Рішення № 93004735, 23.11.2020, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020Справа № 910/13842/20Суддя Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01024)

до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080)

про стягнення 48 155,42 грн,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Господарського суду міста Києва Трофименко Т.Ю. надійшла позовна заява Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" про стягнення 11 022,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/13842/20, вирішено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

01.10.2020 через відділ діловодства суду від МТСБУ надійшла інформація з єдиної централізованої бази даних МТСБУ.

02.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від відповідача надійшла заява про закриття провадження у справі.

12.10.2020 через загальний відділ діловодства суду від позивача надійшла заява зменшення позовних вимог та закриття провадження у справі.

Суд зазначає, що розцінює вказану заяву позивача як заяву про закриття провадження у справі, оскільки в її прохальній частині позивач просить сам закрити провадження в частині стягнення 45 401,55 грн та стягнути з відповідача 2 247,75 грн пені та 506,12 грн 3% річних.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день вручення судового рішення під розписку.

Ухвала про відкриття провадження у справі № 910/13842/20 була надіслана на адреси сторін рекомендованим листом та вручена їх уповноваженим представникам, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення.

Ураховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, суд уважає, що справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

29.01.2020 між Товариством з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (Страховик) та ОСОБА_1 (Страхувальник) укладено Договір №209.19.2444268 добровільного страхування наземних транспортних засобів за Програмою «Преміум», предметом якого є майнові інтереси страхувальника, пов`язані з володінням, користуванням та/або розпорядженням застрахованим на умовах даного договору ТХ та/бо ДО.

За умовами вказаного договору застрахованим транспортним засобом значиться автомобіль «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , 2018 року випуску.

20.10.2019 у м. Києві по просп. Голосіївському сталася дорожньо-транспортна пригода (надалі - ДТП), за участю застрахованого автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , пі керуванням ОСОБА_2 та автомобіля «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_3 , що підтверджується довідкою про ДТП №3019301455363404.

ДТП сталася внаслідок порушення водієм транспортного засобу «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , ОСОБА_3 п.п. 2.3 «Б», 13.1 Правил дорожнього руху України, у зв`язку з чим постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №752/22602/19 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

В результаті вказаної ДТП було пошкоджено застрахований позивачем автомобіль «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 .

Відповідно до Висновку про вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу, складеного ТОВ «Укравтолізинг» 28.08.2020, вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу складає 46 401,55 грн.

Згідно з рахунком № 2019010052 від 12.11.2019 та актом виконаних робіт № 2020002294 від 20.03.2020, вартість ремонту автомобіля «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_1 , становить 52 631,17 грн.

За наслідками розгляду заяви страхувальника про виплату страхового відшкодування 13.11.2019 страховиком складено страховий акт № 3.19.3002-1, відповідно до якого вирішено здійснити виплату страхового відшкодування у розмірі 52 631,71 грн.

На виконання умов договору страхування позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі 52 631,71 грн, що підтверджується платіжним дорученням № ЦО05663 від 13.11.2020.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, позивач зазначає, що у зв`язку з виплатою ним страхового відшкодування страхувальнику як потерпілій у ДТП особі на підставі Договору добровільного страхування, до нього в межах фактичних витрат перейшло право вимоги до відповідача як страховика особи, винної у вчиненні ДТП.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про страхування" договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Дана норма кореспондується з положеннями ст. 979 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якою визначено, що за договором страхування страховик зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити страхувальникові або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" страховик зобов`язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.

Статтею 9 вказаного Закону передбачено, що страховою виплатою є грошова сума, яка виплачується страховиком відповідно до умов договору страхування при настанні страхового випадку. Розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування - страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

У ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування" визначено, що здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

У справі, що розглядається, спір виник між двома страховими компаніями щодо відшкодування витрат, понесених у зв`язку із виплатою коштів за договором добровільного майнового страхування.

Згідно зі ст. ст. 512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.

Таким законом, зокрема, є норми ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування", відповідно до яких до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов`язанні.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов`язків свого попередника.

Відповідно, заміною кредитора деліктне зобов`язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов`язок із відшкодування шкоди не виконала.

Таким чином, страхувальник, який зазнав майнової шкоди в деліктному правовідношенні, набув право вимоги відшкодування до заподіювача. У зв`язку з виплатою страхового відшкодування до страховика перейшло право вимоги (права кредитора, яким у деліктному зобов`язанні є потерпілий) до заподіювача у межах фактичних витрат.

Частинами 1 та 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Отже, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як вбачається з матеріалів справи, вина особи, яка керувала транспортним засобом «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , встановлена постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 12.11.2019 у справі №752/22602/19.

Відповідно до ч. 6 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Ураховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування", якими регулюються правовідносини між сторонами у справі позивач, виплативши страхове відшкодування потерпілому за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія", яке застрахувало цивільно-правову відповідальність власника автомобіля «Opel», д.н.з. НОМЕР_2 , перед третіми особами за шкоду, завдану внаслідок експлуатації цього транспортного засобу, згідно з полісом № АО/503566.

За змістом п. 2.1 ст. 2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми цього Закону.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів", у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Згідно з підпунктом 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту. Розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від ліміту відповідальності страховика, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих.

Абзацом 18 ст. 9 Закону України «Про страхування» передбачено, що франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Отже, враховуючи визначені полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/503566 розміри лімітів відповідальності та франшизи, суд доходить висновку, що відповідач зобов`язаний відшкодувати позивачу витрати в розмірі 45 401,55 грн.

Водночас, судом встановлено, що після відкриття провадження у справі № 910/13842/20 відповідач сплатив на користь відповідача страхове відшкодування у заявленому за позовом розмірі 45 401,55 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 13992 від 22.09.2020.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

За таких обставин, враховуючи сплату відповідачем заявленого до стягнення страхового відшкодування у повному обсязі, суд доходить висновку про необхідність закриття провадження у цій частині.

Окрім того, враховуючи прострочення виплати страхового відшкодування відповідачем, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 506,12 грн та пеню у розмірі 2 247,75 грн за період прострочки 28.04.2020 по 10.09.2020.

Відповідно до п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Як встановлено судом, 26.01.2020 позивач звернувся до відповідача із заявою № 522/07-3.19-3002 від 24.01.2020 про відшкодування шкоди у розмірі 52 631,71 грн, що підтверджується описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та накладною.

Вказана заява була отримана уповноваженою особою відповідача 27.01.2020, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення, проте залишена без відповіді і виконання.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені за період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання з 28.04.2020 по 10.09.2020, суд дійшов висновку, що позовні вимоги розраховані правильно та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитору зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд бере до уваги правову позицію Верховного Суду України, викладену в постанові від 01.06.2016 у справі № 910/22034/15, згідно з якою грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки із договірних відносин, а й з інших підстав передбачених цивільним законодавством, зокрема із факту завдання майнової шкоди іншій особі.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період прострочки виконання боржником його грошового зобов`язання 28.04.2020 по 10.09.2020, суд дійшов висновку, що позовні вимоги розраховані правильно та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 130, 231, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 45 401,55 грн у зв`язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позовні вимоги про стягнення 3% річних та пені задовольнити.

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Українська пожежно-страхова компанія" (вул. Кирилівська, 40, м. Київ, 04080, ідентифікаційний код 20602681) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Експрес Страхування" (вул. Велика Васильківська, 15/2, м. Київ, 01024, ідентифікаційний код 36086124) 3% річних у розмірі 506,12 грн, пеню у розмірі 2 247,75 грн та судовий збір у розмірі 2 102,00 грн.

4. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 23.11.2020

Суддя Т. Ю. Трофименко