Рішення № 93004032, 12.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.11.2020м. ДніпроСправа № 904/2775/20за позовом Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення 89 228,10 грн. штрафу за несвоєчасну доставку вантажу

Суддя Юзіков С.Г.

При секретарі судового засідання: Кулебі Т.Ю.

Представники:

Позивача - не з`явився

Відповідача - Береза В.В. дов. № 1318 від 23.10.2020 ( юрисконсульт ІІ кат.)

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача 89 228,10 грн. - штрафу за несвоєчасну доставку вантажу.

Відповідач позов заперечує, але зі змісту відзиву Відповідача не вбачається суті його заперечень з приводу позовних вимог. Фактично, Відповідач просить зменшити розмір штрафу до 50 %, посилаючись на те, що за 4 місяці 2020 регіональна філія "Придніпровська залізниця" отримала 478,2 млн. грн. чистого збитку. Залізниця несе основний тягар у такому важливому соціальному питанні, як надання послуг з перевезення пільгових категорій громадян, але не отримує компенсацію у потрібному обсязі. Місцевими органами влади не прийнято до оплати та не компенсовано 2,5 млн. грн. у 2019 році (73,8 % сум пільг) та 15.7 млн. грн. з початку 2020 (85,5 %). Незважаючи на скрутне фінансове становище, залізниця продовжує своєчасно виконувати розрахунки з заробітної плати та з податків і зборів. За 2019 рік регіональною філією до бюджетів та цільових фондів сплачено 2 411,8 млн. грн., з яких 1 176,3 млн. грн. до місцевих бюджетів, за 4 місяці 2020 - 754,3 млн. грн., з яких 352,4 млн. грн. до місцевих бюджетів, що дозволяє також вирішувати і соціальні питання мешканців регіонів, де розташовані підрозділи залізниці. Наявність у кредитора можливості стягувати з боржника надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення, оскільки, неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може лягати непомірним тягарем і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відповідач заперечує заявлену Позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на те, що, враховуючи незначну складність даної справи, підготовка якої не вимагала надмірного обсягу юридичної і технічної роботи та недоведеністю затрат того часу, який вказав Позивач, а саме 6 годин, є необґрунтованими та свідомо завищеними, а сума у розмірі 10 039,08 грн. заявлена Позивачем у якості гонорару адвоката є спробою покласти на Відповідача цілком не співмірні з ціною позову витрати.

У відповіді на відзив Позивач вказав, що наведений у позові розрахунок розміру винагороди адвоката за надання правової допомоги є орієнтовним, акт прийому-передачі послуг сторонами не підписаний. На підтвердження розміру витрат на правову допомогу Позивачем будуть надані усі необхідні докази в строк, передбачений ст. 129 ГПК України. Відповідач просить зменшити штраф, проте не зазначає жодних обставин, які мають істотне значення та які суд повинен врахувати при зменшенні розміру штрафу. Посилання Відповідача на ненадання Позивачем доказів наявності спричинених йому збитків внаслідок неналежного виконання Відповідачем прийнятих на себе зобов`язань, не є підставою для зменшення штрафних санкцій.

Представник Позивача подав заяву про розгляд справи без його участі, у якій зазначив, що позов підтримує та просить задовольнити в повному обсязі.

У судовому засіданні досліджено надані сторонами докази.

У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника Відповідача господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У березні 2020 Відповідач перевозив порожні приватні власні вагони на адресу Позивача за накладними №:45994399,53843421, 53843439, 45859584, 45861556, 45861564, 45861572, 45861705, 45861770, 45902137, 45957776, 45957784, 45932407, 45932449, 45932456, 45932498, 45935293, 45935319, 45936697, 45946670, 45946704, 45946795, 45968005, 45968039, 45968047, 45968112, 45968161, 45968179, 45968187, 45978780, 45978814, 45978822, 45978855, 53901567, 53902094, 33830068, 42962753, 42962969, 42963017, 42963025, 42963066, 42963074, 42963108, 42963116, 46001509, 46052957, 46052981, 46053039, 46063046, 46063079, 46063103, 46063202, 46063244, 46063301, 46063327, 46133872, 53906616, 53906624, 53906632, 53906640, 46007290, 46062956, 46062972, 46062980, 46063095, 46074399, 46074480, 46074605, 46074910, 46108882, 46108908, 46108916, 46108924, 46122321, 46122453, 46125951, 46125969, 46125977, 46125985, 46125993, 46126058, 46126090, 46126108, 46126116, 46126124, 46126132. 46126140, 46126157, 46126165, 46126181, 46126199, 46126215, 46126223, 46126231, 46126249. 46126256, 46126272, 46126280, 46126314, 46126322, 46126330, 46126355, 46126363, 46126371, 46126389, 46126397, 46126405, 46126439, 46126447, 46126454, 46126462, 46133856, 46133898, 46133971, 46133997, 46134045, 46134078, 46134086, 46134094, 46134136, 46134151, 46134177, 46134193, 46134201, 42962712, 429627746, 42962795, 42962910, 42962985, 42963132, 42962704, 42962738, 42962811, 42962837, 42962886, 42962902, 42962951, 42962033, 42963090, 43268739, 43270412, 43270461, 43270511, 46029716, 46122495, 46133831, 46133989, 46134011, 46134128, 46134003, 46235909, 46236063, 46237301, 46237459.

Під час зазначеного перевезення, Відповідач прострочив терміни доставки, визначені п. 41 Статуту залізниць України (далі Статут) та Правилами обчислення термінів доставки вантажу (далі Правила). Прострочка в доставці тривала від 2 до 8 діб, що вбачається з наведених накладних (графи 56, 51, 52).

Посилаючись на прострочку Відповідачем термінів доставки вантажу за спірними перевезеннями, на підставі ст. 41 Статуту, Позивач нарахував Відповідачеві штраф у розмірі 89 228,10 грн.

Відповідач штраф не сплатив.

Наведені обставини стали причиною звернення Позивачем з позовом та є предметом спору у даній справі.

Предметом доказування у даній справі є: наявність порушення Відповідачем строків доставки вантажів, обґрунтованість нарахування штрафних санкцій.

Статтею 3 Закону України "Про залізничний транспорт", визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування...є обов`язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Частиною 1 ст. 307 ГК України передбачено, що за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Аналогічні положення містить ст. 908 ЦК України.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).

Відповідно до підпункту 8 п. 6 розділу 1 Статуту накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.

Статут визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (п. 2 Статуту). На підставі Статуту Мінтрансом затверджені Правила перевезень вантажів, які є обов`язковими для всіх юридичних осіб (п.5 Статуту).

Пунктом 1.1 Правил оформлення перевізних документів, а також п. 23 Статуту встановлено, що на кожне відправлення вантажу, порожніх власних, орендованих вагонів та контейнерів відправник надає станції відправлення перевізний документ (накладну). Накладна згідно з цими Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.

Згідно з п. 22 Статуту за договором залізничного перевезення вантажу залізниця зобов`язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов`язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відповідно до п. 41 Статуту залізниці зобов`язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни. Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами обчислення термінів доставки вантажів, виходячи з технічних можливостей залізниць. Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення. Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата (п. 1.2 Правил).

Пунктом 1.1 Правил визначено терміни, в які залізниці зобов`язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, відповідно до підпункту 1.1.1 наведеного пункту, у разі перевезення вантажною швидкістю вагонними відправками та великотоннажних контейнерах термін доставки вантажу обчислюється виходячи з 1 (однієї) доби на кожні повні та неповні 200 км.

Пунктом 2.1 Правил визначено, що обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах.

Згідно з п. 2.4 Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з п. 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов`язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (п. 2.9. Правил).

Відповідно до п. 2.10 Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Пунктом 116 Статуту встановлено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем зі станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання, в силу ст. 525 ЦК України, не допускається.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 78, 79 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідач просить зменшити розмір стягуваного штрафу.

Відповідач не спростував доводів Позивача щодо строків прострочки доставки вантажів, наведених у розрахунку штрафу за кожним актом окремо (наявний в матеріалах справи) та не довів наявність обставин, які б слугували підставою для його звільнення від відповідальності за неналежне виконання зобов`язання щодо своєчасної доставки вантажу.

Перевіривши розрахунки Позивача, суд визнає їх обґрунтованими, такими, що відповідають обставинам справи й чинному законодавству. Розрахунки проводилися з урахуванням актів про затримку перевезення не з вини залізниці.

Щодо зменшення суми штрафу, про яке просить Відповідач у відзиві на позов, то ст.233 ГК України передбачено, що у разі, якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Виходячи із загальних засад, встановлених у ст. 3 ЦК України, а саме - справедливості, добросовісності та розумності суд, з урахуванням усіх конкретних обставин справи, має право при винесенні рішення про стягнення штрафу зменшувати його розмір.

При вирішенні питання про зменшення штрафних санкцій, суд, крім розміру збитків, повинен також враховувати: ступінь виконання зобов`язання, майновий стан сторін, не лише майнові, а й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу, тобто суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку. Суд також може зменшити розмір штрафних санкцій у разі наявності інших обставин, які мають істотне значення, однак, зменшення розміру штрафних санкцій не є обов`язком суду, а є його правом і виключно у виняткових випадках.

Посилання Відповідача на скрутне фінансове становище, є недостатніми для зменшення розміру заявленого штрафу в даному випадку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27.02.2019 №910/9765/18, постановах Центрального апеляційного господарського суду від 19.03.2019 №904/3988/18 та від 29.05.2019 №904/5943/18.

Крім цього, суд бере до уваги, що перевезення вантажів є основним видом діяльності Відповідача, а розмір штрафу встановлений нормативно (п.116 Статуту) і не є договірним. Відповідач має належно виконувати договірні зобов`язання, а передбачений п.116 Статуту штраф має на меті стимулювання саме перевізника до виконання одного з основного його зобов`язань - своєчасної доставки вантажів і не є штрафом за неналежне виконання грошового зобов`язання.

Питання розрахунків держави за перевезення пільгової категорії громадян жодним чином не впливає на правовідносини Позивача та Відповідача, які виникли із договору перевезення вантажів, які мав виконати Відповідач у встановлені законом строки та які він порушив. Зменшення обігових коштів Відповідача також не впливає на обов`язковість належного виконання взятих на себе договірних зобов`язань.

При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 13 Конституції України усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

Отже, на думку суду, Відповідач не надав до матеріалів справи достатніх і належних доказів, які б свідчили про існування підстав для зменшення розміру штрафу, виходячи з обставин винятковості та майнового стану сторін, тому суд не вбачає підстав для задоволення клопотання Відповідача про зменшення штрафу.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Стосовно безпідставності та неправомірності заперечень Відповідача щодо зазначеного Позивачем розміру витрат на професійну правничу допомогу, Позивач пояснив, що у позовній заяві зазначено лише попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат.

Відповідно до п. 1 ч.2 ст. 126 ГПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Оскільки Позивач заявив, що усі необхідні докази на підтвердження розміру витрат на правову допомогу Позивачем будуть подані у строк передбачений ст. 129 ГПК України, суд не розглядає питання відшкодування витрат на правничу допомогу.

Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати (судовий збір) у справі слід покласти на Відповідача.

Керуючись ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця" - задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця", 03680, м. Київ, вул. Тверська, 5 (код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Акціонерного товариства "Українська залізниця", 49602, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108 (код 40081237) на користь Приватного акціонерного товариства "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", 50079, м. Кривий Ріг (код 00191023) 89 228,10 грн. - штрафу, 2 102,00 грн. - судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у строк, передбачений ст.256 ГПК України, з урахуванням ч. 4 розділу Х "Прикінцеві положення" цього Кодексу.

Повне судове рішення складене 23.11.2020

Суддя С.Г. Юзіков