Рішення № 93004161, 23.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4368/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В. за участю секретаря судового засідання Симбірьової К.В.

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина", м. Полтава

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-Дніпро", Дніпропетровська область, м. Дніпро

про розірвання договору купівлі-продажу та стягнення 14656,00 грн.

Представники:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Екос-Дніпро", в якій просить суд:

- розірвати договір купівлі-продажу між ТОВ "Інтерагрозапчастина" та ТОВ "Екос-Дніпро";

- стягнути з ТОВ "Екос-Дніпро" сплачені кошти у розмірі 14,656 грн.

Ухвалою суду від 11.08.2020 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" залишено без руху. Запропоновано Товариству з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду платіжного документу, який підтверджує факт сплати судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі (доплатити 2 102,00 грн.); подання до суду заяви про уточнення позовних вимог із зазначенням повного найменування позивача та відповідача; подання до суду заяви про уточнення позовних вимог: прохальної частини позовної заяви - у строк до 25.08.2020 включно.

25.08.2020 до господарського суду від позивача надійшла уточнена позовна заява (про розірвання договору та стягнення 14 656,00 грн.). Разом із вказаною заявою позивач подав до суду докази сплати судового збору у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою від 31.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження та призначити підготовче засідання на 30.09.2020

28.09.2020 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапсастина" надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 30.09.2020 відмовлено у задоволенні клопотання.

Ухвалою від 30.09.2020 відкладено підготовче засідання на 26.10.2020.

20.10.2020 до господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" надійшло клопотання, в якому позивач просить постановити ухвалу щодо його участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою від 21.10.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 26.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті у судове засідання на 23.11.2020.

19.11.2020 від представника позивача до суду надійшла заява про проведення судового засідання у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та програмного забезпечення EASYCON.

Ухвалою від 20.11.2020 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

У судове засідання 23.11.2020 не з`явився представник позивача.

У судове засідання 23.11.2020 не з`явився представник відповідача, ухвала суду від 26.10.2020 направлена відповідач у на офіційну електронну адресу ecos.prom@i.ua 20.11.2020.

Відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" державна реєстрація базується на таких основних принципах, зокрема, об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі.

Згідно з частиною 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" передбачено, що відомості про юридичну особу, громадське формування, що не має статусу юридичної особи, та фізичну особу - підприємця вносяться до Єдиного державного реєстру на підставі:

1) відповідних заяв про державну реєстрацію;

2) документів, що подаються для проведення інших реєстраційних дій;

3) відомостей, отриманих у результаті інформаційної взаємодії між Єдиним державним реєстром та інформаційними системами державних органів.

Відповідно до пунктів 10, 18 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема: місцезнаходження юридичної особи, інформація для здійснення зв`язку з юридичною особою: телефон, адреса електронної пошти.

З Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, зокрема, інформація про здійснення зв`язку з юридичною особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Екос-Дніпро": адреса електронної пошти - ecos.prom@i.ua.

Згідно із частиною 1 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Таким чином, відповідно до статей 9, 14, 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" на підставі поданих юридичною особою документів у Єдиному державному реєстрі зазначаються відомості про її місцезнаходження, телефон, адресу електронної пошти.

При цьому, такі дані є офіційними та повідомляються юридичною особою для забезпечення комунікації та зв`язку із нею зацікавлених осіб, у тому числі контрагентів, органів державної влади тощо.

Враховуючи викладене, отримання учасником справи (відповідачем) ухвали суду на його офіційну електронну адресу, яка підтверджена витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, відповідно до частини 6 статті 120 ГПК України є належним повідомленням про час і дату судового засідання.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач зазначає, що 04.09.2019 за допомогою засобів електронного зв`язку отримав від ТОВ «Екос-Дніпро» рахунок № 04/09-3 від 04.09.2019 на оплату товару: бойлер ЕСО(В1)-00-400 у кількості 1 шт та блок ТЕН 12 кВт нерж у кількості 1 шт, на загальну суму 17 656,00 грн. з ПДВ.

Платіжним дорученням № 5145 від 05.09.2019 (а.с. 9) позивач перерахував на розрахунковий рахунок відповідача грошові кошти у розмірі 17 656,00 грн., з призначенням платежу «за нагрівач згідно рахунку № 04/09-3 від 04.09.2019».

У зв`язку із викладеним позивач вважає, що між сторонами було договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Позивач зазначає, що в повній мірі виконав свій обов`язок щодо повної своєчасної оплати. Однак незважаючи на те, що договір було укладено та сторони взяли на себе зобов`язання, товар, обумовлений сторонами, відповідач так і не поставив. Таким чином, внаслідок тривалого невиконання відповідачем свого зобов`язання, позивач втратив інтерес до вказаного договору.

У зв`язку із викладеним, як зазначає позивач, він направив на адресу відповідача лист № 1/08/10/19 від 08.10.2019 (а.с. 10), в якому просив повернути передоплату у розмірі 17 656,00 грн.

Жодних доказів направлення на адресу відповідача чи вручення йому будь-яким іншим належним способом листа № 1/08/10/19 від 08.10.2019, позивачем до суду не надано.

Однак, відповідач повернув передоплату лише частково, а саме 05.11.2019 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 226 від 05.11.2019 (а.с. 11). Призначення платежу свідчить про отримання відповідачем листа від 08.10.2019.

Позивач зазначає, що внаслідок істотного порушення зі сторони відповідача умов договору, а саме тривалого невиконання своїх зобов`язань, він вимушений звернутися до суду, зокрема, з вимогою про розірвання договору.

Також, позивач зазначає, що внаслідок істотного порушення відповідачем покладеного на нього зобов`язання за договором, він зазнав суттєвих збитків, які оцінюються в розмірі коштів, сплачених на користь ТОВ «Екос-Дніпро» та не повернутих, також непоставленого товару. Таким чином, позивачу має бути повністю відшкодовано завдана йому шкода в розмірі сплачених коштів, за вирахуванням частково повернутих 3 000,00 грн., тобто сума в розмірі 14 656,00 грн.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття (ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України).

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України).

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку (ч. 1 ст. 207 Цивільного кодексу України).

Господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору (ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України).

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).

Враховуючи вищевикладене, господарський суд дійшов до висновку, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу у спрощений порядок.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).

Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства (ч. 1 ст. 180 Господарського кодексу України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що докази погодження сторонами строку виконання зобов`язання з поставки спірного товару у будь-який належний спосіб (шляхом обміну листами, шляхом укладання сторонами відповідного двостороннього документа, тощо) в матеріалах справи відсутні.

У зв`язку із чим господарський суд дійшов висновку, що строк виконання продавцем зобов`язання з поставки спірного товару сторонами не встановлений , у зв`язку із чим, відповідно до ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України підлягають застосуванню положення статті 530 Цивільного кодексу України.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Господарський суд зазначає, що докази направлення на адресу відповідача чи доказів вручення йому будь-яким іншим належним способом вимоги стосовно поставки спірного товару в матеріалах справи відсутні.

Таким чином, господарський суд дійшов висновку, що у відповідача не виникло зобов`язання з поставки позивачу спірного товару.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Позивач зазначає, що істотним порушення відповідачем договору є тривале невиконання ним своїх зобов`язань, а саме в частині поставки спірного товару.

Однак, як вказано вище, господарський суд встановив, що на момент розгляду даної справи у відповідача не виникло зобов`язання з поставки позивачу спірного товару. У зв`язку із чим твердження позивача, стосовно допущення відповідачем істотного порушення умов договору (в частині поставки спірного товару) є недоведеними та необґрунтованими.

Належні та достовірні докази істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу в матеріалах справи відсутні.

Таким чином позовні вимоги в частині розірвання договору купівлі-продажу між ТОВ "Інтерагрозапчастина" та ТОВ "Екос-Дніпро" задоволенню не підлягають.

Також, посилаючись на ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України позивач просить суд стягнути з відповідача грошові кошти у розмірі 14 656,00 грн.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Господарський суд вважає за доцільне зазначити наступне.

У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).

Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).

Господарський суд вважає, що зазначені позивачем грошові кошти у розмірі 14 656,00 грн. за своєю правовою природою є саме попередньою оплатою, а не збитками понесеними покупцем внаслідок істотного порушення відповідачем умов договору.

З аналізу наведених вище статей Цивільного кодексу України вбачається, що право вимагати передання оплаченого товару або право вимагати повернення суми попередньої оплати виникає у покупця в разі не передачі продавцем товару у встановлений договором строк.

Враховуючи викладене, оскільки належних та достовірних доказів направлення на адресу відповідача вимоги щодо поставки товару позивачем до суду не надано, у зв`язку із чим строк виконання зобов`язання з поставки оплаченого позивачем товару є таким, що не настав, у позивача не виникло право вимагати повернення суми попередньої оплати.

Однак, господарський суд зауважує, що обґрунтовуючи свої позовні вимоги в якості підстав для стягнення з відповідача 14 656,00 грн., позивач посилається на положення ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України. Таким чином, правовою нормою, якою позивач обґрунтовує своє право на стягнення з відповідача вказаної суми є саме ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України.

Якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору (ч. 5 ст. 653 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 14 ГПК України ("Диспозитивність господарського судочинства") суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу.

Враховуючи викладене, позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерагрозапчастина" підлягає розгляду за предметом та підставою, визначеними позивачем.

Як вказано вище, за твердженням позивача, істотним порушення відповідачем договору є тривале невиконання ним своїх зобов`язань, а саме в частині поставки спірного товару.

Господарський суд зазначає, що докази направлення на адресу відповідача чи доказів вручення йому будь-яким іншим належним способом вимоги стосовно поставки спірного товару в матеріалах справи відсутні, у зв`язку із чим у відповідача не виникло зобов`язання з поставки позивачу спірного товару. Будь-які належні та достовірні докази істотного порушення відповідачем умов договору купівлі-продажу, а також докази понесення позивачем збитків у розмірі 14 656,00 грн. внаслідок такого істотного порушення відповідачем умов договору в матеріалах справи відсутні.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 14 656,00 грн. є безпідставними, необґрунтованими, а отже такими, що не підлягають задоволенню.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн.

Відповідно до п. 4 ч.1 ст.1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Згідно із ч. 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За приписами ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Так, позивачем долучено до матеріалів справи договір про надання правової допомоги № 10/02-2010 від 10.02.2020, укладений між позивачем та адвокатом Кабальським Р.О., ордер серії ПТ № 158567 від 03.08.2020, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю, платіжне доручення № 132 від 11.02.2020 про сплату позивачем Кабальському Р.О. грошових коштів у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно із ч. 4, 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідного клопотання відповідачем не було подано.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача (п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України)

Враховуючи вищевикладене, відповідно до положень п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати на професійну правничу допомогу покладаються на позивача у розмірі 3 000,00 грн.

Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача у розмірі 4 204,00 грн.

Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 4 204,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду через Господарський суд Дніпропетровської області.

Повне рішення складено 23.11.2020

Суддя І.В. Мілєва