Рішення № 93007188, 17.11.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 листопада 2020 року Справа № 280/6756/20 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Запорізької міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

24 вересня 2020 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

визнати незаконними дії щодо демонтажу двох металевих гаражів, власник ОСОБА_1 , відповідно до рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради 345_26 від 21.08.2020 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1 »;

зобов`язати відповідача повернути два металеві гаражі, власник ОСОБА_1 , які було демонтовано на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради 345_26 від 21.08.2020 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1 ».

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкрито спрощене позовне провадження, розгляд адміністративної справи призначено без повідомлення/виклику представників сторін.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що йому на праві власності належать два металеві гаражі, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначає, що наприкінці серпня 2020 року позивачем було з`ясовано, що належні йому гаражі зникли з місця їх розташування. Після звернення до адвоката позивачу стало відомо про те, що підставою для демонтажу належних йому гаражів стало рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.08.2020 №345_26 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: АДРЕСА_1 ». Позивач вважає, що приймаючи зазначене рішення відповідачем порушено право власності позивача на належні йому гаражі. Також, позивач вказував і на те, що під час демонтажу належних позивачу гаражів, відповідачем було порушено приписи пунктів 11.5 - 11.8 Правил благоустрою території міста Запоріжжя. Зокрема, позивач посилався на те, що його не було належним чином повідомлено про прийняте рішення та відповідно позивач не мав змоги самостійно виконати рішення про переміщення належних йому металевих гаражів. У зв`язку із наведеним у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначив, що рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 21.08.2020 №345_26 «Про усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя за адресою: вул.Курузова, 11» є законним та прийняте в межах наданих повноважень. Також, відповідач вказував і на відсутність підстав для зобов`язання його повернути належні позивачу металеві гаражі, оскільки металеві гаражі демонтовано не було та на теперішній час вони знаходяться на тому ж місці по АДРЕСА_1 . Крім того, відповідач вказував на те, що підставою для ухвалення спірного рішення стало порушення позивачем норм Правил благоустрою території міста Запоріжжя, в частині встановлення самовільно без достатніх правових підстав без будь-яких дозвільних документів металевих гаражів по АДРЕСА_1 . Також, відповідач звертав увагу і на те, що позивачем до позовної заяви навіть не надано жодного доказу на підтвердження того, що саме він є власником гаражів, що розташовані по АДРЕСА_1 . Відповідач також вказував і на безпідставність посилань позивача на положення розділу 11 Правил благоустрою території м.Запоріжжя, оскільки такий розділ було виключено з Правил, відповідно до рішення Запорізької міської ради від 18.12.2019 №64. З урахуванням викладено у відзиві, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв`язок у сукупності, встановив наступне.

Судом встановлено, що 18.08.2020 Інспекцією з благоустрою Запорізької міської ради проведено перевірку стану благоустрою території м. Запоріжжя, що знаходиться за адресою: вул.Курузова, буд.11, за результатами якого складено Акти обстеження території №0593 та №0594.

Відповідно до висновків Актів обстеження території №0593 та №0594 зазначено, що за адресою: вул.Курузова, буд.11, виявлено факт встановлення тимчасової споруди (металевих конструкцій), яка встановлена у супереч Закону України «Про благоустрій населених пунктів», п.4.3.1, п.4.3.10, п.4.3.36 Правил благоустрою території м. Запоріжжя, затверджених рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 №41. Таким чином, наявні порушення вимог законодавства у сфері благоустрою. Також згідно з базою даних Департаменту архітектури та містобудування ЗМР інформація щодо наявності будь-яких дозвільних документів на розміщення вищезазначеної тимчасової споруди на запитуваній території до Департаменту не надходило, проектні рішення не узгоджувались, вихідні дані (містобудівні умови та обмеження) Департаментом не надавались. За інформацією Управління з питань земельних відносин ЗМР за адресою вул.Курузова, буд.11, договори оренди землі не значаться.

Також, у зазначених Актах запропоновано усунути наслідки порушення правил благоустрою шляхом демонтажу (транспортування) об`єкта, встановленого без відповідних дозвільних документів у встановленому порядку, винести питання на розгляд виконавчого комітету Запорізької міської ради.

Рішенням ВК Запорізької МР від 21.08.2020 №345_26 вирішено усунути наслідки порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя, затверджених рішенням міської ради від 22.06.2011 №41, шляхом демонтажу двох тимчасових споруд (металевих конструкцій), що встановлені без відповідних дозвільних документів, розташовані на об`єкті благоустрою м.Зпоріжжя за адресою: вул.Курузова,11.

Позивач не погодившись з діями відповідача щодо демонтажу металевих гаражів, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Суд зазначає, що Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», благоустрій населених пунктів - комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

Територія - сукупність земельних ділянок, які використовуються для розміщення об`єктів благоустрою населених пунктів: парків, скверів, бульварів, вулиць, провулків, узвозів, проїздів, шляхів, площ, майданів, набережних, прибудинкових територій, пляжів, кладовищ, рекреаційних, оздоровчих, навчальних, спортивних, історико-культурних об`єктів, об`єктів промисловості, комунально-складських та інших об`єктів у межах населеного пункту.

Згідно ч.1 ст.5 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», управління у сфері благоустрою населених пунктів здійснюють Кабінет Міністрів України, центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи місцевого самоврядування та інші органи влади в межах їх повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 10 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.

Так, рішенням Запорізької міської ради від 22.06.2011 №41 затверджено Правила благоустрою території міста Запоріжжя, які визначають порядок благоустрою та утримання об`єктів благоустрою міста Запоріжжя, регулюють права та обов`язки учасників правовідносин у сфері благоустрою території міста, визначають комплекс заходів, необхідних для забезпечення чистоти і порядку у місті.

Відповідно до пункту 1.2 Правил благоустрою території міста Запоріжжя, Правила спрямовані на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини, і є обов`язковими для виконання на території міста Запоріжжя всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, органами самоорганізації населення, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства.

Згідно пункту 1.4 Правил благоустрою території міста Запоріжжя, організацію благоустрою міста Запоріжжя забезпечують органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, встановлених законом, їх положеннями, статутами. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території міста Запоріжжя.

Відповідно до пп.4.3.36 п.4.3 Правил благоустрою території міста Запоріжжя, на об`єктах благоустрою юридичним особам (їх філіям, представництвам, відділенням), фізичним особам-підприємцям, а також громадянам забороняється: самовільно встановлювати металеві гаражі та інші збірно-розбірні конструкції, укріплювати тимчасові споруди фундаментом.

Суд зазначає, що позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на те, що із прийняттям спірного рішення порушені його права, як власника двох металевих гаражів, проте, такі доводи не стосуються предмету розгляду адміністративної справи, оскільки підставою для прийняття спірного рішення стало те, що об`єкти - гаражі металеві, розміщено без наявності необхідних дозвільних документів, зокрема і документу, який підтверджує право користування земельною ділянкою.

Так, у пункті 2 спірного рішення, запропоновано власнику вищезазначених об`єктів, вказаних у п.1 даного рішення, самостійно, протягом 7 календарних днів з дня оприлюднення цього рішення на офіційному сайті Запорізької міської ради, виконати роботи щодо усунення наслідків порушень Правил благоустрою території міста Запоріжжя шляхом демонтажу металевих конструкцій та приведення місця розташування в належний стан з відновленням його благоустрою.

Тобто, позивач мав змогу самостійно здійснити переміщення металевих гаражів на інше місце для розміщення його з дотриманням Правил благоустрою території міста Запоріжжя, що свідчить про те, що право власності позивача в даному випадку не порушено.

Більш того, під час розгляду адміністративної справи позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що металеві гаражі було взагалі переміщено з їх первинного місця розташування, а відповідач надав докази протилежного.

В свою чергу, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», забудова територій здійснюється шляхом розміщення об`єктів будівництва.

Частиною 4 статті 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що право на забудову земельної ділянки реалізується її власником або користувачем за умови використання земельної ділянки відповідно до вимог містобудівної документації.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно ч.2 ст.116 Земельного кодексу України, набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 4 статті 116 Земельного кодексу України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Так, відповідно до пп.«д» ч.1 ст.121 Земельного кодексу України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

В свою чергу, порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України.

Відповідно до ч.1 ст.118 Земельного кодексу України, громадянин, зацікавлений у приватизації земельної ділянки, яка перебуває у його користуванні, подає заяву до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.122 Земельного кодексу України, сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Як встановлено під час розгляду адміністративної справи та не спростовано учасниками справи позивачу дозвільних документів на користування земельною ділянкою під розміщення тимчасової споруди - металевих гаражів по АДРЕСА_1 , Запорізькою міською радою не надавалось, що свідчить про те, що такі тимчасові споруди розміщено самовільно, що є порушенням затверджених Правил благоустрою території міста Запоріжжя.

Матеріали адміністративної справи не містять також і інших доказів на підтвердження того, що позивач звертався до Запорізької міської ради, як органу місцевого самоврядування, чи її структурних підрозділів, з питання розміщення тимчасової споруди за вказаною адресою.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Під час ухвалення рішення суду судом враховується практика Верховного Суду викладена в постанові суду від 26 вересня 2019 року по справі №1527/632/12 (касаційне провадження №К/9901/13486/18).

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною ч.2 ст.77 КАС України, визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 ) до виконавчого комітету Запорізької міської ради (69105, м.Запоріжжя, пр.Соборний, 206, код ЄДРПОУ 02140892) - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя І.В. Новікова