Рішення № 93004539, 17.11.2020, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/167/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.11.2020 Справа № 908/2569/20

м. Запоріжжя

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О.,

при секретареві судового засідання Степановій О.С.,

розглянувши матеріали справи № 908/2569/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГАКЛАУД", ідентифікаційний код юридичної особи 39792589 (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, літ. В)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-Тайм", ідентифікаційний код юридичної особи 32061200 (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд. 31)

про стягнення 92755,78 грн.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "ГІГАКЛАУД" з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-Тайм" 92755 грн. 78 коп., з яких: 81818 грн 58 коп. заборгованості за договором, 10119 грн 02 коп. пені та 818 грн 18 коп. інфляційних втрат, а також 2102 грн 00 коп. судового збору та 15 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.10.2020 справу № 908/2569/20 передано на розгляд судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 07.10.2020 у справі № 908/2569/20 позовна заява прийнята судом до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 27.10.2020 о 14 год. 20 хв., запропоновано відповідачеві надати відзив.

26.10.2020 до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та розгляд справи без участі позивача та його представника з доказами направлення клопотання іншій стороні у справі.

В судовому засіданні 27.10.2020 не здійснювалось фіксування судового процесу, у зв`язку з неявкою представників сторін.

Судом розглянуто клопотання позивача, долучено до матеріалів справи додані документи на виконання ухвали суду та задоволено клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника.

Судом встановлено, що копія ухвали суду, направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-Тайм" - 70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд. 31 повернута суду з відміткою пошти - "адресат відсутній за вказаною адресою".

За наслідками судового засідання 27.10.2020, у зв`язку з тим, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, для направлення ухвали суду на інші відомі адреси відповідача, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 17.11.2020 о 14 год. 40 хв.

16.11.2020 до суду від позивача у справі надійшло клопотання про долучення доказів до матеріалів справи та про розгляд справи без участі його представника.

З огляду на те, що учасники справи у судове засідання не з`явилися, судове засідання 17.11.2020 проводилося без фіксування технічними засобами, на підставі ч. 3 ст. 222 ГПК України.

Судом задоволено клопотання позивача про долучення доказів до матеріалів справи та про розгляд справи без участі його представника.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився.

Відповідач не надав відзиву на позов.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

В судовому засіданні 17.11.2020 судом прийнято рішення, проголошено його вступну та резолютивну частини.

Розглянувши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

16.05.2018 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ГІГАКЛАУД" (позивачем, виконавцем) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ІН-Тайм" (відповідачем, замовником) укладено договір про надання послуг № КАЧ-160518 (далі-договір).

Згідно з предметом договору, виконавець надає, а замовник приймає послуги, повний перелік та деталізація яких визначаються у замовленнях, які оформлюються шляхом укладення додатків до даного договору.

Відповідно до п. 2.4.3 договору, виконавець зобов`язаний надавати послуги відповідно до умов договору та додатків до нього, а замовник сплачувати вартість послуг у розмірах та на умовах, передбачених договором (п. 2.2.1 договору).

Договір між сторонами виконується шляхом надання відповідачу у користування потужностей для обробки даних у визначених відповідачем необхідних йому обсягах. Плата за надані послуги нараховується у якості щомісячних платежів за користування потужностями.

До договору сторонами складені та підписані додатки.

31.12.2019 між сторонами договору, на його виконання, підписаний акт надання послуг за грудень 2019 № 8249, згідно з яким, у грудні 2019 року позивач надав відповідачеві послуги з розміщення в хмарному середовищі, вартістю 48409,30 грн., у тому числі ПДВ - 8 068,22 грн. Відповідач претензій по обсягу, якості та строкам надання послуг не має.

Акт підписаний з боку обох сторін 31.12.2019 та скріплений печатками товариств.

31.01.2020 між сторонами договору, на його виконання, підписаний акт надання послуг за січень 2020 № 32, згідно з яким, у січні 2020 року позивач надав відповідачеві послуги з розміщення в хмарному середовищі, вартістю 48409,30 грн., у тому числі ПДВ - 8 068,22 грн. Відповідач претензій по обсягу, якості та строкам надання послуг не має.

Акт підписаний з боку обох сторін 31.01.2020.

Відповідач частково оплатив надані послуги, сплативши 06.02.2020 15000,00 грн.

15.07.2020 позивач звертався до відповідача із відповідною претензією про сплату боргу в сумі 81818 грн 58 коп. Однак, відповідачем претензія залишена без відповіді та виконання.

Згідно з п. 4.9 договору, відповідач зобов`язувався оплату послуг за звітний місяць до п`ятого числа звітного місяця включно, на підставі виставленого виконавцем в електронному вигляді рахунку чи на підставі договору та згідно чинних додатків.

Відповідно до п. 5.6 договору, у разі неотримання оплати у передбачений договором строк, позивач має право призупинити доступ відповідача до послуг, відключити послуги чи обмежити перелік послуг, що надаються, а також нарахувати штрафну санкцію за прострочення зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, від простроченого платежу.

Враховуючи часткову оплату послуг за договором, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Стягнення з відповідача на користь позивача 92755 грн. 78 коп., з яких: 81818 грн 58 коп. заборгованості за договором, 10119 грн 02 коп. пені та 818 грн 18 коп. інфляційних втрат, а також 2102 грн 00 коп. судового збору та 15 000 грн 00 коп. витрат на правничу допомогу було предметом судового позову у даній справі.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову, з огляду на таке.

Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані умовами договору про надання послуг № КАЧ-160518 від 16.05.2018.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

В силу норми ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно зі ст. 903 вказаного кодексу якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Як свідчать матеріали справи, на виконання умов договору, позивач у грудні 2019 та січні 2020 надав відповідачеві відповідні послуги на загальну суму 96818 грн 60 коп., що підтверджується підписаними з боку обох сторін актами надання послуг за грудень 2019 № 8249 від 31.12.2019 та за січень 2020 № 32 від 31.01.2020.

Відповідач акти підписав та претензій по обсягу, якості та строкам надання послуг не мав.

Відповідач своєчасно та у повному обсязі, згідно з п. 4.9 договору, до п`ятого числа звітного місяця включно, надані позивачем послуги не оплатив, у зв`язку з чим, за останнім рахується прострочена заборгованість за надані за грудень 2019 та січень 2020 послуги в сумі 81818 грн 58 коп., враховуючи оплату 06.02.2020 послуг на суму 15 000 грн 00 коп.

В силу вимог ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Позивачем доведено належними доказами, актами надання послуг, рахунками на оплату та платіжними документами факт надання відповідачеві за договором про надання послуг № КАЧ-160518 від 16.05.2018 відповідних послуг, у т.ч. за грудень 2019 та січень 2020 на загальну суму 96818 грн 60 коп. та наявність простроченої заборгованості у відповідача перед позивачем за надані послуги в сумі 81818 грн 58 коп.

Відповідачем, в свою чергу, факт надання послуг не спростований, доказів погашення заявленого до стягнення боргу не надано.

На підставі вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 81818 грн 58 коп. (як зазначено у позові) заборгованості за договором.

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 5.6 договору, у разі неотримання оплати у передбачений договором строк, позивач має право призупинити доступ відповідача до послуг, відключити послуги чи обмежити перелік послуг, що надаються, а також нарахувати штрафну санкцію за прострочення зобов`язання у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати, від простроченого платежу.

Згідно з приписами ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Договором не встановлено періоду нарахування пені, отже вона може бути нарахована за шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач здійснив розрахунок поза межами цього строку.

За прострочення оплати наданих послуг позивач нарахував відповідачеві 10119 грн 02 коп. пені (1116 грн 73 коп. за прострочення оплати за грудень 2019 за період з 05.12.2019 по 05.01.2020 та 10119 грн 02 коп. за прострочення оплати за грудень 2019 та січень 2020 в сумі 81818 грн 58 коп. за період з 05.01.2020 по 29.09.2020).

Суд перевірив розрахунок пені за допомогою ІПС «Законодавство», застосувавши вищенаведені норми чинного законодавства та визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача пені обґрунтованими та правомірно заявленими в сумі 9022 грн 07 коп. пені.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення 1096 грн 95 коп. пені суд відмовляє, як у безпідставно заявлених.

За приписами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем заявлено до стягнення 818 грн 18 коп. інфляційних втрат за період з 05.12.2019 по 29.09.2020.

Суд перевірив розрахунок інфляційних втрат за допомогою ІПС «Законодавство», та враховуючи правила розрахунку інфляційних втрат, визнав вимоги позивача про стягнення з відповідача 818 грн 18 коп. інфляційних втрат обґрунтованими, правомірно заявленими та такими, що підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, суд частково задовольнив позовні вимоги.

Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до ст. 59 Конституції України, кожен має право на правову допомогу. Для забезпечення права на захист від обвинувачення та надання правової допомоги при вирішенні справ у судах та інших державних органах в Україні діє адвокатура.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону).

Разом із тим згідно зі статтею 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (стаття 16 Господарського процесуального кодексу України).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 зазначеного Кодексу ).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу.

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч.ч. 2-4 ст. 126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правової допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Частиною п`ятою-сьомою статті 129 ГПК України передбачено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У позові позивач заявив до стягнення 15 000 грн витрат на правничу допомогу, навів попередній розрахунок цієї суми та додав договір про надання правової (правничої) допомоги № 01092020-1 від 01.09.2020, згідно з яким, позивач доручив, а адвокатське об`єднання «МК ЛІГАЛ СЕРВІС» прийняв на себе зобов`язання надавати правову допомогу, у т.ч. представництво в судах.

Відповідно до ст. 6. ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, позивач та адвокат можуть вільно встановлювати в договорі про надання правової допомоги розмір гонорару адвоката. Це відповідає принципам вільного волевиявлення, свободи договору.

У додатку № 1 до договору сторони погодили надання адвокатським об`єднанням правової допомоги позивачу в Господарському суді Запорізької області за договором про надання послуг № КАЧ-160518 від 16.05.2018 з приводу заявленої до стягнення суми заборгованості (усна консультація з вивченням документів та правовим аналізом договору та додатків до договору (5 год. * 1000 грн); вивчення судової практики (4 год. * 1000 грн); складення позовної заяви (6 год.*1000 грн).

Адвокату Сальникову В.В. позивачем надано відповідний ордер.

Адвокатом підписано позову заяву та долучались до матеріалів справи документи.

Платіжним дорученням № 3144 від 23.09.2020 позивачем сплачено адвокатському об`єднанню 15 000 грн 00 коп. за правову допомогу з і спору у даній справі.

Розмір витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та виконаним адвокатом робіт (наданих послуг), а також часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсягом наданих адвокатом послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Беручи до уваги вищевикладене, зважаючи на зазначені положення чинного законодавства, враховуючи принцип диспозитивності та змагальності, співмірність і розумність заявлених витрат, обґрунтованість і доведеність вимог щодо стягнення відповідних судових витрат, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення витрат на парвову допомогу, однак, беручи до уваги часткове задоволення позовних вимог і розподіл судових витрат пропорційно задоволених судом вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ІН-Тайм", ідентифікаційний код юридичної особи 32061200 (70500, Запорізька область, Оріхівський район, м. Оріхів, вул. Янцена Йогана, буд. 31) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГІГАКЛАУД", ідентифікаційний код юридичної особи 39792589 (03022, м. Київ, вул. Васильківська, 37, літ. В) 81818 (вісімдесят одна тисяча вісімсот вісімнадцять) грн 58 коп. заборгованості за договором, 9022 (дев`ять тисяч двадцять дві) грн 07 коп. пені, 818 (вісімсот вісімнадцять) грн 18 коп. інфляційних втрат, 2077 (дві тисячі сімдесят сім) грн 14 коп. судового збору та 14822 (чотирнадцять тисяч вісімсот двадцять дві) грн 61 коп. витрат на правничу допомогу.

3. Відмовити у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 1096 грн 95 коп. пені, 24 грн 86 коп. судового збору та 177 грн 39 коп. витрат на правничу допомогу.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до п. 17.5 Розділу ХI Перехідних положень ГПК України апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Апеляційна скарга може бути подана до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Запорізької області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 23.11.2020.

Суддя А.О. Науменко