Рішення № 92999747, 13.11.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13.11.2020 Справа №607/13271/20

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі судді Позняка В.М.,

за участю секретаря судового засідання - Свергун Т.В., представника позивача - ОСОБА_1 , представника відповідача - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася в суд із позовом до ОСОБА_4 , третя особа - управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, просить встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме: виділити в користування позивачки ОСОБА_3 кімнату площею 15,3 кв.м., житлові приміщення - кімнату площею 10,8 кв.м., кімнату площею 12,6 кв.м., кімнату площею 7,8 кв.м. - залишити в спільному користуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 . Позов мотивовано тим, що в спільній власності позивача, відповідача та їх спільної дочки перебуває вказана квартира, та в сторін наявний спір з приводу порядку користування нею. Просить цей спір вирішити в судовому порядку.

Відповідач надав суду відзив на позов, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначає, що немає жодних доказів порушення прав позивачки, зокрема, того, що відповідачем змінено замки в квартирі, або іншим чином він перешкоджає проживати в ній. Позивач не зверталася до відповідача із пропозиціями добровільно встановити порядок користування квартирою. Крім того, у зв`язку із відсутністю спору просить закрити провадження по справі.

Ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 серпня 2020 року відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Представник позивача в судовому засіданні підтримала позовні вимоги з підстав, зазначених в заявах по суті. Зазначає, що після розірвання шлюбу існував конфлікт з колишнім чоловіком, у зв`язку із чим вона була змушена з дочкою орендувати квартиру, зараз, є спір у зв`язку із відсутністю визначеності щодо того, якою саме кімнатою вона повинна користуватися. Дочка проживає з нею та перебуває на її утриманні.

Представник відповідача в судовому засіданні проти задоволення позову заперечив, зазначив, що спору, щодо порядку користування квартирою немає. Позивачка не зверталася до його довірителя із пропозиціями добровільно встановити користування квартирою.

Дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перебували у зареєстрованому шлюбі, який був розірваний рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 25.05.2020 у цивільній справі № 607/6428/20.

В цьому шлюбі народилася дочка ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується записом у Свідоцтві про народження серії НОМЕР_1 від 15 березня 2007 року.

Відповідно до свідоцтва про право власності, витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 22 січня 2010 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 належить по 1/3 квартири АДРЕСА_1 , загальною площею 74 кв.м.

Відповідно до технічної характеристики квартири, її загальна площа становить 74 кв.м., житлова площа квартири становить 46,5 кв.м., складається з чотирьох житлових кімнат площею 10,8 кв.м., 12,6 кв.м., 7,8 кв.м., 15,3 кв.м. а також кухні площею 8,6 кв.м., ванної кімнати площею 2,9 кв.м., вбиральні площею 1,3 кв.м., коридору площею 11,9 кв.м. лоджії площею 2,50 кв.м.

Розглянувши справу, суд дійшов переконання про необхідність задовольнити позов, виходячи із наступного.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю.

За змістом статей 317, 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно статті 383 ЦК України, власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.

Відповідно до статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Ця стаття свідчить про те, що первинне значення у врегулюванні відносин між співвласниками має домовленість. Очевидним є те, що рішення суду не може підмінити собою їх домовленість. Водночас, при виникненні конфліктної ситуації, яка унеможливлює добровільне встановлення порядку користування спільним майном між співвласниками, такий порядок користування може встановити суд.

При здійсненні права власності співвласниками щодо спільного майна потрібно враховувати правову природу такої власності, адже співвласникам належить так звана ідеальна частка у праві власності на спільне майно, яка є абстрактним вираженням співвідношення в обсязі прав співвласників спільної власності. Отже, кожному з них належить не частка у спільному майні, а частка у праві власності на це майно. Визнання за кожним зі співвласників права на конкретну частину майна в натурі спричинить припинення спільної власності. Поняття ж реальної частки використовується при поділі спільного майна в натурі в разі припинення його спільного правового режиму, а також може застосовуватися відповідно до частини третьої статті 358 ЦК України при встановленні співвласниками порядку користування спільним майном в натурі згідно з розмірами належних їм часток.

Таким чином, потрібно розмежовувати порядок поділу спільної власності з метою припинення такого її режиму і порядок встановлення користування спільним майном.

Оскільки спірні правовідносини не стосуються розподілу майна для припинення права спільної часткової власності і такий правовий режим зберігається, суд виділяє в користування сторонам спору в натурі частки, адекватні розміру їх часток у праві власності на спільне майно. При цьому допускається можливість відійти в незначних обсягах від відповідності реальних часток ідеальним у зв`язку з неможливістю забезпечити їх точну відповідність. Таке рішення не змінює розміру часток співвласників у праві власності на спільне майно, не порушує їх прав як власників.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 381/3268/16-ц та постанові Верховного Суду України від 17 лютого 2016 року у справі № 6-1500цс15.

Згідно статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Отже, беручи до уваги те, що ідеальна частка позивачки у праві власності на квартиру становить 1/3, загальна площа квартири - 74 кв.м., а площа житлових приміщень (кімнат) 46,5 кв.м. (100%), її ідеальна частка в праві власності на квартиру становитиме 24,67 кв.м загальної площі та 15,5 кв.м. житлової площі.

Отже, вимога позивачки про надання її у користування кімнати площею 15,3 кв.м., а житлові приміщення (кімнату площею 10,8 кв.м., кімнату площею 12,6 кв.м., кімнату площею 7,8 кв.м.) залишити в спільному користуванні ОСОБА_5 , ОСОБА_4 , допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_4 є обґрунтованою, адекватною частці співвласників.

При цьому, позивачка просить виділити їй у користування приміщення, розмір яких менший за її частку у праві власності, тому не будуть порушуватися права відповідача та малолітньої доньки сторін.

Відповідачем не надано доказів наявності домовленості про порядок користування квартирою між сторонами, тому суд відхиляє доводи представника про відсутність спору. Крім того, суд зауважує, що за час розгляду справи, представник відповідача не погодився на укладення мирової угоди за варіантом запропонованим позивачем в позові, так і не надав свого варіанту порядку користування квартирою.

За подання позову позивачка сплатила 840,80 грн. судового збору. Так як позов задоволено, вказану суму, на підставі статті 141 ЦПК України, слід стягнути із відповідача.

Керуючись статтею 41 Конституції України, статтями 355-358, 383, 391 Цивільного кодексу України, статтями 12, 81, 82, 141, 258, 263-265, 274, 279, 354, 355 Цивільного-процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Визначити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 , а саме:

Виділити в користування ОСОБА_3 кімнату позначену в плані цифрою 8 площею 15,3 кв.м.

Залишити в користуванні ОСОБА_5 та ОСОБА_4 житлові кімнати позначені в плані цифрами 2 площею 10,8 кв.м., цифрою 3 площею 12,6 кв.м. та цифрою 7 площею 7,8 кв.м.

Допоміжні приміщення - кухню, ванну кімнату, вбиральню, коридор, лоджію залишити в спільному користуванні ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_4 .

Стягнути із ОСОБА_4 в користь ОСОБА_3 840,80 грн. судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Реквізити учасників справи:

Позивач: ОСОБА_3 , АДРЕСА_2 РНОПП НОМЕР_2 тел. НОМЕР_3

Відповідач: ОСОБА_4 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 тел. НОМЕР_5 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Управління сім`ї, молодіжної політики та захисту дітей Тернопільської міської ради, 46001, Тернопіль, Шевченка, 1 Код ЄДРПОУ 43459222 Тел. (0352) 52-56-95.

Повний текст рішення виготовлено 18 листопада 2020 року.

Головуючий суддяВ. М. Позняк