Рішення № 93002969, 07.09.2020, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа №760/15685/19

Провадження №2/760/1369/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 вересня 2020 року Солом`янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді - Кушнір С.І.

за участю секретаря - Каліш С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» 30.05.2019 р. звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить:

стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р. в сумі 19910,48 грн., в тому числі: 11968,33 грн. - основного боргу; 6574,30 грн. - інфляційні нарахування; 1367,85 грн. - 3% річних.

Також просить стягнути з відповідачів судовий збір в сумі 1921,00 грн.

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» посилається на наступне.

Так, відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є наймачами квартири АДРЕСА_1 .

Між позивачем та відповідачами існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються чинним законодавством України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідачі, як споживачі, зобов`язані внести плату за надані послуги.

Разом з тим, відповідачі не своєчасно вносять плату за спожиті житлово-комунальні послуги, у зв`язку з чим мають заборгованість. Так, сума заборгованості відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги складає - 19910,48 грн.

Незважаючи на неодноразові попередження про необхідність своєчасної оплати, відповідачі борг не сплатили, що завдає позивачу збитків.

Основний борг відповідачів перед позивачем за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р. становить - 11968,33 грн., інфляційні нарахування - 6574,30 грн., 3% річних - 1367,85 грн.

Загальна сума заборгованості відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги станом на 01.04.2019 р. становить 24987,47 грн.

Загальна сума заборгованості відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги з урахуванням індексу інфляції та 3% річних за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р. становить 19910,48 грн., які позивач просить стягнути з відповідачів.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 30.05.2019 р. зазначену цивільну справу передано в провадження судді Солом`янського районного суду м. Києва Кушнір С.І.

Ухвалою суду від 07.06.2019 р., відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила позов задовольнити та стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» заборгованість по платі за утримання житла та платі за користування комунальними послугами за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р. в сумі 19910,48 грн., в тому числі: 11968,33 грн. - основного боргу; 6574,30 грн. - інфляційні нарахування; 1367,85 грн. - 3% річних, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, просили суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог, про що надали відповідну заяву, та стягнути суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача та пояснення відповідачів, врахувавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи‚ приходить до наступного висновку.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п.п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на підставі ордеру є наймачами квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровані та проживають в ній і користуються житлово-комунальними послугами, що надаються позивачем.

Згідно довідки Солом`янського районного сервісного центру по роботі зі споживачами Комунального концерну «Центр комунального сервісу» від 06.12.2018 р. №02/09/04/1846, вбачається, що квартира АДРЕСА_1 , не приватизована.

Утримання та обслуговування будинку за адресою: АДРЕСА_1 , як це вбачається з матеріалів справи, здійснює КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва».

З огляду на правовстановлюючі документи позивач є надавачем послуг з утримання будинків та прибудинкової території.

Між позивачем та відповідачами існують відносини з приводу надання житлово-комунальних послуг, які регулюються чинним законодавством України, зокрема: Цивільним кодексом України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про захист прав споживачів», відповідно до яких позивач надає житлово-комунальні послуги, а відповідачі, як споживачі, зобов`язані внести плату за надані послуги.

Згідно ст.ст. 64, 66, 67 ЖК України, сплачується плата за користування жилим приміщенням, сплачується плата за утримання будинку та прибудинкової території та плата за спожиті комунальні послуги. Члени сім`ї наймача , які проживають разом із ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки , що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність.

Згідно зі ст. 179 ЖК України користування будинками (квартирами) державного і громадського житлового фонду, фонду житлово-будівельних кооперативів, а також приватного житлового фонду та їх утримання здійснюється з обов`язковим додержанням вимог Правил користування приміщеннями жилих будинків і при будинковими територіями, які затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно п. 5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: 1) споживачі (індивідуальні та колективні); 2) управитель; 3) виконавці комунальних послуг.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Відповідно до "Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення", які затверджені постановою Кабінету міністрів України від 21.07.2005 р. № 630, розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Система оплати послуг (щомісячна або авансова) та форма оплати послуг (готівкова або безготівкова) визначаються у договорі між споживачем і виконавцем (п. 18 Правил).

Згідно п. 20 Правил, плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо) або відповідно до умов договору на встановлення засобів обліку.

Відповідно до п. 2.5 Порядку формування тарифів на послуги утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, затвердженихПостановою КМУ 20.05.2009 року №529 послуги надаються відповідно до затвердженого (погодженого) рішенням органу місцевого самоврядування тарифу, його структури, періодичності і строків надання послуг.

Нарахування за послуги з утримання будинків і прибудинкових територій, нарахування за надання послуг з централізованого опалення, постачання гарячої і холодної води та водовідведення здійснюється на підставі тарифів, затверджених розпорядженнями виконавчого органу КМР (КМДА).

Статтею 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено порядок оплати житлово-комунальних послу.

Так, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору (ч. 1 ст. 9).

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону, ціни (тарифи) на житлово-комунальні послуги встановлюються за домовленістю сторін, крім випадків, коли відповідно до закону ціни (тарифи) є регульованими. У такому разі ціни (тарифи) встановлюються уповноваженими законом державними органами або органами місцевого самоврядування відповідно до закону.

Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, відповідно до якої цивільні права та обов`язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією продовжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно вимог ст. ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

З наданого позивачем розрахунку вбачається, що основний борг відповідачів за спожиті житлово-комунальні послуги перед позивачем за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р. становить - 11968,33 грн., інфляційні нарахування - 6574,30 грн., 3% річних - 1367,85 грн.

Нарахування 3% річних та інфляційної складової суми боргу позивачем нараховані на суму заборгованості за прострочення відповідачами грошового зобов`язання з оплати житлово-комунальних послуг, що узгоджується з вимогами ст. 625 ЦК України.

Судом встановлено, що відповідачі не відмовлялися від надання позивачем житлово-комунальних послуг, отримували їх. Крім того, власник квартири у багатоповерховому будинку не може не отримувати послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як і виконавець послуг не може припинити їх надання одному із власників квартир, так як послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкової території, як то прибирання прибудинкової території, сходових кліток, вивезення відходів, технічне обслуговування внутрішньо будинкових систем, тощо, мають загальний характер, тобто споживаються одночасно всіма мешканцями багатоквартирного будинку, і припинення їх надання окремому споживачу є неможливим.

Чинне законодавство України передбачає різні форми договору (у тому числі усну). Споживач зобов`язаний сплачувати кошти за надані послуги, оскільки відповідно до ст. 11 ЦК України зобов`язання виникають не лише з підстав, передбачених законодавством (зокрема угод), а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Аналізуючи законодавство, що регулює відносини, які виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг, слід дійти висновку, що споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Факт відсутності договору про надання житлово-комунальних послуг сам по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанови Верховного Суду від 20.04.2016 р. № 6-2951цс15, від 15.05.2014 р. у справі № 5011-31/17255-2012).

Таким чином, суд дійшов висновку про наявність між сторонами договірних відносин, за якими відповідачі користувалися житлово-комунальними послугами, які надавав їм позивач, та позивач має право на справляння за них відповідної плати по затверджених тарифах.

Відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнали частково, просили суд застосувати строки позовної давності до позовних вимог, про що надали відповідну заяву, та стягнути суму заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги в межах строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно із ч. 1 ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст. 260 ЦК України, позовна давність обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.

Статтею 266 ЦК України, передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

У відповідності до ст. 267 ЦК України, особа, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

В свою чергу, у відповідності до положень статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом встановлено, що позивач КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» звернувся до Солом`янського районного суду м. Києва 30.05.2019 р. з позовом до відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2010 р. по 01.11.2018 р. (за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок № НОМЕР_1 ), відповідачами періодично вчинялися дії по оплаті житлово-комунальних послуг, остання сплата мала місце в жовтні 2014р.

З урахуванням того, що сплата коштів за комунальні послуги характеризується щомісячними черговими платежами, то у позивача виникає право на захист порушеного права щодо стягнення цих коштів з моменту невнесення відповідної суми у визначений строк. Таким чином, право на звернення до суду з позовом щодо стягнення заборгованості виникло з наступного дня після несплати такого платежу.

Враховуючи, що відповідачами заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а даному позовному провадженню передувало звернення позивача в лютому 2019 р. до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованості за житлово-комунальні послуги, та у видачі якого судом було відмовлено згідно ухвали від 18.02.2019 р. у справі № 760/4229/19, то позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення з відповідачів заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2016 р.

Належних доказів поважності причин пропуску строку позовної давності позивачем суду не представлено, питання про поновлення строку позивач перед судом не ініціює.

Відтак, враховуючи подання позивачем позову до суду в травні 2019 р., суд приходить до висновку про застосування позовної давності до вимог про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, а також інфляційних втрат та трьох процентів річних за період з 01.09.2010 р. по 31.01.2016 р., а тому у задоволенні зазначених вимог слід відмовити.

Таким чином, на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевірених в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню солідарно заборгованість за надані житлово-комунальні послуги за період з 01.02.2016 р. по 01.11.2018 р. у розмірі 7993,05 грн., з яких: 4482,56 грн. - сума основного боргу, 2744,51 грн. - інфляційні нарахування, 3% річних - 765,98 грн.

Питання розподілу судових витрат суд вирішує у відповідності до вимог статті 141 ЦПК України.

Керуючись Законом України «Про житлово-комунальні послуги», ст.ст. 64, 66, 67, 179 ЖК України, ст.ст. 11, 15, 16, 256, 257, 260, 261, 264, 266, 267, 509, 526, 625 ЦК України, ст.ст. 10, 12, 13, 76-81, 141, 258, 263-265, 273, 354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиті житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, ЄДРПОУ 35756919) 4482,56 грн. заборгованості, 2744,51 грн. інфляційних втрат та 3% річних - 765,98 грн., а всього стягнути 7993 (сім тисяч дев`ятсот дев`яносто три) грн. 05 коп.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ), на користь Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом`янського району м. Києва» (03186, м. Київ, вул. Соціалістична, 6, ЄДРПОУ 35756919) 1921,00 грн. судового збору.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: С.І. Кушнір