Ухвала суду № 93006552, 23.11.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

23 листопада 2020 року Справа №160/4609/20

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Маковської О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс - 2» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.08.2020 у справі №160/4609/20 позовну заяву ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс - 2» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задоволено. Визнано протиправними дії Комунального підприємства «Жилсервіс - 2» Дніпровської міської ради щодо надання відповіді на запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 04.04.2020 з порушенням вимог національного законодавства у сфері доступу до публічної інформації. Зобов`язано Комунальне підприємство «Жилсервіс - 2» Дніпровської міської ради повторно розглянути запит на доступ до публічної інформації ОСОБА_1 від 04.04.2020 та надати на нього відповідь з урахуванням висновків суду.

Від позивача 01.09.2020 до суду надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення щодо вирішення питань про судові витрати, пов`язані з правничою допомогою на суму 3000 грн, з яких 2000 грн. надані юридичні послуги та 1000 грн. грошова винагорода адвокатові (бюро) за вирішення справи на користь ОСОБА_1 .

Вказана заява мотивована численним аналізом правової позиції Верховного суду та Європейського суду з прав людини з питання про надання правової допомоги, а також наявністю належних доказів на підтвердження наданої правової допомоги.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.09.2020 розгляд заяви призначено в порядку письмового провадження. Встановлено відповідачу строк для подання заперечень до 15.00 год. 10.09.2020.

Оскільки ухвала суду від 07.09.2020 отримана відповідачем лише 28.09.2020, а поштове повідомлення на адресу суду повернулось лише 01.10.2020 та враховуючи, що в період з 01.10.2020 по 05.10.2020 суддя Маковська О.В. перебувала у відпустці, а з 06.10.2020 по 09.11.2020 - на лікарняному, то розгляд зави про розподіл судових витрат вирішується після виходу судді з лікарняного.

Станом на дату розгляду справи заперечень від відповідача на адресу суду не надходило.

Суд, розглянувши подані документи та матеріали справи, вирішуючи порушене у заяві питання виходить з наступного.

Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

За змістом частин першої, третьої-п`ятої, сьомої статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05.07.2012 №5076 «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання

Згідно зі ст.30 Закону №5076 - гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №300/941/19 та від 31.03.2020 у справі №726/549/19, від 28.05.2019 у справі №826/850/18, від 02.07.2019 у справі №810/795/18.

Згідно з частиною п`ятою статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

На підтвердження понесених позивачем витрат суду надано: копію договору про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.04.2020 №10/04/2020, копію додаткової угоди №1 до договору, копію акту приймання - передачі послуг за договором про надання правової (професійної правничої) допомоги від 10.04.2020 №10/04/2020.

Так, відповідно до підпункту 5.2 пункту 5 вказаного договору підставою для сплати гонорару та оплати фактичних витрат, понесених Бюро у зв`язку з виконанням доручення, є підписання Сторонами Акту приймання - передачі послуг.

Відповідно до змісту акту приймання-передачі від 12.06.2020 року, сторони погодили, що адвокатом в період з 10.04.2020 року по 11.06.2020 року надано клієнту правові послуги у вигляді:

юридичного аналізу запиту на доступ до публічної інформації Клієнта від 04.04.2020, усну консультацію щодо перспективи захисту в судовому порядку, затративши 1 годину, вартість 250 грн.;

складання позовної заяви до суду, затративши 5 годин, вартість 1000 грн.;

складання клопотання про звільнення від сплати судового збору, затративши 1 годину, вартість 250 грн.;

складання відповіді на відзив, затративши 2 години, вартість 500 грн.;

Однак, підставою для оплати є саме факт підписання Акту приймання - передачі послуг який складений 12.06.2020, проте, документів, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги на загальну суму у розмірі 2000 грн, позивачем суду не надано.

Згідно підпункту 5.5 пункту 5 вказаного договору, сторони погоджуються з тим, що Клієнтом сплачується на користь Бюро грошова винагорода за успішне вирішення справи Клієнта у суді першої, апеляційної, касаційної інстанції (т. зв. Гонорар успіху) розмір такої винагороди визначається Додатковою угодою до даного Договору. Така Додаткова угода є невід`ємною частиною цього Договору, однак документів, таких як виписка з ЄДР щодо Адвокатського бюро «Трофімов Дмитро Юрійович », ордер на надання правової допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю, копію витягу з Єдиного реєстру адвокатів України, тощо, які б свідчили проте, що саме Бюро здійснюється правова допомога до матеріалів справи не надано.

Крім цього, частиною другою додаткової угоди №1 до договору, визначено, що оплата вартості юридичних послуг Бюро здійснюється Клієнтом протягом десяти днів з дня набрання законної сили остаточним судовим рішенням у означеній справі.

Суд критично ставиться до таких умов, оскільки угода складена в супереч підпункту 5.2 пункту 5 вказаного договору, оскільки сторони даного договору, користуючись його свободою, гарантованою чинним законодавством України, самостійно визначили порядок проведення розрахунків за ним, а саме: підставою для сплати гонорару та оплати фактичних витрат, понесених Бюро у зв`язку з виконанням доручення, є підписання Сторонами Акту приймання - передачі послуг - 12.06.2020.

Також, суд зазначає, що дана справа розглядалась у порядку письмового провадження без участі сторін та є справою незначної складності. Характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагає проведення судового засідання з обов`язковою явкою сторін, оскільки містить лише один епізод спірних правовідносин та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів. Крім цього, позивач спочатку ініціював питання звільнення від сплати судового збору в зв`язку тяжким майновим станом, а потім сплатив 840,80грн, тоді як розмір наданої правничої допомоги складає 3000 грн.

Стосовно численних посилань на рішення Європейського суду з прав людини, Дніпропетровський окружний адміністративний суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» практика Європейського суду з прав людини є обов`язковою для застосування судами України як джерела права.

Частиною другою статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

При цьому, варто зазначити, що межі такого застосування різняться залежно від природи рішення та мають оцінюватись, виходячи з обставин конкретної справи.

Проаналізувавши зазначені обставини в контексті наведеної практики Європейського суду з прав людини, суд дійшов висновку, що встановлені у межах даної справи обставини не є тотожними, оскільки обов`язок позивача щодо сплати вартості наданих послуг (правничої допомоги адвоката) не тільки вже виник, а і сплинув, що чітко обумовлено договором про надання правової допомоги від 10.04.2020 №10/04/2020.

Крім того, у рішенні Європейський суд з прав людини (справа «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04) висловив загальний правозастосовний підхід у вирішенні питань судових та інших витрат, а саме: (п. 268) згідно з практикою Суду, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява №34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

Отже, враховуючи наведені правові висновки Верховного Суду щодо застосування вказаних норм матеріального права, а також те, що наданими документами обґрунтованість та фактичний обсяг витрат на правничу допомогу у даній справі не підтверджено належними та допустимими доказами, суд дійшов висновку про відсутність підстав для компенсації витрат на правничу допомогу.

Керуючись статтями 72-77, 90, 134, 139, 241-246, 250, 252 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Жилсервіс - 2» Дніпровської міської ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Ухвала суду набирає законної сили та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, передбачені статтями 256 та 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII Перехідні положення Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.

Суддя О.В. Маковська