Рішення № 93002487, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/7174/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Київського міського військового комісаріату

про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі також - відповідач 1) та Київського міського військового комісаріату (далі також - відповідач 2), в якому просить:

- визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо не включення до Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, виданої на ім`я ОСОБА_1 17 березня 2018 року, таких видів грошового забезпечення, як робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50% та премія 10%;

- зобов`язати Київський міський військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, видану на ім`я ОСОБА_1 , у яку із 01 березня 2018 року включити види грошового забезпечення із урахуванням висновків, викладених у рішенні суду за даним позовом;

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 86% до 70% сум грошового забезпечення та щодо обмеження виплати пенсії у 2018 році (50%) та у 2019 році (25%);

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з відсоткового значення основного розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення та виходячи із 100% підвищення пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що він перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в місті Києві, є військовим пенсіонером та з 04 вересня 2004 року отримує пенсію за вислугу років (вислуга років 32) відповідно до положень Закону України від 09 квітня1992 року № 2262-XII «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», пенсійна справа № ФА137134.

Згідно з розрахунком пенсії по пенсійній справі № ФА137134 від 01 січня 2017 року, пенсія позивача складається з: посадового окладу; окладу за військове звання; процентної надбавки за вислугу років - 40%; робота з таємними виробами, носіями, документами - 15%; надбавка за особливо важливі завдання - 50%; премія - 10%.

Основний розмір пенсії відповідно до даного розрахунку за стаж 32 роки - 86%.

Відповідно до розрахунку пенсії за вислугу років по пенсійній справі № ФА137134 від 01 січня 2018 року, пенсія позивача складається з: посадовий оклад - 8 740,00 грн.; оклад за військове звання - 1 480,00 грн.; процентна надбавка за вислугу років 50% - 5 110, 00 грн.

Крім того, основний розмір пенсії зараз складає 70% від грошового забезпечення, з вислугою 32 роки.

Згідно постанови КМУ 103 від 21 лютого 2018 року підвищення складає 2866, 5 (50% від 5733). З них виплачується: з 01 січня 2018 року по 31.12.2018 року щомісячно 50% від підвищення: 2866, 5; з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року щомісячно 75% від підвищення: 4299,75; з 01 січня 2020 року щомісячно 100% від підвищення: 5733.

Позивач вважає, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві своїми протиправними діями незаконно позбавило його у 2018 році виплати 50% підвищення пенсії, у 2019 році виплати 25% підвищення пенсії, а також виплати частини пенсії, встановивши її обмеження у розмірі 70% від грошового забезпечення, замість 86%, а також частини пенсії, нарахованої на такі складові грошового забезпечення: робота з таємними виробами, носіями, документами 15%; надбавка за особливо важливі завдання 50%; премія 10%. На думку позивача надання Київським міським військовим комісаріатом довідки, у якій відсутні такі види грошового забезпечення, як робота з таємними виробами, носіями, документами 15%; надбавка за особливо важливі завдання 50%; премія 10% є незаконним та таким, що не відповідає ні чинному законодавству України, ні практиці Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини. При цьому зауважує, що надання такої довідки призвело до нарахування Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві пенсії у розмірі, меншому, ніж це повинно було бути. Посилається також на Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 грудня 2018 року у справі №826/3858/18 та на Рішення Верховного Суду України від 17 грудня 2019 року у справі №160/8324/19.

Враховуючи викладене, позивач просить суд позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 квітня 2020 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

29 квітня 2020 року Київським міським військовим комісаріатом подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача-2 просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, з тих підстав, що на дату складання довідки відповідач-1 керувався додатком 2 Порядку №45 в чинній на той час редакції. Вказує, що діяв правомірно, порушень прав позивача не вчиняв, протиправних дій чи бездіяльності не допустив. Правові підстави для зобов`язання Київського міського військового комісаріату видати нову довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, відсутні, оскільки після 01 березня 2018 року грошове забезпечення військовослужбовців не підвищувалось, а Кабінетом Міністрів України не приймалися інші рішення щодо перерахунку пенсій військовослужбовців.

У відповіді на відзив, поданої позивачем через канцелярію суду 15 травня 2020 року позивач просить задовольнити адміністративний позов в повному обсязі з аналогічних підстав, вказаних у позовній заяві.

Через канцелярію суду 03 червня 2020 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позовну заяву, в якому представник відповідача 1 просить відмовити в задоволені адміністративного позову ОСОБА_1 . При цьому, відповідачем 1 зазначено, що після визнання нечинними окремих пунктів Постанови №103, нормативно-правових актів щодо визначення умов, порядку та розмірів, за якими має проводитися перерахунок пенсій, призначених згідно із Законом №2262, не приймалися. У зв`язку з цим, а також з урахуванням пункту 4 постанови №103, виплата пенсій продовжується у встановлених на цей час розмірах. Зауважує, що зробити перерахунок, виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення, як того вимагає позивач, на підставі наданої довідки неможливо. Зазначає, що існує єдиний законодавчий порядок перерахунку пенсій у зв`язку зі зміною розмірів грошового забезпечення військовослужбовців на підставі Постанови №704, а запропоноване позивачем ігнорування зазначених правових норм у випадку перерахування його пенсії порушить однакове застосування правових норм про перерахунок пенсії.

За наведених обставин, представники відповідачів вважають, що Київський міський військовий комісаріат та Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв`язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.

03 листопада 2020 року через канцелярію суду позивачем подано заяву, в якій він просить винести законне рішення у найбільш короткий можливий строк.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 04 вересня 2004 року отримує пенсію за вислугу років на підставі положень статті 13 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з 86% сум грошового забезпечення (вислуга років 32), що підтверджується наявною у матеріалах справи копією посвідчення серії НОМЕР_1 .

До грошового забезпечення, з якого обраховувалась його пенсія, включено наступні види грошового забезпечення: посадовий оклад; оклад за військове звання; процентна надбавка за вислугу років 40%; робота з таємними виробами, носіями, документами 15%; надбавка за особливо важливі завдання 50%; премія 10%. Основний розмір пенсії: 86% грошового забезпечення (вислуга років 32).

Вказані вище обставини представниками відповідачів не заперечуються та підтверджуються наявною у матеріалах справи копією перерахунку пенсії станом на 01.01.2017 року по пенсійній справі ФА 137134.

У березні 2018 року у зв`язку з введенням нових щомісячних додаткових видів Київським міським військовим комісаріатом складено та направлено до територіального органу Пенсійного фонду України довідку про розмір грошового забезпечення позивача для перерахунку пенсії, до якої не включено такі додаткові види грошового забезпечення як: робота з таємними виробами, носіями, док. (15% 15%), надбавка за особливо важливі завдання (50%), премія (10%).

Головним управлінням Пенсійного фонду України в місті Києві з 01 січня 2018 року проведено перерахунок пенсії позивача без урахування наведених вище додаткових видів грошового забезпечення та зменшено відсотковий показник, з якого обраховується пенсія, з 86% до 70% сум грошового забезпечення (копія перерахунку пенсії по пенсійній справі ФА 137134).

05.02.2020 року позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про здійснення з 01 січня 2018 року перерахунку пенсії відповідно до статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з : а) відсоткового значення основного розміру пенсії 86% сум грошового забезпечення; б) виплати 100% від підвищення пенсії у 2018 році та 2019 році; в) урахування таких видів грошового забезпечення, як робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50% та премія 10%, та здійснити виплату нарахованих сум.

Листом від 04 березня 2020 року №2973-2527/Б-02/8-2600/20 Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві повідомило позивача про відмову у здійсненні перерахунку відповідно до запропонованих вимог, оскільки пенсія перерахована та виплачується згідно з нормами чинного законодавства.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів щодо перерахунку пенсії, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом за захистом своїх прав.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзиви, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, регулює Закон України від 09 квітня 1992 року №2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (тут і далі також в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі також - Закон №2262-ХІІ).

Зазначеним Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.

Перевіряючи доводи позивача про протиправність дій відповідача за наслідками проведення перерахунку пенсії та зменшення її розміру з 86% до 70% грошового забезпечення, суд виходить із таких нормативно-правових норм.

Згідно з частиною четвертою статті 63 Закону №2262-XII усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Зміна відсотку максимального розміру пенсії від грошового забезпечення при призначенні пенсії особам у відповідності із вищевказаним Законом не визначено підставою для перерахунку раніше призначених пенсії.

При вирішенні спору, що є предметом даного судового розгляду, суд враховує положення статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також КАС України).

Згідно з частинами першою та другою статті 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 22 Конституції України визначено, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

При вирішені даного спору застосуванню підлягають положення статті 58 Конституції України, за змістом якої, Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Суд наголошує, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зміст та обсяг досягнутими ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

У рішенні від 05 квітня 2001 року Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України витлумачила зміст принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки перерахунок пенсії позивачу пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Отже, застосувавши відсоток - 70 при визначенні розміру пенсії після проведення перерахунку, відповідач порушив право позивача, оскільки при призначенні пенсії первісно встановлено для її обрахунку розмір 86% від розміру грошового забезпечення.

При перерахунку пенсії позивачу, розрахунок розміру підвищення до пенсії на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" повинен здійснюватися виходячи із первісно встановленого розміру - 86% грошового забезпечення, право на яке позивач набув на момент виходу на пенсію і розмір якого не може бути зменшено наступними змінами в законодавстві.

Відтак, застосувавши при перерахунку пенсії 70%, а не 86% від грошового забезпечення відповідно до якого позивачеві було призначено пенсію, відповідач діяв протиправно.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що при перерахунку раніше призначених пенсій військовослужбовцям повинні застосовуватися саме норми, що визначають розмір пенсії у відсотках, які діяли на момент призначення пенсії, а внесені зміни Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії у разі реалізації такого права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Отже, при перерахунку пенсії відсотковий розмір грошового забезпечення, з якої призначається пенсія, визначається з урахуванням вислуги років. При цьому, застосуванню підлягає норма закону у редакції, яка була чинною на час призначення пенсії.

Аналогічну правову позицію викладено Верховним Судом в постанові від 27 лютого 2018 року у справі №642/3284/17 (номер в ЄДРСР 72505932), в постанові від 19 червня 2018 року у справі 583/2264/17 (номер в ЄДРСР 74784827).

Окрім того, Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 16 жовтня 2019 року по зразковій справі №240/5401/18 зроблено наступні висновки:

«… на момент виникнення спірних правовідносин було установлено, що максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 % відповідних сум грошового забезпечення.

31. Разом з тим застосування цього показника до перерахунку пенсії відповідача є протиправним, як тому, що стосується призначення нових пенсій, а не перерахунку раніше призначених, так і з огляду на те, що законодавчо діє принцип незворотності нормативно-правових актів у часі в силу прямих приписів статті 58 Конституції України.

32. Отже, порядок перерахунку призначених пенсій військовослужбовців урегульований нормами статті 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», яка змін не зазнавала, а також нормами постанов Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 та від 21 лютого 2018 року № 103, тому застосування статті 13 цього Закону, яка регулює призначення пенсій, є протиправним, оскільки процедури призначення та перерахунку пенсії є різними за змістом і механізмом їх проведення."

За змістом частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також, частиною шостою статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 року №1402-VIII встановлено, що висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких обставин, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення відсоткового значення розміру пенсії з 86% до 70% суми грошового забезпечення є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Як наслідок, враховуючи встановлену судом протиправність дій ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення відсоткового розміру пенсії позивача, також підлягають задоволенню позовні вимоги в частині зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення.

Що стосується вимог заявлених до Київського міського військового комісаріату, суд звертає увагу, що матеріали справи не містять доказів звернення позивача до Київського міського військового комісаріату щодо видачі нової довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсії із включенням до неї додаткових видів грошового забезпечення.

Суд звертає увагу, що обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим.

Відсутність спору, у свою чергу, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.12.2018 року у справі №802/2474/17-а.

Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає начебто певні положення норм законодавства впливають на його правове становище.

Таким чином, з огляду на фактичні обставини справи, вимоги позивача в частині визнати протиправними дії Київського міського військового комісаріату щодо невключення до Довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, виданої на ім`я ОСОБА_1 17 березня 2018 року, таких видів грошового забезпечення, як робота з таємними виробами, носіями, документами 15%, надбавка за особливо важливі завдання 50% та премія 10% та зобов`язати Київський міський військовий комісаріат надати Головному управлінню Пенсійного фонду України у м. Києві Довідку про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, у порядку, визначеному рішенням Кабінету Міністрів України, видану на ім`я ОСОБА_1 , у яку із 01 березня 2018 року включити види грошового забезпечення із урахуванням висновків, викладених у рішенні суду за даним позовом - не підлягають задоволенню.

Стосовно вимог позивача про визнання протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо обмеження виплати пенсії у 2018 році (50%) та у 2019 році (25%) та зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 1 січня 2018 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 , відповідно до ст. 63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи із 100% підвищення пенсії, та здійснити виплату з урахуванням виплачених сум, то вказані вимоги теж не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" відповідно до частини четвертої статті 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановлено: перерахувати пенсії, призначені згідно із Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі - Закон) до 01 березня 2018 року (крім пенсій, призначених згідно із Законом особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ (міліції) та поліцейським), з урахуванням розміру окладу за посадою, військовим (спеціальним) званням, відсоткової надбавки за вислугу років за відповідною або аналогічною посадою, яку особа займала на дату звільнення із служби (на дату відрядження для роботи до органів державної влади, органів місцевого самоврядування або до сформованих ними органів, на підприємства, в установи, організації, вищі навчальні заклади), що визначені станом на 01 березня 2018 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб".

Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб" виплату перерахованих відповідно до пункту 1 цієї постанови підвищених пенсій (з урахуванням доплат до попереднього розміру пенсій, підвищень, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством (крім підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, що визначені законом) проводити з 1 січня 2018 року у таких розмірах:

з 1 січня 2018 року - 50 відсотків;

з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - 75 відсотків;

з 1 січня 2020 року - 100 відсотків суми підвищення пенсії, визначеного станом на 1 березня 2018 року.

Водночас, рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, пункт 1 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 скасовано.

Отже, у зв`язку із скасуванням пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 року №103 рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 12 грудня 2018 року у справі №2826/3858/18, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2019 року, обмеження щодо часткової виплати суми підвищення до пенсії скасовано.

Таким чином, з 05 березня 2019 року пенсія позивачу підлягає виплаті у розмірі 100 відсотків суми підвищення пенсії.

Аналогічні висновки містяться в рішенні Верховного Суду від 06 серпня 2019 року у зразковій справі №160/3586/19, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 11 березня 2020 року.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. В той же час, зміст принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, передбачений пункту 4 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, зобов`язує адміністративний суд до активної ролі у судовому засіданні, в тому числі і до уточнення змісту позовних вимог, з наступним обранням відповідного способу захисту порушеного права.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню частково.

Щодо відшкодування судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Згідно з матеріалами справи за подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у сумі 768 грн. 40 коп. (квитанція від 05 грудня 2019 року №52579).

З огляду на те, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, судові витрати підлягають стягненню з Київського обласного військового комісаріату у розмірі 384 грн. 20 коп., тобто, пропорційно до задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 72-77, 139, 143, 241-246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.

2. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо зменшення основного розміру пенсії ОСОБА_1 з 86% грошового забезпечення до 70% грошового забезпечення.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві вчинити дії щодо перерахунку пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2018 року, виходячи з основного розміру пенсії 86% грошового забезпечення та здійснити виплату з врахуванням виплачених сум.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок пенсії ОСОБА_1 з урахуванням 100 % суми підвищення пенсії, визначеного станом на 01.01.2018 року, з 05.03.2019 року та здійснити виплату з врахуванням виплачених сум.

5. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ) суму сплаченого судового збору пропорційно задоволеним вимогам у розмірі 384 (триста вісімдесят чотири) гривні 20 (двадцять) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ 42098368, адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16)

6. В іншій частині позову - відмовити.

Відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з частиною першою статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України. апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 );

Відповідач - 1:Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368, 04053, м. Київ, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16);

Відповідач-2: Київський міський військовий комісаріат (код ЄДРПОУ 07774420, адреса: 04112, м. Київ, вул. Парково-Сирецька, 19).

Повне рішення складено 20.11.2020 року.

Суддя Л.О. Маруліна