Рішення № 93005495, 20.11.2020, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.11.2020 Справа № 917/1470/20

Господарський суд Полтавської області у складі судді Тимощенко О.М., при секретарі судового засіданні Отюговій О.І., розглянувши справу № 917/1470/20

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод" вул. Миру, 24, с. Заріг, Оржицький район, Полтавська область,37740

до відповідача Фізичної особи-підприємця Редько Тетяни Костянтинівни АДРЕСА_1

про стягнення 40 602,65 грн. заборгованості

Без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Полтавської області 08.09.2020 року надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод" до відповідача Фізичної особи-підприємця Редько Тетяни Костянтинівни про стягнення 40 602,65 грн. заборгованості.

Викладені в позовній заяві вимоги позивач обґрунтовує тим, що відповідач не виконав оплату за товар у строк, визначений договором поставки продукції №17 від 31.10.2018 р., чим порушив умови господарського зобов`язання, встановлені зазначеним договором та законом.

Ухвалою суду від 09.09.2020 року прийняв позовну заяву до розгляду, відкрив провадження у справі № 917/1470/20 в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 09.09.2020 року була надіслана сторонам рекомендованим листом 09.09.2020 року, про що свідчить штамп про відправку канцелярії суду на зворотній стороні ухвали. Відповідачу дана ухвала була помилково надіслана за адресою: вул. Барвінкова, 17, м. Гадяч, Гадяцький район, Полтавська область,37300. Зазначена ухвала повернулась до суду 16.09.2020 року без вручення відповідачу.

17.09.2020 року судом було здійснено направлення відповідачу ухвали суду від 09.09.2020 року про відкриття провадження у справі за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (яка співпадає з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а саме: вул. Барвінкова, 17, м. Пирятин, Пирятинський район, Полтавська область, 37000, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці.

Однак поштове відправлення не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 09.10.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку про невручення даного поштового відправлення - "за закінченням терміну зберігання".

19.10.2020 року судом було здійснено повторне направлення відповідачу ухвали суду від 09.09.2020 року про відкриття провадження у справі за адресою, вказаною позивачем у позовній заяві (яка співпадає з адресою, зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань), а саме: вул. Барвінкова, 17, м. Пирятин, Пирятинський район, Полтавська область, 37000, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці.

Дане поштове відправлення також не було вручене відповідачу та було повернуто до суду 17.11.2020 року з відміткою у довідці відділення поштового зв`язку про невручення даного поштового відправлення - "адресат відсутній за вказаною адресою".

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Згідно пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Таким чином, керуючись приписами п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу ухвали суду від 09.09.2020 року є 14.11.2020 року.

Суд листом від 20.10.2020 року також звертався до Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта" з метою з`ясування причин невручення відповідачу ухвали суду.

12.11.2020 року від Полтавської дирекції УДППЗ "Укрпошта" надійшла відповідь на запит суду.

Таким чином, суд належним чином повідомляв відповідача про розгляд справи.

Також ухвала суду у даній справі була своєчасно розміщена судом в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою суду від 03.11.2020 року на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України суд залишив позовну заяву без руху, надав позивачу строк 10 днів з дня вручення даної ухвали для усунення вказаних у ній недоліків.

10.11.2020 р. позивач надав суду заяву про усунення недоліків з додатками.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України).

Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, цінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

31.10.2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод" (постачальник, позивач) та Фізичною особою-підприємцем Редько Тетяною Костянтинівною укладено договір поставки продукції №17 (арк. с. 15-17).

Умовами даного договору сторони погодили наступне:

- постачальник зобов`язується поставити і передати у власність покупцю, товар, зазначений в специфікації та технічних характеристиках (додаток № 1 та № 2 до Договору), а покупець - прийняти й оплатити товар (молочну продукцію, далі за договором "товар") у повному розмірі на умовах та в порядку, визначених цим договором (п. 1.1. договору);

- загальна вартість даного договору визначається вартістю товару, отриманого протягом дії цього договору згідно накладних, що є невід`ємними частинами даного договору (п. 1.3. договору);

- поставка товарів здійснюється постачальником окремими партіями в межах наявного у нього асортименту протягом строку дії договору відповідно до попереднього замовлення покупця, з направленого не пізніше, ніж за 48 годин до дати поставки в електронному вигляді, або факсимільним зв`язком (п. 4.1. договору);

- моментом здійснення поставки товарів постачальнику є їх отримання покупцем з відповідною в супроводжувальній первинній обліково-видатковій документації (товарно-транспортна накладна, видаткова накладна) (п. 4.5. договору);

- право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до покупця в момент підписання відповідальною особою покупця видаткової накладної (та/або товарно-транспортної) накладної (п. 4.6. договору);

- розрахунки за поставлений постачальником товар здійснюються протягом: - семи календарних днів з моменту поставки товару при безготівковій формі розрахунку, або у інший строк, з обов`язковим його письмовим погодженням між сторонами; - одразу ж при отриманні продукції покупцем, при готівковій формі розрахунку (п. 5.3 договору);

- за несвоєчасну оплату за даним договором покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від простроченої суми за кожен день прострочення платежу. Сплата пені не звільняє покупця від сплати основної суми заборгованості (п. 7.2. договору).

Позивачем на виконання умов договору було поставлено відповідачу товар в сумі 39 120,23 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними та генеральною довіреністю від 01.01.2020 року (арк. с. 19. 39-56, 87-95). Дана обставина не заперечується відповідачем.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що між сторонами проводилась звірка взаєморозрахунків та було складено належним чином оформлений та підписаний сторонами акт звірки №4090, згідно якого за відповідачем рахувалася заборгованість у розмірі 39670,23 грн. ( арк. с. 18).

Як вказує позивач, відповідач в порушення умов договору за отриманий товар не розрахувався і за ним рахується прострочена заборгованість на загальну суму 39 120,23 грн.

Позивач направляв відповідачу претензії про сплату коштів за поставлений товар, що підтверджується претензіями від 10.08.2020 року та від 14.08.2020 року (арк. с. 13-14). Дані претензії залишені відповідачем без відповіді.

Вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою про стягнення з відповідача 42 704,65 грн. заборгованості за договором поставки №17 від 31.10.2018 року, яка складається з: 39 120,23 грн. основної заборгованості, 164,00 грн., 3% річних та 1318,42 грн. пені (розрахунок арк. с. 6).

На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази: копія договору поставки № 17 від 31.10.2018 року; копію акту звірки №4090; копію генеральної довіреності від 01.01.2020 року; копії видаткових накладних №53908 від 28.08.2020 року, № 52887 від 25.08.2020 року, № 52315 від 21.08.2020 року, №51481 від 18.08.2020 року, №50652 від 14.08.2020 року, №49827 від 11.08.2020 року, №49065 від 07.08.2020 року, №48216 від 04.08.2020 року, №47468 від 31.07.2020 року, №46670 від 29.07.2020 року, №46541 від 28.07.2020 року, №45864 від 24.07.2020 року, №44853 від 21.07.2020 року, №44276 від 17.07.2020 року, №43401 від 14.07.2020 року, №42564 від 10.07.2020 року, №41666 від 07.07.2020 року, №40852 від 03.07.2020 року, №28153 від 08.05.2020 року, №29806 від 15.05.2020 року, №31247 від 22.05.2020 року, №32735 від 29.05.2020 року, №33591 від 02.06.2020 року, №34404 від 05.06.2020 року, №35098 від 09.06.2020 року, №35909 від 12.06.2020 року, №37607 від 19.06.2020 року; копію паспорту та ідентифікаційного коду ФОП Редько Т.К; копію свідоцтва про реєстрацію ФОП Редько Т.К; копію свідоцтва про реєстрацію ФОП Редько Т.К як платника єдиного податку; копії претензій від 10.08.2020 року та від 14.08.2020 року; розрахунок.

При прийнятті рішення суд керувався наступним.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. У відповідності до вимог ст. ст. 525, ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином та в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Статтею 193 Господарського України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою ст. 530 Цивільного кодексу України встановлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується, що позивач належним чином виконував зобов`язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним поставки товару, тоді як відповідач в порушення прийнятих на себе зобов`язань за вказаним Договором не оплатив отриманий товар і заборгованість останнього складає 39 120,23 грн. Дана обставина відповідачем не спростована.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що у даному випадку мало місце порушення договірних зобов`язань з боку відповідача щодо оплати вартості поставленого товару і позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 39 120,23 грн. є правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Позовні вимоги в частині стягнення з 3% річних в сумі 164,00 грн. за період з 14.07.2020 р. по 03.09.2020 р. та пені в сумі 1318,42 грн. за період з 14.07.2020 р. по 03.09.2020 р. суд залишає позов без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.226 ГПК України з огляду на наступне.

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку пені та 3% річних, останні нараховані за період з 14.07.2020 року - 03.09.2020 року на загальну суму боргу 39 120,00 грн., тоді як надані позивачем видаткові накладні свідчать про поставку відповідачу товару у період з 08.05.2020 року - 28.08.2020 року. В наданому розрахунку відповідач починає обраховувати пеню та 3% річних з 14.07.2020 року, тоді як поставка відповідачу продукції за видатковими накладними, ще відбувалась і сума заборгованості змінювалась, та не могла становити 39 120,00 грн. у визначений позивачем період у розрахунку.

Вищезазначені недоліки стали однією з підстав, для винесення судом ухвали від 03.11.2020 року на підставі ч. 11 ст. 176 ГПК України про залишення позовної заяви без руху.

Для усунення зазначених судом недоліків у поданій позовній заяві позивачу необхідно було надати суду докази поставки відповідачу продукції на загальну суму 39 120,23 грн., обґрунтований розрахунок основної заборгованості в сумі 39 120,23 грн., обґрунтований розрахунок пені та 3% річних із урахуванням дати початку періоду виникнення заборгованості, суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній та з урахуванням проведених відповідачем проплат, якщо такі мали місце.

16.11.2020 року від позивача до суду надійшла заява на виконання вимог ухвали суду від 03.11.2020 року про залишення позовної заяви без руху. До поданої заяви позивачем додано завірені копії видаткових накладних, що підтверджують поставку товару відповідачу.

В частині надання обґрунтованого розрахунку пені та 3% річних із урахуванням дати початку періоду виникнення заборгованості, суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній та з урахуванням проведених відповідачем проплат, якщо такі мали місце позивач вимоги ухвали суду від 03.11.2020 року не виконав. Позивач повідомив суду, що він в праві коригувати період за який нараховуються штрафні санкції в бік їх зменшення. та те, що сума заборгованості в розмірі 39 120,23 підтверджена ним видатковими накладними.

З наданого позивачем до позовної заяви розрахунку 3% річних та пені суду не можливо встановити, яка сума заборгованості була у період за який позивач нараховує відповідачу пеню та 3% річних (з 14.07.2020 року по 03.09.2020 року) та період виникнення прострочення.

Нового обґрунтованого розрахунку пені та 3% річних із урахуванням дати початку періоду виникнення заборгованості, суми заборгованості окремо по кожній видатковій накладній та з урахуванням проведених відповідачем проплат, якщо такі мали місце, позивачем суду надано не було.

Статтею 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Відповідно до ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно п.4 ч.1 ст.226 ГПК України, суд залишає позов без розгляду, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані судом докази, необхідні для вирішення спору, або позивач (його представник) не з`явився у судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов до висновку про залишення без розгляду позову в частині стягнення 3% річних в сумі 164,00 грн. та пені в сумі 1318,42 грн.

Згідно ч.4 статті 226 ГПК України, особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення обставин, що були підставою для залишення позову без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Згідно із ч.2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.

Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Допустимих доказів в спростування вищевикладеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.

Отже, з аналізу наведених норм права та поданих доказів, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 39 120,23 грн., підтверджені документально та нормами матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню.

У відповідності до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 129, 226,232-233, 237-238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Редько Тетяни Костянтинівни ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , р.н. ІНФОРМАЦІЯ_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оржицький молокозавод" (вул. Миру, 24, с. Заріг, Оржицький район, Полтавська область,37740, ідентифікаційний код 39418096) 39 120,23 грн. основного боргу та 2025,26 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В частині стягнення 3% річних в сумі 164,00 грн. та пені в сумі 1318,42 грн. залишити позов без розгляду.

Рішення підписано 20.11.2020 року

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст.241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256 ГПК України). Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до п.17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя О.М.Тимощенко