Рішення № 93007121, 12.11.2020, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 листопада 2020 року м. Ужгород№ 260/1842/20

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Луцович М.М.

при секретарі судових засідань - Полянич В.І.

та осіб, що беруть участь у справі:

представника позивача - Сахарчук О.В.;

представник відповідача - Подойма Н.В.;

розглянувши у судовому засіданні справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області про скасування рішення про анулювання з 01.01.2017 року свідоцтва платника єдиного податку та зобов`язання поновити реєстрацію платника єдиного податку першої групи.

Позовні вимоги мотивовані тим, що а з 01 січня 2012 року згідно свідоцтва платника єдиного податку серії А №990391 позивач перебував на спрощеній системі оподаткування, будучи платником єдиного податку 1 групи зі ставкою 10% від доходу. 11.02.2020 року відповідачем було проведено фактичну перевірку позивача, за результатом, якої 19 березня 2020 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області винесено постанову про накладення штрафу №0101/07-16-33-05/2649100015-ТД-ФС-05 в розмірі 47230,00 грн. за допущення до роботи без укладення трудового договору. Окрім іншого в зазначеній постанові було вказано: «Відповідно до реєстру платників єдиного податку, ОСОБА_1 в період з 01.01.2012 року по 30.12.2016 року був платником єдиного податку 1 групи. Разом з тим з 31.12.2016 року з вищезгаданого реєстру виключений». У відповідь на адвокатський запит стосовно причин анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача Головне управління ДФС у Закарпатській області повідомило, що підставою для анулювання реєстрації платника єдиного податку була наявність податкового боргу по єдиному податку (код платежу 18050400) на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виник у платника згідно інтегрованої картки платника податків, згідно вищевказаного працівниками відділення у м. Ужгороді Ужгородської ОДПІ ГУ ДФС у Закарпатській області складено акт №16/Л/07-01-13-01 від 04 січня 2017року про результати проведення документальної невиїзної перевірки та прийнято рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку з 01.01.2017 року. Даний акт надіслано рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, який повернуто з позначкою «за закінченням термін зберігання». Позивач наголошував, що платіжне доручення №Р24А144661514А12709 від 30.09.2016 року підтверджує факт виконання податкового зобов`язання ФОП ОСОБА_1 , а неврахування цього платежу призвело до прийняття протиправного рішення про анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача з 01 січня 2017 року, що ґрунтувалось на акті №16/Л/07-01-13-01 від 04 січня 2017 року про результати документальної невиїзної перевірки.

В судовому засідання представник позивача просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, з мотивів викладених у позовній заяві.

Представник відповідача надіслав до суду відзив на позов, згідно якого просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказавши на те, що 04.01.2017 р. відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку, результати якої оформлено Актом №16/Л/07-01-13-01 від 04.01.2017 р. За результатами перевірки контролюючим органом встановлено порушення умов перебування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині приписів абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 та п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а саме: не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів, що стало підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача.

В судовому засіданні представник відповідача просила відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, вказавши на те, що відповідачем, у відповідності до вимог Податкового кодексу України було прийнято рішення про анулювання з 01.01.2017 року свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , у зв`язку з наявністю податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 23.08.1994 року позивач був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, а з 01 січня 2012 року згідно свідоцтва платника єдиного податку серії НОМЕР_1 перебував на спрощеній системі оподаткування, будучи платником єдиного податку 1 групи зі ставкою 10% від доходу (а.с. 9-10).

Як встановлено в ході розгляду справи по суті, з постанови Управління Держпраці у Закарпатській області про накладення штрафу від 19.03.2020 року позивач дізнався, що з 31.12.2016 року він був виключений з реєстру платників єдиного податку.

На адвокатський запит від 03.04.2020 року, відповідач листом від 16.04.2020 року повідомив позивача, що 04.01.2017 року відповідачем було проведено документальну невиїзну перевірку позивача, результати якої викладені в Акті №16/Л/07-01-13-01 від 04.01.2017 року. За результатами перевірки відповідачем встановлено порушення умов перебування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 на спрощеній системі оподаткування в частині приписів абз. 8 пп. 298.2.3 п. 298 та п. 299.10 ст. 299 Податкового кодексу України, а саме не здійснення платником податків переходу на сплату інших податків і зборів у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідових кварталів, що стало підставою для анулювання свідоцтва платника єдиного податку позивача - фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (а.с. 15-16).

Таким чином, згідно наявних матеріалів справи та пояснень представників сторін, судом встановлено, що підставою для прийняття податковим органом оскаржуваного рішення про анулювання з 01.01.2017 року свідоцтва платника єдиного податку була наявність податкового боргу по єдиному податку на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів, що виникли у позивача згідно інтегрованої картки платника податків, а саме:01.07.2016 - 41,25 грн.; 01.08.2016 - 179,05 грн.; 01.09.2016 - 316,85 грн.; 01.10.2016 - 454,65 грн.; 01.11.2016 - 592,45 грн.; 01.12.2016 - 730,25 грн.; 01.01.2017 - 868,05 грн. (а.с. 15).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Податковий кодекс України ( далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до п. 295.1. ст. 295 ПК України платники єдиного податку першої і другої групи сплачують єдиний податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного місяця. Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском за весь податковий (звітний) період (квартал, рік), але не більше як до кінця поточного звітного року.

Згідно з п. 299.10. ст. 299 ПК України встановлено, що реєстрація платником єдиного податку є безстроковою та може бути анульована шляхом виключення з реєстру платників єдиного податку за рішенням контролюючого органу, зокрема у випадку передбаченому пп. 298.2.3 п. 298.2 ст. 298 цього Кодексу тобто, у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Відповідно до абз. 8 п.п. 298.2.3. п. 298.2. ст. 298 ПК України платник єдиного податку зобов`язаний в останній день другого із двох послідовних кварталів перейти на сплату інших податків і зборів, визначених цим Кодексом, зокрема у разі наявності податкового боргу на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Положеннями п. 299.11 . ст. 299 ПК України встановлено, що у разі виявлення відповідним контролюючим органом під час проведення перевірок порушень платником єдиного податку першої-третьої груп вимог, встановлених цією главою, анулювання реєстрації платника єдиного податку першої-третьої груп проводиться за рішенням такого органу, прийнятим на підставі акта перевірки, з першого числа місяця, наступного за кварталом, в якому допущено порушення. У такому випадку суб`єкт господарювання має право обрати або перейти на спрощену систему оподаткування після закінчення чотирьох послідовних кварталів з моменту прийняття рішення контролюючим органом.

Так, в матеріалах справи наявне платіжне доручення №Р24А144661514А12709 від 30.09.2016 року, згідно якого ОСОБА_1 було сплачено 1000 грн. єдиного податку (а.с. 21).

Однак, як вбачається з відповіді відповідача від 30.09.2016 року, наданої на адвокатський запит від 27.04.2020 року, платіжне доручення від 30.09.2016 року на суму 1000,00 грн. про сплату єдиного податку не було враховано відповідачем, у зв`язку з тим, що такий платіж знаходиться на категорії «платежі до вияснення», оскільки ФОП ОСОБА_1 в полі «призначення платежу» не вказав код платника, а в полі «Клієнт А» ним вказано найменування платника - СКС «КРЕДИТНА КАРТА». Враховуючи вищенаведене, вказаний платіж не було відображено в індивідуальній картці платника. При цьому в платіжному дорученні платником зазначений ОСОБА_1 , отримувачем - ГУДКСУ у Закарпатській області, а в коментарі до платежу вказано «ЄДИНИИ ПОДАТОК» (а.с. 19).

Згідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у своїй постанові від 15 травня 2018 року по справі №813/676/17 Верховний Суд зазначив наступне: «сплата коштів до відповідного бюджету (місцевого бюджету) за податковими зобов`язаннями здійснена своєчасно, оскільки кошти (єдиний податок з фізичних осіб), хоча і не були перераховані на рахунок в органи казначейства відкритий для сплати єдиного податку до бюджету, проте помилкове зазначення іншого рахунку не призвело до ненадходження коштів на єдиний казначейський рахунок, та, як наслідок, до відповідного місцевого бюджету. Тому сплата коштів на помилковий казначейський рахунок не може вважатися підставою для висновку про несплату позивачем податкового зобов`язання та застосування до нього відповідних санкцій.»

У постанові від 20 березня 2018 року по справі №810/4345/16 Верховний Суд зазначив, що: «Діючим на момент виникнення спірних правовідносин законодавством передбачено відмінні за своїм змістом поняття: "сплата податку" та "зарахування податку". Сплата податку платником відбувається шляхом подання до установи банку платіжного доручення. Відносини щодо зарахування платежів на єдиний казначейський рахунок є бюджетними правовідносинами і здійснюються вони без безпосередньої участі платника податків і зборів (обов`язкових платежів). Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сама по собі дія позивача, спрямована на перерахування, а також перерахування суми єдиного податку за ІІІ квартал 2015 року, свідчить про ініціювання позивачем його сплати і водночас підтверджує факт виконання обов`язку платника податків щодо його сплати».

З огляду на вище викладене та з урахуванням практики Верховного Суду, суд приходить висновку, що помилка в платіжних реквізитах не може слугувати підставою для висновку про несплату податкового зобов`язання, оскільки ключовою ознакою виконання зобов`язання зі сплати податку є факт надходженні коштів на казначейський рахунок.

Таким чином, платіжне доручення №Р24А144661514А12709 від 30.09.2016 року свідчить про ініціювання позивачем сплати єдиного податку і водночас підтверджує факт виконання обов`язку платника податків щодо сплати єдиного податку.

Однак, приймаючи рішення щодо анулювання з 01.01.2017 року Свідоцтва платника єдиного податку, відповідач протиправно не врахував платіжне доручення №Р24А144661514А12709 від 30.09.2016 року про сплату позивачем єдиного податку в сумі 1000 грн.

На підставі вище викладеного суду приходить висновку, що відповідач при прийнятті рішення про анулювання з 01.01.2017 року Свідоцтва платника єдиного податку - позивача діяв всупереч вимогам податкового законодавства України, а тому зазначене рішення контролюючого органу підлягає скасуванню.

Згідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1, ч.2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч.1, ч.2 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірності прийнятого ним рішення про анулювання з 01.01.2017 року Свідоцтва платника єдиного податку - позивача.

З урахуванням зазначеного, на підставі встановлених в судовому засіданні фактів та обставин, враховуючи, що мотивація та докази, наведені представником відповідача у відзиві проти позову, не дають адміністративному суду підстав для постановлення висновків, які б спростовували правову позицію представника позивача, а останнім доведено суду обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відтак, такі позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

У відповідності до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2102,00 грн.

Керуючись ст. 241, ч. 3 ст. 243, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області (вул. Волошина, буд. 52, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000, код ЄДРПОУ 43143065) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

2. Скасувати рішення начальника відділення у м. Ужгороді Ужгородської ОДПІ Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області Бадиди М.Н. про анулювання з 01 січня 2017 року свідоцтва платника єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , прийняте на підставі Акту про результати проведення документальної невиїзної перевірки №16/Л/07-13-01 від 04 січня 2017 року.

3. Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Закарпатській області поновити реєстрацію платником єдиного податку першої групи фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

4. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у Закарпатській області на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 2102,00 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

5. Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду в строки визначені ст. 295 КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається у відповідності до вимог п. 15.5 ч. 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

СуддяМ.М. Луцович

Відповідно до ч. 3 ст. 243 КАС України рішення суду у повному обсязі складено 16.11.2020 року.