у розмірі 262 004 218,70 гривень є узгодженою, оскільки набула статусу податкового боргу, що підтверджується довідко про борг платника та зворотною стороною інтегральної картки платника податків (надалі по тексту також - ІКП). Разом з цим, представник надав пояснення стосовно різниці у визначенні понять «балансова вартість майна» суб`єкта господарювання та «вартість основних засобів» такого суб`єкта, та зазначив, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області для підтвердження того, що балансова вартість майна АТ «Оріана» менша суми податкового боргу, взято до уваги вартість основних засобів оскільки саме основні засоби практично можуть стати джерелом погашення податкового боргу. Інше майно, зазначене в балансі, не може бути реалізоване з метою погашення такої заборгованості. Відповідно до Балансу АТ «Оріана» станом на 30.06.2020 балансова вартість майна товариства становить 334 431 000 гривень, однак, актив на суму 195 706 000 гривень - це інші фінансові інвестиції, з яких 187 751 680 гривень становить частка АТ «Оріана» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко» (надалі по тексту також - ТОВ «Оріана-Еко») в розмірі 51%.

Представник також зауважив, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 за №358-р державний пакет акцій АТ «Оріана» у розмірі 99,9988% статутного капіталу віднесено до об`єктів великої приватизації державної власності, а відповідно до пункту 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 за №2269-VІІІ забороняється вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

Відповідач скористався правом подання відзиву на позовну заяву за №944 від 03.09.2020, який отримано судом 04.09.2020 (том І, а.с.95-107). У відзиві представник відповідача із вимогою ГУ ДПС в Івано-Франківській області не погодився, зокрема, зазначив, що оскільки грошові кошти також належать до майна АТ «Оріана» та у розумінні статті 192 Цивільного кодексу України є майном, дії щодо накладення арешту на кошти зобов`язані вчинятись позивачем у відповідності із приписами статті 94 Податкового кодексу України (надалі по тексту також - ПК України). Представник наголосив, що згідно із пунктом 94.4. статті 94 ПК України законодавцем чітко встановлено заборону накладати арешт на кошти, якщо у боржника відсутнє майно. На переконання відповідача, ГУ ДПС не зверталось до суду із вимогою, передбаченою підпунктом 20.1.34 1 пункту 20.1 статті 20 ПК України, натомість, норма, на яку посилається позивач у позові прямо відповідає положенням пунктів 95.3 та 95.4 ПК України.

Стосовно невиконання позивачем вимог статей 95 та 61 ПК України, представник відповідача вказав, що ні ГУ ДПС в Івано-Франківській області, ні ГУ ДФС в Івано-Франківській області, так само як і Калуська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області не зверталися до суду щодо надання дозволу на погашення усієї суми податкового боргу за рахунок майна платника податків, що перебуває у податковій заставі. Згідно із пунктом 95.5 статті 95 ПК України рішення про стягнення коштів з рахунків такого платника податків у банках є вимогою стягувача до боржника, що підлягає негайному та обов`язковому виконанню шляхом ініціювання переказу у платіжній системі за правилами відповідної платіжної системи; таке рішення вручається платнику податків і є підставою для стягнення. Однак, як зазначає відповідач, у матеріалах справи відсутня вимога стягувача до боржника так як наявне тільки рішення про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу №275/09-19-51-17-21 від 07.11.2018.

Спірним, на думку представника АТ «Оріана», є і заявлена позивачем до стягнення сума боргу. Так, відповідачу відомо про рішення суду щодо стягнення сум у загальному розмірі 120 931 502,32 гривень, яка є значно меншою ніж заявлено в позовній заяві (постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду у справах: №№809/1275/16, 809/3326/14, 2а-3009/10/0970, 2а-3544/11/0970, 2а-4339/10/0970, 2а-1841/11/0970, 2а-1986/09/0970, 2-а-5897/2008). Водночас, стягувачем згідно вказаних рішень є Калуська об`єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (надалі по тексту також - Калуська ОДПІ), натомість правом на арешт коштів щодо такого стягнення у встановленому законом порядку позивач не наділений, у зв`язку із відсутністю передавальних актів із стягненої заборгованості позивача. Разом з цим, зауважив, що позивач також не додав витяги, які б свідчили про реєстрацію податкової застави у відповідному державному реєстрі майна АТ «Оріана».

Підсумовуючи, у відзиві представник відповідача вказав, що у випадку детального обліку та належного його ведення позивач зобов`язаний був обчислювати дані борги та належним чином їх передавати згідно передавальних актів, вести їх належний облік із зарахуванням належних платежів за сплаченими податками та, відповідно, вести облік пені, що є значно меншою ніж заявлено в картках обліку.

На підставі викладеного, просив у задоволені вимог ГУ ДПС в Івано-Франківській області відмовити в повному обсязі.

Від АТ «Оріана» 14.09.2020 в суд надійшло клопотання №949 від 14.09.2020 про витребування доказів, мотивоване необхідністю об`єктивного розгляду справи, недопущення порушень прав відповідача для з`ясування всі обставин справи (том ІІ, а.с.1).

Розглянувши таке клопотання, судом постановлено ухвалу від 08.10.2020, відповідно до змісту якої, клопотання задоволено частково: витребувано у Головного управління Державної податкової служби в Івано-Франківській області детальне письмове пояснення щодо визначених у резолютивній частині ухвали питань та належним чином оформлені додаткові письмові докази (том ІІ, а.с.43-47).

Позивачем 05.10.2020 подано до суду відповідь на відзив №4293/10/09-19-05-03 від 02.10.2020 (том ІІ, а.с.22-23 та зворотна сторона), згідно зі змістом якої, із твердженнями відповідача представник ГУ ДПС в Івано-Франківській області не погодився. Серед іншого, вказав, що за приписами підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України, арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду. Водночас, право контролюючого органу звертатися до суду про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу передбачено і підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України. Тобто, позивач стверджує, що на законодавчому рівні положеннями норм податкового законодавства розрізнено правові поняття щодо арешту майна та арешту на кошти, які знаходяться в банківських установах платника податків. Не зважаючи на віднесення коштів також до переліку майна платника податків, що складає загальний об`єкт, в той же час має свої особливості та різницю виникнення підстав для вчинення відповідних дій пов`язаних із встановленням певного виду обмеження щодо такого майна (коштів), у вигляді арешту, а також можливим порядком його застосування. Обидва види арешту, розрізняються процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів). В зв`язку з чим, має місце різна правова природа виникнення та регулювання цих предметів, які не можна вважати тотожними в межах спірних правовідносинах.

Представник зазначає, що звернення позивача до суду із даним позовом та заявлення таких позовних вимог, зумовлено низкою правових підстав (умов) якими є або наявність податкового боргу, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Так, згідно доводів представника позивача, звертаючись з позовом до Івано-Франківського окружного адміністративного суду ГУ ДПС в Івано-Франківській області виходило з того, що приписи підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, є спеціальними щодо норм пункту 94.2 статті 94 цього Кодексу та якими встановлено окремі підстави застосування арешту коштів на рахунку платника податків.

Окремо, в частині тверджень відповідача у відзиві на позов про те, що позивач не є належним стягувачем в межах даного спору, то, як вважає представник контролюючого органу, правонаступництво у сфері управлінської діяльності органів державної влади (публічне правонаступництво) передбачає повне або часткове передання (набуття) адміністративної компетенції одного суб`єкта владних повноважень (суб`єкта публічної адміністрації) до іншого або внаслідок припинення первісного суб`єкта, або внаслідок повного чи часткового припинення його адміністративної компетенції, а тому доводи АТ «Оріана» в цій частині, на переконання позивача, також є безпідставними.

Стосовно балансу АТ «Оріана» станом на 30.06.2020 у відповіді на відзив вказано, що більшу частину балансової вартості майна товариства становить актив на суму 195 706 000 гривень - це інші фінансові інвестиції, з яких 187 751 680 гривень становить частка АТ «Оріана» в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в розмірі 51%, на яку накладено арешт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (надалі по тексу також - ЄРДР) за №42018091080000021 від 01.06.2018.

АТ «Оріана» 15.10.2020 подало до суду клопотання №1066 від 15.10.2020 про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та/або в режимі відеоконференції, у задоволенні якого судом відмовлено, про що 20.10.2020 постановлено відповідну ухвалу.(том ІІ, а.с.56-58, 114-117).

На виконання вимог ухвали суду від 08.10.2020, позивачем та відповідачем надано письмові пояснення щодо поставлених судом питань та долучено додаткові докази (том ІІ, а.с.59-94, 120-202).

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонду державного майна України (надалі по тексту також - третя особа) 20.10.2020 судом отримано пояснення щодо позову за №10-25-20999 від 15.10.2020 (том ІІ, а.с.100-103). Так, згідно із поясненнями представника третьої особи, у зв`язку з арештом усіх рахунків, цінностей, майна в депозитарних установах, АТ «Оріана» не має змоги здійснювати господарську діяльність, сплачувати податкове зобов`язання, заробітну плату. Водночас, у поясненнях представник звернув увагу на встановлений Законом України від 29.11.2001 за №2864-ІІІ «Про введення мораторію на примусову реалізацію майна» мораторій на застосування примусової реалізації майна державних підприємств та господарських товариств, у статутних капіталах яких частка держави становить не менше 25 відсотків.

З урахуванням викладених пояснень, представник Фонду державного майна України просить суд у задоволенні позову ГУ ДФС в Івано-Франківській області відмовити.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов, додаткові пояснення по суті заявлених вимог та письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.08.2020, Акціонерне товариство «Оріана», 12.01.1996 зареєстроване як юридична особа та перебуває на обліку в контролюючому органі як платник податків (том І, а.с.9-11 та зворотна сторона).

Позивачем сформовано та направлено відповідачу першу та другу податкові вимоги №1/56 від 21.10.2001 та від 29.11.2001 за №2/394 (том І, а.с.7 та зворотна сторона), якими визначено загальну суму податкового боргу платника податків у розмірах 76 034,12 гривень і 194 394,30 гривень відповідно.

Згідно довідки про борг за платежами АТ «Оріана» станом на 24.07.2020 і 03.08.2020, сума заборгованості відповідача становить 262 004 218,70 гривень, з яких податкові зобов`язання - 256 721 242,20 гривень, штрафна санкція - 919 945,00 гривень, пеня - 4 363 031,51 гривень (том І, а.с.17 та зворотна сторона; том ІІ, а.с.122-123).

У зв`язку із невжиттям АТ «Оріана» заходів щодо самостійного погашення боргу, заступником начальника ГУ ДФС в Івано-Франківській області прийнято рішення від 07.11.2018 за №275/09-19-51-17-21 про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу, відповідно до пункту 95.5 статті 95 Податкового кодексу України (том І, а.с.8).

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи суд керується положеннями Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також застосовує норми Податкового кодексу України, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи, визначені підпунктом 41.1.1 пункту 41.1 статті 41 цього Кодексу, мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Пунктом 87.2 статті 87 ПК України передбачено, що джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

За приписами підпункту 87.3.1 пункту 87.3 статті 87 ПК України, не можуть бути використані як джерела погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно платника податків, надане ним у заставу іншим особам (на час дії такої застави), якщо така застава зареєстрована згідно із законом у відповідних державних реєстрах до моменту виникнення права податкової застави.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 Податкового кодексу України .

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 Податкового кодексу України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Арешт коштів на рахунку платника податків відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Приписи статті 94 Податкового кодексу України викладаються в єдиному контексті та відповідні правові норми регулюють як правовідносини, що виникають при накладенні адміністративного арешту майна, так і арешту коштів платника податків.

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України .

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин: платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі; фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон; платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам; платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі; платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу 2 підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 Податкового кодексу України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас Податковим кодексом України передбачені й інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу. Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 Податкового кодексу України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Норми пункту 94.2 Податкового кодексу України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

- адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням;

- арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Вказана правова позиція викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 06.02.2020 у справі № 826/8691/16 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/87516354), від 24.04.2020 по справі №802/2067/15-а (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88909382), а також від 16.04.2020 у справі №804/7201/16 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/88832725) і від 07.08.2018 у справі №803/976/17 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/75757113).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 5 статті 242 КАС України).

Зважаючи на викладене, суд наголошує, що на контролюючий орган, який звертається до суду з позовною заявою, покладається обов`язок довести наявність підстав, з якими законодавець пов`язує застосування арешту коштів, і зазначеними підставами не є виключно наявність у платника податків податкового боргу, в даному випадку в розмірі 262 004 218,70 гривень.

Підставою для звернення податкового органу до суду є саме вчинення цим органом усіх передбачених заходів для підтвердження відсутності майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг, недостатності такого майна для погашення суми податкового боргу з огляду на низьку балансову вартість цього майна та наявності обставин, за яких майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Відповідні обставини повинні бути підтверджені податковим органом належними і допустимими письмовими доказами під час судового розгляду.

Стверджуючи про правомірність та обґрунтованість заявленої вимоги, представник позивача посилається, серед іншого, на долучені до матеріалів справи копії балансу (Звіту про фінансовий стан) на 31.12.2019 і на 30.06.2020 (том І, а.с.6 та зворотна сторона, 90 та зворотна сторона) та зазначає, що для підтвердження того, що балансова вартість майна АТ «Оріана» менша суми податкового боргу, позивачем взято до уваги вартість основних засобів, оскільки саме такі практично можуть стати джерелом погашення податкового боргу, інше майно реалізованим бути не може.

Так, загальна (балансова) вартість необоротних і оборотних активів товариства становить 334 431 000 гривень (підрозділи І, ІІ розділу Активи Балансу на 30.06.2020), при цьому 195 706 000 гривень - інші фінансові інвестиції (код рядка 1035 підрозділи І «Необоротні активи» розділу «Активи» Балансу на 30.06.2020), з яких, як не заперечують сторони, 187 751 680 гривень - частка АТ «Оріана» в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Оріана-Еко».

Обмежень, встановлених Податковим кодексом України, чи будь-яким іншим нормативно-правовим актом, щодо використання частки АТ «Оріана» у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» в якості джерела погашення податкового боргу позивачем не наведено.

При цьому, як вірно зазначає представник відповідача, вказаний у Акті опису майна №16/10/09-19-51-17/15, затвердженому посадовою особою позивача 30.05.2019 (том ІІ, а.с.82) і зареєстрованому в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (Витяг від 04.06.2019 за №60056664), перелік майна є часткою в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», а не окремим майном, що передано останньому та на яке накладено арешт, згідно ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.06.2018 по справі №345/2492/18 (том ІІ, а.с.24-33, 159).

Посилання позивача на ухвали Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 27.06.2018 і від 18.05.2020 по справі №345/2492/18 в частині арешту, як обґрунтування неможливості використання нерухомого майна для погашення податкового боргу АТ «Оріана», відхиляються судом як безпідставні так як такий арешт стосується зовсім іншого суб`єкта господарювання/платника податків - ТОВ «Оріана-Еко» (том ІІ, а.с.182-187, 189-198).

Представлені позивачем ухвала суду та Інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта, сформованої станом на 19.10.2020 за №228557182, свідчить, що у відношенні до таких об`єктів як «домбровський кар`єр», «цех технологічно автотранспорту», «сульфатно-збагачувальна фабрика» власником визначено ТОВ «Оріана-Еко», а не відповідача. Така Інформація також у відношенні до коментованих об`єктів нерухомого майна містить і відомості інший вид публічного обтяження - «податкова застава», втім, такий, як і в попередньому випадку, стосується - ТОВ «Оріана-Еко».

Суд зазначає, що після передачі юридичною особою, належного їй на праві власності відповідного майна (в томі числі об`єктів нерухомого майна тощо) у вигляді внеску у статутний капітал іншого товариства (при його створенні, при прийнятті у склад іншого учасника із збільшенням статутного капіталу товариства), така особа втрачає право власності на це конкретне майно чи майнові права, однак, натомість набуває право власності на еквівалент внеску - частку у статутному капіталі, що в даному випадку в грошовому виразі становить 187 751 682 гривні. Враховуючи набуття відповідачем корпоративних прав стосовно частки у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», саме вони можуть виступати об`єктом відчуження, оскільки у розумінні статті 190 Цивільного кодексу України, такі права, на переконання суду, є об`єктом цивільних прав, тобто, майном.

Разом з цим, можливість звернення стягнення на частку учасника товариства на виконання виконавчого документа про стягнення з учасника грошових коштів або на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на частку майнового поручителя, яка передана у заставу в забезпечення зобов`язання іншої особи передбачено і приписами частини 1 статті 22 Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 за №2275-VIII

Таким чином, доводи позивача щодо неможливості використання частки відповідача (51%) у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», еквівалентної 187 751 682,00 гривень, з метою погашення податкового боргу не знайшли свого підтвердження під час розгляду судом даної справи.

Контролюючий орган не надав суду жодного пояснення чи доказу із посиланням норми Податкового кодексу України чи іншого нормативно правового акту на обґрунтування неможливості вчинення відповідних дій на забезпечення погашення податкового боргу позивача за рахунок коментованої вище частки у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко».

Водночас, не надано позивачем пояснень та не доведено жодними доказами і можливості використання в якості джерела погашення податкового боргу виключно основних засобів, що у Балансі станом на 30.06.2020 визначено в розмірі 3 834 000 гривень (том І, а.с.90).

Суд не отримав від представника позивача пояснення і щодо неврахування ГУ ДПС в Івано-Франківській області листа АТ «Оріана» від 22.03.2019 за №209 з пропозицією передачі майна у податкову заставу та Актів опису майна відповідача у податкову заставу від 28.03.2018, від 30.05.2019 №15/1,/09-19-51-17/15, №15/10/09-19-51-17/15 загальною вартістю 265 274 109,27 гривень, при тому що загальна сума боргу відповідача становить 262 004 218,70 гривень (том І, а.с.92 та зворотна сторона; том ІІ а.с.122-123, 151-172). Так, обґрунтовуючи неможливість реалізації майна, внесеного відповідачем до вищезгаданого переліку у листі від 22.03.2019 за №209, позивач вказав лише на відсутність зареєстрованих за АТ «Оріана» транспортних засобів, а також на те, що до загальної суми майна, запропонованого у податкову заставу включено 187 751 680 гривень частки позивача в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко» (том І, а.с.67).

Зважаючи на уже надану судом оцінку доводам представника позивача щодо неможливості реалізації частки АТ «Оріана» у статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», твердження представника ГУ ДПС в Івано-Франківській області стосовно відсутності іншого майна відповідача, зокрема, запропонованого останнім у податкову заставу, суд відхиляє як безпідставні та жодним чином не вмотивовані.

Більше того, із загальної (балансової) вартості необоротних і оборотних активів товариства, що становить 334 431 000 гривень (підрозділи І, ІІ розділу Активи Балансу на 30.06.2020), не враховуючи 195 706 000 гривень - інші фінансові інвестиції (код рядка 1035 «інші фінансові інвестиції» підрозділи І «Необоротні активи» розділу «Активи» Балансу), із яких 187 751 680 гривень це частка АТ «Оріана» в статутному капіталі ТОВ «Оріана-Еко», контролюючих органом не доведено неможливість використання як джерело погашення податкового боргу іншого майна, відображеного як необоротні і оборотні актив (том ІІ а.с.199), зокрема:

- 72 530 000 гривень (код рядка 1005 «Незавершені капітальні інвестиції» підрозділи І «Необоротні активи» розділу «Активи» Балансу);

- 3 948 000 гривень (код рядка 1100 «Запаси» підрозділи І «Оборотні активи» розділу «Активи» Балансу);

- 3 780 000 гривень (код рядка 1104 «Товари» підрозділи І «Оборотні активи» розділу «Активи» Балансу);

- 54 094 000 гривень (код рядка 1160 «Поточна фінансова інвестиції» підрозділи І «Оборотні активи» розділу «Активи» Балансу);

- 1 036 000 гривень (код рядка 1190 «Інші оборотні активи» підрозділи І «Оборотні активи» розділу «Активи» Балансу).

Стосовно посилання представника позивача, а також третьої особи на положення частини 4 статті 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» від 18.01.2018 №2269-VIII, суд зазначає наступне.

Державний пакет акцій АТ «Оріана» у розмірі 99,9988% статутного капіталу, згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 за №358-р, віднесено до об`єктів великої приватизації державної власності. Наказом Фонду державного майна України від 08.06.2018 за №769 прийнято рішення про приватизацію державного пакета акції відповідача.

Відповідно до змісту вищевказаної норми Закону №2269-VIII, з дня прийняття рішення про приватизацію єдиного майнового комплексу державного або комунального підприємства або пакета акцій (частки) господарського товариства і до переходу права власності до покупця або припинення приватизації об`єкта приватизації відповідно до частини шостої цієї статті без згоди органів приватизації такі підприємства (товариства), їх уповноважені органи управління не мають права щодо: вчинення правочинів та/або господарських зобов`язань, предметом яких є відчуження підприємством та/або господарським товариством або набуття ним земельної ділянки та іншого нерухомого майна, та/або майнових прав на зазначені об`єкти та/або внаслідок яких може відбутися зменшення вартості такого майна або зменшення розміру земельної ділянки, що належить такому підприємству та/або господарському товариству або перебуває в його користуванні.

На переконання суду, посилання представника позивача та третьої особи на вказані положення є недоцільними та не стосуються предмету спору.

По-перше, зазначеною нормою Закону передбачено заборону уповноваженому органу управління і самому господарському товариству виключно на самостійне вчинення ним правочинів та/або господарських зобов`язань, натомість жодних обмежень щодо стягнення контролюючим органом суми боргу, накладення ним арешту на майно, кошти тощо не встановлено, як і вжиття загордів щодо забезпечення погашення такого податкового боргу. По-друге, реалізація майна товариства з метою погашення податкового боргу за своєю суттю не є ані правочином, який би був спрямований на набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків АТ «Оріана», ані господарським зобов`язанням, оскільки не стосується правовідносин, що виникають у сфері господарювання з підстав, передбачених господарським законодавством.

За таких обставин, включення державного пакета акцій АТ «Оріана» до об`єктів великої приватизації державної власності не є причиною неможливості реалізації в установленому податковим законодавством майна відповідача контролюючим органом та не свідчить про те, що майно такого товариства не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Зважаючи на все вищенаведене суд констатує, що звернення в даному випадку податкового органу з таким позовом є передчасним, оскільки позивачем не доведено вчинення ним усіх передбачених заходів для підтвердження відсутності майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг АТ «Оріана», не надано належного підтвердження недостатності такого майна для погашення суми податкового боргу з огляду на його низьку балансову вартість та наявності обставин за яких майно відповідача не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наявність у АТ «Оріана» самого лише податкового боргу, в розумінні підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, не є підставою для реалізацій контролюючим органом управлінської функції щодо накладення арешту.

Разом з цим, суд звертає увагу ГУ ДПС в Івано-Франківській області на невідповідність прохальної частини позовної заяви положенням Податкового кодексу України, з огляду на те, що право контролюючого органу звертатися до суду із позовом про «накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться на розрахункових рахунках у банківських установах» не передбачено ні приписами статті 20, ні 94 ПК України.

Відтак, визначення контролюючим органом невірного змісту прохальної частини позову, у спосіб що не відповідає підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, є самостійною підставою для відмови у задоволенні таких вимог, так як в силу вимог частини 4 статті 5 КАС України суб`єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

Додатково, суд відхиляє посилання представника відповідача на те, що ГУ ДПС в Івано-Франківській області не є стягувачем в межах даного спору та, відповідно, і не є належним позивачем в даній адміністративній справі. З приводу вказаного, суд звертає увагу представника АТ «Оріана» на те, що в результаті ліквідації Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби, яка діяла в період виникнення податкового боргу відповідача, утворення Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та, в подальшому, утворення Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Івано-Франківській області. При цьому, права та обов`язки Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області (правонаступника Калуської об`єднаної Державної податкової інспекції Івано-Франківської області Державної податкової служби) перейшли до новоствореної юридичної особи - Калуської ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області. Надалі, внаслідок реорганізації деяких органів ДФС шляхом приєднання як структурних підрозділів до відповідних територіальних органів служби, Калуську ОДПІ ГУ ДФС в Івано-Франківській області приєднано до ГУ ДФС в Івано-Франківській області яке, у свою чергу, реорганізовано у Головне управління ДПС в Івано-Франківській області

Відповідно до пунктів 6 та 7 Порядку здійснення заходів, пов`язаних з утворенням, реорганізацією або ліквідацією міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2011 за №1074, у разі перетворення органу виконавчої влади, його ліквідації чи приєднання одного або кількох органів виконавчої влади до іншого органу виконавчої влади, його права та обов`язки переходять до утвореного органу виконавчої влади, до органу виконавчої влади, до якого приєднано один або кілька органів виконавчої влади.

Майнові права та обов`язки органів виконавчої влади у разі їх злиття, приєднання або перетворення переходять правонаступникові на підставі передавального акта, а у разі їх поділу - згідно з розподільчим балансом.

Згідно із наявними у матеріалах справи копіями передавальних актів від 01.10.2015 та від 02.04.2020 (том ІІ, а.с.152-154, 156-157 та зворотна сторона), Головному управлінню ДФС в Івано-Франківській області, як правонаступнику Головного управління Міндоходів в Івано-Франківській області та Головному управлінню ДПС в Івано-Франківській області як правонаступнику ГУ ДФС в Івано-Франківській області передано на баланс всю сукупність майна, майнових прав та обов`язків реорганізованих територіальних органів.

Отже, в результаті тривалої реорганізації центрального органу доходів і зборів, за наявності належним чином оформлених передавальних актів, заборгованість АТ «Оріана» передано відповідним способом від первинного стягувача як контролюючого органу до правонаступника, а відтак, ГУ ДПС в Івано-Франківській області, як належний позивач, наділене правом на звернення до суду з метою стягнення з відповідача податкової заборгованості.

У відзиві на позовну заяву представник АТ «Оріана» також вказує на пропущений позивачем встановлений КАС України тримісячний строк звернення до суду, з чим суд не погоджується та зазначає, що підставою звернення ГУ ДПС в Івано-Франківській області із даним позовом є рішення ГУ ДФС в Івано-Франківській області про стягнення коштів платника податків з рахунків у банках у рахунок погашення податкового боргу від 07.11.2018 за №275/09-19-51-17-21 (том І, а.с.8) та у відповідності до статті 102 ПК України, строк примусового стягнення податкового боргу становить 1095 днів. Тому, з урахуванням передбаченої КАС України можливості встановлення інших строків для звернення до адміністративного суду суб`єкта владних повноважень, підстав для залишення позовної заяви ГУ ДПС в Івано-Франківській області як такої, що подана з порушенням строку звернення до суду немає.

Решта доводів представника відповідача, зокрема, стосовно розміру стягнених, а не заявлених позивачем сум до накладення арешту, стягнення суми заборгованості АТ «Оріана» позивачем без належних документів - виконавчих листів та рішення на стягнення, порушення позивачем терміну пред`явлення виконавчих листів, а також, заперечення щодо правомірності складених позивачем податкових вимог та пені, нарахованої не уповноваженим органом, предмета спору не стосуються, висновків суду не змінюють, а відтак, правової оцінки таким доводам суд не дає.

Згідно зі статтею 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Відповідно до частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Під час розгляду судом даної адміністративної справи ГУ ДПС в Івано-Франківській області, всупереч встановленому статтею 77 КАС України обов`язку, не обґрунтовано та не підтверджено належними, допустимими та достовірними доказами наявності підстав для звернення до суду із даним позовом, відтак підстав для його задоволення суд не вбачає.

Зважаючи на висновок суду про відмову у задоволенні позову, в тому числі керуючись положеннями частин 1 і 2 статті 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України,

апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Головне управління Державної податкової служби України в Івано-Франківській області, адреса: вул. Незалежності, буд. 20, м. Івано-Франківськ, ідентифікаційний код юридичної особи 43142559;

відповідач - Акціонерне товариство «Оріана», адреса: вул. Євшана, буд. 9, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300, ідентифікаційний код юридичної особи 05743160;

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фонд державного майна України, адреса: Генерала Алмазова, буд. 18/9, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код юридичної особи 00032945.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.