Рішення № 93006313, 04.03.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2020 року Справа № 160/1044/20 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Тулянцевої І.В., розглянувши у м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

27 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не розгляду по суті заяви від 14 січня 2020 року, а відтак фактичної відмови в перерахунку та виплаті основної державної пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2020 року, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 50%, за формулою: п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помножений на відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень зазначеного закону та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити перерахунок та виплату основної державної пенсії відповідно до ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи», за період з 01 січня 2020 року, виходячи виключно з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, з урахуванням лише відсотку втрати працездатності, в даний час - 50%, за формулою: п`ятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, помножений на відсоток втрати працездатності, без врахування інших положень зазначеного закону та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.

В обгрунтування позову позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію по інвалідності (3 група) як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. 14 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно відсотку втрати працездатності (50%), починаючи з 01.01.2020 року, без врахування інших положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком державної (основної) пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії. Оскільки відповідачем своєчасно не було вирішено питання щодо перерахунку пенсії згідно з заявою від 14.01.2020 року, позивач звернувся до суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.02.2020 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

26.02.2020 року до суду надійшов відзив на позовну заяву в якому відповідач проти позову заперечує та просить у його задоволенні відмовити. Так, відповідач зазначає, що листом від 12.02.2020 року позивачу було надано відповідь на звернення від 14.01.2020 року в якому повідомлено про те, що, оскільки показник середньої заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за 2019 рік не визначено, провести перерахунок пенсії неможливо. Але після визначення відповідного показника можливо буде повернутися до питання проведення відповідного перерахунку пенсії про що позивач буде повідомлений додатково.

03.03.2020 року до суду від відповідача надійшли додаткові пояснення до відзиву на позовну заяву в яких зазначено, що доцільність проведення перерахунку пенсії з 01.01.2020 року буде визначена після уточнення показника середньої заробітної плати (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року (2019 рік). Оскільки на момент розгляду заяви позивача від 14.01.2020 року такий показник Пенсійним фондом України не був встановлений, провести перерахунок призначеної пенсії було неможливим. Також, до суду було надано копію відповіді на звернення позивача від 14.01.20202 року за вих. № 0400-0202-8/1632 від 12.02.2020 року.

За правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності (частина 1 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч. 2 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справи, визначені частиною першою цієї статті, у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Датою ухвалення судового рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення (частина 5 статті 250 Кодексу адміністративного судочинства України).

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є пенсіонером та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, отримує пенсію по інвалідності 3 групи як особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (захворювання пов`язано з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС).

Згідно відомостей військового квітка № НОМЕР_1 , позивач проходив строкову військову службу в Радянській Армії в період з 15.04.1986 року по 14.06.1988 року.

Матеріалами справи також підтверджено, що в період з 26.10.1986 року по 12.01.1987 року, тобто під час проходження строкової військової служби, позивач приймав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Позивач має статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1), що підтверджується посвідченням Серії НОМЕР_2 , від 04.08.2008 року.

Згідно з Довідкою до акта огляду медико - соціальною експертною комісією Серії 12ААА № 651236 від 07.11.2017 року, позивачу встановлено третю групу інвалідності (безстроково) з 01.11.2017 року (причина інвалідності - захворювання пов`язане з виконанням обов`язку військової служби по ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС).

Відповідно до Довідки про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби наданні медичної та соціальної допомоги Серії 12 ААА №044114, ступінь втрати професійної працездатності позивача складає - 50%.

14 січня 2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо здійснення перерахунку пенсії на підставі частини третьої статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виходячи із п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати встановленої законом на 1 січня відповідного року, згідно відсотку втрати працездатності (50%), починаючи з 01.01.2020 року, без врахування інших положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та положень постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року № 1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з подальшим перерахунком державної (основної) пенсії в разі збільшення розміру мінімальної заробітної плати, без застосування понижуючих коефіцієнтів, інших формул чи розрахунків, а також проводити відповідні виплати без обмеження граничного (максимального) розміру пенсії.

Листом від 12.02.2020 року за вих. № 0400-0202-8/1632 відповідач повідомив позивача про те, що порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.11.2011 року № 1210 передбачено обчислення пенсії по інвалідності виходячи з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року за формулою, наведеною в пункті 9-1 Порядку. Оскільки показник заробітної плати в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2019 рік на момент розгляду заяви від 14.01.20202 року не визначено, провести розрахунок пенсії за формулою, наведеною в пункті 9-1 Порядку, неможливо. Також, позивачу роз`яснено, що після визначення відповідного показника можливо буде повернутись до розгляду питання щодо перерахунку пенсії, про результати якого буде повідомлено додатково.

Вважаючи таке рішення протиправним, позивач звернувся до суду з цим адміністративним позовом.

Положенням статті 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.

Статтею 2 Закону № 1788-XII визначені види пенсій: а) трудові пенсії: за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

Статтею 15 Закону № 1788-XII визначено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або їм надається право на одержання пенсій на підставах, передбачених цим Законом.

Пунктом 13 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV) встановлено, що у разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до законів України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Порядок фінансування цих пенсій встановлюється відповідними законами.

Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-XII (далі - Закон № 796-XII) спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території; громадян, які постраждали внаслідок інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, та розв`язання пов`язаних з цим проблем медичного і соціального характеру.

Статтею 9 Закону № 796-XII визначено, що особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 10 Закону № 796-XII учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі, проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців*, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві.

Згідно примітки «*» тут і надалі до військовослужбовців належать: особи офіцерського складу, прапорщики, мічмани, військовослужбовці надстрокової служби, військовозобов`язані, призвані на військові збори, військовослужбовці-жінки, а також сержанти (старшини), солдати (матроси), які перебувають (перебували) на дійсній строковій службі у збройних силах, керівний і оперативний склад органів Комітету державної безпеки, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, а також інших військових формувань.

Частиною 1 статті 54 Закону № 796-XII встановлено, що пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Отже, оскільки позивач є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи (категорія 1) та інвалідом ІІІ групи по захворюванню, що пов`язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, то відповідно до статті 54 Закону № 796-XII він має право на пенсію по інвалідності.

Відповідно до частини 3 статті 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (в редакції до 01 жовтня 2017 року) особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок чого стали інвалідами, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням цих осіб з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, що був встановлений на час їхнього перебування в зоні відчуження.

З 01 жовтня 2017 року редакція вказаної норми змінена Законом України від 03 жовтня 2017 року № 2148-VIII, та застосовується із вказаного часу у такій редакції: «особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження дійсної строкової служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до цього Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року».

З огляду на це, чинними після 25 квітня 2019 року є положення частини третьої статті 59 Закону, згідно з якими особам, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження служби і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється відповідно до Закону або за бажанням таких осіб - з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

Відтак особи, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження служби та є інвалідами внаслідок цього, мають право на обчислення пенсії, виходячи з п`ятикратного розміру згідно з частиною 3 статті 59 Зaкoну Укрaїни «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» з 26 квітня 2019 року.

Суд зазначає, що сторонами не запеерчується факт того, що позивач приймав участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи під час проходження строкової військової служби та інвалідність пов`язана з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п. 9-1 постанови Кабінету Міністрів України «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 23.11.2011 № 1210 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних відносин), Зза бажанням військовослужбовців, зокрема військовозобов`язаних, призваних на військові збори, які брали участь у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї під час проходження військової служби (військових зборів) і внаслідок цього стали особами з інвалідністю, пенсія по інвалідності обчислюється з п`ятикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року, за формулою:

де П - розмір пенсії;

Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, визначається як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;

Кзс - середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії;

Кв - розмір відшкодування фактичних збитків (у відсотках).

Середньомісячний коефіцієнт заробітної плати, який враховується під час обчислення пенсії (Кзс), визначається за формулою:

де Зп(мін) - розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року;

Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року.

Розмір відшкодування фактичних збитків (Кв) визначається як відсоток втрати працездатності, визначений органами медико-соціальної експертизи.

У разі зміни розміру мінімальної заробітної плати проводиться перерахунок зазначених пенсій виходячи з розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня відповідного року.

З системного аналізу наведених норм судом зроблено висновок про те, що для проведення перерахунку пенсії по інвалідності у відповідності до вимог ч. 3 ст. 59 Закону України «Прo стaтус і сoціaльний зaxист грoмaдян, які пoстрaждaли внaслідoк Чoрнoбильськoї кaтaстрoфи» за формулою, встановленою п. 9-1 Постанови КМУ № 1210, слід використовувати показник - «Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року», тобто, у спірних відносинах - за 2019 рік.

Як було з`ясовано судом в ході розгляді справи, відповідачем на звернення позивача від 14.01.2020 року про перерахунок пенсії з 01.01.2020 року, було надано відповідь 12.02.2020 року про неможливість проведення вказаного перерахунку у зв`язку із невстановленням Пенсійним фондом України на цей час, середньої заробітної плати (дохіду) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, а саме, за 2019 рік. При цьому, позивачу також було повідомлено, що після встановлення вказаного показника, питання про перерахунок пенсії буде розглянуто, про що його буде проінформовано.

З офіційної інформації, що міститься на сайті Пенсійного фонду України (https://www.pfu.gov.ua) судом з`ясовано, що ПФУ затвердив показник середньої заробітної плати за 2019 року, яка, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», враховується для обчислення пенсії тільки 17.02.2020 року.

За таких обставин, відповідачем було правомірно відмовлено у проведенні перерахунку пенсії позивача з 01.01.2020 року на підставі заяви від 14.01.2020 року, оскільки проведення такого перерахунку у відповідності до положень п. 9-1 постанови КМУ № 1210 було неможливим станом на 12.02.2020 року, так як на той момент показник для проведення розрахунку - «Зс1 - середня заробітна плата (дохід) в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески за рік, що передує відповідному року (2019 року)», ще не було визначено.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає в діях Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області протиправну бездіяльність щодо не розгляду по суті заяви ОСОБА_1 від 14 січня 2020 року та відмови в перерахунку пенсії позивача відповідно до ч. 3 ст. 59 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи» за період з 01 січня 2020 року, у зв`язку із чим, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до приписів статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

В ході розгляду справи відповідачем було доведено правомірність своїх дій у спірних відносинах, у зв`язку із чим, позов задоволенню не підлягає.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки позивач звільнений від сплати судових витрат у відповідності до положень ст. 5 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись ст.ст.2, 9, 73-78, 90, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги буд. 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені статтями 295 та 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.В. Тулянцева