Рішення № 93007199, 20.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року Справа № 280/5406/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Семененко М.О., за участю секретаря судового засідання: Стовбур А.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ),

ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 )

до Любимівської сільської ради (70033, Запорізька область, Вільнянський район, с.Любимівка, Центральна 86-а, код ЄДРПОУ 25483086)

про зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач 1, ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - позивач 2, ОСОБА_2 ) до Любимівської сільської ради Вільнянського району Запорізької області (далі - відповідач), у якій позивачі просять суд:

1) зобов`язати відповідача надати письмовий дозвіл позивачам по заяві від 30.07.2020 на розчистку від мулу двох криниць питної води в кінці городу по АДРЕСА_2 ;

2) зобов`язати відповідача направити комісію сільради по АДРЕСА_2 для складання акту комісії на предмет проживання у дворі позивача 1 і позивача 2, зафіксувати факт обробленого городу площею 1.75 га - цвіте соняшник, картопля, та інші овочеві, двір та біля двору охайно прибраний, відсутність жодної травинки - чисто, всі забори цілі, будівлі пофарбовано, влаштовано електропостачання будівлі виносним електрошкафом, заготовлено сіно для худоби у вигляді тюків котушок з комбайна 12 штук, пальне для обігріву хати - дрова у великій кількості.

Крім того, позивач 1 просить стягнути з відповідача на його користь матеріальну шкоду в 1 500 грн., і моральну шкоду в 200 000,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог зазначено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є членами колгоспного двору по АДРЕСА_2 та у спосіб визначений законом в період з 1937 року отримали земельну ділянку, на якій збудували будинок та господарські будівлі, якими користуються по цей час. 22.07.2020 рішенням Запорізького окружного адміністративного суду зобов`язано Любимівську сільську раду записати ОСОБА_1 в погосподарський облік по АДРЕСА_2 . 30.07.2020 позивачі звернулись до відповідача із заявою, у якій просили скласти акт комісії сільради проживання у дворі АДРЕСА_2 ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , наявність обробленого городу - цвіте соняшник та інше, а також надати дозвіл на розчистку від мулу двох криниць питної води, які знаходяться в кінці городу. Разом з тим 04.08.2020 відповідач в особі голови сільської ради повідомив, що не буде записувати ОСОБА_1 членом господарства всупереч рішення суду, чим відмовився від добровільного відновлення запису ОСОБА_1 і ОСОБА_2 членами господарства. Також пояснив, що дозволу на розчистку криниць питної води надавати не буде. Позивачі звертають увагу, що криниці води є загального користування, якими мешканці села користувались багато десятиліть, адже в селі відсутній водопровід. Просять позов задовольнити.

Ухвалою суду від 17.08.2020 позовну заяву залишено без руху, позивачам надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 30.09.2020 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання на 21.10.2020.

Ухвалою суду від 30.09.2020 клопотання ОСОБА_1 про витребування доказів задоволено частково, витребувано від Любимівської сільської ради інформацію та її документальне підтвердження щодо наявності чи відсутності двох криниць питної води, які знаходяться біля дворів АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 , а також інформацію про повноваження сільської ради по збереженню криниць питної води.

Ухвалою суду від 21.10.2020 відкладено підготовче засідання у справі на 03.11.2020.

21.10.2020 після підготовчого засідання до суду надійшов відзив на позовну заяву (вх.№50003), у якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що зобов`язання надати письмовий дозвіл на проведення розчистки мулу двох криниць відноситься до будівельних робіт. Орган, який дає дозвіл на початок будівельних робіт, визначений Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності». Таким чином надання дозволу про початок будівельних робіт на території села Грізне відноситься до компетенції Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області. Акт обстеження на предмет проживання у житловому будинку по АДРЕСА_2 був складений комісією. У зв`язку з тим, що по вказаній адресі ніхто не проживає, лист з відповіддю сільської ради повернувся назад відправнику. Просить у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 03.11.2020 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 17.11.2020.

У судове засідання 17.11.2020 учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового розгляду повідомлені належним чином. 17.11.2020 ОСОБА_2 подав заяву про розгляд справи у письмовому провадженні.

Відповідно до частиною 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Згідно з частиною 9 статті 205 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених статтею 205 КАС України, враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи у письмовому провадженні на підставі наявних у суду матеріалів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд встановив такі обставини.

30.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Любимівської сільської ради із заявою, в якій просили: «Запрошуємо комісію сільради для складання акту огляду колгоспного двору по АДРЕСА_2 на предмет проживання у дворі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , на городі цвіте соняшник, росте картопля та інші овочі. Город (земельна ділянка) площею 1.75 га оброблено. Просимо сільраду дозволу на розчистку від мулу двох криниць питної води, які знаходяться в кінці мого городу. Криниці води є загального користування, якими мешканці села користуються багато десятиліть, адже водопроводу в селі немає. Дозвіл надати письмово та скласти акт огляду криниць сьогодні 30.07.2020 комісією сільради за нашою участю».

Заява одержана відповідачем 30.07.2020, вх.№413/02-03-10.

Крім того, 31.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Любимівської сільської ради із заявою, в якій зазначили: «Прошу скласти акт комісії про факт - ми відремонтували кришу хати, а саме перекрили шифером та прикріпили держала для відводу води по АДРЕСА_2 . Прошу скласти акт комісії про господарську діяльність у господарстві АДРЕСА_2 - прибрано-заготовлено сіно для худоби та птиці. Умісно зазначити про необхідність добровільно нам відшкодувати матеріальні судові збитки».

Заява одержана відповідачем 31.07.2020, вх.№414/02-03-10.

Відповідач листом від 14.08.2020 №02-03-11/317 повідомив гр. ОСОБА_2 у відповідь на заяви від 30.07.2020 та від 31.07.2020, що чинне законодавство не містить визначення поняття «колгоспний двір». З прийняттям Закону України «Про власність» від 07.02.1991, який втратив чинність 20.06.2007, колгоспний двір припинив своє існування. З цивільного кодексу України вилучено статті, що встановлювали його статус (Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 16.12.1993 №3718-ХІІ, який набрав чинності з 18.01.1994). Комісією сільської ради було здійснено виїзд в с.Грізне і встановлено, що за адресою: АДРЕСА_2 , ніхто не зареєстрований і не проживає, що підтвердили місцеві мешканці. Щодо надання дозволу на розчистку криниць від мулу, повідомлено, що в погосподарському обліку с.Грізне Любимівської сільської ради відсутня інформація щодо наявності у гр. ОСОБА_2 на праві приватної власності чи користування земельної ділянки, на якій могли б бути розташовані криниці. Для розгляду цього питання необхідно надати до сільської ради технічний паспорт на житловий будинок, зареєстрований належним чином, з планом забудови земельної ділянки, де є визначені криниці (колодязі) питної води. А також технічну документацію на земельну ділянку, де визначено, що вказані криниці (колодязі) знаходяться на земельній ділянці заявника.

Не погодившись з такою позицією, ОСОБА_1 і ОСОБА_2 звернулись до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування визначає Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР (далі - Закон №280/97-ВР).

Відповідно до пункту 44 частини 1 статті 26 Закону №280/97-ВР виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: встановлення відповідно до законодавства правил з питань благоустрою території населеного пункту, забезпечення в ньому чистоти і порядку, торгівлі на ринках, додержання тиші в громадських місцях, за порушення яких передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 10 Водного кодексу України до відання сільських, селищних, міських та районних у містах рад у галузі регулювання водних відносин на їх території належить:

1) здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів;

2) контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів;

3) встановлення правил загального користування водними об`єктами в порядку, визначеному статтею 47 цього Кодексу;

Згідно зі статтею 47 Водного кодексу України загальне водокористування здійснюється громадянами для задоволення їх потреб (купання, плавання на човнах, любительське і спортивне рибальство, водопій тварин, забір води з водних об`єктів без застосування споруд або технічних пристроїв та з криниць) безкоштовно, без закріплення водних об`єктів за окремими особами та без надання відповідних дозволів.

Отже, здійснення заходів щодо раціонального використання і охорони вод, контроль за використанням і охороною вод та встановлення правил загального користування водними об`єктами належить до відання, зокрема, сільської ради на її території.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 №393/96-ВР (далі - Закон №393/96-ВР) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Положеннями статті 2 Закону №393/96-ВР визначено, що під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Статтею 5 Закону №393/96-ВР визначені вимоги до звернення.

Так, звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань.

Звернення може бути подано окремою особою (індивідуальне) або групою осіб (колективне).

У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. Звернення, оформлене без дотримання зазначених вимог, повертається заявнику з відповідними роз`ясненнями не пізніш як через десять днів від дня його надходження, крім випадків, передбачених частиною першою статті 7 цього Закону.

Згідно зі статтею 15 Закону №393/96-ВР органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань).

Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки.

Рішення про відмову в задоволенні вимог, викладених у заяві (клопотанні), доводиться до відома громадянина в письмовій формі з посиланням на Закон і викладенням мотивів відмови, а також із роз`ясненням порядку оскарження прийнятого рішення.

Статтею 19 Закону №393/96-ВР визначені обов`язки органів державної влади, місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, засобів масової інформації, їх керівників та інших посадових осіб щодо розгляду заяв чи скарг.

Так, органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов`язані:

- об`єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги;

- у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову;

- на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу;

- скасовувати або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням;

- забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв`язку з заявою чи скаргою рішень;

- письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення;

- вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об`єднання громадян за місцем проживання громадянина;

- у разі визнання заяви чи скарги необґрунтованою роз`яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення;

- не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам;

- особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

Відповідно до статті 20 Закону №393/96-ВР звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів.

Отже, з аналізу вищевказаних норм вбачається, що орган, до якого направлена заява громадянина, зобов`язаний об`єктивно і вчасно її розглянути, перевірити викладені в ній факти, та прийняти рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечити його виконання, а також повідомити громадянина про наслідки розгляду такої заяви.

При цьому, відповідь на звернення повинна бути повною, вичерпною, мотивованою і ґрунтуватися на положеннях законодавства.

Разом з тим, надана на заяву позивачів відповідь Любимівської сільської ради, оформлена листом від 14.08.2020 №02-03-11/317, не містить обґрунтованих мотивів відмови в задоволенні вимог позивачів та не містить роз`яснення порядку оскарження такої відповіді.

Так, зі змісту заяви позивачів від 30.07.2020 вбачається, що вони просили, крім іншого, надати дозвіл на розчистку від мулу двох криниць питної води, які знаходяться на території села Грізне, яке знаходиться у підпорядкуванні Любимівської сільської ради. При цьому, позивачі вказали, що криниці води є об`єктами загального користування, якими мешканці села користуються багато десятиліть, оскільки водопроводу в селі немає.

Разом з тим, відповідач надаючи відповідь, не спростував факт наявності двох криниць питної води в кінці городу по АДРЕСА_2 , не зазначив про наявність чи відсутність підстав для розчистки від мулу двох криниць та взагалі не прийняв жодного рішення про надання дозволу чи про відмову у наданні дозволу на розчистку від мулу двох криниць питної води за вказаною адресою, а обмежився лише посиланням на те, що в погосподарському обліку села Грізне Любимівської сільської ради відсутня інформація щодо наявності у громадянина ОСОБА_2 на праві власності чи користування земельної ділянки, на якій могли б бути розташовані криниці.

Суд звертає увагу, що по-перше позивачі не просили надати дозвіл на розчистку від мулу двох криниць питної води, які належать їм на праві власності чи користування, та по-друге, наявність чи відсутність на праві власності чи користування позивачів криниць не впливає на компетенцію відповідача у галузі регулювання водних відносин, визначену у пунктах 1-3 частини 1 статті 10 Водного кодексу України.

Ухвалою суду від 30.09.2020 витребувано від Любимівської сільської ради інформацію та її документальне підтвердження щодо наявності чи відсутності двох криниць питної води, які знаходяться біля дворів АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 , а також інформацію про повноваження сільської ради по збереженню криниць питної води.

Проте, на виконання вищевказаної ухвали до суду не надано жодних доказів.

Натомість, ОСОБА_2 на підтвердження існування вказаних криниць надано до матеріалів справи схему розораної земельної ділянки в с.Грізне Вільнянського району Запорізької області із відображенням вказаних криниць, та фотографії місцезнаходження криниць.

Вищевказане свідчить про не доведення відповідачем як суб`єктом владних повноважень факту відсутності двох криниць питної води, які знаходяться біля дворів АДРЕСА_2 і АДРЕСА_3 та як наслідок про неналежний розгляд заяви позивачів від 30.07.2020.

Крім цього, суд звертає увагу, що заява від 30.07.2020 була подана ОСОБА_1 і ОСОБА_2 , однак наданий до матеріалів справи лист Любимівської сільської ради від 14.08.2020 №02-03-11/317 адресований лише ОСОБА_2 .

Доказів того, що заява ОСОБА_1 від 30.07.2020 розглянута у відповідності до вимог чинного законодавства, до суду не надано.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що надана на заяву позивачів від 30.07.2020 відповідь Любимівської сільської ради, оформлена листом від 14.08.2020 №02-03-11/317, не відповідає вказаним вище критеріям, зокрема, є необґрунтованою, прийнятою недобросовісно та без використання повноваження з метою, з якою це повноваження надано.

Щодо доводів відповідача у відзиві на позовну заяву про те, що надання дозволу на розчистку від мулу двох криниць відноситься до будівельних робіт та належить до компетенції Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у Запорізькій області, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи повноваження суду та предмет доказування у цій справі, рішення суб`єкта владних повноважень - Любимівської сільської ради, оформлене листом від 14.08.2020 №02-03-11/317, перевірється судом на предмет правомірності, виходячи лише із тих мотивів, які покладалися відповідачем в основу його винесення.

Оскільки вищевказаний аргумент не був покладений в основу рішення, прийнятого за результатами розгляду звернення позивачів, отже не охоплюється предметом доказування у даній справі.

Разом з тим, суд звертає увагу, що відповідно до пункту 1 Положення про Державну архітектурно-будівельну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 09.07.2014 №294 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 13.03.2020 №219), Державна архітектурно-будівельна інспекція України (Держархбудінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку громад та територій (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду в частині надання (отримання, реєстрації), відмови у видачі чи анулювання (скасування) документів, що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об`єктів.

У свою чергу пунктом 13 Переліку будівельних робіт, які не потребують документів, що дають право на їх виконання, та після закінчення яких об`єкт не підлягає прийняттю в експлуатацію, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 0706.2017 №406 визначено - відновлення окремих конструкцій будівель та споруд з метою ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій (аварій) та відновлення функціонування об`єктів, призначених для забезпечення життєдіяльності населення, без зміни їх геометричних розмірів.

Вищевказане свідчить про те, що для розчистки криниць води від мулу дозвіл Держархбудінспекції не потрібен.

Відповідно до частини 1 статті 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Частиною 4 статті 245 КАС України встановлено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Оскільки судом встановлено, що при вирішенні заяви позивачів від 30.07.2020 відповідач не врахував всі обставини, необхідні для правильного прийняття рішення, не надав відповідь на поставлені у зверненні питання, враховуюче те, що за положеннями Закону №393/96-ВР відповідь за результатами розгляду заяв в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах питань, суд дійшов висновку, що достатнім та належним способом захисту порушених прав позивачів є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву від 30.07.2020, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні.

Щодо позовних вимог позивача 1 про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди в 200 000,00 грн., суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Суд зазначає, що моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Разом з тим, позивач повинен довести факт заподіяння йому моральної шкоди.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що першочерговим завданням судочинства є захист порушених прав та свобод людини, які визнаються найвищою цінністю. З цією метою сторонам забезпечується рівність та свобода у наданні суду доказів, що підтверджують заявлені ними вимоги.

Обов`язок доказування в адміністративному процесі, в тому числі, встановлений статтею 78 КАС України, відповідно до якого кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Отже, у справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок доказування покладається на особу, яка заявляє вимогу про відшкодування такої шкоди. Доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Вказані правові висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 12.11.2019 у справі №818/1430/17 та у постанові від 18.06.2020 у справі №339/183/16-а, що враховується судом, відповідно до частини 5 статті 242 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем 1 до суду не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження понесення моральної шкоди, що виходячи зі змісту наведених правових приписів, зумовлює відсутність правових підстав для стягнення останньої з відповідача.

Щодо вимог позивача 1 про відшкодування матеріальних збитків у сумі 1500,00 грн. на оплату послуг фахівця щодо складання позовної заяви та участі представника позивача 1 у судових засіданнях, суд вважає такі вимоги безпідставними, оскільки позивачем 1 не надано доказів на підтвердження понесених витрат.

Відповідно до положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

У зв`язку із викладеним, понесені ОСОБА_2 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. підлягають стягненню на його користь з Любимівської сільської ради.

Оскільки ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору в силу приписів Закону України «Про судовий збір», розподіл судових витрат в частині позовних вимог, задоволених на її користь, не здійснюється.

Керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов`язати Любимівську сільську раду повторно розглянути заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 від 30 липня 2020 року (вх.№413/02-03-10 від 30.07.2020) з урахуванням правової оцінки, наданої судом у даному рішенні, та повідомити ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про результати розгляду їх заяви, з урахуванням приписів статті 19 Закону України «Про звернення громадян».

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з Любимівської сільської ради витрати зі сплати судового збору в розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень 80 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Повне найменування сторін та інших учасників справи:

Позивач 1 - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_1 (за відсутності інформації про ідентифікаційний код).

Позивач 2 - ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт серія НОМЕР_2 (за відсутності інформації про ідентифікаційний код).

Відповідач - Любимівська сільська рада, місцезнаходження: 70033, Запорізька область, Вільнянський район, с.Любимівка, Центральна 86-а, код ЄДРПОУ 25483086.

Повне судове рішення складено 20.11.2020.

Суддя М.О. Семененко