Ухвала суду № 93007024, 23.11.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

(про забезпечення позову)

23 листопада 2020 року м. Житомир справа № 240/18367/20

категорія 113040000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Попової О. Г., розглянувши в порядку письмового провадження заяву про забезпечення позову в адміністративній справі за позовом Іноземного підприємства "Шамс" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови,

встановив:

Іноземне підприємство "Шамс" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління Держпраці у Житомирській області, в якому просить суд:

- визнати протиправним та скасувати Припис про усунення виявлених порушень № ЖТ8686/84/АВ/П від 01.10.2020 р.;

- визнати протиправною та скасувати Постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 р.

Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 27.10.2020 року відкрито загальне позовне провадження за вказаною позовною заявою.

20.11.2020 року представником позивача подано до суду заяву про забезпечення позову. Позивач просить суд зупинити стягнення з Іноземного підприємства «Шамс» коштів у сумі 275135,87 грн. на підставі постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 р. та зняти арешт з відкритих рахунків ІП «Шамс» до постановлення та набрання чинності рішення суду у справі № 240/18367/20.

Заява мотивовано тим, що державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63637196 по примусовому виконанню постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 р., якою на Іноземне підприємство «Шамс» було накладено штраф у розмірі 250 000 (двісті п`ятдесят тисяч) грн. та яка є предметом оскарження у адміністративній справі № 240/18367/20. Також, в рамках виконавчого провадження ВП №63637196, державним виконавцем винесено ряд інших документів, а саме: Постанова про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020р, Постанова про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.11.2020р. та Постанова про арешт коштів боржника від 18.11.2020 р. З огляду на те, що стягнення з позивача штрафу може відбутися до прийняття рішення судом, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Позивач вказує, що ІП «Шамс» існують ряд договорів, за якими ІП «Шамс» несе грошові зобов`язання перед іншими сторонами таких договорів. Також варто відзначити, не виконання таких зобов`язань по-перше веде до настання негативних наслідків, а саме штрафних санкцій, а по-друге знищує ділову репутацію ІП «Шамс», що в умовах існування карантину та і так тяжкої економічної ситуації є неприпустимим.

Згідно ч.1 ст.154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи.

За таких обставин, враховуючи достатність наявних у матеріалах провадження доказів, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви про забезпечення позову без участі сторін.

Розглянувши подану заяву, суд вважає, що така належить до часткового задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Підстави забезпечення позову, передбачені частини другої статті 150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

За умовами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Не допускається забезпечення позову, зокрема, шляхом зупинення дії рішення суб`єкта владних повноважень, яке не є предметом оскарження в адміністративній справі, або встановлення заборони або обов`язку вчиняти дії, що випливають з такого рішення (пункт 5 частини третьої статті 151 КАС України).

При розгляді заяв про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Водночас заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Згідно з пунктом 9 Порядку накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 (далі - Порядок № 509) штраф сплачується протягом одного місяця з дня прийняття постанови про його накладення, про що суб`єкт господарювання або роботодавець повідомляють уповноваженій посадовій особі, яка склала постанову про накладення штрафу.

Відповідно до пункту 11 Порядку № 509 не сплачені у добровільному порядку штрафи стягуються - органами державної виконавчої служби (щодо штрафів, передбачених частиною 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України)).

Статтею 265 КЗпП України передбачено, що посадові особи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, винні у порушенні законодавства про працю, несуть відповідальність згідно з чинним законодавством. Юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу.

Частиною 6 статті 265 КЗпП України встановлено, що виконання постанови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, покладається на органи державної виконавчої служби.

Законом України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що за заявою стягувача про примусове виконання рішення виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону.

З матеріалів справи слідує, що державним виконавцем було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 63637196 по примусовому виконанню постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 р., постанову про стягнення виконавчого збору від 16.11.2020 р. Постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 16.11.2020 р. та Постанову про арешт коштів боржника від 18.11.2020 р.

Згідно зі статтею 10 Закону України «Про виконавче провадження» заходами примусового виконання рішень, серед іншого, є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об`єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника; заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов`язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Суд зазначає, що не дивлячись на оскарження позивачем постанови про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 р. про накладення штрафу, відповідач вчинив дії щодо примусового виконання оскаржуваного рішення, що, в свою чергу свідчить про те, що у випадку невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

У той же час, суд звертає увагу, що забезпечення позову шляхом зняття арешту з відкритих рахунків ІП «Шамс» до постановлення та набрання чинності рішення суду у справі № 240/18367/20, не передбачено частиною 1 статті 151 Кодексу адміністративного судочинства України, що виключає вжиття заходів забезпечення позову, у спосіб, який просить позивач.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку про часткове задоволення заяви позивача про забезпечення позову, а саме шляхом зупинення стягнення з Іноземного підприємства «Шамс» коштів у сумі 275135,87 грн. на підставі постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 р. до набрання судовим рішенням законної сили по справі №240/18367/20 за позовом Іноземного підприємства "Шамс" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови.

Керуючись статтями 150, 151, 156, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ухвалив:

Заяву Іноземного підприємства "Шамс" про забезпечення позову задовольнити частково.

Вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення стягнення з Іноземного підприємства «Шамс» коштів у сумі 275135,87 грн. на підставі постанови Управління Держпраці у Житомирській області про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення № ЖИ29/ЖТ/8686/84/АВ/П/ПВ/ТД-ФС від 07.10.2020 до набрання судовим рішенням законної сили по справі №240/18367/20 за позовом Іноземного підприємства "Шамс" до Управління Держпраці у Житомирській області про визнання протиправними та скасування припису та постанови.

В іншій частині заяви про забезпечення позову - відмовити.

Негайно надіслати примірник ухвали про забезпечення позову заявнику та всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвалу суду складено у повному обсязі: 23 листопада 2020 року.

Суддя О.Г. Попова