Рішення № 93005905, 23.11.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року справа № 925/1158/20 м.Черкаси

Господарський суд Черкаської області у складі судді Дорошенка М.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу №925/1158/20 за позовом заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області до селянського (фермерського) господарства "Час" про стягнення 60541,00 грн.,

УСТАНОВИВ:

Заступник керівника Уманської місцевої прокуратури (далі також - прокурор) звернувся до Господарського суду Черкаської області в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області (далі також - позивач 1) та Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області (далі також - позивач 2) до селянського (фермерського) господарства "Час" (далі також - відповідач) про стягнення 60541,00 грн. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям відповідачем двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 31,8262 га, в тому числі: комунальної власності площею 11,8260 га з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818 і державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140, розташованих в адміністративних межах Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області.

Прокурор у позові також просить господарський суд стягнути з відповідача на користь прокуратури Черкаської області витрати останньої на сплату судового збору за подання позову.

В обґрунтування позову прокурор вказав на встановлений проведеними державним інспектором у сфері державного контролю за використанням та охороною земель Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області Чорним В.М. обстеженням та перевіркою факт самовільного зайняття відповідачем земельних ділянок сільськогосподарського призначення комунальної та державної власності загальною площею 31,8262 га з кадастровими номери: 7123181000:02:001:0818 (комунальна власність) та 7123181000:02:002:0140 (державна власність), розташованих в адміністративних межах Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області і зроблений цим же інспектором розрахунок шкоди, заподіяної державі самовільним зайняттям відповідачем цих земельних ділянок, в сумі 60541,00 грн.

Ухвалою від 10.09.2020 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву прокурора до розгляду, відкрив провадження у справі №925/1158/20, вирішив розглядати її у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та встановив останнім строки для подання заяв по суті справи.

Відповідач заперечив факт самовільного зайняття ним земельних ділянок пославшись при цьому на таке:

- земельна ділянка площею 11,8260 га з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818 перебувала в користуванні відповідача на підставі укладеного з позивачем 2 договору оренди землі, який закінчився 06.10.2018. Ще до закінчення договору оренди землі відповідач звернувся до позивача 2 із заявою та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, проте позивач 2 відповіді на цю заяву не надав, чим виявив свою згоду на поновлення договору оренди землі, тому відповідач використовує цю земельну ділянку не як самовільно зайнята, а на законних підставах, як таку, що була надана йому в оренду для обробітку за договором оренди. При цьому відповідач сплачував всі належні платежі та податки і не заподіював нікому ніякої шкоди . На сьогодні позивачем 2 прийнято рішення про надання дозволу на обробіток земельної ділянки та рішення про поновлення договору оренди;

- земельна ділянка площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140 перебувала в постійному користуванні колишнього голови СФГ "Час" ОСОБА_2, після смерті якого право постійного користування цією земельною ділянкою було успадковане нинішнім головою СФГ "Час" ОСОБА_1 і наразі ця земельна ділянка використовується відповідачем за її цільовим призначенням - для ведення фермерського господарства.

Крім того, відповідач вказав на відсутність законних підстав для здійснення прокурором представництва інтересів держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області та Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області у спірних правовідносинах.

Дослідивши наявні у справі №925/1152/20 матеріали, господарський суд зауважує таке.

27 грудня 2001 року Маньківська районна Рада народних депутатів Маньківського району Черкаської області на підставі прийнятого нею рішення від 14 лютого 2001 року №17-6 видала громадянину ОСОБА_2 Державний акт на право постійного користування землею серія ЧР №11-111, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №166.

За цим Державним актом ОСОБА_2 для ведення селянського (фермерського) господарства була надана в постійне користування земельна ділянка площею 20,0002 га, розташована в с. Вікторівка Маньківського району Черкаської області в межах згідно з планом.

На основі одержаної в постійне користування земельної ділянки площею 20,0002 га ОСОБА_2 заснував селянське (фермерське) господарство "Час", державна реєстрація якого як юридичної особи була проведена 14 січня 2002 року, а запис №10111200000000293 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців з відомостями про включення до цього реєстру відомостей про селянське (фермерське) господарство "Час" був внесений 11 грудня 2006 року, що підтверджується відомостями із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

06 жовтня 2008 року Вікторівська сільська рада як орендодавець і селянське (фермерське) господарство "Час" як орендар уклали між собою договір оренди землі, згідно з яким орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку із земель комунальної власності сільськогосподарського призначення площею 13,8 га ріллі для вирощування сільськогосподарської продукції.

Відповідно до п. 8 договору оренди землі від 06.10.2008 цей договір укладено на 10 років. Після закінчення строку договору орендар має переважне право на поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 60 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

7 жовтня 2008 року договір оренди землі від 06.10.2008 був зареєстрований у Маньківському районному відділі Черкаської регіональної філії ДП "Центр ДЗК", про що в державному реєстрі земель вчинено запис від 07.10.2008 за №040879000022.

Після смерті ОСОБА_2 , що сталася ІНФОРМАЦІЯ_1 , його дружина ОСОБА_1 успадкувала право постійного користування земельною ділянкою площею 20,0002 га, якій був присвоєний кадастровий номер 7123181000:02:002:0140, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 07.07.2011, витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі від 07.07.2011 №27442088 і витягом із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.06.2019 індексний номер 170927597, згідно з яким 13.06.2019 за ОСОБА_1 було зареєстроване право постійного користування земельною ділянкою державною власністю площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140 для ведення фермерського господарства.

Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 01.03.2012 ОСОБА_1 є керівником - головою селянського (фермерського) господарства "Час".

Рішенням від 06.03.2019 у справі №925/1285/18 Господарський суд Черкаської області відмовив селянському (фермерському) господарству "Час" у задоволенні його позову до Вікторівської сільської ради про визнання недійсним і скасування рішення останньої від 05.11.2018, зобов`язання її поновити договір оренди землі від 06.10.2008 на новий строк і укласти про це додаткову угоду.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 06.03.2019 у справі №925/1285/18, яке набрало законної сили і наразі є чинним, було встановлено, що при передачі в оренду селянському (фермерському) господарству "Час" спірної земельної ділянки її площа становила 13,8043 га з присвоєним їй в подальшому кадастровим номером 7123181001:01:003:0018. Проте 27.11.2017 у зв`язку з помилковим включенням до цієї земельної ділянки земельного паю громадянина ОСОБА_3 , була визначена нова її площа 11,8260 га з присвоєнням нового кадастрового номера 7123181000:02:001:0818.

Іншим рішенням від 19.11.2019 у справі №921/513/19 Господарський суд Черкаської області відмовив селянському (фермерському) господарству "Час" у задоволенні його позову до Вікторівської сільської ради про визнання поновленим договору оренди землі від 06.10.2008.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 19.11.2019 у справі №925/513/19 набрало законної сили і наразі є чинним.

Селянське (фермерське) господарство "Час" згадуваного ним у відзиві на позов рішення Вікторівської сільської ради про поновлення договору оренди землі від 06.10.2008 Господарському суду Черкаської області не надало.

15 травня 2019 року державний інспектор у сфері державного контролю за використанням та охороною земель i дотриманням вимог законодавства України про охорону земель у Черкаській області Чорний В.М. (далі - державний інспектор Чорний В.М.) на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Черкаській області від 24.04.2019 №157 провів плановий захід державного нагляду щодо додержання селянським (фермерським) господарством "Час" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель.

Результати здійсненого цього заходу оформлені актом від 15.05.2019 року №157/0041АП/02/01-19, у якому зазначено, що земельна ділянка з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818 площею 11,860 га використовується селянським (фермерським) господарством "Час" без договору оренди та реєстрації речових прав, вона засіяна кукурудзою, а на земельну ділянку з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140 площею 20.0002 га, яка була надана ОСОБА_2 на праві постійного користування (Державний акт серія ЧР 11-111) і який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , речові права не зареєстровані, і вона перебуває під посівами озимої пшениці.

Крім того, 16.05.2019 державний інспектор Чорний Р. М. склав акт обстеження земельних ділянок з кадастровими номерами 7123181000:02:001:0818 та 7123181000:02:002:0140 загальною площею 31,8262 га., які знаходяться в адміністративних межах Вікторівської сільської ради і зазначив у висновках цього акту, що при обстежені було встановлено порушення в діях голови селянського (фермерського) господарства "Час" ОСОБА_1 вимог ст.ст. 125, 126 Земельного кодексу України, а саме самовільне зайняття вказаних земельних ділянок, відповідальність за яке передбачена ст. 53-1 КУпАП.

Цього ж дня державний інспектор Чорний Р. М. склав протокол про адміністративне порушення від 16.05.2019 №157/0026ПТ/04/01/-19, у якому вказав, що земельні ділянки з кадастровими номерами 712318100:02:001:0818 та 712318100:02:002:0140 загальною площею 31,8262 га., які знаходяться в адміністративних межах Вікторівської сільської ради, використовуються га селянським (фермерським) господарством "Час" в особі голови ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без правовстановлюючих документів, а саме на момент перевірки на вказаних земельних ділянках засіяні кукурудза та озима пшениця, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України, відповідальність за яке передбачена статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пунктом "б" ч. 1 с. 211 Земельного кодексу України.

16 травня 2019 року державний інспектор Чорний Р. М. виніс припис про усунення порушень, виявлених під час проведення планового заходу державного нагляду щодо додержання селянським (фермерським) господарством "Час" вимог законодавства у сфері використання та охорони земель, надав голові селянського (фермерського) господарства "Час" ОСОБА_1 повідомлення про розгляд справи про адміністративне правопорушення та зроблений ним (державним інспектором) розрахунок розміру шкоди, заподіяної селянським (фермерським) господарством "Час" внаслідок самовільного зайняття двох земельних ділянок сільськогосподарського призначення загальною площею 31,8262 га, в тому числі: комунальної власності площею 11,8260 га з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818 і державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140, на суму 60541,00 грн.

28 травня 2019 року державний інспектор Чорний Р. М. виніс постанову №15/0033По/05/01/-19 про накладення на ОСОБА_1 передбаченого статтею 53-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення штрафу в розмірі 340 грн.

ОСОБА_1 оскаржила постанову державного інспектора Чорного Р. М. про накладення адміністративного стягнення від 28.05.2019 №15/0033По/05/01/-19 до Маньківського районного суду Черкаської області, який своїм рішенням від 30.01.2020 у справі №701/742/19 задовольнив адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області і скасував вказану постанову державного інспектора Чорного Р. М. про накладення адміністративного стягнення від 28.05.2019 №15/0033По/05/01/-19. Проте Шостий апеляційний адміністративний суд своєю постановою від 03.06.2020 у справі №701/742/19 задовольнив апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області на рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 30.01.2020 у справі №701/742/19, скасував це рішення і відмовив у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області.

Наприкінці липня 2020 року сільський голова Вікторівська сільської ради ОСОБА_4 звернувся з листом від 27.07.2020 №362 до керівника Маньківського відділу Уманської місцевої прокуратури, яким просив останнього, подати позовну заяву про відшкодування завданої шкоди самовільним захватом, використанням селянським (фермерським) господарством "Час" земельних ділянок і їх повернення власникам.

6 серпня 2020 року заступник керівника Уманської місцевої прокуратури звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області з листом від 05.08.2020 №34-1849вих-20, яким, посилаючись на звернення Вікторівської сільської ради з питання самовільного зайняття селянським (фермерським) господарством "Час" земельних ділянок з кадастровими номерами 7123181000:02:001:0818 площею 11,8260 га та 7123181000:02:002:0140 площею 20,0002 га, на несплату цим господарством нарахованої йому державним інспектором Чорним Р.М. шкоди, заподіяної самовільним зайняттям цих земельних ділянок, в сумі 60541,00 грн., просив Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області в строк до 14.08.2020 надати інформацію чи вживалися цим управлінням в судовому порядку заходи для стягнення вказаної шкоди та чи планується вжиття таких заходів в подальшому.

Прокурор і Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області доказів розгляду останнім листа заступника керівника Уманської місцевої прокуратури від 05.08.2020 №34-1849вих-20 і відповіді на цей лист Господарському суду Черкаської області не надали.

Разом з позовом прокурор подав його листи від 01.09.2020 №34/2-694вих-20 і №34/2-695вих-20, адресовані відповідно сільському голові Вікторівської сільської ради ОСОБА_4 і Головному управлінню Держгеокадастру в Черкаській області, якими прокурор повідомив, що на підставі ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Уманською місцевою прокуратурою до Господарського суду Черкаської області направляється позовна заява в інтересах держави в особі Вікторівської сільської ради і Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до селянського (фермерського) господарства "Час" про стягнення шкоди, завданої самовільним зайняттям земельної ділянки.

Доказів надіслання (надання) цих листів Вікторівській сільській раді і Головному управлінню Держгеокадастру в Черкаській області прокурор Господарському суду Черкаської області не надав.

Позов до Господарського суду Черкаської області заступник керівника Уманської місцевої прокуратури подав 3 вересня 2020 року.

Відповідно до стаття 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Згідно з частиною третьою статті 4 Господарського процесуального кодексу України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Частиною третьою статі 53 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Відповідно до частини четвертої статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Законом України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015, визначено правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України. Зокрема, за змістом статті 1 зазначеного Закону прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з частиною четвертою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

Отже, як випливає із вказаних вище положень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

У даному спорі прокурор належним чином обґрунтував в чому полягає порушення інтересів держави і необхідність їх захисту.

Прокурор, визначивши в позові два органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області і Вікторівську сільську раду, не розділив між ними стягувану суму шкоди. Тобто за позовом прокурора обидва ці органи мають повноваження на стягнення з відповідача усієї заявленої в позові суми майнової шкоди, що насправді не відповідає чинному законодавству.

Відповідно до ст. 152 та ст. 122 Земельного кодексу України і Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2015 №15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр України) і її територіальні органи розпоряджаються землями державної власності сільськогосподарського призначення і здійснюють контроль за використанням і охороною цих земель.

Такі ж повноваження щодо земель комунальної власності відповідно до ст. 12 та ст. 122 Земельного кодексу України мають відповідно сільські, селищні, міські ради.

Отож у Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах лише по відношенню до земельної ділянки державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140, а Вікторівська сільська рада - лише по відношенню до земельної ділянки комунальної власності площею 11,8260 га з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818.

Згідно із зробленим державним інспектором Чорним Р. М. розрахунком стягуваної суми шкоди, пропорційно розмірам вказаних у цьому розрахунку двох земельних ділянок, на земельну ділянку державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140 припадає 38045,00 грн. шкоди і на земельну ділянку комунальної власності площею 11,8260 га з кадастровим номером 7123181000:02:001:0818 - 22496,00 грн. шкоди.

Отож Головне управління Держгеокадастру в Черкаській області не уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо стягнення частини заявленої у позові шкоди в сумі 22496,00 грн., а Вікторівська сільська рада не уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах щодо стягнення частини заявленої у позові шкоди в сумі 38045,00 грн.

Прокурор не обґрунтував належним чином і не довів бездіяльність Вікторівської сільської ради, а саме прокурор не надав доказів його звернення до Вікторівської сільської ради до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і надання їй можливості протягом розумного строку відреагувати на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Попри відсутність доказів надіслання (надання) Вікторівській сільській раді згадуваного вище листа прокурора від 01.09.2020 №34/2-694вих-20, період між датою цього листа і датою подання прокурором до Господарського суду Черкаської області позову - 03.09.2020 не є розумним строком для реагування Вікторівською сільською радою на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання відповідного позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Таким чином, прокурор станом на день подання позову не дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку доведення бездіяльності Вікторівської сільської ради, а отже, не підтвердив наявності підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі Вікторівської сільської ради у спірних правовідносинах, що є підставою для залишення позову прокурора в інтересах держави в особі Вікторівської сільської ради без розгляду відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Роблячи цей висновок, господарський суд враховував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену в її постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Адресований Головному управлінню Держгеокадастру в Черкаській області лист прокурора від 05.08.2020 №34-1849вих-20, який був одержаний адресатом 06.08.2020, є достатнім доказом звернення прокурора до Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", а період з дати одержання цього листа Головним управлінням Держгеокадастру в Черкаській області по 03.09.2020 - день подання прокурором позову є розумним строком для реагування на стверджуване прокурором порушення інтересів держави, зокрема, шляхом подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Отож прокурор станом на день подання позову дотримався передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" порядку доведення бездіяльності Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області, а отже, підтвердив наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави в особі цього управління у спірних правовідносинах по відношенню до земельної ділянки державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140, на яку із заявленої у позові суми шкоди припадає 38045,00 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України від 18.12.1990 право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

У статті 1 Закону України "Про фермерське господарство" вказано, що фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Згідно із ч. 1 ст. 5, ч. 1 ст. 7 Закону України "Про фермерське господарство" право на створення фермерського господарства має кожний дієздатний громадянин України, який досяг 18-річного віку та виявив бажання створити фермерське господарство. Надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, за умови набуття громадянином України або кількома громадянами України, які виявили бажання створити фермерське господарство, права власності або користування земельною ділянкою (стаття 8 Закону України "Про фермерське господарство").

Отже, можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) такій фізичній особі земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства.

Фермерське господарство (у будь-якій його формі) ініціюється для подальшої діяльності з виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, з метою отримання прибутку, що відповідає наведеному у статті 42 Господарського кодексу України визначенню підприємництва як самостійної, ініціативної, систематичної, на власний ризик господарської діяльності, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Формування програми діяльності, залучення матеріально-технічних, фінансових та інші види ресурсів, використання яких не обмежено законом, є складовими елементами здійснення підприємницької діяльності в розумінні статті 44 Господарського кодексу України. При цьому можливість реалізації громадянином права на здійснення підприємницької діяльності у вигляді фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) громадянину земельних ділянок відповідного цільового призначення.

Ураховуючи законодавчі обмеження у використанні земельної ділянки іншим чином, ніж це передбачено її цільовим призначенням, а також правові наслідки використання чи невикористання земельної ділянки не за її цільовим призначенням, надана громадянину у встановленому порядку для ведення фермерського господарства земельна ділянка в силу свого правового режиму є такою, що використовується виключно для здійснення підприємницької діяльності, а не для задоволення особистих потреб. Суб`єктом такого використання може бути особа - суб`єкт господарювання згідно з статтею 55 Господарського кодексу України.

Аналогічні висновки Великої Палати Верховного Суду викладені в її постанові від 01 квітня 2020 року у справі № 320/5724/17.

З аналізу приписів статей 1, 5, 7, 8 Закону України "Про фермерське господарство" випливає, що після отримання земельної ділянки фермерське господарство має бути зареєстроване у встановленому законом порядку і з дати реєстрації набуває статусу юридичної особи. З цього часу обов`язки землекористувача здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому надавалася відповідна земельна ділянка для ведення фермерського господарства.

Фермерське господарство з дати державної реєстрації набуває статусу юридичної особи, та з цього часу обов`язки землекористувача земельної ділянки здійснює фермерське господарство, а не громадянин, якому вона надавалась.

Пунктом 6 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року визначено, що громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.

Таким чином, земельні ділянки, надані громадянам або юридичним особам у постійне користування, перебувають у власності держави або у власності територіальної громади до переоформлення у встановленому порядку та отримання у власність чи користування.

Проте Конституційний Суд України рішенням від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005 визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 6 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов`язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.

Отож громадяни та юридичні особи, які до 01 січня 2002 року отримали у постійне користування земельні ділянки, правомочні використовувати отримані раніше земельні ділянки на підставі цього правового титулу без обов`язкового переоформлення права постійного користування на право власності на землю чи на право оренди землі.

Отже, з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним прав юридичної особи таке господарство в силу закону набуває права на володіння і користування земельною ділянкою і обов`язки щодо її використання за цільовим призначенням.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що у відносинах, а також у спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а є фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 615/2197/15-ц).

Право користування земельною ділянкою може бути припинено лише з певних підстав, закріплених у законодавстві.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених у статті 141 Земельного кодексу України, перелік яких є вичерпним.

Так, статтею 141 Земельного кодексу України передбачено, що підставами припинення права користування земельною ділянкою є: добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; використання земельної ділянки способами, які суперечать екологічним вимогам; використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; систематична несплата земельного податку або орендної плати; набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

З викладеного вбачається, що підставою припинення права постійного користування земельною ділянкою, наданою громадянину для ведення фермерського господарства, є припинення діяльності такої юридичної особи як селянське (фермерське) господарство. У земельному законодавстві така підстава припинення права постійного користування фермерським господарством земельною ділянкою свого засновника як смерть громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відсутня, адже правове становище селянського (фермерського) господарства, як юридичної особи та суб`єкта господарювання, в тому числі його майнова основа, повинні залишатися стабільними незалежно від припинення участі в його діяльності засновника такого господарства як в силу об`єктивних причин (смерті, хвороби тощо), так і на підставі вільного волевиявлення при виході зі складу фермерського господарства.

Таким чином, одержання громадянином - засновником правовстановлюючого документа на право власності чи користування земельною ділянкою для ведення фермерського господарства є необхідною передумовою державної реєстрації селянського (фермерського) господарства та набуття ним як юридичною особою правосуб`єктності. Підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була отримана громадянином для ведення фермерського господарства і подальшої державної реєстрації селянського (фермерського) господарства, є припинення діяльності такого селянського (фермерського) господарства як юридичної особи.

Тому в разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки, яка була надана засновнику саме для ведення фермерського господарства, зберігаються за цією юридичною особою до часу припинення діяльності селянського (фермерського) господарства у встановленому порядку.

Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 23.06.2020 року у справі №922/989/18, в якій зазначено, що у разі смерті громадянина - засновника селянського (фермерського) господарства право постійного користування земельною ділянкою, наданою для ведення фермерського господарства його засновнику, не припиняється зі смертю цієї особи, а зберігається за фермерським господарством до якого воно перейшло після створення селянського (фермерського) господарства. Звідси право постійного користування земельною ділянкою саме через перехід його до селянського (фермерського) господарства не входить до складу спадщини. Спадкувати можна права померлого засновника (члена) щодо селянського (фермерського) господарства, а не земельну ділянку, яка перебуває в користуванні такого господарства.

За таких обставин господарський суд дійшов висновку, що зі створенням селянського (фермерського) господарства "Час" саме до нього перейшло від ОСОБА_2 право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140, підтверджене Державним актом на право постійного користування землею від 27.12.2001 серія ЧР №11-111, і це право селянського (фермерського) господарства "Час" після смерті ОСОБА_2 не припинилося.

Статтею 125 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній в 2002 році, було встановлено, що право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Відповідно до ст. 126 Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року в редакції, чинній в 2002 році, право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з ч. 3 ст. 3 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов:

1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення;

2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Право постійного користування земельною ділянкою державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140 у селянського (фермерського) господарства "Час" виникло 14.01.2002 на підставі зареєстрованого належним чином у книзі записів державних актів на право постійного користування землею Державного акту на право постійного користування землею від 27.12.2001 серія ЧР №11-111 під час дії законодавства, яке не передбачало обов`язкової реєстрації такого права. Тож в силу ч. 3 ст. 3 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" це право селянського (фермерського) господарства "Час" є дійсним і наразі для його здійснення його державної реєстрації закон не вимагає.

Таким чином, селянське (фермерське) господарство "Час" з 14.01.2002 до цього часу займає і використовує земельну ділянку державної власності площею 20,0002 га з кадастровим номером 7123181000:02:002:0140 для ведення фермерського господарства на законних підставах.

За таких обставин у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру України в Черкаській області в частині стягнення з відповідача 38045,00 грн. шкоди слід відмовити, а в частині стягнення решти шкоди в сумі 22496,00 грн., щодо якої Головне управління Держгеокадастру України в Черкаській області не є уповноваженим органом на здійснення відповідних функцій у спірних правовідносинах, позов слід залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 226 Господарського процесуального кодексу України.

Прокуратура Черкаської області за платіжним дорученням від 25.08.2020 №1376 за подання позову сплатила 2102,00 грн. судового збору, що відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" є мінімально можливою ставкою судового збору за подання позову майнового характеру до господарського суду, тому відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України усю суму судового збору в розмірі 2102,00 грн., сплачену прокуратурою Черкаської області за подання позову, у зв`язку з відмовою у задоволенні позову прокурора в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру України в Черкаській області слід покласти на Черкаську обласну прокуратуру.

На підставі викладеного, керуючись статтею 129, п. 2 ч. 1 статті 226, статтями 236-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд Черкаської області

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в частині стягнення 38045,00 грн. шкоди відмовити.

Позов заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру в Черкаській області в частині стягнення 22496,00 грн. шкоди залишити без розгляду.

Позов заступника керівника Уманської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Вікторівської сільської ради Маньківського району Черкаської області про стягнення 60541,00 грн. шкоди залишити без розгляду.

Судовий збір за подання позову в сумі 2102,00 грн. покласти на Черкаську обласну прокуратуру.

Це рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Це рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його ухвалення.

СУДДЯ М.В. Дорошенко