Рішення № 93005874, 23.11.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 листопада 2020 року м. Черкаси справа № 925/1367/19

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (відповідач-1), товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (відповідач-2) про визнання договору недійсним,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - комунальне підприємство "Смілакомунтеплоенерго" звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - відповідач-1) та товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" (далі - відповідач-2) про визнання недійсним договору № 14/3526/18 про переведення боргу від 26.12.2018 року, укладеного між відповідачами-1 і 2, та відшкодування понесених позивачем судових витрат з відповідачів солідарно.

Позов мотивований тим, що:

Тисленко І.В. , як в.о. директора комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго", не мав необхідного обсягу повноважень на укладення спірного договору від імені підприємства, виходячи з норм Цивільного кодексу України та Статуту комунального підприємства, що є підставою недійсності такого правочину. Комунальним підприємством "Смілакомунтеплоенерго" жодних дій, які б свідчили про прийняття договору до виконання чи схвалення його не вчинялись, обов`язки, визначені статтею 3 спірного договору, сторонами не виконані, а тому є ґрунтовним висновок, що не відбулося визнання спірного правочину шляхом прийняття його до виконання. Зі статутом комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго" відповідачі були обізнані, тобто обізнані про відсутність у Тисленка І.В. необхідного обсягу цивільної дієздатності;

спірний договір вчинено під впливом тяжкої обставини, що є підставою для визнання його недійсним на підставі ч. 1 ст. 233 Цивільного кодексу України. Тяжкими обставинами, які зумовили укладення оспорюваного договору були: 1. зрив початку опалювального періоду 2018-2019 р.р. в м. Сміла; 2. наслідки відсутності тепла та визнання ситуації по м. Сміла надзвичайною подією; 3. несанкціонований відбір природного газу комунальним підприємством після 15.11.2018 року, оскільки ПАТ «НАК «Нафтогаз України» не уклав з комунальним підприємством договори на постачання природного газу.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 25.11.2019 року прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач-1 подав відзив на позов (т.1 а.с. 40-47), за змістом якого, проти позову заперечив з мотивів його безпідставності, вважав, що надаючи повноваження виконуючому обов`язки директора Тисленку І.В. , Смілянська міська рада не обмежувала останнього на укладення будь-яких угод, діяла виключно в інтересах територіальної громади щодо надання житлово-комунальних послуг у період опалювального сезону 2018-2019 р.р., що узгоджується з п. 2.5. Статуту комунального підприємства "Смілакомунтеплоенерго".

Позивач у заяві про визнання доказів неналежними та недопустимими, поданій 17.01.2020 року, просив суд, додані відповідачем-1 до відзиву на позов докази, саме які не стосуються предмету спору, не враховувати при прийнятті рішення у справі (т. 1 а.с. 217-219). Також, у відповіді на відзив (а.с. 220-222) позивач спростовував доводами, викладені відповідачем-1 у відзиві на позов, наполягав на задоволенні позову із заявлених у ньому підстав.

У судове засідання 26.05.2020 року Сторони явку представників не забезпечили. Представники позивача подали заяву про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримали. Відповідач-1 явку представника у судове засідання не забезпечив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся судом належним чином.

Відповідач-2 відзив на позов не подав, явку свого представника у всі судові засідання не забезпечив, хоча ухвала суду про відкриття провадження у справі була отримана відповідачем-2, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (т. 1 а.с. 211), а інші ухвали суду, направлені відповідачу-2, повернулись до суду з довідками пошти: «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців», якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою; якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу.

Відповідно до п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» із змінами і доповненнями, внесеними постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 3, в разі, якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв`язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Згідно з ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є:

1) день вручення судового рішення під розписку;

2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи;

3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення;

4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду;

5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, суд продемонстрував достатню старанність, щоб дозволити відповідачу-2, який повинен був знати про правила, що застосовуються до надіслання судових повідомлень учасникам справи, визначитися з провадженням проти нього та скористатись правами і обов`язками, передбаченими статтями 42, 46 ГПК України і вважає його повідомленим належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе завершити розгляд справи у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

Згідно з Розпорядженням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 07.12.2018 № 201-к «Про виконання обов`язків» (т. 1 а.с. 48), підписаного секретарем Смілянської міської ради Федоренко В.А. , Федоренко В.А. приступив до виконання обов`язків секретаря Смілянської міської ради Черкаської області (п. 1 Розпорядження); в зв`язку з достроковим припиненням повноважень міського голови м. Сміла ОСОБА_3 приступив до виконання обов`язків міського голови Федоренко В.А. (п. 2).

Розпорядженням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 11.12.2018 року № 206-к «Про покладення обов`язків на Тисленка І.В.» покладено на Тисленка Ігора Вікторовича - майстра по контрольно-вимірювальних приладах і автоматиці КП «Смілакомунтеплоенерго» виконання обов`язків директора КП «Смілакомунтеплоенерго» з 12.12.2018 (п. 1 Розпорядження); розпорядження від 05.12.2018 № 198-к «Про покладення обов`язків на Федоренка В.М.» вважати таким, що втратило чинність (п. 2 Розпорядження) (т. 1 а.с. 21).

Розпорядженням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 05.02.2019 року № 30-к «Про внесення змін до розпорядження від 11.12.2018 № 206-к «Про покладення обов`язків на Тисленка І.В.»(т. 1 а.с. 21, зворотній бік аркуша) внесено зміни в розпорядження від 11.12.2018 № 206-к «Про покладення обов`язків на Тисленка І.В.», доповнивши п. 1 пунктом 1.1.: « 1.1. Тисленку Ігорю Вікторовичу надати право на укладення договорів, у тому числі з фінансовими установами, видавати доручення, відкривати рахунки в банках, користуватися правом розпорядження коштів підприємства, в межах компетенції видавати накази та інші акти».

Відповідно до наказу комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» Смілянської міської ради Черкаської області в особі в.о. директора Тисленка І.В. «Про надання права підпису на документах» від 12.12.2018 року, право підпису для проведення операцій з казначейськими рахунками надано бухгалтеру 1 категорії Гирич Тетяні Вікторівні терміном до 29.12.2018 р.; права підписантів, а саме директора та головного бухгалтера, усіх фінансових, бухгалтерських, кадрових документів, договорів та інших правочинів, внутрішніх документів, звітів та будь-яких інших документів, що стосуються господарської діяльності Тисленко І.В. одноосібно залишив за собою (т. 1 а.с. 50).

26.12.2018 року відповідач-1 - Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", як кредитор, відповідач-2 - товариство з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест", як первісний боржник, та позивач -комунальне підприємство «Смілакомунтеплоенерго» в особі в.о. директора Тисленка Ігоря Вікторовича, що діє на підставі статуту, як новий боржник, уклали, на підставі статей 520-523 Цивільного кодексу України, договір № 14/3526/18 про переведення боргу (далі - спірний договір, т. 1 а.с. 20), за умовами п. 1.1. статті 1 «Предмет договору» якого, за цим договором за згодою кредитора первісний боржник переводить на нового боржника свій борг, який виник у первісного боржника перед кредитором за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012 № 13/2666-ТЕ-36 (далі - «зобов`язання»), укладеним між первісним боржником та кредитором, а новий боржник приймає на себе борг первісного боржника у цьому зобов`язанні та замінює первісного боржника у зобов`язанні.

Відповідно до п. 2.1., п. 2.2. спірного договору, сторони встановили, що сума боргу, яка переводиться на нового боржника, станом на момент укладення даного договору дорівнює 103 103,74 гривень, в тому числі: 66 036,57 грн. судовий збір згідно з рішенням суду у справі № 925/1195/14; 37 067,17 грн. судовий збір згідно з рішенням суду у справі № 925/561/15. Сторони погодилися, що вказана в пункті 2.1. Договору сума боргу може бути змінена на підставі відповідної угоди за взаємною згодою сторін.

У п. 6.1. спірного договору встановлено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх підписів печатками сторін, договір діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором.

Спірний договір - договір про переведення боргу за цивільно-правовим змістом є заміною боржника у зобов`язанні.

Відповідно до ст. 520 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 ЦК України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно з ст. 11 ч. ч. 1, 2 п. 1, ст. 16 ч. 2 п. 2 Цивільного кодексу (далі -ЦК) України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання правочину недійсним.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено право кожного суб`єкта господарювання на захист своїх прав і законних інтересів шляхом, зокрема, визнанням недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 203 ЦК України, передбачено загальні вимоги, додержання яких є для чинності правочину, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Відповідно до роз`яснень в п. 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України N 11 від 29.05.2013 р. «Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними» загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п`ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин. За загальним правилом невиконання чи неналежне виконання правочину не тягне за собою правових наслідків у вигляді визнання правочину недійсним. У такому разі заінтересована сторона має право вимагати розірвання договору або застосування інших передбачених законом наслідків, а не визнання правочину недійсним.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Отже, чинним законодавством визначено, що договір може бути визнаний недійсним лише з підстав, передбачених законом.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України).

Таким чином, для визнання недійсним у судовому порядку правочину (господарського зобов`язання) необхідно встановити, що правочин не відповідає вимогам закону, або ж його сторонами (стороною) при укладенні було порушено господарську компетенцію.

При цьому зміст правочину відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Відповідно до роз`яснень, наведених в Постанові Пленуму Верховного суду України N 9 від 06.11.2009 р. "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", під час розгляду справ про визнання угоди (правочину) недійсною господарський суд встановлює наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод недійсними та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, додержання встановленої форми угоди, правоздатність сторін за угодою, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому обставини, що мають істотне значення для вирішення спору повинні підтверджуватись сторонами належними та допустимими доказами відповідно до вимог Господарського процесуального кодексу України. Також відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Відповідно до ст. 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Оскільки в силу припису ст. 204 Цивільного кодексу України правомірність правочину презюмується, відповідно обов`язок доведення наявності обставин, з якими закон пов`язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача.

Частиною 2 статті 203 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

При цьому приписи вказаної статті ЦК кореспондуються з ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України, відповідно до якої господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами.

За змістом розпорядження виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 11.12.2018 року № 206-к «Про покладення обов`язків на Тисленка І.В.» на Тисленка Ігора Вікторовича покладено виконання обов`язків директора комунального підприємства «Смілакомунтеплоенерго» з 12.12.2018 року без обмежень.

Розпорядження підписано секретарем міської ради, яка була в.о. міського голови.

Відповідно до ч. 2 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції від 04.11.2018 року, у разі звільнення з посади сільського, селищного, міського голови у зв`язку з достроковим припиненням його повноважень або його смерті, а також у разі неможливості здійснення ним своїх повноважень повноваження сільського, селищного, міського голови здійснює секретар відповідної сільської, селищної, міської ради, крім випадків дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови відповідно до Закону України "Про військово-цивільні адміністрації" або Закону України "Про правовий режим воєнного стану". Секретар сільської, селищної, міської ради тимчасово здійснює зазначені повноваження з моменту дострокового припинення повноважень сільського, селищного, міського голови і до моменту початку повноважень сільського, селищного, міського голови, обраного на позачергових виборах відповідно до закону, або до дня відкриття першої сесії відповідної сільської, селищної, міської ради, обраної на чергових місцевих виборах.

Згідно з п. 10, п. 20 ч. 4 ст. 42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» в редакції від 04.11.2018 року, сільський, селищний, міський голова: призначає на посади та звільняє з посад керівників відділів, управлінь та інших виконавчих органів ради, підприємств, установ та організацій, що належать до комунальної власності відповідних територіальних громад, крім керівників дошкільних, загальноосвітніх та позашкільних навчальних закладів; видає розпорядження у межах своїх повноважень.

Отже, спірний договір укладений позивачем в особі в.о. директора позивача Тисленка І.В. в межах його повноважень. Підстава визнання спірного договору недійсним за недотримання вимог ч. 2 ст. 203 ЦК України відсутня.

Частиною 1 ст. 233 ЦК України встановлено, що правочин, який вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, може бути визнаний судом недійсним незалежно від того, хто був ініціатором такого правочину.

Другою підставою визнання спірного договору недійсним позивач навів те, що спірний договір переведення боргу позивачем був підписаний вимушено, з метою захисту прав споживачів м. Сміла та своєчасного початку опалювального сезону для недопущення непоправних наслідків життєдіяльності міста та збереження функціонування його мережі опалення.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо позивача, основний вид економічної діяльності позивача - постачання пари, гарячої води та кондиційованого повітря (т. 1а.с. 14).

Рішенням виконавчим комітетом Смілянської міської ради Черкаської області від 24.10.2018 року № 357 «Про початок опалювального сезону 2018-2019 р.р. в м. Сміла» встановлено: теплопостачальним організаціям міста розпочати в м. Сміла опалювальний сезон 2018-2019 років з 25 жовтня 2018 року, в першу чергу забезпечивши подачу теплової енергії лікувальним закладам, дитячим дошкільним та навчальним установам (п. 1).

Рішенням виконавчого комітету Смілянської міської ради Черкаської області від 12.11.2018 року № 393 «Про тимчасове призупинення освітнього процесу у закладах загальної середньої освіти міста» (т. 1 а.с. 30) визначено Управлінню освіти, молоді та спорту тимчасово призупинити освітній процес у закладах загальної середньої освіти № 1, 2, 4, 6, 7, 11, 13, навчально-виховних комплексах «Загальноосвітня школа I ступеня - гімназія імені В.Т. Сенатора», «Загальноосвітня школа I-III ступенів №3 - колегіум», «Ліцей - загальноосвітня школа I-III ступенів «Лідер», «Дошкільний навчальний заклад - загальноосвітня школа I-III ступенів № 15» у разі відсутності теплопостачання з 12.11.2018 року до моменту подачі теплової енергії (п. 1).

13.11.2018 року на позачерговому засіданні комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій виконавчого комітету Смілянської міської ради, оформленого протоколом № 28 (т. 1 а.с. 34), розглядалось питання про невідкладні заходи щодо запобігання виникненню надзвичайної ситуації, спричиненої відсутністю централізованого опалення, забезпечення безперебійного функціонування об`єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла в осінньо-зимовому періоді 2018-2019 років, слухали інформацію міського голови ОСОБА_3 про те, що КП «Смілакомунтеплоенерго», яке на сьогоднішній день повинно надавати послуги з теплопостачання 68-тисячному місту, так і не спроможне розпочати опалювальний сезон; НАК «Нафтогаз України» на звернення представників м. Сміла виставляло вимоги: «Потрібно віддати борги приватної компанії і після цього НАК надасть опалення». За результатами обговорення міська комісія з питань ТЕБ та НС вирішила, зокрема: ситуацію, яка склалась на території міста, у зв`язку з відсутністю централізованого теплопостачання, з метою забезпечення безперебійного функціонування об`єктів соціальної сфери і житлових будинків м. Сміла, визначити як небезпечна подія, яка може привести до надзвичайної ситуації місцевого рівня; КП «Смілакомунтеплоенерго» прийняти природний газ в обсягах, необхідних для стабільного проходження опалювального сезону 2018-2019 р.р. та розпочати подачу теплоносія споживачам в повному обсязі, термін - невідкладно; ПАТ «Черкасигаз» ( ОСОБА_4 ) відновити газопостачання на котельні «Смілакомунтеплоенерго» для забезпечення подачі теплоносія до споживачів, термін - невідкладно.

Листом від 27.12.2018 року № 2755/10 ПАТ «По газопостачанню та газифікації «Черкасигаз» направив позивачу - КП «Смілакомунтеплоенерго» акт відшкодування витрат послуг балансування обсягів природного газу за листопад 2018 року для негайної оплати (т. 1 а.с. 35).

15.11.2018 року відбулося позачергове засідання Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій за участю Президента України П.О. Порошенко, оформлене протоколом № 9, з питання про запобігання виникненню надзвичайної ситуації у м. Смілі Черкаської області, пов`язаної із відсутністю теплопостачання, на якому вирішено: рекомендувати НАК «Нафтогаз України» разом з Черкаською облдержадміністрацією та за участю Смілянської міської ради невідкладно забезпечити газопостачання джерел теплової енергії теплогенеруючих та теплопостачальних організацій м. Сміли і укласти необхідні договори.

16.11.2018 року позивач звернувся до відповідача-1 з листом вих. № 1420 «Щодо заключення договорів постачання природного газу», в якому виклав прохання укласти договори з постачання природного газу для виробництва теплової енергії з метою надання житлово-комунальних послуг з централізованого опалення споживачам теплової енергії усіх категорій на опалювальний сезон 2018-2019 р.р., до листа додав документи для забезпечення його виконання. Лист відповідачем-1 отриманий 19.11.2018 року (т. 1 а.с. 27, докази відправки - т. 1 а.с. 28), проте договори постачання природного газу так і не були укладені.

У постанові від 25.07.2018 у справі № 487/7703/15-ц Верховний Суд зазначив, що для того щоб правочин було визнано недійсним з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України, позивачу у сукупності необхідно довести наявність таких підстав: 1) наявність в особи, що вчиняє правочин, тяжких обставин: хвороба, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини; 2) правочин повинен бути вчинений саме для усунення та/або зменшення тяжких обставин; 3) правочин повинен бути вчинений особою добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки; 4) особа повинна усвідомлювати свої дії, але вимушена це зробити через тяжкі обставини.

Крім того, необхідним критерієм для визнання правочину недійсним з передбачених вище підстав, є доведення у судовому засіданні нерозривного причинно-наслідкового зв`язку між тяжкими обставинами та вчиненням спірного правочину, який вчиняється виключно для усунення та/або зменшення тяжких обставин. Тобто, внаслідок вчинення такого правочину особа отримує можливість усунути тяжку обставину, яка змусила її це зробити.

Наявність тяжких обставин у позивача підтверджується матеріалами справи.

Позивач взяв на себе зобов`язання сплати борг за іншу юридичну особу без будь-якої компенсації майном чи грошима. Це, зокрема, не відповідає цілям господарської та статутної діяльності КП "Смілакомунтеплоенерго", мета діяльності якого, зокрема, отримання прибутку. При укладенні спірного договору щодо позивача безсумнівно не було дотримано принципів добросовісності, розумності та справедливості.

Отже, наявними у справі доказами доведено наявність правових підстав для визнання недійсним укладеного між сторонами справи договору №14/3526/18 переведення боргу від 26.12.2018 року як такого, що укладений під впливом тяжкої обставини.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд позов визнає обґрунтованим доказаним і задовольняє його з підстав, передбачених статтею 233 Цивільного кодексу України. Доводи відповідача, приведені ними в обґрунтування заперечень проти позову, господарський суд відхиляє через їх невідповідність встановленим фактичним обставинам справи та вказаним вище нормам чинного законодавства.

На підставі ст. 129 ГПК України з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню судові витрати у виді сплаченого судового збору в сумі 1921 грн. в дольовому порядку, по 960 грн. 50 коп. з кожного.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати недійсним договір № 14/3526/18 про переведення боргу від 26.12.2018 року, укладений між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", товариством з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест" та комунальним підприємством «Смілакомунтеплоенерго».

Стягнути з Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", код ЄДРПОУ 20077720, місцезнаходження: 01601, м. Київ, вул. Богдана Хмельницького, 6 на користь комунального підприємства "СМІЛАКОМУНТЕПЛОЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 33648312, місцезнаходження: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-А- 960 грн. 50 коп. судового збору.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Сміла Енергоінвест", код ЄДРПОУ 36779078, місцезнаходження: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. Соборна (Свердлова), 94 на користь комунального підприємства "СМІЛАКОМУНТЕПЛОЕНЕРГО", код ЄДРПОУ 33648312, місцезнаходження: 20700, Черкаська обл., м. Сміла, вул. В`ячеслава Чорновола, 72-А - 960 грн. 50 коп. судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту.

Повне рішення складено 23.11.2020 року.

Суддя В.М. Грачов