Рішення № 93007146, 23.11.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

23 листопада 2020 рокум. Ужгород№ 260/2359/20

Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Микуляк П.П., розглянувши в порядку спрощеного письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, яким просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового (трудового) стажу період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р.;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р. та призначити пенсію за віком з 24.12.2019р.;

- стягнути судові витрати.

Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду у відповідності до КАС України, судом прийнято рішення про проведення розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачка 24.12.2019р. звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії за віком, у зв`язку із досягненням 59 років.

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області рішенням про відмову у призначенні пенсії №072150003379 від 07.02.2020р. було повідомлено позивачку, що за результатом розгляду поданих документів страховий стаж становить 23 роки, 8 місяців, 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

Відповідач зазначив, що до страхового стажу не враховано період догляду за престарілою з 01.11.1996р. по 15.02.1999р., оскільки позивачкою не було надано висновок медичного закладу, що така особа потребувала постійного стороннього догляду, на основі чого і було відмовлено позивачці у призначенні пенсії.

Позивачка вважає такі дії відповідача протиправними, оскільки нею були подані документи, які підтверджують те, що вона дійсно в оскаржуваний період доглядала за престарілою ОСОБА_2 .

Представник відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого не погоджується з доводами позивача та зазначає, що розглянувши документи подані для призначення пенсії ОСОБА_1 встановлено, що наявного стажу роботи є недостатньо для призначення пенсії за віком відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», відтак у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 26 років, який необхідний позивачці для призначення пенсії Головним управлінням було відмовлено у призначенні пенсії.

Відповідач вказує, що порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п.10 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду чи документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей інвалідів).

Оскільки позивачка не надала до заяви для призначення пенсії висновку з медичного закладу про те, що особа, за якою здійснювався догляд, потребувала стороннього догляду, то немає підстав зарахувати до стажу роботи період з 01.11.1996 р. по 15.02.1999 р., відтак в задоволенні позову слід відмовити.

Згідно з ч.5 ст.262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч.8 ст.262 КАС України, при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Позивачка в лютому 2020 року звернулася до Головного управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області із заявою про призначення пенсії, у зв`язку із досягненням 59 річного віку.

14 лютого 2020 року відповідач листом №0700-0323-8/4582, повідомив позивача, що Рішенням про відмову у призначенні пенсії №072150003379 від 07.02.2020р., ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні пенсії, у зв`язку з тим, що страховий стаж позивачки становить 23 року 08 місяців 24 дні, що є недостатнім для призначення пенсії.

Відповідач зазначив, що позивачці не було враховано до трудового стажу період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р., оскільки позивачкою не було надано висновок медичного закладу, що така особа потребувала постійного стороннього догляду

Незгода позивачки із зазначеним, обумовила її на звернення до суду з даним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.46 Конституції України передбачено, що громадяни України мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначено, що страховий стаж-період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески.

Згідно з ч. 1,2,4 ст.24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

У разі відсутності відповідних записів у трудовій книжці порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій повинен здійснюватись відповідно до Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 (далі - Порядок №637).

Так, пунктом 1 вказаного Порядку № 637 передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до п.є ч.3 ст.56 «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується час догляду за інвалідом 1 групи або дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також за пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду.

Порядок встановлення часу догляду за інвалідом 1 групи, дитиною-інвалідом віком до 16 років, а також пенсіонером, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду встановлений п. 10 «Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 12.08.1993 року, а саме зазначений час догляду встановлюється на підставі: акта обстеження фактичних обставин здійснення догляду; документів, що засвідчують перебування на інвалідності (для інвалідів І групи і дітей-інвалідів) і вік (для престарілих і дітей-інвалідів).

Акт обстеження фактичних обставин здійснення догляду складається органами Пенсійного фонду на підставі відомостей, одержаних від органів управління житловим фондом, сільських, селищних Рад народних депутатів, опитування осіб, за якими здійснюється догляд, та їхніх сусідів, інших даних.

Документами, які підтверджують перебування на інвалідності, чи потребу сторонньої допомоги можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Відповідно до п.14 ст.11 цього Закону загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню підлягають один з непрацюючих працездатних батьків, усиновителів, опікун, піклувальник, які фактично доглядають за інвалідом 1 групи або за престарілим, який за висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досяг 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи одержують допомогу або компенсацію відповідно до законодавства в Управлінні соціального захисту населення. Ця норма набрала чинності з 01.01.2005 року.

Стаж обчислюється на підставі індивідуальних відомостей про застраховану особу, які надаються відділом персоніфікованого обліку Пенсійного фонду.

До 01.01.2005 року час догляду за названою категорією осіб зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених чинним раніше законодавством.

Статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003р. передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 59 років - які народилися з 1 квітня 1960 року по 30 вересня 1960 року та наявності страхового стажу не менше 26 років.

Судом встановлено, що відповідно до довідки № 01-16/728 від 29.02.2016р., виданої Управлінням соціального захисту населення Хустської районної державної адміністрації Закарпатської області (а.с.15), а також довідки виданої Олександрівською сільською радою (а.с.21), ОСОБА_1 здійснювала постійний догляд за особою що потребувала стороннього догляду - ОСОБА_2 , 1916 р.н. з 01.11.1996р. по 15.02.1999р.

Також, на підтвердження спірного періоду догляду за ОСОБА_2 , як за особою, яка потребувала стороннього догляду, позивачкою було надано:

- Заяву про призначення допомоги по догляду за престарілою від 28.11.1996р. №285 (а.с.18);

- Рішення про призначення допомоги по догляду за престарілою від 17.12.1996р. (а.с.17).

Суд не може взяти до уваги твердження відповідача, що для зарахування спірного періоду по догляду за престарілою ОСОБА_2 , необхідно надати висновок медичного закладу, оскільки подані позивачкою документи дають належну можливість встановити, що нею здійснювався таки догляд у період з 01.11.1996р. по 15.02.1999р.

Крім того, доказів, які б свідчили про недостовірність наданих позивачкою документів, відповідачем суду не надано, а тому вищенаведені документи безпідставно не взяті для зарахування до трудового стажу ОСОБА_1 .

Аналогічна позиція викладена у Постанові Верховного Суду України від 22.11.2018 року у справі №348/375/17.

Верховний суд у вищезгаданій Постанові зазначив, що документами, які підтверджують перебування на інвалідності, можуть бути виписка із акта огляду медико-соціальної експертної комісії, медичні висновки, пенсійне посвідчення, посвідчення одержувача допомоги або довідка органів праці та соціального захисту населення або Пенсійного фонду та інші документи.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Одночасно із заявлених позовних вимог вбачається, що позивач просить суд визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо незарахування ОСОБА_1 до страхового стажу період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р.

Протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає у неприйнятті рішення чи у нездійсненні юридично значимих і обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені.

Суд зазначає, що у даному випадку відсутня бездіяльність відповідача, щодо незарахування стажу ОСОБА_1 , оскільки ГУПФ України у Закарпатській області було винесено рішення №072150003379 (а.с. 8) щодо відмови у призначенні пенсії, у якому було повідомлено позивача про підстави незарахуванння оскаржуваного періоду.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб правового захисту у відповідному національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, що діяли як офіційні особи.

За результатами розгляду даної адміністративної справи судом встановлено протиправність дій органу Пенсійного фонду щодо безпідставної відмови у призначенні пенсії позивачу, тому з метою ефективного захисту прав пенсіонера від порушень з боку суб`єкта владних повноважень, керуючись ч. 2 ст. 9 КАС України, суд вважає за можливе вийти за межі позовних вимог та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №072150003379 про відмову у призначенні пенсії.

Таким чином, зважаючи на приписи ч.2 ст.2 КАС України суд вважає, що відповідач відмовляючи позивачеві у зарахуванні до страхового стажу період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р., та призначенні пенсії за віком, діяв поза межами повноважень та у спосіб, що визначених Конституцією та законами України, без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), необґрунтовано, упереджено, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації, відтак позовна вимога щодо визнання протиправної бездіяльності

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному п.4 ч.2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

З системного аналізу вказаних норм ст.245 КАС України можна дійти висновку, що суд наділений повноваженнями щодо зобов`язання відповідача прийняти рішення на користь позивача.

Тобто, такі повноваження суд реалізує у разі встановленого факту порушення прав свобод чи інтересів позивача і необхідність їх відновлення таким способом, який би гарантував повний захист прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача, забезпечував його виконання та унеможливлював необхідність наступних звернень до суду.

Верховний Суд України у своєму рішенні від 16 вересня 2015 року у справі № 21-1465а15 вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Таким чином, враховуючи всі обставини встановлені під час розгляду даної справи, суд дійшов висновку про необхідність зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р. та призначити пенсію за віком з 24.12.2019р.

У відповідності до ч.2 ст.73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.

Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цьогоКодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, сума судового збору сплачена позивачем при поданні позовної заяви підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі наведеного та керуючись ст.243-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області №072150003379 про відмову у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період догляду за престарілою ОСОБА_2 з 01.11.1996р. по 15.02.1999р. та призначити пенсію за віком з 24.12.2019р.

Стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (пл. Народна, 4, м. Ужгород, Закарпатська область, 88008, код ЄДРПОУ - 20453063) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 840,80 грн. (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст.255 КАС України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя П.П.Микуляк