Рішення № 93001277, 10.11.2020, Чернігівський районний суд Чернігівської області

Провадження №2/748/674/20 Єдиний унікальний № 748/1638/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"10" листопада 2020 р.м. Чернігів

Чернігівський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Олещенко В.І.,

при секретарі Авраменко Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Чернігові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Кредо»,

В С Т А Н О В И В :

15 липня 2020 року, згідно поштового конверта, ТОВ СК «Альфа-Гарант»звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 виплачене страхове відшкодування в порядку регресу в розмірі 3 868 грн 44 коп. та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 24 вересня 2019 року трапилась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Volvo», д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням відповідача та автомобіля «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 . Згідно постанови Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2019 року відповідача, було визнано винуватим у скоєнні ДТП. Матеріальний збиток згідно акту виконаних робіт № 00399 ФОП « ОСОБА_3 » дорівнює 29 530 грн. Оскільки пошкоджений автомобіль «Peugeot», д.н.з. НОМЕР_2 , був застрахований в ТДВ СК «Альфа-Гарант» відповідно до договору добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR\AM-0009929804 від 18.05.2019 року, власнику пошкодженого автомобіля позивачем було сплачено страхове відшкодування в розмірі 29 530 грн. За таких обставин, до позивача переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність ОСОБА_1 застрахована згідно до Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № AO/729786 в ТДВ СК «Кредо». З метою досудового врегулювання спору позивач в порядку субогації звернувся до ТДВ СК «Кредо» з регресною вимогою № 03/274 від 21 січня 2020 року, в якій просив сплатити виплачену виплату грошової суми у добровільному порядку, однак СК «Кредо» сплачено лише частину коштів у розмірі 25 661 грн 56 коп. Інша частина вартості – 3 868 грн 44 коп., яка не покрита процедурою прямого врегулювання, підлягає стягненню з відповідача у відповідності до приписів ст.ст. 1166, 1188, 1194 ЦК України та положень ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Ухвалою судді від 22 липня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі та вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

18 серпня 2020 року від представника відповідача ОСОБА_1 – ОСОБА_4 надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, в якому представник просить в задоволенні позову відмовити у повному обсязі та стягнути з Позивача на користь Відповідача витрати на правничу допомогу в розмірі 2 000 грн. Зазначає, що обов"язок відповідача перед потерпілим виконало Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Кредо», виплативши відповідне стахове відшкодування позивачу. Крім того, докази, на які посилається позивач, не є належними та допустимими доказами розміру матеріального збитку, який був завданий власнику пошкодженого автомобіля в розумінні ЦК України та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, ЗУ «Про оцінку майна, майнових прав та оціночну діяльність в Україні».

Ухвалою суду від 20 серпня 2020 року залучено до участі у справі Товариство з додатковою відповідальністю «СК «Кредо» у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

26 серпня 2020 року, згідно поштового конверта, від ТОВ СК «Альфа-Гарант» надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено, що позиція відповідача та представника відповідача викладена у відзиві суперечить чинному законодавству, відповідач своїми діями намагається уникнути будь-якої відповідальності за пошкодження з його вини транспортного засобу.

08 жовтня 2020 року, згідно поштового конверта, від третьої особи ТОВ «СК «Кредо» надійшло пояснення щодо позову, в якому зазначено, що ТОВ «Страхова компанія «Кредо» повністю виконало свої зобов`язання за Полісом АО/729786, виплативши позивачу 26.03.2020 року страхове відшкодування в розмірі 25661,56 грн.

У судове засідання сторони та їх предстаники не з"явилися.

Представник позивача у відповідній заяві просить справу розглянути у його відсутнсті, позов підтримує та просить його задовольнити.

Представник відповідача також надіслав суду заву про розгляд справи у його відсутності та у відсутності відповідача, зазначивши про необгрунтованість позовних вимог, просить відмовити у задоволенні позову.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ТОВ «СК «Кредо» в судове засідання явку свого представника не забезпечила, в поясненнях щодо позовної заяви просив розглядати справу у відсутності їх представника.

Дослідивши письмові докази у справі, судом встановлено наступне.

18.05.2019 року між ТДВ СК «Альфа-Гарант» і ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 06-TR\AM-0009929804 – автомобіля «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 . (а.с.6)

Страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів (стаття 1 Закону України «Про страхування»).

ОСОБА_2 25.09.2019 року звернулась до ТДВ СК «Альфа-Гарант» із заявою про настання події, що має ознаки страхового випадку по КАСКО і про настання події, що має ознаки страхового випадку (а.с.7).

Відповідно до ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 27.09.2019 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП.

27.09.2019 року було складено протокол огляду транспортного засобу – автомобіля «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 . (а.с.16).

01.10.2019 року ФОП ОСОБА_3 було складено ремонтну калькуляцію ремонтних робіт автомобіля «Peugeot», державний номерний знак НОМЕР_2 , і виставлено рахунок на оплату № НОМЕР_3 на суму 29 530 гривень (а.с.10-11).

На підставі договору страхування № 06-TR\AM-0009929804 від 18.05.2019 року ТДВ СК «Альфа-Гарант» було здійснено розрахунки страхового відшкодування – 29 530 гривень. (а.с.17).

Відповідно до страхового акту № СТ/19/0322 від 11.11.2019 року (а.с.18) позивачем 11.11.2019 року за платіжним дорученням 4380 було перераховано ФОП ОСОБА_3 29 530 гривень страхового відшкодування ОСОБА_2 (а.с.19)

Відповідно до ст.993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки. Аналогічна норма закріплена і в ст.27 Закону України «Про страхування».

21.01.2020 року позивач направив ТДВ СК «КРЕДО» регресивну вимогу, про виплату суми в розмірі 29 530 виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу. (а.с.20)

Згідно копії платіжного доручення № 3940 від 26.03.2020 року, СК «КРЕДО» виплатило позивачу страхове відшкодування згідно акту № 545 від 26.03.2020 року за полісом № АО/729786 в розмірі 25 661,56 грн. (а.с.21)

14.05.2020 року позивач направив відповідачу вимогу щодо сплати 3 868,44 грн невідшкодованої суми виплаченого страхового відшкодування (а.с.22), на яку відповідачем було направлено відповідь (а.с.23).

Статтею 1192 ЦК України передбачено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно умов договору страхування.

Страхувальник вносить страховику згідно з договором страхування певну плату, яка називається страховим платежем (страховим внеском, страховою премією) (частина перша статті 10 Закону України «Про страхування»).

Предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов`язані, зокрема, з відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності) (стаття 980 ЦК України).

Розрізняють добровільну та обов`язкову форми страхування (стаття 5 Закону України «Про страхування»). Добровільним може бути, зокрема, страхування наземного транспорту (пункт 6 частини четвертої статті 6 Закону України «Про страхування»). Втім, законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування) (частина перша статті 999 ЦК України).

Види обов`язкового страхування в Україні визначені у статті 7 Закону України «Про страхування». До них пункт 9 частини першої вказаної статті відносить страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Відносини у цій сфері регламентує, зокрема, Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Предметом позову є вимога про відшкодування завданої майнової шкоди у вигляді сплати страхового відшкодування у розмірі 3 868,44 гривень.

Учасники справи згідно з її матеріалами мають декілька зобов`язань: договірне зобов`язання між позивачем і потерпілим - за договором добровільного майнового страхування; деліктне зобов`язання між потерпілим та відповідачем - із завдання шкоди внаслідок ДТП; договірне зобов`язання між відповідачем і третьою особою - за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

На виконання договору добровільного майнового страхування позивач сплатив страхове відшкодування у розмірі 29 530 гривень.

Відповідно до частини першої статті 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає право страховика подати після виплати страхового відшкодування регресний позов до страхувальника за наявності певних умов.

Згідно зі статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Стаття 1191 ЦК України та стаття 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», з одного боку, і стаття 993 ЦК України та стаття 27 Закону України «Про страхування», з іншого боку, регулюють різні за змістом правовідносини.

У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема, з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 вказаного Закону).

Обмеження набуття страховиком завдавача шкоди права зворотної вимоги (регресу) випадками, які визначені у статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», зумовлене тим, що набуття вказаного права щоразу після відшкодування цим страховиком шкоди потерпілому суперечило би меті страхування цивільно-правової відповідальності, об`єктом якого є майнові інтереси завдавача шкоди та яке забезпечує, зокрема, їх захист.

Вимога позивача (страховика потерпілого) до завдавача шкоди не є регресною та заснована на інших приписах законодавства.

Відповідно до пункту четвертого частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов`язку боржника третьою особою.

Отже, кредитор у деліктному зобов`язанні (потерпілий) може бути замінений його страховиком (позивачем) внаслідок виконання ним обов`язку завдавача шкоди (відповідача) з відшкодування останньої.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, правовідносини, що виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою першим на користь потерпілого страхового відшкодування, є засновані на суброгації - переході до позивача права вимоги потерпілого у деліктному зобов`язанні.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Страхові виплати за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності обмежуються страховими сумами, які діяли на дату укладення договору та зазначені у договорі страхування.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, завдану внаслідок ДТП майну третьої особи.

За загальним правилом, викладеним у пункті 5 частини першої статті 991 ЦК України, страховик має право відмовитися від здійснення страхової виплати у разі несвоєчасного повідомлення страхувальником без поважних на те причин про настання страхового випадку або створення страховикові перешкод у визначенні обставин, характеру та розміру збитків.

Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає спеціальні правила щодо наслідків невиконання страхувальником обов`язку перед страховиком.

Відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відтак, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Суд вважає, що покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування», шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Зазначена позиція суду повністю узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 року по справі № 755/18006/15-ц.

Зазначене вище повністю спростовує доводи позивача і узгоджується з доводами відповідача, який заперечував проти відшкодування вже виплаченого позивачем страхового відшкодування.

Проаналізувавши і дослідивши всі надані сторонами докази у сукупності з правовими нормами, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні заявлених позовних вимог.

Відповідачем понесені і документально підтверджені витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000 грн, які згідно ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з позивача на користь відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.76-89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовних вимог Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди - відмовити повністю.

Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю Страхова компанія «Альфа-Гарант» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2 000 (дві тисячі) гривень.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернігівського апеляційного суду через Чернігівський районний суд Чернігівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.І. Олещенко