Рішення № 93005638, 12.11.2020, Господарський суд Тернопільської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_________________________________

46025, м.Тернопіль, вул.Кн.Острозького, 14а, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

12 листопада 2020 року м.Тернопіль Справа № 921/437/20 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Андрусик Н.О.

розглянув справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд», м.Тернопіль

до відповідача: Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль

про стягнення 501521,86грн

за участю представників:

позивача: Печений О.П., адвокат, ордер №1006608 від 29.07.2020;

відповідача: Олійник О.О., головний юрисконсульт І категорії відділу претензійно - позовної роботи та представництва інтересів в судових інстанціях управління правового забезпечення, довіреність №2803/05 від 20.12.2017.

В порядку ст.ст.8, 222 Господарського процесуального кодексу України судом здійснювалося фіксування судового процесу технічними засобами.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд», м.Тернопіль звернувся 22.06.2020 (згідно відтиску штампу вхідної кореспонденції суду за вх.№498) до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Виконавчого комітету Тернопільської міської ради, м.Тернопіль, про стягнення коштів в сумі 501521,86грн, що складають витрати товариства, понесені на спорудження інженерних мереж, зведених при будівництві багатоквартирного житлового будинку по вул.Коцюбинського в м.Тернополі та котрі прийняті в комунальну власність міста, оскільки такі перевищили розмір пайового внеску у створенні та розвитку інфраструктури міста згідно договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено, що внаслідок укладення договору від 04.04.2011 у ТОВ «Тернопільбуд» виник обов`язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста шляхом перерахування відповідачу суми пайової участі в розмірі 615242,00грн, що становить 2% від загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі. В подальшому, внаслідок укладення сторонами додаткових угод 14.05.2014 (додаток за №165 до договору від 04.04.2011), 06.05.2020 (додаток за №165/1 до договору від 04.04.2011) та внаслідок укладення мирової угоди в ході судового розгляду господарської справи №921/427/13-г/14 (ухвала від 26.06.2013), сума пайового внеску позивача була скоригована та визначена, що до сплати по даному правочину підлягають кошти в сумі «-501521,86грн» (пункт 4 додаткового договору №165/1 від 06.05.2020). Однак, відповідач відмовляється повернути переплачену суму пайового внеску, чи зарахувати зазначені кошти в рахунок пайової участі по іншому об`єкту будівництва, що послугувало підставою для захисту порушених прав в судовому порядку.

Відповідач, згідно поданого 17.07.2020 відзиву на позов без номеру та дати (вх.№4647) та його уповноважений представник позов заперечив, вказуючи, що ні законом, ані умовами договору від 04.04.2011 не передбачено обов`язку Виконавчого комітету Тернопільської міської ради відшкодовувати чи повертати товариству відповідні кошти пайового внеску. В додатку №165/1 від 06.05.2020 до договору від 04.04.2011 доповнено розрахунок величини пайового внеску у зв`язку із отриманням органом місцевого самоврядування документів щодо загальної кошторисної вартості будівництва будинку та встановлено розмір пайової участі позивача у розвитку інфраструктури міста. Оскільки позивачем було передано у комунальну власність мережі водопостачання та господарсько-побутової каналізації, тому на їхню балансову вартість було зменшено суму, яка підлягає сплаті товариством в рахунок пайової участі згідно договору від 04.04.2011 та підтверджено факт відсутності заборгованості у ТОВ «Тернопільбуд» по сплаті коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту. Додатковим договором №165/1 не передбачено відшкодування коштів відповідачем. Просить звернути увагу, що положеннями статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній до 01.01.2020 передбачалося, що порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону; пунктом 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній до 01.01.2020, визначалася безумовна підстава для здійснення перерахування розміру пайової участі чи повернення надмірно сплачених коштів пайової участі, а саме - передбачені технічними умовами обов`язкові роботи по інфраструктурі об`єкту містобудування. За інформацією відповідача, такі умови у ТОВ «Тернопільбуд» відсутні. З набранням чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» скасовано пайову участь у розвитку інфраструктури населеного пункту, а також з 01.01.2020 виключено ст.40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та частину п`яту статті 30 Закону. При цьому, Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» передбачають, що договори про сплату пайової участі, укладені до 01.01.2020, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання. Відтак, за твердженням відповідача, ні чинне містобудівне законодавство, ані умови договору від 04.04.2011 (із змінами), не передбачають обов`язковості перерахунку вартості пайової участі у разі будівництва інженерних мереж поза межами наданої земельної ділянки та визначення суми коштів, які є предметом спору як заборгованість виконавчого комітету перед позивачем. На підставі наведеного, просив у позові відмовити.

Процесуальні дії суду у справі.

Ухвалою суду від 06.07.2020 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 04.08.2020, в котрому оголошувалася перерва до 22.09.2020. Згідно ухвали суду від 22.09.2020 підготовче засідання відкладалося на 05.10.2020.

В порядку ст.177 ГПК України строк підготовчого провадження у даній справі продовжувався на 30 днів (ухвала від 22.09.2020).

Ухвалою суду від 05.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено дану справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 03.11.2020, в якому оголошувалася перерва до 12.11.2020.

В судовому засіданні по розгляду справи по суті представниками сторін підтримано доводи та заперечення, наведені у підготовчому провадженні.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.233 ГПК України, суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Рішення приймаються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Після виходу з нарадчої кімнати, відповідно до ст.240 ГПК України, у судовому засіданні 12.11.2020 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Фактичні обставини справи.

04.04.2011 між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради як Стороною-1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд» як Стороною-2, укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, відповідно до умов якого Сторона-2 зобов`язалася до здачі об`єкта в експлуатацію перерахувати «Стороні-1» на розвиток та створення інфраструктури міста кошти в сумі 615242грн, що становить 2% від загальної кошторисної вартості будівництва багатоквартирного житлового будинку з творчими майстерними, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі, відповідно до вимог Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» та рішення Тернопільської міської ради №5/26/8 від 30.04.2009 року «Про внесення змін і доповнень до рішення міської ради від 07.06.2007 року №5/10/5 «Про створення цільового фонду соціально-економічного розвитку міста Тернополя». Сума пайової участі встановлюється на стадії здачі об`єкта в експлуатацію на підставі поданих Стороною-2 документів про вартість збудованого об`єкта (п.п.1.1, 2.2, 2.3 договору від 04.04.2011).

У додатку до договору від 04.04.2011 «Розрахунок величини пайового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд» у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при проведенні будівництва багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі» сторонами погоджено, що загальна кошторисна вартість будівництва становить 30762,108тис.грн (п.1 додатку); відповідно, оскільки величина пайового внеску, згідно з пунктом 2.1.11 Положення про цільовий фонд соціально-економічного розвитку м.Тернополя, затвердженого рішенням міської ради №5/26/8 від 30.04.2009, становить 2% (п.2 додатку), сума пайового внеску склала 615242грн (2% х 30762,108тис.грн) (п.3 додатку).

Пунктом 3.2 договору від 04.04.2011 передбачено, що за невиконання чи неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно чинного законодавства, а всі суперечки, що виникають при виконанні даної угоди сторони вирішують за взаємною згодою або в судовому порядку (п.3.4 договору від 04.04.2011).

Даний договір зареєстровано рішенням Виконавчого комітету Тернопільської міської ради №729 від 20.04.2011.

26.06.2013 ухвалою Господарського суду Тернопільської області у справі №921/427/13-г/14 про стягнення з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради 395872,62грн вартості надміру переданої площі житла по договору про передачу житла, затверджено укладену між сторонами 20.06.2013 мирову угоду, згідно якої ТОВ «Тернопільбуд» відмовилося від стягнення з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради грошових коштів в розмірі 3000,00грн, а решту коштів в сумі 392872,62грн зараховано Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради в рахунок оплати пайової участі по інших договорах про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, укладених між Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради та ТОВ «Тернопільбуд», зокрема, 39055,62грн по договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету №729 від 20.04.2011.

14.05.2014 між сторонами укладено додаткову угоду №165 до договору від 04.04.2011, згідно якої:

- пункт 2 додатку до договору від 04.04.2011 доповнено абзацом, згідно якого встановлено, що до величини пайового внеску застосовується коефіцієнт 0,26 на підставі рішення міської ради від 25.04.2014 №6/47/219 «Про визначення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Тернополя»;

- у пункті 3 додатку до договору від 04.04.2011 суму пайового внеску визначено у розмірі 159962,92грн (30762,108тис.грн х 2% = 615242,00грн х 0,26);

- внесено зміни до п.1.1 договору від 04.04.2011 та визначено розмір пайового внеску товариства на створення та розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Тернополя в сумі 159962,92грн.

21.10.2016 Тернопільською міською радою прийнято рішення №7/12/160 «Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання та господарсько-побутової каналізації, під`їзної дороги до комунальної власності міста» (з урахуванням рішення №7/13/214 від 20.12.2016 «Про внесення змін в рішення міської ради»), згідно якого від ТОВ «Тернопільбуд» прийнято до комунальної власності територіальної громади міста Тернополя зовнішні мережі водопостачання та господарсько-побутової каналізації новозбудованого багатоквартирного житлового будинку по вул.Коцюбинського, 5б, балансовою вартістю: водопостачання - 383914,80грн, господарсько-побутова каналізація - 279838,80грн. 20.02.2017 між ТОВ «Тернопільбуд» та КП «Тернопільводоканал», з урахуванням даного рішення міської ради, підписано комісійні Акти прийому-передачі основних засобів №2/02в, №2/02к та складено Авізо.

24.02.2017 Тернопільською міською радою прийнято рішення №7/14/53 «Про прийняття зовнішніх мереж водопостачання, господарсько-побутової каналізації, дощової каналізації, під`їзних доріг і тротуарів ТОВ «Тернопільбуд» до комунальної власності міста», згідно якого від ТОВ «Тернопільбуд» до комунальної власності територіальної громади міста Тернополя прийнято під`їзні дороги, тротуари та мережі дощової каналізації новозбудованого багатоквартирного житлового будинку по вул.Коцюбинського, 5б, балансовою вартістю 190690,00грн. 28.03.2017 між ТОВ «Тернопільбуд» та Відділом технічного нагляду Тернопільської міської ради підписані комісійні Акти прийняття-передачі основних засобів за типовою формою №ОЗ-1, а 22.03.2017 - Авізо.

Як вказує позивач, згідно зазначених рішень ради по об`єкту - Будівництво багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського, 5б в м.Тернополі, Технічних умов та статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції, що діяла до 01 січня 2020 року) до комунальної власності міста Тернополя ТОВ «Тернопільбуд» передано інженерні мережі та об`єкти інженерної інфраструктури, загальною балансовою вартістю 854443,60грн.

06.05.2020 між сторонами укладено додатковий договір №165/1, яким до п.1.1 договору від 04.04.2011 внесено зміни та визначено, що ТОВ «Тернопільбуд» як Замовник будівництва зобов`язується взяти пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, виходячи з наміру здійснити будівництво багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, творчими майстернями та гаражами-стоянками по вул.Коцюбинського в м.Тернополі. Вартість будівництва згідно зведеного кошторисного розрахунку становить 78127600грн; вартість влаштування внутрішньо та позамайданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій, витрати на звільнення земельної ділянки від будівель та споруд - 2747338грн; вартість без врахування внутрішньо та позамайданчикових інженерних мереж та транспортних комунікацій, витрат на звільнення земельної ділянки від будівель та споруд становить 75380262,00грн; пайовий внесок товариства визначено в сумі 391977,36грн, що становить 2% від кошторисної вартості будівництва багатоквартирного житлового будинку з приміщеннями громадського призначення, творчими майстернями та гаражами-стоянками по вул.Коцюбинського в м.Тернополі. До величини пайового внеску застосовано коефіцієнт 0,26 відповідно до рішення Тернопільської міської ради №6/47/219 від 25.04.2014 «Про визначення розміру пайової участі у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста Тернополя».

У пункті 4 додаткового договору №165/1 від 06.05.2020 сторонами доповнено додаток до договору від 04.04.2011 «Розрахунок величини пайового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд» у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при проведенні будівництва багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі», згідно якого враховуючи мирову угоду, укладену у господарській справі №921/427/13-г/14 від 20.06.2013, кошти в сумі 39055,62грн сторони зарахували як оплату пайової участі товариства згідно договору про пайову участь від 04.04.2011, зареєстрованого рішенням виконавчого комітету від 20.04.2011 №729; згідно рішень міської ради №7/12/160 від 21.10.2016, №7/14/53 від 24.02.2017 суму пайового внеску товариства зменшено на вартість інженерних мереж, переданих в комунальну власність, а саме: 854443,60грн. До сплати підлягають кошти в сумі з розрахунку (з урахуванням застосування коефіцієнту 0,26): 391977,36грн - 854443,60грн - 39055,62грн = - 501521,86грн, де 391977,36грн - це сума пайового внеску (75380262,00грн кошторисна вартість будівництва (без врахування вартості інженерних мереж) х 2% х 0,26); 854443,60грн - вартість мереж; 39055,62грн - кошти,зараховані згідно мирової угоди).

Посилаючись на чинність дії договору про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста від 04.04.2011 позивач, з урахуванням Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», вказує, що даний договір є дійсним, а зобов`язання за ним не припиненими, оскільки у Виконавчого комітету Тернопільської міської ради існує заборгованість перед ТОВ «Тернопільбуд» в розмірі 501521,86грн, що виникла у зв`язку з зарахуванням радою вартості інженерних мереж, котрі споруджені Товариством та прийняті до комунальної власності міста по об`єкту - Будівництво багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі, вартість яких перевищує визначений сторонами розмір пайового внеску за договором, тобто заборгованість існує за правочином від 04.04.2011.

ТОВ «Тернопільбуд» неодноразово зверталося до відповідача з проханням повернути йому 501521,86грн, або зарахувати кошти як оплату пайової участі на інший об`єкт (листи №01/453 від 15.11.2017, №01/527 від 14.12.2017, №01/19 від 22.01.2018, №01/106 від 14.03.2018, №01/371 від 22.04.2020, №01/394 від 27.04.2020, №01/494 від 04.06.2020). Втім Виконавчий комітет Тернопільської міської ради у листах-відповідях №3869/01-ю від 01.12.2017, №91/01-ю від 11.01.2018, №488/01-ю від 16.02.2018, №1130/01-ю від 16.04.2018, №6434/08-ю від 02.06.2020, №6438/08-ю від 02.06.2020, №7067/08-ю від 15.06.2020 відмовив товариству у зверненні з посиланням на відсутність діючого нормативно-правового акту та відсутність відповідних зобов`язань за договором.

Позивач, посилаючись на ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції Закону, що діяла до 01.01.2020) вважає, що відповідач протиправно відмовляє товариству у відшкодуванні різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту за договором від 04.04.2011, у зв`язку із чим просить суд стягнути з відповідача 501521,86грн.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в сукупності, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до ч.1 ст.10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами.

У відповідності до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Даний господарський спір виник у зв`язку відмовою органу місцевого самоврядування на підставі ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (в редакції закону до 20.01.2020) повернути позивачу згідно договору від 04.04.2011 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста суму різниці між визначеним сторонами у договорі розміром пайового внеску товариства та понесеними ним при будівництві багатоквартирного будинку по вул.Коцюбинського в м.Тернополі витратами на спорудження інженерних мереж за межами ділянки, яка була надана під будівництво цього об`єкту.

Правові та організаційні основи містобудівної діяльності в Україні визначені Законом України «Про регулювання містобудівної діяльності», норми якого слід застосовувати у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частин 1-3 статті 40 вказаного Закону, порядок залучення, розрахунку розміру і використання коштів пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту встановлюють органи місцевого самоврядування відповідно до цього Закону. Замовник, який має намір щодо забудови земельної ділянки у відповідному населеному пункті, зобов`язаний взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури населеного пункту, крім випадків, передбачених ч. 4 цієї статті. Пайова участь у розвитку інфраструктури населеного пункту полягає у перерахуванні замовником до прийняття об`єкта будівництва в експлуатацію до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку зазначеної інфраструктури.

Величина пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту визначається у договорі, укладеному з органом місцевого самоврядування (відповідно до встановленого органом місцевого самоврядування розміру пайової участі у розвитку інфраструктури), з урахуванням загальної кошторисної вартості будівництва об`єкта, визначеної згідно з будівельними нормами, державними стандартами і правилами. Невід`ємною частиною договору є розрахунок величини пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (частина п`ята статті 40 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Разом із тим, частиною 5 статті 30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що у разі, якщо технічними умовами передбачається необхідність будівництва замовником інженерних мереж або об`єктів інженерної інфраструктури поза межами його земельної ділянки, розмір пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту зменшується на суму їх кошторисної вартості, а такі інженерні мережі та/або об`єкти передаються у комунальну власність.

У разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури (крім мереж, призначених для передачі та розподілу електричної енергії, трубопроводів, призначених для розподілу природного газу, транспортування нафти та природного газу) перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, орган місцевого самоврядування приймає рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту.

Отже, у разі, якщо кошторисна вартість будівництва інженерних мереж та/або об`єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту, то імперативна норма, що міститься в абзаці 2 ч.5 ст.30 Закону допускає єдиний можливий порядок дій для органу місцевого самоврядування, а саме прийняття рішення про відшкодування замовнику різниці між здійсненими витратами на спорудження інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 11.07.2018 у справі №914/1996/17, постанові Верховного Суду України від 03.04.2018 у справі №904/9051/15).

Таким чином, відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту не може бути поставлено в залежність від волевиявлення органу місцевого самоврядування всупереч імперативно визначеній нормі законодавства, а має бути витратами на спорудження інженерних мереж та розміром пайової участі замовника, яка виконана належним чином у порядку, передбаченому Законом.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, сторонами 04.04.2011 укладено договір про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, предметом якого є здійснення оплати замовником величини пайової участі на розвиток соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури м.Тернополя шляхом перерахування 615242грн до міського бюджету у зв`язку з будівництвом багатоквартирного житлового будинку за адресою: вул.Коцюбинського, 5б, м.Тернопіль. Дану суму пайового внеску сторонами визначено у додатку до договору від 04.04.2011 «Розрахунок величини пайового внеску Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд» у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста при проведенні будівництва багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі». У додатку №165 від 14.05.2014 до договору від 04.04.2011 сторонами внесено зміни щодо розміру пайового внеску позивача та визначено такий в розмірі 159962,92грн, що становить 2% від загальної кошторисної вартості будівництва, застосувавши коефіцієнт 0,26.

Судом встановлено і це не заперечується сторонами, а навпаки - підтверджується, що позивачем за власний кошт споруджено зовнішні мережі водопостачання, господарсько-побутової каналізації, а також під`їзні дороги, тротуари, мережі дощової каналізації за межами земельної ділянки для будівництва багатоквартирного житлового будинку по вул.Коцюбинського, 5б в м.Тернополі.

Дані інженерні мережі були прийняті у комунальну власність міста Тернополя, що підтверджується рішеннями міської ради №7/12/160 від 21.10.2016, №7/14/53 від 24.02.2017. Передача основних засобів підтверджується відповідними Актами прийому-передачі та Авізо (містяться в матеріалах справи).

Окрім того, згідно з умовами мирової угоди від 20.06.2013, затвердженої Господарським судом Тернопільської області від 26.06.2013 у справі №921/427/13-г/14, Виконавчим комітетом Тернопільської міської ради в рахунок оплати позивачем пайового внеску по договору від 04.04.2011 про пайову участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста, зараховано кошти в сумі 39055,62грн.

З огляду на наведене, позивач у 2016-2017 роках набув беззаперечне право на відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту у порядку, що передбачено у ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності». Загальна сума, що підлягає відшкодуванню замовнику становить 501521,86грн (391977,36-854443,60-39055,62). Дана сума відповідачем не заперечується.

На даний час об`єкт будівництва введено в експлуатацію.

01.01.2020 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX від 20.09.2019, на підставі якого ст.40 та ч.5 ст.30 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» виключено.

Пунктом 2 Розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №132-IX від 20.09.2019 визначено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.

При визначенні норм права, які підлягають застосуванню, судом враховується норми статті 58 Конституції України, відповідно до якої слід застосовувати норми закону, що діяли в період виникнення спірних правовідносин. За загальним правилом норма права діє стосовно фактів і відносин, які виникли після набрання чинності цією нормою. Тобто до події, факту застосовується закон (інший нормативно-правовий акт), під час дії якого вони настали або мали місце.

З огляду на викладене, до правовідносин сторін, які мали місце до 01.01.2020 належить застосовувати Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» в редакції, чинній до 01.01.2020, а після 01.01.2020 - в редакції Закону України №132-IX від 20.09.2019.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За змістом частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договір виконує функцію безпосередньої правостворюючої підстави виникнення зобов`язання. Це означає, що права та обов`язки сторін, які становлять зміст зобов`язання, виникають із самого договору і не потребують інших факторів.

Згідно з частиною другою статті 14 цього Кодексу цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Суд констатує, що внаслідок укладення між сторонами 04.04.2011 договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста у кожної із сторін виникли взаємні права та обов`язки, що ним обумовлені. Оскільки договір про пайову участь не містить положень щодо строку його дії, то слід вважати, що такий діє до повного його виконання сторонами, його умови сторонами не заперечуються, його дійсність також не оспорюється.

Отже, основний договір від 04.04.2011 з додатками є чинним, не визнаним недійсним в судовому порядку, а тому в силу приписів п.2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», підлягає виконанню учасниками правочину.

Як вбачається з договору про пайову участь позивача у розвитку інфраструктури міста в редакції додаткового договору №165/1 від 06.05.2020, котрий укладено, виходячи з обставин передачі позивачем у комунальну власність інженерних мереж, зарахування частково коштів в сумі 39055,62грн в рахунок оплати пайового внеску позивача на підставі мирової угоди від 20.06.2013, зважаючи на законодавчі зміни у сфері містобудування, а саме п.2 Прикінцевих та перехідні положень Закону №132-IX від 20.09.2019, що вбачається з преамбули додаткового договору, величину пайового внеску позивача на розвиток інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури міста по будівництву багатоквартирного житлового будинку по ву.Коцюбинського, 5б в м.Тернополі визначено у розмірі 391977,36грн; додаток до договору від 04.04.2011 «Розрахунок величини пайового внеску ТОВ «Тернопільбуд» доповнено пунктом 4, згідно якого підтверджено зарахування відповідачем коштів в сумі 39055,62грн в рахунок оплати пайової участі згідно договору від 04.04.2011, а також зменшено розмір пайової участі замовника будівництва у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму 854443,60грн, що складає вартість інженерних мереж та об`єктів інженерної інфраструктури, переданих у комунальну власність; підтверджено переплату пайового внеску на суму 501521,86грн.

Таким чином, внаслідок внесення змін до договору від 04.04.2011 сторонами за взаємною згодою у додатковій угоді № 165/1 погоджено та підтверджено, що вартість споруджених позивачем інженерних мереж, об`єктів інженерної інфраструктури перевищує розмір пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту по об`єкту -Будівництво багатоквартирного житлового будинку з творчими майстернями, приміщеннями громадського призначення та гаражами-стоянками для легкових автомобілів по вул.Коцюбинського в м.Тернополі, визначеного договором від 04.04.2011, на 501521,86грн. Даний додатковий договір є дійсним , а тому підлягає виконанню сторонами.

Між тим, як вже зазначалося вище, у 2016-2017 роках позивач набув право на відшкодування різниці між вартістю споруджених ним інженерних мереж та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту, що склала 501521,86грн.

Позивач двічі звертався до відповідача з листами №01/371 від 22.04.2020, №01/394 від 27.04.2020 про зарахування різниці здійснених витрат в рахунок часткової оплати пайового внеску по іншому об`єкту будівництва, або ж відшкодувати дану суму.

Утім, дані вимоги позивача були залишені без задоволення.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статей 3, 15, 16 Цивільного кодексу України правовою підставою для звернення до господарського суду є захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. За результатами розгляду такого спору має бути визначено, чи було порушене цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено, в чому полягає його порушення, оскільки в залежності від цього визначається належний спосіб захисту порушеного права, якщо воно мало місце. У цьому контексті Суд враховує подібні висновки, викладені у постанові Верховного Суду України від 01.06.2016 у справі №920/1771/14 та постанові Верховного Суду від 14.08.2018 у справі №910/23369/17.

Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, судам слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що право чи інтерес мають бути захищені судом у належний спосіб, який є ефективним (пункт 57 постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17), тому суд повинен відмовляти у задоволенні позовної вимоги, яка не відповідає ефективному способу захисту права чи інтересу (див. mutatis mutandis висновки у пунктах 72-76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц).

Таким чином, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулася до суду, відповідно до вимог законодавства.

З`ясувавши, що позивачем передано, а відповідачем прийнято інженерні мережі до комунальної власності, наслідком чого є зменшення розміру пайової участі (відшкодування різниці між здійсненими витратами на будівництво інженерних мереж та розміром пайової участі (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 29.07.2014 у справі №924/51/14, постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі № 904/9051/15)), і дана сума сторонами узгоджена шляхом викладення та підписання додаткового договору №165/1 до договору від 04.04.2011, котрий є чинним, суд доходить висновку, що у відповідача в силу наведених норм закону та умов договору від 04.04.2011, виник обов`язок відшкодування ТОВ «Тернопільбуд» різниці вартості між здійсненими витратами та розміром пайової участі замовника у розвитку інфраструктури населеного пункту на суму 501521,86грн, який органом місцевого самоврядування не виконано, що є порушенням майнових прав позивача на заявлену суму.

За встановлених обставин, суд вважає обраний позивачем спосіб відновлення порушених майнових прав шляхом примусового стягнення з відповідача 501521,86грн належним та ефективним.

Відповідно до вимог ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно з ч.2 ст.193 ГК України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Оскільки будь яке господарське зобов`язання спрямоване на досягнення його сторонами певного результату шляхом реалізації суб`єктами зобов`язань своїх прав та обов`язків, що становлять зміст зобов`язання, тому бажаний сторонами результат зобов`язання досягається лише в разі його належного виконання, що й передбачено ч.1 ст.193 ГК України.

Відповідачем рішення щодо відшкодування різниці між здійсненими позивачем витратами та розміром пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту (зменшення суми пайового внеску) на суму 501521,86грн не прийнято, а також не погоджено зарахувати таку різницю в рахунок оплати пайового внеску позивача по іншому об`єкту будівництва, що свідчить про наявність переплати розміру пайового внеску по договору від 04.04.2011 у Товариства, та наявність заборгованості у відповідача.

В силу приписів ст.ст.11, 16, 509 ЦК України та ст.ст.1, 2 Господарського процесуального кодексу України кредитору належить право у судовому порядку вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 13 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, а в силу приписів ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З урахуванням встановлених обставин справи суд визнає доводи позивача про порушення його майнових прав на суму 501521,86грн правомірними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому порушене право позивача підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача заявленої суми.

Розподіл судових витрат.

Зважаючи на подані докази на підтвердження понесених судових витрат та враховуючи, що жоден із учасників справи не зробив заяви про подання відповідних доказів після ухвалення рішення суду, судові витрати у вигляді сплаченого позивачем судового збору, в силу ст.129 ГПК України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст.4, 11, 13, 42, 46, 47, 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 219, 220, 222, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити.

2. Стягнути з Виконавчого комітету Тернопільської міської ради (вул.Листопадова, 5, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 04058344) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Тернопільбуд» (проспект Степана Бандери, 38, м.Тернопіль, ідентифікаційний код 01268934) - 501521(п`ятсот одну тисячу п`ятсот двадцять одну)грн 86коп та 7522(сім тисяч п`ятсот двадцять дві)грн 83коп. в повернення сплаченого судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Судове рішення складено та підписано 23.11.2020.

Суддя Н.О. Андрусик