Рішення № 93005667, 10.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2525/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шатернікова М.І.

при секретарі судового засідання Цірук О.М.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" (61064, м. Харків, вул. Стефенсона, 26; ідент. код 34467217)

до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299; ідент. код 00213121)

про стягнення 730189,27 грн.

за участю представників:

позивача - Шеваков О.С.

відповідача - Петруніна К.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство "Паралеле.Піпед" 10.08.2020 р. звернулось до господарського суду з позовом до Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" про стягнення заборгованості за поставлений товар у розмір 730189,27 грн. Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договорів поставки, укладених між сторонами спору, а саме: договору № 238-18/69 від 29.03.2018р., договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018р. з додатковими угодами №1 від 27.06.2019р., №2 від 08.10.2019р., договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018р. з додатковою угодою №1 від 21.10.2019р., договору № 238/07-669-ВК від 13.06.2016р. з додатковими угодами №1 від 03.04.2017р., №2 від 08.06.2017р., №3 від 26.07.2017р., №4 від 01.02.2018р., №5 від 01.03.2018р., №6 від 29.05.2018р., №7 від 18.12.2018р., №8 від 29.05.2019р., договору № 238-18/173 від 02.07.2018р., договору № 238-06/591 від 08.07.2019р. з додатковою угодою №1 від 23.09.2019р., договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019р., договору № 238-06/717-ВК від 03.12.2019р., договору № 238-18/880 від 24.04.2020р., договору № 238/07-837 від 27.04.2020р. Відповідно до позовної заяви ціна позову становить 730189,27 грн. та складається з: 669 678,61 грн. основного боргу, 40 796,21 грн. пені; 5 524,88 грн. - 1% річних; 14 189,57 грн. - втрат від інфляції. Крім того, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 10952,84 грн., сплаченого позивачем за подання даної позовної заяви та інші понесені позивачем судові витрати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 17.08.2020 прийнято позовну заяву ПП "Паралеле.Піпед" до розгляду та відкрито провадження у справі № 922/2525/20, розгляд якої призначено за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; підготовче засідання призначено на "09" вересня 2020 р. об 11:30.

У підготовчому засіданні 09.09.2020 у справі постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу підготовчого засідання, про відкладення підготовчого засідання в порядку п. 3 ч. 2 ст. 183 ГПК України до "06" жовтня 2020 р. об 11:30 год.

У підготовчому засіданні 06.10.2020 р. було постановлено протокольну ухвалу про продовження строку проведення підготовчого провадження на 30 днів до 15.11.2020 р. в порядку ч. 3 ст. 177 ГПК України та протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 21.10.2020 р. о 10:30 в порядку передбаченому п. 3 ч. 2 ст. 185 ГПК України.

Судове засідання з розгляду справи по суті, призначене на 21.10.2020 р., не було проведено у зв`язку з відсутністю судді Шатернікова М.І.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 26 жовтня 2020 року призначено проведення судового засідання з розгляду справи № 922/2525/20 по суті на "10" листопада 2020 р. об 11:30.

Представник позивача у судовому засіданні просить суд задовольнити в повному обсязі позовні вимоги, а саме, просить стягнути з відповідача на користь позивача 669 678,61 грн. основного боргу, 40 796,21 грн. пені; 5 524,88 грн. - 1% річних; 14 189,57 грн. - втрат від інфляції. Також представник позивача просив покласти на відповідача судові витрати у вигляді сплаченого судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Представник відповідача підтримує доводи, викладені у відзиві на позов та запереченнях, просить суд вимогу про стягнення основної суми боргу у розмірі залишити на розсуд суду; у вимозі в частині стягнення пені за прострочення оплати за договором відмовити в повному обсязі, в разі задоволення цієї вимоги прийняти до уваги клопотання про зменшення штрафних санкцій та стягнути пеню в розмірі 2039,81 грн.; вимогу про стягнення річних та втрат від інфляції залишити на розсуд суду із врахуванням розрахунку, наведеного Відповідачем; у вимозі про стягнення витрат на професійну правничу допомогу - відмовити в повному обсязі; здійснити розподіл суми судового збору відповідно до розміру задоволених позовних вимог, як того вимагають норми Господарського процесуального кодексу України; у вимозі щодо зобов`язання орган, що здійснюватиме примусове виконання рішення, нараховувати Відповідачу 1% річних, за період що не буде врахований в рішенні - відмовити.

Представник позивача проти клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій заперечує, позовні вимоги з урахуванням пені у сумі 40796,21 просить задовольнити у повному обсязі.

З огляду на те, що у матеріалах справи достатньо документів для правильного вирішення спору по даній справі, у судовому засіданні 10.11.2020 р. на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду по даній справі.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення повноважних представників позивача та відповідача, господарським судом встановлено наступне.

Між приватним підприємством "Паралеле.Піпед" (позивач, постачальник) та державним підприємством "Завод "Електроважмаш" (відповідач, замовник) укладені наступні однотипні договори поставки:

- договір № 238-18/69 від 29.03.2018р. (т. 1 а.с. 14-17);

- договір № 238/07-192-ВК від 26.07.2018р. з додатковими угодами № 1 від 27.06.2019р., № 2 від 08.10.2019р. (т. 1 а.с. 18-27);

- договір № 238-06/136-ВК від 02.07.2018р. з додатковою угодою №1 від 21.10.2019р. (т. 1 а.с. 28-34);

- договір № 238/07-669-ВК від 13.06.2016р. з додатковими угодами №1 від 03.04.2017р., №2 від 08.06.2017р., №3 від 26.07.2017р., №4 від 01.02.2018р., №5 від 01.03.2018р., №6 від 29.05.2018р., №7 від 18.12.2018р., № 8 від 29.05.2019р. (т. 1 а.с. 35-60);

договір № 238-18/173 від 02.07.2018р. (т. 1 а.с. 61-64);

договір № 238-06/591 від 08.07.2019р. з додатковою угодою №1 від 23.09.2019р. (т. 1 а.с. 65-69);

договір № 238/04-651-ВК від 12.09.2019р. (т. 1 а.с. 70-74);

договір № 238-06/717-ВК від 03.12.2019р. (т. 1 а.с. 75-79);

договір № 238-18/880 від 24.04.2020р. (т. 1 а.с. 80-83);

договір № 238/07-837 від 27.04.2020р. (т. 1 а.с. 84-88).

Крім того, сторонами укладено два договори у спрощений спосіб, шляхом направлення державним підприємством "Завод "Електроважмаш" на адресу ПП "Паралеле.Піпед" наступних договірних листів:

- договірний лист № 200-06-06/184 від 14.05.2019р.,

- договірний лист № 200-06-06/229 від 12.06.2019р.

Згідно п. 1.2. Договорів найменування, номенклатура, кількість та ціна за одиницю продукції, а також код і назва, відповідно до Національного класифікатора України ДК 021:2015 «Єдиний закупівельний словник», затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 23.12.2015 р. № 1749, зазначаються у Специфікаціях, які є невід`ємною частиною Договору.

У відповідно до п.п. 2.2 Договорів, передача продукції здійснюється на складі замовника за адресою: м. Харків, пр. Московський, 299.

У пункті 2.4. договорів сторони погодили, що право власності на продукцію переходить до відповідача з моменту її фактичної поставки від позивача.

Ціну договору сторони узгодили в розділі 3 договорів Умови оплати продукції сторони погодили у розділах 4 Договору.

Так, відповідно до п. 4.1. договорів, сторонами визначено порядок оплати поставленої продукції з відтермінуванням оплати протягом 60 (шістдесяти) або 61 (шістдесят одного) календарного дня з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю.

Відповідно до п. 5.1. договорів відповідача зобов`язався своєчасно та в повному обсязі здійснювати оплату продукції на умовах договору.

Разом з цим, пунктом 9.4. договорів встановлено, що за порушення строку оплати, передбачених цим договором, позивач має право пред`явити відповідачу вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Крім того, відповідно до п. 9.5. договорів за порушення строку оплати продукції, передбачених цим Договором, Позивач має право вимагати оплати 1% річних та індексу інфляційних втрат.

Як свідчать матеріали справи та не спростовано відповідачем, на виконання умов вищезазначених договорів ПП "Паралеле.Піпед" протягом січня 2019 - травня 2019 поставив Державному підприємству "Завод "Електроважмаш" продукцію на загальну суму 973218,50 грн., що підтверджується наступними первинними документами - видатковими накладними:

- № 12 від 23.01.2015 року на суму 30240,00 грн. на виконання договору № 238-18/69 від 29.03.2018 р.;

- № 17 від 29.01.2015 року на суму 12 502,80грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 22 від 07.02.2015 року на суму 12 474,00 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 23 від 07.02.2015 року на суму 11 247,24 грн. на виконання договору № 238/07-669-ВК від 13.06.2016 р.;

- № 44 від 28.02.2015 року на суму 102 816,00 грн. на виконання договору № 238-18/69 від 29.03.2018 р.;

- № 45 від 28.02.2019 року на суму 27 832,27 грн. на виконання договору № 238-18/173 від 02.07.2018 р.;

- № 46 від 12.03.2019 року на суму 84 672,00 грн. на виконання договору № 238-18/69 від 29.03.2018 р.;

- № 48 від 21.03.2019 року на суму 14 356,08 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 56 від 11.04.2019 року на суму 28 575,00 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 57 від 11.04.2019 року на суму 7 399,50 грн. на виконання договору № 238/07-669-ВК від 13.06.2016 р.;

- № 74 від 14.05.2019 року на суму 672,00 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 75 від 14.05.2019 року на суму 15 499,08грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 76 від 14.05.2019 року на суму 7 399,50 грн. на виконання договору № 238/07-669-ВК від 13.06.2016 р.;

- № 80 від 21.05.2019 року на суму 4 335,36 грн. на виконання договірного листа № 200-06-06/184 від 14.05.2019 р.;

- № 87 від 12.06.2019 року на суму 13 304,52 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 88 від 12.06.2019 року на суму 6 807,54 грн. на виконання договору № 238/07-669-ВК від 13.06.2016 р.;

- № 89 від 20.06.2019 року на суму 6 837,60 грн. на виконання договірний лист № 200-06-06/229 від 12.06.2019 р.;

- № 90 від 20.06.2019 року на суму 10 356,96 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 98 від 16.07.2019 року на суму 12 212,88 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 99 від 16.07.2019 року на суму 2 959,80 грн. на виконання договору № 238/07-669-ВК від 13.06.2016 р.;

- № 100 від 16.07.2019 року на суму 1 476,00 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 117 від 06.08.2019 року на суму 37 272,00грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 118 від 06.08.2019 року на суму 29 204,40 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 119 від 06.08.2019 року на суму 19 695,36 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 124 від 09.09.2019 року на суму 11 088,00 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 125 від 09.09.2019 року на суму 2 460,00 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 126 від 24.09.2019 року на суму 49 444,80 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 127 від 24.09.2019 року на суму 168,00 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 134 від 01.10.2019 року на суму 1 608,00 грн. на виконання договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019 р.;

- № 135 від 01.10.2019 року на суму 11 427,00 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 136 від 01.10.2019 року на суму 9 866,40 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 147 від 11.11.2019 року на суму 21 780,24 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 148 від 11.11.2019 року на суму 897,60 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 150 від 11.11.2019 року на суму 17 409,60 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 153 від 16.12.2019 року на суму 14 550,72 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 154 від 16.12.2019 року на суму 16 415,40 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 155 від 16.12.2019 року на суму 23 988,00 грн. на виконання договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019 р.;

- № 156 від 16.12.2019 року на суму 9 929,76 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 10 від 15.01.2020 року на суму 1 579,20 грн. на виконання договору № 238-06/591 від 08.07.2019 р.;

- № 11 від 15.01.2020 року на суму 11 754,24 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 17 від 30.01.2020 року на суму 9 600,00 грн. на виконання договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019 р.;

- № 18 від 10.02.2020 року на суму 8 871,00 грн. на виконання договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019 р.;

- № 19 від 19.02.2020 року на суму 44 740,80 грн. на виконання договору № 238-06/136-ВК від 02.07.2018 р.;

- № 20 від 19.02.2020 року на суму 6 421,20 грн. на виконання договору № 238-06/717-ВК від 03.12.2019 р.;

- № 23 від 10.04.2020 року на суму 14 904,72 грн. на виконання договору № 238/07-192-ВК від 26.07.2018 р.;

- № 28 від 14.05.2020 року на суму 6 859,08 грн. на виконання договору № 238/07-837 від 27.04.2020 р.;

- № 29 від 18.05.2020 року на суму 12 072,85 грн. на виконання договору № 238-18/880 від 24.04.2020 р.;

- № Зо від 21.05.2020 року на суму 2 562,00 грн. на виконання договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019 р.;

- № 31 від 21.05.2020 року на суму 156 240,00 грн. на виконання договору № 238-18/880 від 24.04.2020 р.

- № 32 від 21.05.2020 року на суму 6 432,00 грн. на виконання договору № 238/04-651-ВК від 12.09.2019 р.

Факт поставки у власність і прийняття товару також підтверджується актами звіряння взаємних розрахунків за період з 01 січня 2019 року по 30 червня 2019 року, за період з 01 липня 2019 року по 25 травня 2020 року, довіреностями на отримання цінностей (т. 1 а. с. 191-250, т. 2-25).

Як вказує позивач, відповідач розрахунок за отриману від позивача за спірними договорами продукцію у повному обсязі не здійснив, а здійснені розрахунки у загальному розмірі вчинені з порушенням встановленого в п. 4.1. договорів строку, у зв`язку з чим, у останнього станом на 27.07.2020 р. виникла перед позивачем заборгованість за поставлену за спірними договорами продукцію у загальному розмірі 669678,61 грн.

Обставини щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 669678,61 грн. стали підставою для звернення позивача до суду з позовом по даній справі.

Крім того, в зв`язку з простроченням відповідачем своїх зобов`язань за період з 25.03.2019 року по 27.07.2020 (включно) окремо по кожному факту поставки, позивачем також нараховано до стягнення з відповідача пеню у розмірі 284652,90 грн., 1% річних у розмірі 5524,88 грн., інфляційні втрати у розмірі 40796,21 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Сторонами у договорах порядок розрахунків за договором визначено у п. 4.1. договору, якими визначено, що замовник здійснює оплату продукції протягом 60 або 61 календарного дня з моменту здійснення поставки продукції та прийняття її за кількістю та якістю.

Доказів своєчасного здійснення замовником (відповідачем) всіх платежів у строки визначені сторонами у п. 4.1 договору до суду не надано.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно з ч.1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, враховуючи вищевикладене, не надання відповідачем доказів здійснення своєчасної оплати повару поставленого у період з 23.01.2019 по 21.05.2020 р. у строки визначені сторонами у договорах або обґрунтованих заперечень проти вимог позивача, відповідач визнається судом таким, що прострочив виконання зобов`язання з оплати приватному підприємству "Паралеле.Піпед" за вищезазначеними договорами та видатковими накладними продукції.

Факт прострочення оплати відповідачем не заперечується.

Відповідно до частини першої статті 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Враховуючи вищевикладене та приймаючи до уваги, що відповідач не надав суду належних доказів виконання домовленості або вмотивованих заперечень проти неї, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, вимоги позивача в сумі основного боргу у розмірі 669678,61 грн. визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 40796,21 грн., 1% річних у розмірі 5524,88 грн., інфляційні витрати у розмірі 14189,57 грн.

Представник відповідача просить розглянути клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій та вимогу про стягнення річних і втрат від інфляції залишити на розсуд суду. При цьому, представник відповідача надав суду власний розрахунок 1% річних та інфляційних.

Частиною 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частиною 2 статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" №14 від 17.12.2013 року, з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань", правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Верховний Суд України у постанові від 12 квітня 2017 року по справі №3-1462гс16 зазначив, що порушення відповідачем строків розрахунків за отриманий товар, що встановлені договором поставки, є підставою для нарахування платежів, передбачених ст. 625 ЦК України, а наявність форс-мажору не звільняє відповідача від обов`язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.

Верховний Суд України підкреслив, що платежі встановлені ст. 625 ЦК України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер, як наприклад статті законів, які передбачають неустойку. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Також Верховний Суд України відмітив, що ст. 617 ЦК України встановлені загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов`язання, а ст. 625 ЦК України є спеціальною та такою, що не передбачає жодних підстав для звільнення від відповідальності за порушення виконання грошового зобов`язання.

Отже, Верховний Суд України розв`язуючи спір застосовує принцип права щодо пріоритету спеціальної норми над загальною.

Аналогічні правові висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 9 листопада 2016 року у справі № 3-1195гс16.

Сторони у спірних договорах визначили, що за порушення строку оплати продукції постачальник має право вимагати оплату 1% річних та індексу інфляційних витрат.

14 січня 2020 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних, де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

З огляду на вимоги статей 79, 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з`ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов`язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов`язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).

Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 по справі № 910/20107/17, від 21.05.2019 по справі № 916/2889/13, від 16.04.2019 по справам № 922/744/18 та № 905/1315/18, від 05.03.2019 по справі № 910/1389/18, від 14.02.2019 по справі № 922/1019/18, від 22.01.2019 по справі № 905/305/18, від 21.05.2018 по справі № 904/10198/15, від 02.03.2018 по справі № 927/467/17.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України стягнення 3% річних та інфляційних витрат можливе до моменту фактичного виконання зобов`язання.

Так, дослідивши матеріали справи, врахувавши встановлений сторонами у договорах поставки 60/61-денний строк (календарні дні) на оплату отриманої відповідачем продукції, беручи до уваги період прострочення визначений позивачем в позовній заяві до 27.07.2020 р., а також з урахуванням порядку визначення строку прострочення, визначеного статтями 251-254 Цивільного кодексу України судом встановлено вірними періоди прострочення вказані відповідачем в наданому ним контррозрахунку.

Суд здійснивши власний контррозрахунок 1 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням умов договорів, прострочення по сплаті грошового зобов`язання, а також порядку розрахунків погодженого сторонами та з урахуванням перебігу строку, визначеного ст.ст. 251-254 Цивільного кодексу України, господарський суд зазначає, що арифметично вірними сумами є сума у розмірі 11341,49 грн. 1% річних та 5488,55 грн. втрати від інфляції.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження вчасної оплати поставленого товару у строки, які обумовлені сторонами в договорі. За таких обставин, оскільки відповідач прийняв товар, однак несвоєчасно оплатив позивачу його вартість, суд дійшов висновку про те, що відповідачем були порушені права та законні інтереси позивача, за захистом яких він звернувся до суду, у зв`язку з чим задовольняє позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 11341,49 грн. 1% річних та 5488,55 грн. інфляційних втрат. В іншій частині стягнення 2848,08 грн. інфляційних втрат та 36,33 грн. - 1% річних слід відмовити.

Також, позивачем заявлено вимоги про стягнення пені за прострочення виконання взятих на себе зобов`язань.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання передбачені, зокрема, ст.ст. 549, 611, 625 ЦК України.

За приписами частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Щодо пені за порушення грошових зобов`язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даним приписом передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Разом з тим, умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п.4.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013 №10 даний шестимісячний строк не є позовною давністю, а визначає максимальний період часу, за який може бути нараховано штрафні санкції (якщо інший такий період не встановлено законом або договором).

В силу приписів статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Так, сторонами у договорі договору №238-10/348-ВК від 17.12.2018 було встановлено, що за порушення строку оплати постачальник має право пред`явити замовнику вимогу про сплату пені в розмірі 0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми.

Суд, перевіривши надані позивачем до заяв по суті розрахунки пені та контррозрахунок відповідача за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань з використанням калькулятора "Ліга-Закон", врахувавши визначений сторонами у договорах поставки розмір пені (0,1% від суми простроченої оплати за кожен день прострочення, але не більше 5% від несплаченої суми), беручи до уваги встановлений сторонами у договорах поставки 60-денний строк на оплату отриманої відповідачем продукції та 6-ти місячний строк нарахування пені встановлений статтею 232 ГК України, оскільки інше не встановлено договором, встановив, що правомірно нарахованою є пеня у 40796,21 грн.

Також, відповідачем було заявлено клопотання про відмову в задоволенні вимоги про стягнення пені або зменшення пені до 5 %.

В обґрунтування вищезазначеного клопотання зазначає, що відповідач є державним комерційним підприємством, яке на даний час знаходиться в скрутному матеріальному становищі. При цьому, періодичне блокування господарської діяльності підприємства, шляхом накладання арештів на всі рахунки відповідача та кризовий стан в галузі машинобудування сприяло вимушеним частковим виплатам не тільки контрагентам, але і працівникам заробітної плати та платежів до бюджету та комунальних платежів. Так, станом на жовтень 2020 у підприємства існує заборгованість по заробітній платі у розмірі 72.0 млн. грн. та 19,0 млн.грн. по комунальним платежам, що підтверджується довідкою № 244/503 від 08.10.2020 р. при цьому, відповідач наголошує, що пеня - це фінансова санкція, спрямована на спонукання сторони, винної у порушенні зобов`язання, до його виконання та дотримання в подальшому, а не засіб безпідставного збагачення, а відтак зменшення розміру пені врахує оптимальний баланс інтересів сторін у спорі та є таким, що запобігатиме настанню негативних наслідків для сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні принципи наведено у ст. 233 ГК України, за змістом якої у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника.

Відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 922/3613/18, від 08.05.2018 у справі №924/709/17.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з`ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК України).

Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов`язання.

Цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементів принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі № 913/89/18, від 04.12.2018 у справі № 916/65/18, від 03.07.2019 у справі №917/791/18).

При цьому слід враховувати, що правила ст.551 ЦК України та ст.233 ГК України направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов`язання боржником.

Суд враховує правову позицію, викладену в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 про те, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора.

При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов`язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів (позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.01.2020 у справі №902/855/18, від 14.01.2020 у справі №911/873/19, від 10.02.2020 у справі №910/1175/19, від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19).

Враховуючи необхідність дотримання балансу інтересів сторін, суд виходить з того, що відповідач тривалий час не сплачує борг, має неналежну платіжну дисципліну, позивач заперечує проти зменшення пені, пеня погоджена сторонами у договорі, відповідач не надав належних доказів наявності виняткових обставин, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання про зменшення пені.

Відповідно до ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, витрати на оплату судового збору, понесені позивачем, підлягають відшкодуванню йому за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 10 909,57 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 20, 73, 74, 86, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Завод "Електроважмаш" (61089, м. Харків, пр. Московський, 299; ідент. код 00213121) на користь Приватного підприємства "Паралеле.Піпед" (61064, м. Харків, вул. Стефенсона, 26; ідент. код 34467217) 669 678,61 грн. основного боргу, 40 796,21 грн. пені, 5488,55 грн. 1% річних, 11341,49 грн. інфляційних; а також 10909,57 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 2848,08 грн. інфляційних втрат та 36,33 грн. - 1% річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України, рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення та з урахуванням п.17.5 розділу ХІ "Перехідних положень" ГПК України.

Повне рішення складено "20" листопада 2020 р.

Суддя М.І. Шатерніков