Рішення № 92996577, 10.11.2020, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

________________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2020 р.м. ХарківСправа № 922/2353/20

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Смірнової О.В.

при секретарі судового засідання Деньковичі А.Й.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Харківської міської ради, м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо Таун", м.Чернівці про стягнення 968465,56 грн. за участю представників:

позивача – Судакова Д.О., посв. № 3726;

відповідача – Ясинецького Д.В., довіреність № 3448 від 12.08.2020 року,

ВСТАНОВИВ:

Харківська міська рада звернулася до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо Таун" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 968465,56 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог від 07.10.2020 року (вх.№ 23308), яка була прийнята судом) за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року, на підставі ст. ст. 1212-1214 ЦК України.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач у період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року не сплачував за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради, як власника земельної ділянки за вказаною адресою, майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03.08.2020 року було прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 31.08.2020 року на 12:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 31.08.2020 року підготовче засідання у справі № 922/2353/20 відкладено на 15.09.2020 року на 12:10 год.

У підготовчому засіданні 15.09.2020 року оголошено перерву до 29.09.2020 року.

15.09.2020 року відповідач подав відзив (вх.№ 21300), в якому проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення ст. 1212-1214 ЦК України, а має застосовуватися положення щодо відшкодування збитків. Відповідач також наголошує на тому, що ним використовується площа земельної ділянки лише під забудовою. Крім того, відповідач вважає, що позивачем під час розрахунку враховано неправильний код цільового призначення спірної земельної ділянку.

21.09.2020 року позивач подав відповідь на відзив (вх.№21696), в якій зазначив, що розрахунок повністю обґрунтований та є належним доказом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 29.09.2020 року продовжено строк проведення підготовчого провадження до 02.11.2020 року, підготовче засідання у справі № 922/2353/20 відкладено на 13.10.2020 року на 11:00 год.

У підготовчому засіданні 13.10.2020 року оголошено перерву до 20.10.2020 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 20.10.2020 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.11.2020 року на 11:45 год.

У судовому засіданні 03.11.2020 року оголошено перерву до 10.11.2020 року на 12:20 год.

Представник позивача у судовому засіданні 10.11.2020 року підтримав позов та відповідь на відзив, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.11.2020 року підтримав відзив, просив у задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані ними докази, суд установив такі обставини.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.07.2020 року №216673673 інше речове право на земельну ділянку по просп. Гагаріна, 104 у м.Харкові з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 припинено 28.02.2018 на підставі акту приймання-передачі земельної ділянки від 20.02.2018 року №37/18.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 17.07.2020 року №216673745 право власності на нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 68,1 кв.м. по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові з 27.03.2017 року зареєстроване за ТОВ "Корсо Таун" (відповідач) на підставі договору купівлі-продажу від 22.11.2012 року №4988.

Відповідно до витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 25.06.2020 року №НВ-0005139592020 земельна ділянка площею 0,1607 га з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові має категорію земель - землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення; вид використання - для експлуатації та обслуговування стаціонарної АЗС. Датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 04.08.2005 року.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, речові права на вказану земельну ділянку (право користування або право власності) за відповідачем не зареєстровані.

Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на земельну ділянку по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 у період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року, та з урахуванням ст. ст. 12, 80, 83 Земельного кодексу України земельна ділянка площею 0,1607 га з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.

Таким чином, відповідач з часу набуття права власності на нерухоме майно та по теперішній час використовує земельну ділянку площею 0,1607 га з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові, без виникнення права власності/користування та без державної реєстрації цих прав та, відповідно, не сплачує платежів за її використання, згідно із встановленим законодавчими актами розміром.

У зв`язку з цим, Департаментом територіального контролю Харківської міської ради проведено обстеження та складено акт від 17.07.2020 року, яким встановлено, що відповідач використовує земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі літ. "А-1", право власності на яку зареєстроване за відповідачем.

Позивач звернувся з даним позовом до суду, в якому наголошує про те, що порушення земельного законодавства з боку відповідача у вигляді бездоговірного користування земельною ділянкою продовжуються, внаслідок чого територіальна громада м. Харкова недоотримує значні кошти, які б вона могла отримати від надання вказаної земельної ділянки в оренду.

Сам розрахунок розміру безпідставно збережених відповідачем коштів у розмірі орендної плати здійснювався Харківською міською радою на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:06:001:0001) від 25.02.2019 № 506/0/45-19 та від 06.05.2020 № 3694, видані Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області.

Враховуючи вищенаведене, за твердженнями позивача, відповідач у період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року не сплачував за користування земельною ділянкою по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:06:001:0001) плату за землю у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого зберіг за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки за вказаною адресою майно - грошові кошти у розмірі орендної плати.

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення прав та охоронюваних законом інтересів територіальної громади м. Харкова і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Відповідно до положень ст. 80 Земельного кодексу України суб`єктами права на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.

У відповідності до статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб. Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі – продажу права оренди земельної ділянки.

В силу статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Плата за землю – обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Земельним податком є обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів, а орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов`язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункти 14.1.72, 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 ПК України у вказаній редакції).

З наведеного вбачається, що чинним законодавством розмежовано поняття "земельний податок" і "орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності".

Судом встановлено, що відповідач правомірно володіє та використовує нежитлову будівлю літ. "А-1" загальною площею 68,1 кв.м. по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові.

Відповідач у період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року не був власником або постійним землекористувачем спірної земельної ділянки, а тому не є суб`єктом плати за землю у формі земельного податку, при цьому, єдиною можливою формою здійснення плати за землю для нього як землекористувача є орендна плата (підпункт 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом “д” частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Згідно із пунктом 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного та Земельного кодексів України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України). Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Предметом регулювання глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна.

Частина перша статті 93 Земельного кодексу України встановлює, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату (пункт "в" частини першої статті 96 Земельного кодексу України).

В силу статті 125 Земельного кодексу України право оренди земельної ділянки виникає з моменту державної реєстрації цього права.

Предметом позову в цій справі є стягнення з власника об`єктів нерухомого майна безпідставно збережених коштів орендної плати на підставі статей 1212, 1214 Цивільного кодексу України за фактичне користування без належних на те правових підстав, земельною ділянкою, на якій ці об`єкти розміщені.

Суд установив, що відповідач є власником нерухомого майна, нежитлової будівлі літ. "А-1" загальною площею 68,1 кв.м. по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові. (яка сформована як об`єкт цивільних прав), оскільки останнє належить йому на праві приватної власності, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Матеріали справи не містять доказів належного оформлення власником будівель права користування земельною ділянкою за спірний період, зокрема, укладення відповідного договору оренди з Харківською міською радою та державної реєстрації такого права, а також те, що земельна ділянка, на якій розташована нежитлова будівля літ. "А-1" загальною площею 68,1 кв.м. по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові. сформована як об`єкт цивільних прав з іншою площею ніж та, яку зазначає позивач.

Зі змісту глави 15, статей 120, 125 Земельного кодексу України та з урахуванням положень статті 1212 Цивільного кодексу України до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права на земельну ділянку, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без оформленого права на цю ділянку (без укладеного договору оренди тощо) та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі 629/4628/16-ц, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17, постановах Верховного Суду від 14.01.2019 у справі № 912/1188/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17, від 04.02.2019 у справі № 922/3409/17, від 12.03.2019 у справі 916/2948/17, від 09.04.2019 у справі № 922/652/18, а також у постановах Верховного Суду України від 30.11.2016 у справі № 922/1008/15, від 07.12.2016 у справі № 922/1009/15, від 12.04.2017 у справах №922/207/15 і № 922/5468/14.

За змістом статей 74, 77, 86 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Виходячи з заявлених позивачем вимог про сплату коштів за використання земельної ділянки без правовстановлюючих документів, при вирішенні спору необхідно враховувати таке.

Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Орендна плата за землю – це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди (ч. 1 ст. 21 названого Закону).

Визначення земельної ділянки наведено в частині 1 статті 79 Земельного кодексу України, відповідно до положень якої земельна ділянка – це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.

Як встановлено приписами ч.1, 3, 4, 9 ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру; сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі; земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера; земельна ділянка може бути об`єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї.

Отже, земельна ділянка є сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера та реєстрації її у Державному земельному кадастрі.

Зазначені обставини, з урахуванням вимог статті 77 ГПК України, повинні бути підтверджені певними засобами доказування відповідно до земельного законодавства і не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про оренду землі" об`єктами оренди є земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності.

При вирішенні даного спору, слід перевірити, з урахуванням наданих позивачем доказів, чи є земельна ділянка, за користування якою позивач просить стягнути збережені кошти (в розмірі орендної плати), сформованим об`єктом цивільних прав.

Відповідно до п.1, 2 ст. 1 Закон України "Про Державний земельний кадастр" Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами; державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

Стаття 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлює, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.

Суд установив, що земельна ділянка по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:06:001:0001) сформована як об`єкт цивільних прав.

Водночас, судом враховано, що основою для визначення розміру орендної плати для земель державної і комунальної власності є нормативна грошова оцінка земель, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати, який в будь-якому разі не може бути меншим, ніж встановлено положеннями пункту 288.5.1 статті 288 ПК України (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 10.09.2018 року по справі №920/739/17).

Відповідно до частини 2 статті 20 та частини 3 статті 23 Закону України "Про оцінку земель" дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Матеріали містять витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові (кадастровий номер 6310138800:06:001:0001) від 25.02.2019 року № 506/0/45-19 та від 06.05.2020 року №3694, видані Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області, відповідно до яких встановлено, що нормативно грошова оцінка спірної земельної ділянки становить 5475611,00 грн. (2019 рік), 7218033,00 грн. (2020 рік).

Отже судом встановлено, наявність наданих позивачем у справі доказів про вищевказану земельну ділянку, яка використовується відповідачем, якими підтверджується сформування даної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, та наявність у матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У свою чергу, ст. 12 Земельного кодексу України визначає, що до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст, належать, зокрема, повноваження щодо розпорядження землями територіальних громад, здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства (п.п. а, є ст. 12).

Перевіривши розрахунки Харківської міської ради, які здійснені на підставі витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, суд дійшов висновку, що вони є вірними та здійснені на підставі Земельного кодексу України; Податкового кодексу України; Порядку впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 25.09.2013 року №1269/13; Положення про порядок визначення розміру орендної плати, плати за суперфіцій, земельний сервітут при наданні земельних ділянок у платне користування в місті Харкові, затвердженого рішенням Харківської міської ради від 27.02.2008 року №41/08; Рішення Харківської міської ради від 03.07.2013 року №1209/13 “Про затвердження “Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013".

Щодо аргументів відповідача про те, що позивачем під час розрахунку враховано неправильний код цільового призначення спірної земельної ділянку, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування, у тому числі дані Державного адресного реєстру (за наявності); опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель).

Частиною 8 ст. 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр" встановлено, що на підтвердження державної реєстрації земельної ділянки заявнику безоплатно видається витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку. Витяг містить всі відомості про земельну ділянку, внесені до Поземельної книги. Складовою частиною витягу є кадастровий план земельної ділянки.

У свою чергу зміна цільового призначення земельної ділянки проходить за процедурою, встановленою у ст. 123 Земельного кодексу України, відповідно до частини 1 якої надання земельних ділянок комунальної власності у користування здійснюється Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування.

Рішення зазначених органів приймається на підставі проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у разі, зокрема, надання земельної ділянки із зміною її цільового призначення;

Статтею 50 Закону України "Про землеустрій" визначено, що проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок складаються у разі зміни цільового призначення земельних ділянок або формування нових земельних ділянок.

Харківська міська рада, як власник та належний розпорядник інформації щодо наявності зміни цільового призначення земельної ділянки, повідомила про відсутність зміни цільового призначення земельної ділянки по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові у порядку, встановленому вищезазначеними приписами законодавства.

Таким чином, питання щодо зміни чи то затвердження цільового призначення земельної ділянки по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові відповідно до вимог земельного законодавства може бути вирішене шляхом аналізу та оцінки доказу, наданого позивачем - витягу з Державного земельного кадастру від 25.06.2020 року № НВ-0005139592020 про земельну ділянку з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001, який видано уповноваженим органом та особою.

Відповідно до вказаного витягу можливо встановити, що вищенаведена земельна ділянка станом на дату отримання даного витягу (25.06.2020 року) існує із кодом цільового призначення 1.11.6 з 04.08.2005 року, оскільки будь-які дані щодо присвоєння іншого коду цільового призначення у порядку та відповідно до вимог чинного законодавства відсутні.

Листом Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області від 22.11.2019 року № 2999/116-19 вказано, які нормативні джерела застосовуються територіальними органами Держгеокадастру при здійсненні розрахунків, зокрема, Порядок нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489.

Так, наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548 затверджено Класифікацію видів цільового призначення земель.

Згідно з п. 1.4. зазначеного наказу класифікація видів цільового призначення земель визначає поділ земель на окремі види цільового призначення земель, які характеризуються власним правовим режимом, екосистемними функціями, типами забудови, типами особливо цінних об`єктів.

Відповідно до п. 5 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 № 489 (далі - Порядок), коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), встановлюється на підставі Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548.

Згідно з п. 2 Додатку 1 до Порядку у разі, якщо у відомостях Державного земельного кадастру відсутній код класифікації видів цільового призначення земель для земельної ділянки, коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки (Кф), застосовувався із значенням "2.0", після внесення змін до наказу 489 (який набрав чинності у липні 2018 року) застосовується із значенням "3.0".

У разі присвоєння земельній ділянці коду цільового призначення відповідно до Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 року № 548, коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки застосовується згідно з Додатком 1 до Порядку.

Оскільки у Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 № 548, відсутній такий код цільового призначення, як 1.11.6, який присвоєно земельній ділянці з кадастровим номером 6310138800:06:001:0001 по просп. Гагаріна, 104 у м.Харкові, то Відділ у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області застосував цільове призначення та код Кф з урахуванням п. 2 Додатку 1 до вищенаведеного Порядку.

Саме таку інформацію про цільове призначення земельної ділянки за вказаною адресою застосував позивач при здійсненні розрахунків.

Відповідно до вищенаведеного роз`яснення Відділу у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області до Наказу Мінаграполітики від 25.11.2016 року № 489 були внесені зміни Наказом Мінагрополітики від 27.03.2018 року № 162, відповідно до п. 1 якого у примітках до додатку 1 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25 листопада 2016 року № 489, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 19 грудня 2016 року за № 1647/29777, цифри "2,0" замінити цифрами "3,0".

Вказаний наказ набрав чинності 17.07.2018 року, внаслідок чого уповноваженими особами позивача при здійсненні розрахунку розміру безпідставно збережених відповідачем коштів за період 01.08.2018 року по 30.06.2020 року був застосований коефіцієнт функціонального призначення із значенням "З" без зміни цільового призначення земельної ділянки, а у період з 01.03.2018 по 31.07.2018 був застосований коефіцієнт функціонального призначення із значенням "2".

Водночас, щодо заперечень відповідача стосовно того, що ним використовується площа земельної ділянки лише під забудовою, тому немає правових підстав для стягнення з нього безпідставно збережених коштів за земельну ділянку у розмірі, яка йому не надавалась та не переходила за ст. 120 Земельного кодексу України, суд зазначає про те, що спірна земельна ділянка є сформованою, має свій кадастровий номер (6310138800:06:001:0001) та відповідну загальну площу (0,1607 га) і саме на вказаній земельній ділянці знаходиться нежитлова будівля, що належить відповідачу.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України від 28.10.2010 року №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 року у справі Проніна проти України за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

З урахуванням наведеного та зважаючи на встановлені у справі обставини, суд зазначає, що відповідачем не спростовано належними та допустимими доказами підставність та обґрунтованість позовних вимог.

Таким чином, враховуючи правомірне володіння та використання відповідачем нежитловою будівлею літ. "А-1" загальною площею 68,1 кв.м. по просп. Гагаріна, 104 у м. Харкові, оскільки останні належать йому на праві власності, сформування вказаної земельної ділянки, як об`єкту цивільних прав, заявлення до стягнення з відповідача суму безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року, тобто за період коли вказана земельна ділянка була сформована, наявність у матеріалах справи витягів з технічної документації про нормативну грошову оцінку спірної земельної, проте відповідне право щодо вказаної земельної ділянки за відповідачем не зареєстровано, а також враховуючи те, що відповідачем повідомлені у позові обставини не спростовані, суд вважає, що наявні підстави для задоволення позову.

Враховуючи зазначені обставини, суд вважає позовні вимоги щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо Таун" безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати в сумі 968465,56 грн. за період з 01.03.2018 року по 30.06.2020 року законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З урахуванням вимог статті 129 ГПК України, з огляду на висновки суду про задоволення позову, витрати зі сплати судового збору покладаються у даному разі на відповідача.

На підставі ст. ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, 11, 13, 16, 22, 1212 ЦК України, ст.ст. 24, 120, 156, 157 ЗК України, керуючись ст.ст. 12, 13, 73, 74, 76-79, 91, 129, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Корсо Таун" (58000, м.Чернівці, Чернівецька область, вул. Я. Мудрого 76, ідентифікаційний код 40631522) на користь Харківської міської ради (61003, м.Харків, м-н Конституції, буд. 7, ідентифікаційний код 04059243) безпідставно збережені кошти у розмірі орендної плати в сумі 968465,56 грн. та судовий збір в сумі 14526,98 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили, відповідно до ст.ст. 241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду в установленому законом порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення складено "20" листопада 2020 р.

Суддя О.В. Смірнова