Рішення № 93003985, 12.11.2020, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" листопада 2020 р. Cправа № 902/742/20

Господарський суд Вінницької області у складі судді Маслія І.В., при секретарі судового засідання Шушковій А.П.

Представники сторін не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Лінійна, 17, м. Київ, 03038)

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (вул. Соснова, буд. 17, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223)

про стягнення 47 592, 25 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.07.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" звернулось в Господарський суд Вінницької області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" про стягнення заборгованості в сумі 47 592, 25 грн.

За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2020, зазначену позовну заяву розподілено судді Лабунській Т.І.

Ухвалою суду від 30.07.2020 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/742/20, визначено, що справа підлягає розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 21.09.2020.

Відповідно до п. 2.3.49 Положення про автоматизовану систему документообігу суду, 2.3 п. 16.1 Порядку автоматизованого розподілу справ в Господарському суді Вінницької області призначено повторний автоматизований розподіл справи № 902/742/20.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.08.2020 справу № 902/742/20 передано на розгляд судді Маслію І.В.

Ухвалою від 12.08.2020 суддею Маслієм І.В. прийнято до свого провадження справу №902/742/20. Підготовче засідання призначено на 22.09.2020.

Ухвалою від 22.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження по справі на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 19.10.2020, з підстав викладених у відповідній ухвалі.

23.09.2020 до суду від позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника, за наявними в справи документами, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Ухвалою від 19.10.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу №902/742/20 для судового розгляду по суті на 12 листопада 2020 р.

На визначену судом дату представник позивача не з`явився. Натомість, 09.11.2020 до суду надійшла заява № 3127 від 05.11.2020 позивача, в якій останній позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить суд справу розглядати без участі представника позивача.

Щодо повідомлення відповідача суд зазначає наступне.

Ухвали суду, направлені на адресу відповідача зазначену у Витязі з ЄДРЮО ФОП ГФ: вул. Соснова, буд. 17, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223. Конверти з ухвалами повернуті до суду з відмітками поштового відділення «За вказаною адресою відсутній».

Листом Міністерства юстиції України від 06.08.2014 р. № 404-0-2-14/8.1 «Щодо визначення терміну "місцезнаходження юридичної особи"» повідомлено, що згідно зі статтею 17 Закону в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (далі - ЄДР) щодо юридичної особи мають міститися відомості, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до частини першої вищезазначеної статті Закону відомості про юридичну особу включаються до ЄДР шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору. Форми реєстраційних карток, затверджені наказом Міністерства юстиції України від 14 січня 2011 року № 3178/5, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 19 жовтня 2011 року за № 1207/19945, містять поля для зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи. Відповідно до статті 1 Закону місцезнаходження юридичної особи - адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені. Водночас статтею 93 Цивільного кодексу України передбачено, що місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку. Слід враховувати, що норми чинного законодавства оперують поняттями "місцезнаходження юридичної особи" і не містять визначень щодо "фактичної" чи "юридичної" адреси юридичної особи. Законом України від 3 березня 2005 року № 2452 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" внесені зміни до статті 88 Цивільного кодексу України, частин другої та четвертої статті 57 Господарського кодексу України, які передбачають виключення відомостей про місцезнаходження юридичної особи із переліку відомостей, що мають обов`язково міститися в установчих документах юридичної особи. При цьому частиною першою статті 88 Цивільного кодексу України передбачено, що у статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Вимоги до змісту статуту господарського товариства встановлені статтею 4 Закону України "Про господарські товариства", відповідно до положень якої відомості про місцезнаходження товариства мають міститися в установчих документах. Водночас частиною третьою статті 8 Закону встановлено, що установчі документи (установчий акт, статут або засновницький договір, положення) юридичної особи повинні містити відомості, передбачені законом. Відповідальність за відповідність установчих документів законодавству несуть засновники (учасники) юридичної особи. Відповідно до частини першої статті 27 Закону однією з підстав для відмови у проведенні державної реєстрації, які застосовуються і при державній реєстрації змін до установчих документів, є, зокрема, невідповідність установчих документів вимогам частини третьої статті 8 цього Закону.

Ураховуючи вищевикладене, у разі відсутності в установчих документах товариства відомостей про його місцезнаходження державний реєстратор відмовляє у проведенні державної реєстрації юридичної особи (змін до установчих документів) на підставі невідповідності установчих документів вимогам частини третьої статті 8 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

Відповідно до ч.3,7 ст. 120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 16.05.2018 р. у справі № 910/15442/17.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України визначено права та обов`язки учасників судового процесу, зокрема учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази тощо.

Також суд зазначає, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 р. (Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97 - ВР), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа "Скопелліті проти Італії" від 23.11.1993 р.), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа "Папахелас проти Греції" від 25.03.1999 р.).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі "Смірнова проти України").

Суд нагадує, що роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (&51 рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 р. у справі "Красношапка проти України").

Роль національних судів - організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (див.рішення Суду у справі Шульга проти України, no. 16652/04, від 02.12.2010).

До того ж організація провадження таким чином, щоб воно було швидким та ефективним, є завданням саме національних судів (див. рішення Суду у справі Білий проти України, no. 14475/03, від 21.10.2010).

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, ч.2 ст.178 ГПК України визначено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Згідно із ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідач не повідомив суду про неможливість прибути у судове засідання, не наполягав на відкладенні розгляду справи через запровадження Кабінетом Міністрів України карантинних заходів щодо запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19.

Враховуючи положення ст.ст.13,74 ГПК України якими в господарському судочинстві реалізовано конституційний принцип змагальності судового процесу, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії для забезпечення сторонами реалізації своїх процесуальних прав, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами і документами без явки в судове засідання сторін.

Відповідно до ст. 219 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 12.11.2020, в зв`язку з відсутністю представників сторін, судом долучено до матеріалів справи вступну та резолютивну частину рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

15 травня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Біейбі Лізинг" (зміна найменування на ТОВ "Бест Лізинг" 27.11.2019 р.) (позивач, в договорі Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (відповідач, в договорі Лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 1805515-2-ФЛ-Ю-А, за умовами якого останнє набуло у власність і передало на умовах фінансового лізингу в платне володіння та користування предмет лізингу - автомобіль Renault logan MCV Authentigue (AUTA 15H 5R), 1.5 (90 к.с) дизель Євро-5 МКП5, 2018 року випуску, вартістю 324505,00 грн., крім того ПДВ 20 % - 64901,00 грн. Строк лізингу - 48 місяців.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками наведених юридичних осіб.

До Договору між сторонами 15.05.2018 підписано графік сплати лізингових платежів, специфікація, технічний асістанс, довідка про технічний стан Предмета лізингу.

Відповідно до умов Договору лізингу Позивач передає Лізингоодержувачу в платне користування на умовах фінансового лізингу майно, зазначене в Специфікації до Договору лізингу, а Лізингоодержувач зобов`язується прийняти майно (предмет лізингу) та своєчасно сплачувати періодичні лізингові платежі у порядку та строки передбачені Договором лізингу. Сплата лізингових платежів здійснюється відповідно до п. 2.2. Загальних умов договору лізингу та Графіку сплати лізингових платежів, які включають платежі по відшкодуванню (компенсації) частини вартості Предмета лізингу та винагороду (комісію) Позивачу за отриманий у лізинг Предмет лізингу.

Лізингоодержувач сплачує лізингові платежі відповідно до п.2.1.7, згідно з яким число сплати - це число (порядковий номер дня у відповідному календарному місяці) сплати чергових лізингових платежів кожного календарного місяця, яке визначається згідно п.2.1.7.1 Загальних умов Договору.

Відповідно до п. 2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу числом сплати є порядковий номер дня у відповідному календарному місяці дати, яка визначається шляхом додавання двадцяти календарних днів до дати підписання Акту. (Наприклад: Дата підписання Сторонами Акту - 25 липня 2015 року. Черговий лізинговий платіж 1-го періоду лізингу сплачується 14 серпня 2015 року. Наступні чергові лізингові платежі - кожного 14 числа календарного місяця протягом усього строку лізингу). В разі ваідсутності такого числа у відповідному календарному місяці (наприклад, якщо числом сплати є 31-ше число, а у календарному місяці 30-ть днів), платіж сплачується у останній робочий день відповідного календарного місяця.

Згідно з п.2.4 Загальних умов Договору лізингу, якщо строк сплати будь-якого лізингового платежу припадає на неробочий (вихідний, святковий або ін.) день, то Лізингоодержувач зобов`язаний сплатити такий платіж не пізніше останнього робочого дня, який передує такому вихідному (святковому та ін.) дню.

Відповідно до п.2.1.8. Загальних умов Договору лізингу період лізингу - це період строку лізингу, який дорівнює 1 (одному) місяцю. Перший період лізингу починається здати підписання Акту.

Відповідно до п.2.1.6. Загальних умов Договору лізингу акт - це акт приймання-передачі Предмета лізингу в лізинг.

Позивач належним чином виконав свої зобов`язання та передав в користування Лізингоодержувачу предмет лізингу на підставі підписаного 21.05.2018р. Сторонами акту прийому-передачі майна та свідоцтва про державну реєстрацію предмету лізингу.

Відповідно до п.2.1.7.1 Загальних умов Договору лізингу Лізингоодержувач зобов`язаний був сплачувати чергові лізингові платежі 10 числа кожного місяця (наприклад 10 червня 2018р.; 10 липня 2018р. і т.д.) в розмірі, визначеному в Графіку сплати лізингових платежів, тобто: періоди лізингу №1 - 10.06.2018р., №2 - 10.07.2018р., №3- 10.08.2018р., №4 - 10.09.2020р. і т.д.).

Як зазначено позивачем в позовній заяві всупереч прийнятих обов`язків, відповідач зобов`язання за Договором лізингу щодо сплати лізингових платежів виконує не в повному обсязі, внаслідок чого з 10.04.2020р. по 10.07.2020 року за ним виникла заборгованість в загальному розмірі 44603,60 гри., а саме: з 10.04.2020р. (23 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 5378,33грн.; з 10.05.2020р. (24 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13075,09 гри.; з 10.06.2020р. (25 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13075,09 гри.; з 10.07.2020р. (26 період лізингу) виникла заборгованість в розмірі 13075,09 грн.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Пунктом 2.7 Загальних умов Договору лізингу визначено, що у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 45 (сорок п`ять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Не сплата в установлений строк лізингових платежів стала підставою звернення позивача до суду з вимогою до відповідача про стягнення 47592,25 грн заборгованості, з яких 44603,60 грн - прострочення за лізинговими платежами, 704,62 грн - пені та 2284,03 грн - 45% річних.

Дослідивши і оцінивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.

Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності й було набуте ним без попередньої домовленості з лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до пункту 3 частини 2 статті 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами 1, 2 статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" сплата лізингових платежів здійснюється у порядку, встановленому договором. Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідачем не надано жодних належних доказів здійснення погашення заборгованості зі сплати чотирьох чергових лізингових платежів у загальному розмірі 44603,60 грн. за договором фінансового лізингу від 15.05.2018 року № 180515-2-ФЛ-Ю-А.

Таким чином, ураховуючи встановлення судом факту порушення відповідачем договірних зобов`язань у частині своєчасної сплати лізингових платежів за договором фінансового лізингу від 15.05.2018 року № 180515-2-ФЛ-Ю-А, а також беручи до уваги те, що розмір заявлених позивачем до стягнення сум грошових коштів відповідає фактичним обставинам справи, вимога позивача про стягнення суми основного боргу в розмірі 44603,60 грн. визнається судом обґрунтованою та підлягає задоволенню.

У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем свого обов`язку щодо сплати лізингових платежів, позивач просив суд стягнути також 704,62 грн. пені, нарахованої за загальний період з 11.04.2020 року до 14.07.2020 року, на суму боргу з урахуванням виникнення заборгованості за 23, 24, 25 та 26 періоди лізингу.

Відповідно до частини 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно п. 7.1.1 Договору лізингу передбачено, що за порушення обов`язку з своєчасної сплати платежів передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України - Лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочки, від простроченої заборгованості за платежами за кожен день прострочки, та відшкодувати всі збитки, завдані цим Лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним Договором та/або чинним законодавством України, припиняється через дванадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Оскільки заявлений позивачем до стягнення розмір пені не перевищує обрахованого судом розміру цієї штрафної санкції, нарахованої на суму заборгованості за 23, 24, 25 та 26 періоди лізингу, у визначений позивачем період, позовна вимога про стягнення з відповідачів 704,62 грн - пені підлягає задоволенню.

Також, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем зобов`язань щодо сплати лізингових платежів, позивач на підставі статті 625 ЦК України просив суд стягнути з відповідача 2284,03 грн - 45 процентів річних.

Відповідно до частини 1 статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Водночас, пунктом 2.7 Загальних умов Договору лізингу визначено, що у разі, якщо Лізингоодержувач прострочить сплату лізингових платежів, на підставі ст.625 ЦК України Лізингоодержувач зобов`язується сплачувати 45 (сорок п`ять) процентів річних від простроченої суми, протягом всього періоду існування простроченої заборгованості.

Оскільки заявлені позивачем до стягнення розміри сорока п`яти процентів річних відповідають вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовні вимоги про стягнення з відповідача 2284,03 грн - 45 процентів річних підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до статті 129 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 191, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корнер Агро" (вул. Соснова, буд. 17, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223, код ЄДРПОУ 39963661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Бест Лізинг" (вул. Лінійна, 17, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 33880354) 44603,60 грн - заборгованості за лізинговими платежами, 704,62 грн - пені, 2284,03 грн - 45 процентів річних та 2102,00 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

4. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення.

Апеляційна скарга на рішення подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення (ч.1 ст.256 ГПК України).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано (ч.1 ст.241 ГПК України).

Апеляційна скарга подається у порядку, визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України та п.17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повне рішення складено 23 листопада 2020 р.

Суддя Маслій І.В.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (вул. Лінійна, 17, м. Київ, 03038)

3 - відповідачу (вул. Соснова, буд. 17, с. Зарванці, Вінницький район, Вінницька область, 23223)