Рішення № 93005957, 23.11.2020, Господарський суд Чернігівської області

РІШЕННЯ

Іменем України

23 листопада 2020 року м. Чернігівсправа № 927/852/20 Господарський суд Чернігівської області у складі судді Федоренко Ю.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали справи №927/852/20

за позовом: Фізичної особи-підприємця Байрак Ігоря Миколайовича,

АДРЕСА_1

до відповідача: Приватного підприємства "Промінь-К",

вул. Космонавтів, 36, с. Савин, Козелецький район, Чернігівська область, 17072

про стягнення 50709,52 грн

Учасники справи не викликались.

ВСТАНОВИВ:

Позивачем подано позов про стягнення з відповідача 46800,00 грн заборгованості, 2964,43 грн пені, 326,09 грн індексу інфляції, 619,00 грн 3% річних за неналежне виконання договору № 01/04 про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020.

Дії суду щодо розгляду справи.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 22.09.2020 позовна заява ФОП Байрак І.М. залишена без руху.

Ухвалою Господарського суду Чернігівської області від 30.09.2020 позовна заява прийнята до розгляду та відкрито провадження у справі № 927/852/20, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідно до ст.165 ГПК України вказаною ухвалою відповідачу було встановлено 15 денний строк з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання відзиву на позовну заяву.

Ухвалу про відкриття провадження у справі отримано відповідачем 08.10.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення 1400049382741.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі та встановлення йому строку для подання відзиву.

Відповідно до ч. 8, 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України відзив подається в строк, встановлений судом, який не може бути меншим п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Оскільки відповідач своїм правом на подання відзиву у визначений судом у відповідності до господарського процесуального закону строк не скористався, за таких обставин, рішення приймається за наявними матеріалами справи, на підставі ч.2 ст.178 ГПК України.

Відповідно до ч. 5, 7 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п`яти днів з дня отримання відзиву.

Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін суду не надходило.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі, зокрема, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Позиції учасників справи.

Позивач обгрунтовує позовні вимоги неналежним виконанням відповідачем умов договору №№01/04 про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020 щодо розрахунків з позивачем за надані послуги.

Відзиву на позов, заяв і клопотань від відповідача не надходило.

Фактичні обставини справи.

01.04.2020 між ПП «Промінь К» (замовник) та ФОП Байрак І.М. (перевізник) укладено договір №01/04 про перевезення вантажів територією України (далі - Договір).

У відповідності до п. 1.1 Договору перевізник зобов`язується доставляти (перевозити) автомобільним транспортом довірений йому замовником (відправником) вантаж з пункту (місця) відправлення до пункту (місця) призначення і видавати вантаж уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві вантажу), а замовник (відправник) зобов`язується сплачувати за перевезення вантажу плату.

Найменування, кількість вантажу або маса (вага), його вартість та інші умови перевезення вантажу за цим договором узгоджується сторонами в замовленні на перевезення (п.1.2 договору).

Згідно п.3.1 ціни на послуги узгоджуються сторонами в замовленнях на перевезення і вказуються у рахунках-фактурах перевізника.

У п.4.1 договору сторони погодили, що розрахунки здійснюються у безготівковій формі у національній валюті України шляхом переведення коштів з розрахункового рахунку замовника на розрахунковий рахунок перевізника, протягом 3-х банківських днів після розвантаження.

Згідно п.5.1 у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

На виконання умов договору позивач надав, а відповідач прийняв транспортні послуги перевезення вантажу на загальну суму 46800,00грн., що підтверджується Актами здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підписані сторонами, а саме №ОУ-0000049 від 02.04.2020 на суму 11700грн., №ОУ-0000051 від 07.04.2020 на суму 11700грн., №ОУ-0000052 від 08.04.2020 на суму 11700грн., №ОУ-0000053 від 10.04.2020 на суму 11700грн.

Позивачем виставлені відповідачу рахунки-фактури на оплату транспортних послуг перевезення вантажу №СФ-0000050 від 02.04.2020 на суму 11700грн., №СФ-0000051 від 07.04.2020 на суму 11700грн., №СФ-0000052 від 08.04.2020 на суму 11700грн., №СФ-0000053 від 10.04.2020 на суму 11700грн.

Відповідач свої зобов`язання за Договором не виконав, оплату отриманих послуг перевезення вантажу не здійснив.

Згідно Акту звірки взаєморозрахунків, який підписаний сторонами, заборгованість відповідача перед позивачем становить 46800,00грн.

Позивачем нараховано відповідачу 619,00грн. 3% річних за період з 01.04.2020 по 09.09.2020, 326,09грн. інфляційних за період квітень-серпень 2020 та 2964,43грн. пені за період з 01.04.2020 по 09.09.2020.

Оцінка аргументів та нормативно-правове обґрунтування.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України.

Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Так, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 901, ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (ч.ч. 1-3 ст. 909 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч.2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона має вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. За ч.1 ст.193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей передбачених цим Кодексом.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши умови договору №01/04 про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020, суд дійшов висновку, що відповідач повинен був розрахуватися за надані послуги з перевезення вантажу згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000049 від 02.04.2020 до 07.04.2020 включно, згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000051 від 07.04.2020 до 10.04.2020 включно, згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000052 від 08.04.2020 до 13.04.2020 включно, згідно Акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000053 від 10.04.2020 до 15.04.2020 включно.

Відповідач доказів оплати заборгованості за договором №01/04 про перевезення вантажів територією України в розмірі 46800,00 грн, а також доказів, які спростовують наявність боргу в заявленому до стягнення розмірі, в ході розгляду даної справи до суду не надав.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов`язання щодо розрахунку за надані послуги, беручи до уваги відсутність належних доказів погашення відповідачем наявної заборгованості, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 46800,00 грн є правомірними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Штрафними санкціями у розумінні ст.230 Господарського кодексу України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Позивач просить стягнути з відповідача 2964,43грн. пені за період з 01.04.2020 по 09.09.2020.

Згідно п.5.1 договору у випадку затримки оплати, вказаних у пунктах 3.1, 4.1 даного договору, замовник виплачує перевізнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожну добу затримки оплати.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, суд доходить висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 2683,96грн., оскільки при здійсненні нарахування пені позивачем не враховано строки виникнення заборгованості по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача 619,00грн. 3% річних за період з 01.04.2020 по 09.09.2020, 326,09грн. інфляційних за період квітень-серпень 2020.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу враховуючи індекс інфляції та відсотків річних є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Тобто, обов`язок оплатити основний борг, а також обов`язок оплатити нараховані на основний борг три відсотки річних та інфляційні втрати, є похідними один від одного зобов`язаннями, хоча і є взаємопов`язаними між собою; крім того, норми цивільного законодавства не ставлять в залежність одночасність вимог кредитора на стягнення з боржника основної заборгованості від одночасності права вимоги на стягнення трьох відсотків річних, інфляційних у зв`язку з простроченням основного грошового зобов`язання.

При застосуванні індексу інфляції, індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Таким чином, оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов`язання, перевіривши наданий позивачем розрахунок розміру відсотків річних та інфляційних нарахувань, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині 3% річних підлягають частковому задоволенню в сумі 578,29грн., оскільки при здійсненні нарахування 3% річних позивачем не враховано строки виникнення заборгованості по кожному акту здачі-прийняття робіт (надання послуг). Позовні вимоги в частині стягнення інфляційних підлягають частковому задоволенню в сумі 231,84грн. у зв`язку з допущеними помилками при розрахунку.

За нормами ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших умов, що звичайно ставляться (ст. 526 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи, що відповідач в порушення ст.525, 526 Цивільного кодексу України, взяті на себе зобов`язання щодо оплати наданих послуг з перевезення вантажу не виконав, вимоги позивача не оспорив, суд з урахуванням вищезазначеного, доходить висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в частині стягнення боргу в сумі 46800,00грн., в частині стягнення пені в сумі 2683,96грн., в частині стягнення інфляційних в сумі 231,84грн., в частині стягнення 3% річних в сумі 578,29грн.

В решті позову про стягнення з відповідача 280,47 грн пені, 94,25 грн інфляційних та 40,71 грн 3% річних судом відмовлено за необгрунтованістю.

Відповідно до ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог частково, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача 2084,78грн. судового збору.

Пунктом 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

У позовній заяві заявлена вимога про стягнення з відповідача 11056,72грн. витрат на правничу допомогу.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Договір про надання правової допомоги може вчинятися усно у випадках: 1) надання усних і письмових консультацій, роз`яснень із правових питань з подальшим записом про це в журналі та врученням клієнту документа, що підтверджує оплату гонорару (винагороди); 2) якщо клієнт невідкладно потребує надання правової допомоги, а укладення письмового договору за конкретних обставин є неможливим - з подальшим укладенням договору в письмовій формі протягом трьох днів, а якщо для цього існують об`єктивні перешкоди - у найближчий можливий строк (ч.1 та 2 ст.27 вказаного Закону).

Відповідно до ст.30 вказаного вище Закону гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Як свідчать матеріали справи, 01.09.2020 між ФОП Байрак І.М. (особа) та Трощенко В.В. (адвокат (захисник) укладено договір про надання правової допомоги адвоката, відповідно до умов якого особа доручає, а адвокат (захисник) зобов`язається надавати правову допомогу особі щодо її правовідносин з органами державної влади.

Згідно з розділом 1 вказаного договору ФОП Байрак І.М. доручає а Адвокат (захисник) зобов`язується надавати правову допомогу ФОП Байрак І.М. щодо її правовідносин з органами державної влади.

Відповідно до пункту 2.1 договору, адвокат (захисник) зобов`язаний використовувати передбачені в КПК України та в інших нормах права засоби захисту з метою з`ясування обставин, які спростовують підозру чи обвинувачення, пом`якшують чи виключають кримінальну відповідальність підозрюваного, обвинуваченого, підсудного, засудженого та надавати їм необхідну юридичну допомогу.

Згідно п.5.1 та 5.2 договору строк його дії з моменту підписання, упродовж досудового слідства та до набрання рішенням суду законної сили, а у разі касаційного оскарження - до прийняття рішення судом касаційної інстанції. Умови даного договору можуть бути змінені тільки за згодою сторін у письмовій формі.

До позовної заяви додано підписані адвокатом Трощенко В.В. та замовником ФОП Байрак І.М.: акт виконаних робіт №1 від 09.09.2020 яким сторони підтвердили надання юридичних послуг по договору про надання правової допомоги від 01.09.2020, а саме: усна консультація із загальних питань права, що стосується конкретної ситуації клієнта щодо стягнення заборгованості, 3% річних та пені заподіяної внаслідок несвоєчасного погашення заборгованості за виконану роботу по договору №1 від 01.04.2020 року, перспектив судового розгляду за даними фактами, ознайомлення та вивчення документів та правовий аналіз договорів. Вивчення останніх рішень/судової практики з аналогічних спорів, пошук та аналіз судової практики з питань застосування законодавства у спірних правовідносинах, складання стратегії представництва інтересів клієнта в судовому засіданні, складання позовної заяви, роздруківка у 3-х примірниках, направлення примірників позовної заяви з додатками учасникам справи та у суд (01.09.2020 року по 09.09.2020 року). Вартість послуг складає 11056,72грн., фактично сплачено на дату складання акту 7000грн., залишок 4056грн; розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу потерпілому ФОП Байрак І.М. в Господарському суді Чернігівської області на суму 11 000 (підлягає оплаті), фактично оплачено станом на 09.09.2020 7000 грн, залишок 4056 грн.

Наданою квитанцією №02/2020 від 09.09.2020 підтверджується сплата Байрак І.М. адвокату 7000 грн за професійну правничу допомогу за договором від 01.09.2020.

Підставою для подання позову, що наразі розглядається судом, є неналежне виконання відповідачем у справі договору №01/04 про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020. Обгрунтовуючи свої позовні вимоги позивач вказує на неналежне виконання відповідачем саме умов договору №01/04 про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020 щодо розрахунків за надані послуги.

Дослідивши подані до позовної заяви документи на підтвердження надання правової допомоги адвоката, зокрема договір від 01.09.2020, акт виконаних робіт №1 від 09.09.2020, розрахунок суми гонорару за надану правничу допомогу, квитанцію №02/2020 від 09.09.2020, суд доходить висновку, що вони не підтверджують надання правової допомоги щодо подання позову до Господарського суду Чернігівської області про стягнення заборгованості по договору №01/04 про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020.

Так, предметом укладеного договору про надання правової допомоги є надання правової допомоги позивачу щодо правовідносин з органами державної влади, договір укладено на підставі ст.ст. 45-48, 50-51, 56, 61-63, 65-66 КПК України і вказаний договір не передбачає представництва або надання правової допомоги позивачу у правовідносинах з відповідачем, які виникли на підставі договору про перевезення вантажів територією України від 01.04.2020. Квитанція №02/2020 від 09.09.2020 підтверджує сплату Байрак І.М. 7000 грн за договором від 01.09.2020 і не підтверджує оплату послуг по наданню правової допомоги у правовідносинах з відповідачем.

За таких обставин, суд відмовляє у стягненні з відповідача витрат на правничу допомогу.

Керуючись ст. 42, 73-80, 86, 129, 232-233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Промінь-К", вул. Космонавтів, 36, с. Савин, Козелецький район, Чернігівська область, 17072, код 38049090 на користь Фізичної особи-підприємця Байрак Ігоря Миколайовича, АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 , 46 800,00 грн боргу, 2 683,96 грн пені, 231,84 грн інфляційних втрат, 578,29 грн 3% річних та 2 084,78 грн судового збору.

В решті позову відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в строк і в порядку, встановленому ст.241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду у строки визначені ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повідомити учасників справи про можливість одержання інформації по справі у Єдиному державному реєстрі судових рішень: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 23.11.2020.

Суддя Ю.В. Федоренко