Рішення № 93007258, 05.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05 листопада 2020 року (о 13 год. 18 хв.)Справа № 280/3719/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді Артоуз О.О.,

за участю секретаря Поліщука Я.В.,

представника позивача Шулякової М.В.,

представника відповідача Коваленко І.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (далі відповідач, ГУНП в Запорізькій області), в якому позивач просить суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 18.05.2020 року № 176 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 (0084441), начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області та наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 18.05.2020 року №689 в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 ;

поновити майора поліції ОСОБА_1 (0084441) на посаді начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області з 18.05.2020;

стягнути з Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу;

відповідно до статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду в частині поновлення майора поліції ОСОБА_1 (0084441) на посаді начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць допустити до негайного виконання.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначає, що наказом № 689 від 18.05.2020 «Про застосування Дисциплінарного стягнення» до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Підставою для застосування дисциплінарного стягнення стали порушення, які виразились у несповіщенні найближчого органу поліції про факт отримання від громадянина ОСОБА_2 повідомлення щодо дорожньо-транспортної події, яка призвела до смерті потерпілої особи, використанні свого службового становища всупереч інтересам служби, сприянні у залишенні місця події ОСОБА_2 - учасником дорожньо-транспортної події, яка призвела до спричинення смерті потерпілої особи, перешкоджанні встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, невжитті заходів з припинення неправомірних та неетичних дій своїх підлеглих.

Позивач вважає наказ протиправним, будь-яких порушень службової дисципліни з його боку не було, а притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування до нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції не має законного підґрунтя. Позивач вказує, що для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності, обов`язковою умовою є підтвердження матеріалами службового розслідування факту умисного чи з необережності скоєння ним дисциплінарного проступку. При цьому, під час визначення виду дисциплінарного стягнення необхідно враховувати характер дисциплінарного проступку, обставини, за яких він вчинений, настання тяжких наслідків, попередню поведінку поліцейського та його ставлення до виконання службових обов`язків. Разом з тим, матеріалами службового розслідування не підтверджується склад дисциплінарного проступку в діянні позивача, які стали підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Крім того, під час визначення виду дисциплінарного стягнення відповідачем не враховано характер дисциплінарного проступку, обставини за яких він був вчинений, відсутність настання тяжких наслідків, попередню поведінку позивача та його ставлення до виконання службових обов`язків. Зазначене, на думку позивача, свідчить про необ`єктивність проведеного відповідачем службового розслідування. Таким чином, позивач вважає притягнення його до відповідальності протиправним та просить позов задовольнити.

Додаткові пояснення щодо предмету спору позивачем надано у відповіді на відзив на адміністративний позов (вх. №38267 від 19.08.2020).

29.07.2020 відповідачем Головним управління Національної поліції в Запорізькій області подало відзив на адміністративний позов (вх. №34494), відповідно до якого представник відповідача не погоджується із заявленими позовними вимогами та зазначає, що для встановлення наявності або відсутності в діях працівників ГУНП в Запорізькій області фактів порушення службової дисципліни було призначено службове розслідування. Зібрані в ході проведеного службового розслідування матеріали підтверджують факти порушення позивачем: вимог частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІ, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 18, п.п. 1 п.п. 2, п.п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, ст. 4 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 № 1179, Присяги працівника поліції. За результатами проведеного службового розслідування дисциплінарною комісією прийнято висновок щодо наявності у діях позивача дисциплінарного проступку та прийнято рішення застосувати до ОСОБА_1 дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції. Наказом Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 18.05.2020 № 689 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції та наказом ГУНП в Запорізькій області від 18.05.2020 № 176 о/с застосоване дисциплінарне стягнення виконано, а саме: звільнено зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 (0084441), начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області. Вважає, що ГУНП в Запорізькій області здійснено дії щодо притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у межах повноважень, та у спосіб, що передбачені чинним законодавством. Просить у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

Ухвалою судді від 09.06.2020 відкрито загальне позовне провадження, по справі призначено підготовче засідання на 25.06.2020.

Протокольною ухвалою суду від 25.06.2020 продовжено строк підготовчого провадження у справі, підготовче засідання відкладено на 20.08.2020.

Ухвалою суду від 20.08.2020 підготовче провадження відкладено на 08.09.2020.

Ухвалою суду від 08.09.2020 зупинено провадження у справі для надання сторонам часу для примирення до 30.09.2020, задоволено клопотання представників сторін щодо виклику свідків у судове засідання.

Протокольною ухвалою суду від 30.09.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду в той же день. В ході судового розгляду відкладено судове засідання до 20.10.2020.

Протокольною ухвалою суду від 20.10.2020 у судовому засідання оголошено перерву до 05.11.2020.

Під час судового розгляду 05.11.2020 представник позивача підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив.

Враховуючи норми ч. 3 ст.243 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС України), у судовому засіданні 29.10.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту першого частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Заслухавши вступне слово та пояснення, надані учасниками справи, дослідивши письмові докази, надані сторонами, суд встановив такі обставини.

07.11.2015 позивача прийнято на службу до Національної поліції України. До прийняття на службу в Національну поліцію України позивач проходив службу в органах внутрішніх справ України з 03 серпня 1999 року, перебував на посаді начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області з 09.06.2017.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 16.03.2020 № 470 «Про призначення службового розслідування та утворення дисциплінарної комісії» призначено службове розслідування, за результатами якого позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності. За змістом наказу, підставою для призначення службового розслідування послужив факт знаходження на місці події дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 14.03.2020 близько 20-00 год. на 414 кілометрі автошляху М-18, ОСОБА_1 та його підлеглих ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , які перебували у цивільному та поза службою, під час спілкування з заступником начальника управління - начальника ситуаційного відділу УОАЗОР ГУНП в Запорізькій області старшим лейтенантом поліції ОСОБА_5 не контролювали свою поведінку, емоції та не дотримувались субординації.

Висновком службового розслідування за фактом порушення правил етичної поведінки та службової дисципліни окремими поліцейськими Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області від 15.05.2020 (далі - Висновок службового розслідування від 15.05.2020) встановлено, крім іншого, порушення начальником відділу превенції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 вимог:

- частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року №2337-VІІ;

- п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 18, п.п. 1 п.п. 2, п.п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII;

- ст. 4 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179;

- Присяги працівника поліції.

Пунктом 4 наказу ГУНП в Запорізькій області № 689 від 18.05.2020 «Про застосування Дисциплінарного стягнення» за порушення службової дисципліни, вимог частини 3 статті 1, пункту 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, затвердженого Законом України від 15 березня 2018 року № 2337-VІІ, п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 18, п.п. 1 п.п. 2, п.п.3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, ст. 4 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179, Присяги працівника поліції, що виразилось у несповіщенні найближчого органу поліції про факт отримання від громадянина ОСОБА_2 повідомлення щодо дорожньо-транспортної події, яка призвела до смерті потерпілої особи, використанні свого службового становища всупереч інтересам служби, сприянні у залишенні місця події ОСОБА_2 - учасником дорожньо-транспортної події, яка призвела до спричинення смерті потерпілої особи, перешкоджанні встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, невжитті заходів з припинення неправомірних та неетичних дій своїх підлеглих, до начальника відділу превенції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 застосовано дисциплінарне стягнення у виді звільнення зі служби в поліції.

Наказом ГУНП в Запорізькій області від 18.05.2020 № 176 о/с позивача звільнено із служби в Національній поліції України за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). З наказом про звільнення позивач ознайомлений 18.05.2020. Даний факт не оспорюється відповідачем.

Вважаючи, що дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції застосовано безпідставно, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить із такого.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон №580-VIII).

Відповідно до положень ст.2 Закону №580-VIII завданнями поліції є надання поліцейських послуг у сферах: 1) забезпечення публічної безпеки і порядку; 2) охорони прав і свобод людини, а також інтересів суспільства і держави; 3) протидії злочинності; 4) надання в межах, визначених законом, послуг з допомоги особам, які з особистих, економічних, соціальних причин або внаслідок надзвичайних ситуацій потребують такої допомоги.

Згідно з частини першої статті 8 Закону №580-VIІI поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Основні обов`язки поліцейського наведені у статті 18 Закону №580-VIII.

Так, положеннями п.1, 2 ч.1 вказаної статті Закону №580-VIII визначено, що поліцейський зобов`язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За змістом частин першої та другої статті 19 Закону №580-VIII у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Сутність службової дисципліни в Національній поліції України, повноваження поліцейських та їхніх керівників з її додержання, види заохочень і дисциплінарних стягнень, а також порядок їх застосування та оскарження визначається Дисциплінарним статутом Національної поліції, затвердженого Законом України від 15.03.2018 №2337-VIII (далі - Дисциплінарний статут).

Положеннями ч.1, 2 ст.1 Дисциплінарного статуту встановлено, що службова дисципліна - це дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.

Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов`язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов`язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.

Відповідно до положень ч.3 ст.1 Дисциплінарного статуту службова дисципліна, крім основних обов`язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію", зобов`язує поліцейського:

1) бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України;

2) знати закони, інші нормативно-правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов`язки;

3) поважати права, честь і гідність людини, надавати допомогу та запобігати вчиненню правопорушень;

4) безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону;

5) вживати заходів до негайного усунення причин та умов, що ускладнюють виконання обов`язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника;

6) утримуватися від дій, що перешкоджають іншим поліцейським виконувати їхні обов`язки, а також які підривають авторитет Національної поліції України;

7) утримуватися від висловлювань та дій, що порушують права людини або принижують честь і гідність людини;

8) знати і виконувати заходи безпеки під час несення служби, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку;

9) підтримувати рівень своєї підготовки (кваліфікації), необхідний для виконання службових повноважень;

10) берегти службове майно, забезпечувати належний стан зброї та спеціальних засобів;

11) поважати честь і гідність інших поліцейських і працівників поліції, надавати їм допомогу та стримувати їх від вчинення правопорушень;

12) дотримуватися правил носіння однострою та знаків розрізнення;

13) сприяти керівникові в організації дотримання службової дисципліни, інформувати його про виявлені порушення, у тому числі вчинені іншими працівниками поліції;

14) під час несення служби поліцейському заборонено перебувати у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп`яніння.

Частиною першою статті 11 Дисциплінарного статуту визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

Дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов`язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції (ст.12 Дисциплінарного статуту).

Відповідно до частин першої - тринадцятої статті 13 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.

Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: 1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції.

Згідно з положеннями статті 14 Дисциплінарного статуту з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків, проводиться службове розслідування.

Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України № 893 від 07.11.2018 затверджено Порядок проведення службових розслідувань у Національній поліції України (далі - Порядок №893).

Пунктом 1, 2 розділу ІІ вказаного Порядку передбачено, що службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.

Підставами для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації, рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку № 893, проведення службового розслідування полягає в діяльності дисциплінарної комісії із збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського з метою своєчасного, повного та об`єктивного з`ясування всіх обставин його вчинення, установлення причин і умов учинення дисциплінарного проступку, вини поліцейського, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин учинення дисциплінарних проступків.

Підсумковим документом службового розслідування є висновок службового розслідування, який складається зі вступної, описової та резолютивної частин. Висновок службового розслідування готує і підписує дисциплінарна комісія (п.2 розділу VІ Порядку №893).

Відповідно до п.1 розділу VII Порядку № 893 у разі якщо за результатами розгляду матеріалів службового розслідування (справи) дисциплінарна комісія встановить наявність у діях (бездіяльності) поліцейського дисциплінарного проступку, керівнику, який призначив службове розслідування, вносяться пропозиції щодо накладення на поліцейського дисциплінарного стягнення.

Уповноважений керівник, враховуючи характер проступку, обставини, за яких він був учинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби, визначає вид дисциплінарного стягнення, що підлягає застосуванню до поліцейського, та видає письмовий наказ про його застосування. У разі якщо керівник не уповноважений на застосування дисциплінарних стягнень, він порушує перед старшим прямим керівником клопотання про притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності.

Застосування до поліцейського, винного в учиненні дисциплінарного проступку, дисциплінарних стягнень та їх виконання здійснюються з урахуванням вимог статей 19-22 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Згідно з пунктом 7 статті 19 Дисциплінарного статуту у разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного службового розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, передбаченого статтею 13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.

Таким чином, з аналізу положень Закону № 580-VIII, Дисциплінарного статуту та Порядку № 893 у їх сукупності слідує, що для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності за порушення службової дисципліни необхідним, передусім, встановлення які вимоги законодавства або посадові обов`язки порушено відповідною особою, що має бути зазначено в описовій частині висновку службового розслідування, а також наявність вини особи, стосовно якої призначено службове розслідування.

Згідно з описовою частиною Висновку службового розслідування від 15.05.2020, службовим розслідуванням встановлено наступне:

14.03.2020 (в день скоєння ДТП за участю ОСОБА_6 ) позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували поза службою та мали вихідний день. Цього дня на території бази відпочинку у с. Богатир, Якимівського району Запорізької області вони святкували день народження дружини позивача ОСОБА_7 . Біля 20-00 год. закінчилось святкування і гості роз`їхались з території бази. Перед виїздом ОСОБА_7 зателефонувала ОСОБА_8 та повідомила, що сталось ДТП на автошляху «Харків-Смферополь», неподалік від південного в`їзду у м. Мелітополь. У зв`язку з цим, позивач з іншими зразу вирушили у напрямку зазначеного місця. Там знаходились родичі позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (племінник), а також поліцейські ОСОБА_10 та ОСОБА_11 . Позивач, переконавшись, що на місці події є поліцейські та медики, позивач покинув місце події. ОСОБА_9 та ОСОБА_2 залишались на місці події. Через деякий час після того, як позивач прибув до свого помешкання, йому зателефонував ОСОБА_12 та наказав терміново прибути на місце події. Позивач повторно прибув на місце події, де в той час уже знаходились ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , поряд з якими знаходиться ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також його племінник ОСОБА_2 . Між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відбувалась суперечка, яка розпочалась до приїзду ОСОБА_1 . Далі, за результатами огляду ДТП було затримано ОСОБА_2 в порядку ст. 208 КПК України. У подальшому було встановлено винного в ДТП ОСОБА_6 , якого притягнуто до кримінальної відповідальності.

Узагальнюючи порушені питання за результатами перевірки встановлено, що 14.03.2020 приблизно о 20-00 начальник відділу превенції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майор поліції ОСОБА_1 отримав від громадянина ОСОБА_2 засобами телефонного зв`язку повідомлення про дорожньо-транспортну подію, що сталася на 414 км автошляху «Харків-Сімферополь» за участю автомобілів «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_2 під керування ОСОБА_6 та «ВАЗ-21104» н.з. НОМЕР_3 під керуванням ОСОБА_16 , однак у порушення ч. 2 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII не повідомив про це найближчий орган поліції.

Того ж дня, приблизно о 20-10, ОСОБА_1 , перебуваючи поза службою, прибув у цивільному одязі на вказане місце події з явними ознаками алкогольного сп`яніння та, ігноруючи законні вимоги присутніх там поліцейських щодо дотримання учасниками ДТП вимог п. 2.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, використовуючи своє службове становище, діючи у своїх приватних інтересах, а не в інтересах служби, сприяв у залишенні місця події причетному до вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_2 , учасником ДТП, яка призвела до спричинення смерті потерпілої особи, чим порушив вимоги п. п. 1 п. п. 2, п. п. 3 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII, Присягу працівника поліції та перешкодив встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.

Крім того, приблизно о 22-30 год., під час з`ясування керівництвом Мелітопольського ВП на місці ДТП обставин його залишення ОСОБА_2 , туди у цивільному одязі прибули старші лейтенанти поліції ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які маючи явні ознаки алкогольного сп`яніння неетично висловлювались на адресу начальника управління - начальника ситуаційного відділу реагування ГУНП в Запорізькій області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_5 , вступили з ним в суперечку, чим порушили ст. 3 Розділу ІІ , ст. 3, ст. 4 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179. При цьому ОСОБА_1 будь-яких заходів з припинення неправомірних дій своїх підлеглих не вживав, допускаючи, чим також порушив вимоги ст. 4 Розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179.

Аналіз змісту Висновку службового розслідування від 15.05.2020 дозволяє дійти висновку, що підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності стало порушення службової дисципліни його підлеглими, а саме: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також неналежний контроль з боку керівництва Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_14 , ОСОБА_12 , які за результатами службового розслідування відповідно до наказу № 689 від 18.05.2020 притягнуті до дисциплінарної відповідальності.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 надав пояснення, які за змістом відповідають обставинам, викладеним в адміністративному позові.

Крім цього, під час судового розгляду представником позивача заявлено клопотання про виклик в судове засідання та допит свідків ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

В свою чергу, представником відповідача заявлено клопотання про виклик та допит в судовому засіданні свідків ОСОБА_12 , ОСОБА_17 , ОСОБА_5 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , ОСОБА_18 , ОСОБА_11 та ОСОБА_10 .

Судом за результатами розгляду заявлених сторонами клопотань, вони задоволені та здійснено виклик в судове засідання зазначених свідків.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_2 пояснив суду, що дійсно він є племінником позивача, 14.03.2020 він разом з іншими родичами був присутнім на святкуванні з нагоди дня народження дружини позивача. Покидав місце святкування він разом з малознайомим його тітки громадянином ОСОБА_6 , який був за кермом автомобіля «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_2 . на під`їзді до м. Мелітополя сталося зіткнення зазначеного автомобіля з автомобілем «ВАЗ-21104» н.з. НОМЕР_3 . На місце пригоди прибули поліцейські та медики. Він повідомив про подію телефоном ОСОБА_1 , який через деякий час прибув на місце події. На місці ДТП ОСОБА_1 перебував декілька хвилин, він з`ясував у ОСОБА_2 хто перебував за кермом автомобіля «Mercedes-Benz». Зрозумівши, що за кермом перебував не ОСОБА_2 , ОСОБА_1 попередив його та його матір, щоб вони залишались на місці, а сам покинув місце події. Далі він зі своєю матірю та відчимом від`їхали на автозаправну станцію «WOG», яка розташована неподалік від місця події та пили там каву. Через деякий час його матері зателефонували та запропонували повернутись на місце події. За результатами огляду на місці події його було затримано та доставлено до Мелітопольського ВП. У подальшому, за вчинення ДТП було притягнуто до кримінальної відповідальності винного ОСОБА_6 .

Допитаний під час судового розгляду ОСОБА_3 пояснив, що станом на 14.03.2020 він працював на посаді поліцейського - інспектора СРПП № 2 Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області. 14.03.2020 він перебував поза службою. Цього дня він разом з ОСОБА_4 та іншими був присутнім святкуванні з нагоди дня народження дружини ОСОБА_1 - ОСОБА_19 . Після святкування на ділянці траси М-18 біля м. Мелітополя сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Mercedes-Benz», у якому в якості пасажира знаходився племінник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , який зіткнувся з автомобілем «ВАЗ-21104» н.з. НОМЕР_3 . Йому про це стало відомо, оскільки після святкування він рухався в бік м. Мелітополя та побачив ДТП. На місце пригоди прибули поліцейські та медики. Пізніше на місце пригоди прибули слідчий ОСОБА_17 та інші особи, у тому числі керівники Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 , ОСОБА_14 , ОСОБА_13 , а також представник ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_5 , який перебував у цивільному одязі. Останній зразу, як тільки помітив ОСОБА_3 , на ґрунті особистих неприязнених відносин, які між ними склались раніше, почав пред`являти безпідставні претензії до ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , у зв`язку з чим між ними зчинилася суперечка. ОСОБА_1 під час виникнення суперечки не було. Пізніше прибув ОСОБА_1 , однак він участі в суперечці не приймав. Будь яких дій, направлених на перешкоджання огляду місця події та встановленню обставин ДТП ОСОБА_1 не вчиняв.

Аналогічні показання надав свідок ОСОБА_4 , якого було допитано під час судового розгляду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_20 пояснив, що працює поліцейським СРПП № 1 Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області та станом на 14.03.2020 перебував на чергуванні в одному наряді разом з поліцейським ОСОБА_11 . Приблизно о 20-06 год., отримавши виклик про ДТП від учасників події вони на службовому автомобілі вирушили на місце події. На шляху до місця вони отримали аналогічне повідомлення про ДТП від чергової частини Мелітопольського ВП. Прибувши на місце було встановлено на ділянці траси М-18, а саме на 414 кілометрі, зіткнення автомобілю «Mercedes-Benz» н.з. НОМЕР_2 з автомобілем «ВАЗ-21104» н.з. НОМЕР_3 . В салоні автомобіля «Mercedes-Benz» було виявлено громадянина ОСОБА_2 який підтвердив, що він знаходився в автомобілі в момент зіткнення. Далі на місце події прибув ще один наряд поліцейських у складі ОСОБА_18 , ОСОБА_21 та ОСОБА_22 і він на місці продовжував виконували свої обов`язки та розпорядився, щоб ОСОБА_11 забезпечив знаходження на місці події ОСОБА_2 , а також встановлював очевидців. Через деякий час ОСОБА_11 повідомив, що ОСОБА_2 на місці немає. Він повідомив про це слідчого ОСОБА_17 , який в свою чергу повідомив про це керівництво Мелітопольського ВП. У подальшому, через деякий час з`явився ОСОБА_2 і за результатами огляду його було затримано та доставлено до Мелітопольського ВП. ОСОБА_1 він бачив, однак ОСОБА_1 до нього не звертався, встановленню обставин ДТП не перешкоджав. Також йому нічого невідомо про обставини конфлікту, який виник між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Чи перебували присутні в стані алкогольного сп`яніння йому теж нічого невідомо.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_11 надав аналогічні пояснення, і крім цього пояснив, що дійсно отримував вказівку від ОСОБА_10 забезпечити знаходження ОСОБА_2 на місці події. Оскільки він встановлював очевидців події, ОСОБА_2 передав ОСОБА_18 та через деякий час стало відомо, що ОСОБА_2 немає на місці події, про що він доповів ОСОБА_10 , який про це повідомив слідчого.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_18 надав суду аналогічні показання, пояснивши, що ОСОБА_1 не звертався до нього з проханням забрати ОСОБА_2 . Він через деякий час виявив відсутність ОСОБА_2 на місці події та повідомив про це ОСОБА_11 . Чи від`їжджав ОСОБА_2 разом з ОСОБА_1 з місця події він не бачив. Про обставини конфлікту між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 йому нічного невідомо.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_17 повідомив суду, що він оглядав місце ДТП 14.03.2020. Під час огляду виявив відсутність ОСОБА_2 на місці події. Зі слів поліцейських йому стало відомо, що начебто ОСОБА_2 зник з місця разом з ОСОБА_1 , у зв`язку з чим він зателефонував ОСОБА_1 та вимагав повернення ОСОБА_2 . Через деякий час на місце пригоди прибув ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 . Особисто він не бачив, яким саме чином ОСОБА_2 покинув місце події. ОСОБА_1 , перебуваючи на місці події до нього не звертався, в огляді місця події не перешкоджав та не вчиняв будь-яких дій, які б перешкоджали встановленню обставин події.

Допитаний під час судового розгляду свідок ОСОБА_12 підтвердив факт доповіді старшого слідчого ОСОБА_17 , щодо відсутності на місці події 14.03.2020 ОСОБА_2 та факт того, що він телефонував позивачу прибути на місце події та доставити ОСОБА_2 . Через деякий час прибув на місце ОСОБА_2 , а потім і ОСОБА_1 . Також свідок ОСОБА_12 повідомив про наявність конфлікту, який мав місце 14.03.2020 на місці ДТП між ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 . Впродовж всього часу конфлікту він разом з ОСОБА_13 та ОСОБА_14 неодноразово намагались заспокоїти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 та посадити їх в автомобіль, однак вони вчиняли супротив. ОСОБА_1 в цей час знаходився неподалік, однак участі в конфлікті та у заспокоюванні ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не приймав.

Допитані у якості свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 надали суду аналогічні показання.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснив суду, що 14.03.2020 він перебував у м. Мелітополі та у вечірній час отримав повідомлення від чергового ГУНП в Запорізькій області про те, що на ділянці траси М-18 неподалік м. Мелітополя сталася дорожньо-транспортна пригода та на місці пригоди присутні поліцейські. Він прибув на місце, де в той час уже перебували особи із числа керівників Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , а також поліцейські ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які перебували у стані сп`яніння. Між ними виникла суперечка, яка продовжувалась певний час. Під час суперечки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 вели себе неетично, вибивали з його рук телефон, за допомогою якого він намагався здійснити відеозйомку подій, які відбувались. Через деякий час він побачив ОСОБА_1 , який є керівником ОСОБА_3 та ОСОБА_4 ОСОБА_1 перебував поряд, участі в суперечці не приймав, однак ніяких заходів щодо припинення неправомірних дій своїх підлеглих не вживав.

Крім цього, під час судового розгляду справи судом досліджено відеозаписи (8 файлів), які надані представником відповідача. Зазначені записи здійснював свідок ОСОБА_5 під час суперечки, яка виникла між ним та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 14.03.2020, та вказані записи брались до уваги під час проведення службового розслідування.

Оцінюючи склад дисциплінарного проступку, що ставиться у вину позивачу, суд враховує наступне.

З матеріалів службового розслідування, які надані представником відповідача до справи, а також з показань свідків, які були допитані за клопотання сторін під час судового розгляду, досліджених відеозаписів, суд встановив, що позивач разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 станом на 14.03.2020 перебували поза службою та мали вихідний день. Зазначені обставини підтверджуються книгою нарядів за 14.03.2020 та графіком роботи секторів реагування патрульної поліції Мелітопольського ВП за березень 2020 року. Також, зазначений факт встановлено під час службового розслідування, проведеного на підставі наказу № 470 від 16.03.2020. Дізнавшись, що сталось ДТП на автошляху «Харків-Смферополь», неподалік від південного в`їзду у м. Мелітополь, позивач з іншими вирушив у напрямку зазначеного місця. Прибувши на місце пригоди приблизно о 20-35 год., там знаходились поліцейські ОСОБА_11 , ОСОБА_10 , карета швидкої допомоги та інші учасники події, зокрема і родичі позивача ОСОБА_9 та ОСОБА_2 (племінник). При цьому, позивач з поліцейськими не спілкувався, а лише за проханням матері ОСОБА_2 звернувся до ОСОБА_11 з питанням, чи можна забрати його з території місця події, оскільки він не керував автомобілем та не був учасником події. ОСОБА_11 не дозволив це зробити. Позивач до автомобілів учасників ДТП особисто не підходив та не вчиняв жодних дій, направлених на знищення доказів та слідів правопорушення. Переконавшись, що на місці події є поліцейські та медики, позивач покинув місце події. Через деякий час позивач повторно прибув на місце події, де уже знаходились інші особи, у тому числі і керівництво Мелітопольського ВП ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 та ОСОБА_5 , а також ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Позивач не перешкоджав встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Позивач не був присутнім під час виникнення конфлікту між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , участі в конфлікті не приймав. Коли позивач на вимогу ОСОБА_12 повторно прибув на місце події, там, знаходились вищезазначені особи, у тому числі і керівник Мелітопольського ВП ОСОБА_14 , підлеглими якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також інші присутні там особи.

Зазначені обставини повністю підтвердились під час судового розгляду, зокрема, показаннями допитаних свідків та матеріалами відеозапису, дослідженими в судовому засіданні.

Будь яких даних на підтвердження того, що позивач використовував своє службове становище всупереч інтересам служби та сприяв у залишенні місця події ОСОБА_2 під час судового розгляду справи не встановлено. Натомість, під час судового розгляду встановлено, що ОСОБА_2 було затримано на місці події та доставлено до Мелітопольського ВП.

Судом встановлено, що об`єктивна сторона дисциплінарного проступку складається з протиправної поведінки суб`єкта (працівника), шкідливих наслідків та причинного зв`язку між ними і поведінкою особи, що притягається до відповідальності.

Частиною першою статті 3 Дисциплінарного статуту передбачено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов`язаний, крім іншого, контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об`єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень (п.7).

При цьому, суд зазначає, що такий контроль має бути можливим та розумним, а також не протиставлятись іншим обов`язкам керівника.

Відповідно до функціональних обов`язків, начальник відділу превенції Мелітопольського ВП ГУНП в Запорізькій області майора поліції ОСОБА_1 , у тому числі: організовує, контролює та координує службову діяльність секторів реагування патрульної поліції із виконання покладених завдань у сфері забезпечення публічної безпеки та порядку, безпеки дорожнього руху; контролює дотримання особовим складом законності та правомірності дій під час виконання службової обов`язків; відповідає за стан дисципліни та законності особового складу відділів превенції; забезпечує умови для безпечного виконання службових обов`язків підлеглими; персонально відповідає за своєчасне та якісне виконання покладених на нього завдань та функцій.

Враховуючи приведені норми, поліцейський може бути притягнутий до одного з видів дисциплінарної відповідальності, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, внаслідок порушення службової дисципліни, яке може проявитись у невідповідності її поведінки. Скоєння дисциплінарного проступку має бути встановлене в ході повного, об`єктивного та всебічного дослідження об`єктивної та суб`єктивної сторони складу проступку в ході службового розслідування з дотриманням строків та порядку його проведення, а також прав особи, визначених Інструкцією. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись також попередня поведінка особи, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, у даному випадку, при винесенні спірного наказу № 689 від 18.05.2020, яким позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, відповідачем порушено встановлений законодавцем порядок накладання дисциплінарних стягнень. Службове розслідування проведено не об`єктивно та неповно, в супереч вимог Дисциплінарного статуту та вищезазначеної інструкції. Факти, зазначені у висновку службового розслідування та у наказах, що оскаржуються, не відповідають фактичним обставинам, встановленим під час судового розгляду справи.

Під час судового розгляду знайшли підтвердження факти, зазначені позивачем в адміністративному позові, а саме: 14.03.2020 позивач, як і його підлеглі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , перебували поза службою та мали вихідний день. Зазначені обставини підтверджуються книгою нарядів за 14.03.2020 та графіком роботи секторів реагування патрульної поліції Мелітопольського ВП за березень 2020 року. Також, зазначений факт встановлено під час службового розслідування, проведеного на підставі наказу № 470 від 16.03.2020.

Позивач не сповіщав найближчий орган поліції про факт отримання повідомлення щодо дорожньо-транспортної події, оскільки після отримання інформації його дружиною від дружини ОСОБА_3 , не було відомо жодних відомостей ні про місце ні про обставини. Більш того, під час телефонної розмови було з`ясовано, що поліція та карета швидкої уже на місці. Позивач не використовував своє службове становище всупереч інтересам служби та не сприяв у залишенні місця події ОСОБА_2 . Позивач не перешкоджав встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України. Про будь-які неправомірні дії підлеглих, у тому числі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 позивачу відомо не було, він не знав ні підстави, ні предмет суперечки. Більш того, коли за проханням ОСОБА_12 він повторно прибув на місце події, там, знаходились вищезазначені особи, у тому числі і керівник Мелітопольського ВП ОСОБА_14 , підлеглими якого є ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також інші присутні там особи.

Отже, під час судового розгляду не встановлено даних, які б свідчили про наявність в діях позивача ознак порушень службової дисципліни, а також своїх посадових обов`язків, Суд зазначає, що фактичні підстави притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності спірними наказами не конкретизовані. Відповідачем не зазначено ані в висновку службового розслідування, ані в наказі про застосування дисциплінарного стягнення та не надано підтверджуючих доказів того, в чому саме виявилось порушення позивача в частині не сповіщення найближчого органу поліції про факт отримання від громадянина ОСОБА_2 повідомлення щодо дорожньо-транспортної події, сприяння у залишенні місця події ОСОБА_2 - учасником дорожньо-транспортної події, перешкоджання встановленню обставин вчиненого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та не вжиття заходів з припинення неправомірних та неетичних дій своїх підлеглих.

В той же час, законодавець вимагає, аби факт порушення належним чином був зафіксований та дотриманий порядок застосування дисциплінарних стягнень. Виходячи з правової природи інституту дисциплінарної відповідальності, при притягненні працівника до даного виду відповідальності, адміністрація повинна навести конкретні факти допущеного ним невиконання або неналежного виконання покладених на нього трудових обов`язків. Враховуючи приведені вище норми законів та нормативних документів, поліцейський може бути притягнутий до одного з видів дисциплінарної відповідальності, що передбачені статтею 13 Дисциплінарного статуту, внаслідок порушення службової дисципліни, яке може проявитись у невідповідності її поведінки. Скоєння дисциплінарного проступку має бути встановлене в ході повного, об`єктивного та всебічного дослідження об`єктивної та суб`єктивної сторони складу проступку в ході службового розслідування з дотриманням строків та порядку його проведення, а також прав особи, визначених Інструкцією. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватись також попередня поведінка особи, визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо.

Отже, у даному випадку, при винесенні спірних наказів, якими позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності та накладено на нього дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції, відповідачем порушено права, порушено встановлений законодавцем порядок накладання дисциплінарних стягнень та не виконано належним чином своїх обов`язків. Службове розслідування проведено не об`єктивно та неповно, в супереч вимог Дисциплінарного статуту та вищезазначеної інструкції. Факти, зазначені у висновку службового розслідування та у наказі, що оскаржується, не відповідають дійсності та не підтверджені жодними доказами.

Відтак, за відсутності належної деталізації та прив`язки до об`єктивних ознак ймовірного дисциплінарного проступку, наведені звинувачення носять лише загальний декларативний характер та не можуть слугувати підставою для притягнення особи до дисциплінарної відповідальності.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідач не надав доказів вчинення дисциплінарного проступку саме позивачем, а не його підлеглими, зокрема ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Суд відхиляє аргументи відповідача, що позивач як керівник також окремо несе відповідальність за дотримання вимог чинного законодавства підлеглими, керівником яких він є, та може бути притягнутий до відповідальності поряд з працівником, яким вчинено порушення, оскільки такого факту як підлеглість не достатньо для притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення з поліції.

Зазначене відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.11.2019 у справі № 804/2828/19 (адміністративне провадження № К/9901/12846/18).

У силу частини другої статті 3 Дисциплінарного статуту, дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони.

В контексті зазначеного суд зауважує, що будь-яких належних та допустимих доказів наявності вини, якій передує причинно-наслідковий зв`язок вчинених дій чи допущеної бездіяльності саме позивача в розрізі його функціональних обов`язків щодо факту вчинення протиправних дій підлеглими йому працівниками матеріали справи не містять та відповідачем не надано.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до частини третьої статті 19 Дисциплінарного статуту, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.

З матеріалів справи вбачається, що застосовуючи дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції, відповідач не врахував характеристику позивача, його досягнення за період служби в поліції.

Отже, на думку суду дисциплінарною комісією до позивача за встановлений службовим розслідуванням дисциплінарний проступок до позивача застосовано не співрозмірний вид дисциплінарного стягнення.

Згідно з вимогами статті 43 Конституції України держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

На підставі викладеного у сукупності, суд вважає, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування до позивача дисциплінарного стягнення, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до норм чинного законодавства України, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов`язків, але не більш як за один рік.

Якщо заява про поновлення на службі розглядається більше одного року не з вини особи рядового, начальницького складу, така особа має право на отримання грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу.

Протиправність наказу від 18.05.2020 № 176 о/с про звільнення позивача у справі, зі служби в поліції прямо вказує на незаконність звільнення, наявність підстав для поновлення його на посаді та виплату грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Тривалість вимушеного прогулу суд розраховує, керуючись листом Міністерства соціальної політики України від 29.07.2019 № 1133/0/206-19 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2020 рік».

Частиною шостою статті 43 Конституції України громадянам гарантовано захист від незаконного звільнення.

Суд зауважує, що відповідно до правової позиції Верховного Суду України від 09.12.2015 у справі № 6-2123цс15, вимушеним прогулом є час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати. Аналогічного висновку дійшов ВС у постанові від 13.11.2019 у справі № 587/2365/15-а.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок №100).

Згідно п.1 Порядку №100 даний Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Відповідно до абз.3 п.2 Порядку №100 у випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата.

Пунктом 8 Порядку №100 визначено, що нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Тривалість вимушеного прогулу позивача, який утворився внаслідок незаконного звільнення суд вважає необхідним обраховувати з 18.05.2020 по 05.11.2020 та складає 171 день. Згідно Довідки від 23.06.2-020 №1241/12/01-2020 середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 складає 440,89 грн. відтак, з Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 підлягає стягнення грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 75392 грн.19 коп.

Крім того, згідно з частиною першою статті 371 Кодексу адміністративного судочинства України, негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць (пункт 2); поновлення на посаді у відносинах публічної служби (пункт 3). Таким чином, поновлення позивача на посаді та стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Згідно з частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У свою чергу, суди у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина 2 статті 2 КАС України).

Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд доходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень, ґрунтується на висновках, що не відповідають фактичним обставинам справи та містять посилання на пояснення осіб, що в подальшому не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, а відтак позов належить задовольнити повністю.

Питання щодо розподілу судових витрат не вирішується.

Керуючись ст. ст. 9, 137, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29, код ЄДРПОУ 40108688) про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 18.05.2020 № 176 о/с про звільнення майора поліції ОСОБА_1 , начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області та наказ Головного управління Національної поліції в Запорізькій області від 18.05.2020 № 689 в частині застосування дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції майора поліції ОСОБА_1 .

Поновити майора поліції ОСОБА_1 на посаді начальника відділу превенції Мелітопольського відділу поліції Головного управління поліції в Запорізькій області з 18.05.2020.

Стягнути з Головного Управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у сумі 75392 грн.19 коп.

Рішення суду в частині поновлення на посаді ОСОБА_1 та присудження виплати грошового забезпечення у розмірі 13447 грн.15 коп., у межах суми стягнення за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 16 листопада 2020 року.

Суддя О.О. Артоуз