Рішення № 92996298, 04.11.2020, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.11.2020 справа №914/1295/20

Суддя Господарського суду Львівської області Король М.Р., за участі секретаря судового засідання Чорної І.Б., розглянувши справу

за позовом: Фізичної особи-підприємця Колосовської Ярослави Теодорівни

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях

про: стягнення 211615,95грн.

Представники

позивача: Оліярник Р.І.;

відповідача: не з`явився;

третьої особи: Карвацька О.Р.,

ВСТАНОВИВ:

29.05.2020р. на розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Колосовської Ярослави Теодорівни до Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни про стягнення 211615,95грн.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 03.06.2020р. вищевказану позовну заяву залишено без руху та надано позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали для усунення недоліків поданої позовної заяви.

Так, на виконання вимог ухвали суду від 03.06.2020р., 15.06.2020р. позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків позовної заяви, яку зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№19649/20.

16.06.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу, якою, зокрема, ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання призначити на 08.07.2020р.; явку представників сторін у підготовче засідання визнати обов`язковою.

У підготовче засідання 08.07.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив.

Протокольною ухвалою від 08.07.2020р. підготовче засідання відкладено на 12.08.2020р.

Крім того, ухвалою від 10.07.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст.120-121 ГПК України, викликав відповідача у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

У підготовче засідання 12.08.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив.

12.08.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою ухвалив: залучити до участі у справі Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; відкласти підготовче засідання на 26.08.2020р.; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

У підготовче засідання 26.08.2020р. з`явився представник позивача. Відповідач та третя особа участь повноважних представників у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечили. При цьому, 26.08.2020р. третьою особою подано до суду письмові пояснення, які зареєстровано відділом автоматизованого документообігу та обробки інформації за вх.№25154/20.

26.08.2020р. судом продовжено строк підготовчого провадження на 30 календарних днів та оголошено перерву у підготовчому засіданні до 10.09.2020р.

Крім того, ухвалами від 28.08.2020р. Господарський суд Львівської області, в порядку ст.ст. 120-121 ГПК України, викликав відповідача та третю особу у цій справі та повідомив про дату, час та місце проведення підготовчого засідання.

Враховуючи те, що 10.09.2020р. підготовче засідання у цій справі не відбулося, 21.09.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, якою ухвалив: підготовче засідання призначити на 30.09.2020р.; явку представників учасників справи у підготовче засідання визнати обов`язковою.

У підготовче засідання 30.09.2020р. з`явилися представники позивача та третьої особи. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному підготовчому засіданні не забезпечив.

30.09.2020р. Господарський суд Львівської області постановив ухвалу у цій справі, відповідно до якої, ухвалив: закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті; призначити судове засідання з розгляду спору по суті на 21.10.2020р.; явку представників учасників справи у судове засідання з розгляду спору по суті визнати обов`язковою.

У судове засідання 21.10.2020р. з розгляду спору по суті у цій справі з`явилися представники позивача та третьої особи. Відповідач участь повноважного представника у вищевказаному судовому засіданні з розгляду спору по суті не забезпечив.

У судовому засіданні 21.10.2020р. з розгляду спору по суті у цій справі оголошено перерву до 04.11.2020р.

Після закінчення перерви, у судове засідання 04.11.2020р. з розгляду спору по суті у цій справі з`явилися представники позивача та третьої особи.

При цьому, з метою належного повідомлення учасників справи, в тому числі і відповідача у справі, ухвали Господарського суду Львівської області у цій справі надсилалися засобами поштового зв`язку на адреси їх місцезнаходження.

Згідно з п.п.1, 2 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України №958 від 28.11.2013р., нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку): 1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1; 2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2; 3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3; 4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення. При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Враховуючи наведені вище нормативні строки пересилання поштової кореспонденції, а також адреси місцезнаходження відповідача та суду, у випадку здачі відповідачем до установи зв`язку клопотань чи заяв, такі, станом на момент ухвалення цього рішення, мали б бути отримані судом, проте, від відповідача на адресу суду жодної кореспонденції у цій справі не надходило.

Водночас, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Суд звертає увагу, що під час розгляду цієї справи враховано те, що, відповідно до редакції пункту 4 Розділу Х «Прикінцеві положення» Господарського процесуального кодексу України (чинної до 17.07.2020р.), під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 46, 157, 195, 229, 256, 260, 288, 295, 306, 321, 341, 346, 349, а також інші процесуальні строки, в тому числі щодо подання відзиву продовжуються на строк дії такого карантину. Строк, який встановлює суд у своєму рішенні, не може бути меншим, ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Так, постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020р. «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» установлено з 12.03.2020р. до 22.05.2020р. на всій території України карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №392 від 20.05.2020р. «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (з урахуванням внесених змін згідно Постанови Кабінету Міністрів України №500 від 17.06.2020р.), з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, установлено карантин з 22.05.2020р. по 31.07.2020р., із урахуванням епідемічної ситуації в регіоні, продовжено на всій території України дію карантину.

Разом з тим, 17.07.2020р. набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» №731-IX від 18.06.2020р., відповідно до положень якого, процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом.

Отже, процесуальні строки (в тому числі і для подання відзиву на позовну заяву), які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, в тому числі і строк для подання відзиву на позов, закінчилися 07.08.2020р.

Відповідно до пункту 4 розділу X Прикінцеві положення Господарського процесуального кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Проте, від відповідача на адресу суду ні відзиву на позов, ні клопотання про поновлення (продовження) строку на його подання не надходили.

Суд враховує, що п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справ упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленні законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку було неодноразово предметом розгляду Європейського суду з прав людини у справах проти України.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

У ч.3 ст.2 ГПК України визначені як основні засади (принципи) господарського судочинства, зокрема, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом та розумність строків розгляду справи судом (п.п.2 і 10 ч.3 зазначеної статті).

Беручи до уваги викладене, враховуючи принцип розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зважаючи на те, що зібрані у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими позивач обґрунтовує свої вимоги та які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін; кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Згідно ч.1 ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів, чим забезпечено принцип змагальності.

Оскільки норми ст.81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції.

Згідно з ч.2 ст.178 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.9 ст.165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.04.2020р., з врахуванням продовження такого у зв`язку із запровадженням карантинних заходів на території України, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданим йому процесуальним правом, з огляду на відсутність підстав для відкладення розгляду справи, передбачених статтями 202 та 216 ГПК України, суд дійшов висновку, що справа може бути розглянута за наявними у ній матеріалами.

Позиція позивача:

позивач з підстав невиконання відповідачем зобов`язання щодо сплати орендної плати, що виникло на підставі укладеного 11.07.2017р. між сторонами договору суборенди нерухомого державного майна, яке орендується відповідно до договору оренди від 15.08.2014 №106, просить суд стягнути з відповідача на його користь 211615,95грн. заборгованості.

Позиція третьої особи:

третя особа підтвердила наявність у позивача права передати в суборенду відповідачу нерухоме державне майно, оренда якого є предметом укладеного 15.08.2014р. між позивачем та третьою особою договору, а також зазначила про відсутність у позивача заборгованості по вищевказаному договору оренди.

За результатами дослідження наданих доказів та матеріалів справи, пояснень представників позивача та третьої особи, суд встановив таке:

15.08.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, правонаступником майна, прав та обов`язків якого, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Львівській, Закарпатській та Волинській областях (надалі по тексту - «Орендодавець», «третя особа») та Фізичною особою-підприємцем Колосовською Ярославою Теодорівною (надалі по тексту - «Орендар», «позивач») укладено договір оренди нерухомого державного майна №106 (надалі по тексту - «Договір №106»), відповідно до п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 254,2кв.м, а саме: приміщення, позначені на поверховому плані наступними літерами: №97-5/12,3кв.м; №97-6/9,2кв.м; №97-7/24,6кв.м; №97-58/81,9кв.м; №97-59/12,6кв.м; №97-60/16,6кв.м; №97-61/9,9кв.м; №97-62/10,1кв.м; №97-42/21,5кв.м; №97-43/1,4кв.м; 97-44/4,9кв.м; №97-45/18,1кв.м; №97-46/6,0кв.м; №97-47/1,3кв.м; №97-48/1,3кв.м та частина приміщення №97-55/22,5кв.м, розміщені за адресою: м. Львів, вул. І.Мазепи,27, що перебувають на балансі Львівської філії Концерну «Військторгсервіс» (надалі по тексту - «Балансоутримувач»). Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2014 року і становить за незалежною оцінкою 1396869,00грн. без ПДВ.

Відповідно до п.10.1. Договору №106, із врахуванням змін, внесених до такого договорами від 13.01.2017р. (посвідчений 13.01.2017р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М.І. та зареєстрований в реєстрі за №55, від 05.10.2018р.), від 05.10.2018р. (посвідчений 05.10.2018р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Юріяком М.І. та зареєстрований в реєстрі за №3632), цей договір укладено строком на 7 років, що діє з 15.08.2014р. по 14.08.2021р. включно.

Згідно з п.7.1. Договору №106, Орендодавець зобов`язується передати Орендарю в оренду майно згідно з цим договором за актом приймання-передавання майна, який підписується одночасно з цим договором.

Відповідно до п.6.1. Договору №106, Орендар має право, за згодою Орендодавця, здавати майно в суборенду. Суборендну плату в розмірі, що не перевищує орендної плати за об`єкт суборенди за об`єкт суборенди отримує Орендар, а решта суборендної плати спрямовується до державного бюджету.

Як зазначає третя особа, нею, у відповідь на звернення від 05.07.2017р., листом №11-03-04345 від 10.07.2017р. позивачу надано погодження на передачу в суборенду частини державного нерухомого майна, що орендувалося відповідно до Договору №106.

11.07.2017р. між Орендарем та Фізичною особою-підприємцем Гураль Ольгою Володимирівною (надалі по тексту - «Суборендар», «відповідач») укладено договір суборенди нерухомого державного майна, яке орендується відповідно до договору оренди від 15.08.2014 №106 (надалі по тексту - «Договір»), відповідно до п.1.1. якого, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 54,5кв.м. (надалі по тексту - «Майно»), розміщені за адресою: м.Львів, вул.І.Мазепи, 27, що перебувають на балансі Балансоутримувача. Вартість зазначеного орендованого майна визначена згідно з висновком про вартість майна станом на 30.04.2014 року і становить за незалежною оцінкою 299486,08грн. без ПДВ.

Згідно п.10.1. Договору, із врахуванням внесених до такого змін, в тому числі, договором про внесення змін від 05.10.2018р, цей договір укладено по 31.12.2019р. включно.

Відповідно до п.2.1. Договору, Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договір, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Так, 11.07.2017р. Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування Майно, що підтверджується актом прийому-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи.

Згідно з п.3.1. Договору, суборендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (зі змінами) (надалі по тексту - «Методика») і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2017 року 3566,91грн. Орендна плата за перший (повний) місяць суборенди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць суборенди на індекси інфляції за період з базового місяця по перший місяць суборенди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору, суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користуванням Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова суборендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4. Договору).

У пункті 3.6. Договору сторонами погоджено, що суборендна плата перераховується щомісяця, не пізніше 10 числа місяця наступного за звітним у наступному співвідношенні: 100% Орендарю на рахунок, зазначений у абзаці 1 Розділу 11.

Згідно з п.5.3. Договору, Суборендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату Орендарю.

Проте, як зазначає позивач, зобов`язання щодо сплати суборендної плати відповідач не виконав.

Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача на його користь 211615,95грн. заборгованості.

Оцінивши подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, позов слід задовольнити частково виходячи з такого:

згідно ч.1 ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.1 ст.173 ГК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до вимог ст.174 ГК України, господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч.1 ст.2, ч.3 ст.18, ч.ч.1, 3 ст.19 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності; орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі; орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності; строки внесення орендної плати визначаються договором.

Як встановлено судом, 15.08.2014р. між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Львівській області, як Орендодавцем, правонаступником майна, прав та обов`язків якого, є третя особа у цій справі, та позивачем, як Орендарем, укладено Договір №106, відповідно до п.1.1. якого, відповідно до п.1.1. якого, Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - нежитлові приміщення першого поверху, загальною площею 254,2кв.м

Згідно з ч.1 ст.761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.

Відповідно до ч.1 ст.774 ЦК України, передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом.

11.07.2017р., враховуючи положення п.6.1. Договору №106, а також, викладену в листі №11-03-04345 від 10.07.2017р. згоду Орендодавця на передачу в суборенду частини державного нерухомого майна, що орендувалося відповідно до Договору №106, між Орендарем та Суборендарем укладено Договір, відповідно до п.1.1. якого, Орендар передає, а Суборендар приймає в строкове платне користування державне нерухоме майно - Майно.

Враховуючи викладене, на підставі Договору у сторін виникли відповідні права та обов`язку.

Відповідно до п.2.1. Договору, Суборендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний у договір, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акта приймання-передавання майна.

Так, на виконання умов Договору, 11.07.2017р. Орендар передав, а Суборендар прийняв в строкове платне користування Майно, що підтверджується актом прийому-передачі, копія якого міститься в матеріалах справи.

Частиною 3 ст.774 ЦК України визначено, що до договору піднайму застосовуються положення про договір найму

Згідно з п.1 ст.762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до положень ч.1 ст.286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно з п.3.1. Договору, суборендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (за змінами) (надалі по тексту - «Методика») і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку травень 2017 року 3566,91грн. Орендна плата за перший (повний) місяць суборенди визначається шляхом коригування орендної плати за базовий місяць суборенди на індекси інфляції за період з базового місяця по перший місяць суборенди. Нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством (п.3.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору, суборендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування суборендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

У разі користуванням Майном протягом неповного календарного місяця (першого та/або останнього місяців оренди) добова суборендна плата за дні користування визначається згідно з чинною Методикою розрахунку на основі орендної плати за відповідні місяці пропорційно дням користування (п.3.4. Договору).

Перевіривши подані разом із позовною заявою розрахунки суборендної плати, суд зазначає, що такі здійснено позивачем вірно. Так розмір суборендної плати, розмір якої, як визначено з врахуванням інфляційного збільшення, за липень 2017 року становить 2459,86грн., за серпень 2017 року - 3627,60грн., за вересень 2017 року - 3700,15грн., за жовтень 2017 року - 3744,55грн., за листопад 2017 року - 3778,25грн., за грудень 2017 року - 3816,03грн., за січень 2018 року - 3873,27грн., за лютий 2018 року - 3908,13грн., за березень 2018 року - 3951,12грн., за квітень 2018 року - 3982,73грн., за травень 2018 року - 3982,73грн., за червень 2018 року - 3982,73грн., за липень 2018 року - 3954,85грн., за серпень 2018 року - 3954,85грн., за вересень 2018 року - 4030,00грн., за жовтень 2018 року - 4098,51грн., за листопад 2018 року - 4155,88грн., за грудень 2018 року - 4189,13грн., за січень 2019 року - 4231,02грн., за лютий 2019 року - 4252,18грн., за березень 2019 року - 4290,45грн., за квітень 2019 року - 4333,35грн., за травень 2019 року - 4363,69грн., за червень 2019 року - 4341,87грн., за липень 2019 року - 4315,82грн., за серпень 2019 року - 4302,87грн., за вересень 2019 року - 4332,99грн., за жовтень 2019 року - 4363,32грн., за листопад 2019 року - 4367,68грн., за грудень 2019 року - 3655,89грн.

Отже загальна сума суборендної плати за користування Майном за період з липня 2017р. по грудень 2019р. становить 120341,51грн. (2459,86 + 3627,60 + 3700,15 + 3744,55 + 3778,25 + 3816,03 + 3873,27 + 3908,13 + 3951,12 + 3982,73 + 3982,73 + 3982,73 + 3954,85 + 3954,85 + 4030,00 + 4098,51 + 4155,88 + 4189,13 + 4231,02 + 4252,18 + 4290,45 + 4333,35 + 4363,69 + 4341,87 + 4315,82 + 4302,87 + 4332,99 + 4363,32 + 4367,68 + 3655,89 =120341,51).

При цьому, відповідно до п.3.2. Договору, нарахування ПДВ на суму орендної плати здійснюється у порядку, визначеному чинним законодавством

Так, згідно приписів пп. 9.1.3 ст.9 Податкового кодексу України, до загальнодержавних податків належить, зокрема, податок на додану вартість.

Відповідно до пп.14.1.178 Податкового кодексу України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

У статті 185 Податкового кодексу України зазначено, що об`єктом оподаткування ПДВ є операції платника податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких знаходиться на митній території України.

Відповідно до норм ст. 185 Податкового кодексу України операції платників податку з передачі об`єкта в користування орендарю є об`єктом оподаткування. Податок становить 20% бази оподаткування та додається до ціни товарів/послуг (ст.ст. 193,194 Податкового Кодексу України).

Згідно ст. 185 Податкового кодексу України (в редакції, чинній станом на 01.01.2016), об`єктом оподаткування є операції платників податку, окрім іншого, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Як визначено в п. 186.2. ст. 186 Податкового кодексу України, місцем постачання послуг є фактичне місцезнаходження нерухомого майна.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування 20 % ПДВ на суму суборендних платежів за заявлений період відповідно до наданого разом із позовною заявою розрахунку у розмірі 24068,30грн. (120341,51/100*20=24068,302?24068,30).

Згідно з п.5.3. Договору, Суборендар зобов`язується своєчасно і в повному обсязі сплачувати суборендну плату Орендарю.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно із ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Приписами ч.1 ст.527 ЦК України передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок.

Статтею 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Враховуючи умови п.3.6. Договору, за поточний місяць користування Майном відповідач зобов`язаний був здійснити оплату суборендної плати не пізніше 10 числа наступного за поточним місяця.

У ч.1 ст.255 ЦК України вказано, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому, відповідно до ч.5 ст.254 ЦК України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Враховуючи викладене, із врахуванням вихідних днів у спірному періоді, у відповідача перед позивачем борг зі сплати суборендної плати за липень 2017р. виник 11.08.2017р., за серпень 2017р. - 12.09.2017р., за вересень 2017р. - 11.10.2017р., за жовтень 2017р. - 11.11.2017р., за листопад 2017р. - 12.12.2017р., за грудень 2017р. - 11.01.2018р., за січень 2018р. - 13.02.2018р., за лютий 2018р. - 13.03.2018р., за березень 2018р. - 11.04.2018р., за квітень 2018р. - 11.05.2018р., за травень 2018р. - 12.06.2018р., за червень 2018р. - 11.07.2018р., за липень 2018р. - 11.08.2018р., за серпень 2018р. - 11.09.2018р., за вересень 2018р. - 11.10.2018р., за жовтень 2018р. - 13.11.2018р., за листопад 2018р. - 11.12.2018р., за грудень 2018р. - 11.01.2019р., за січень 2019р. - 12.02.2019р., за лютий 2019р. - 12.03.2019р., за березень 2019р. - 11.04.2019р., за квітень 2019р. - 11.05.2019р., за травень 2019р. - 11.06.2019р., за червень 2019р. - 11.07.2019р., за липень 2019р. - 13.08.2019р., за серпень 2019р. - 11.09.2019р., за вересень 2019р. - 11.10.2019р., за жовтень 2019р. - 12.11.2019р., за листопад 2019р. - 11.12.2019р., за грудень 2019р. - 11.01.2020р.

Проте, як зазначає позивач, відповідач передбачені Договором зобов`язання щодо сплати суборендної плати за період з липня 2017р. по грудень 2019р. не виконав, внаслідок чого у відповідача виник борг у розмірі 144409,81грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 24068,30грн.).

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також те, що доказів сплати відповідачем вищевказаної суми боргу, станом на момент ухвалення цього рішення, сторонами не подано та в матеріалах справи відсутні, позовні вимоги про стягнення 144409,81грн. (в тому числі ПДВ у розмірі 24068,30грн.) суми суборендної плати є підставними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем визначеного строку оплати орендної плати, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат у сумі 8548,75грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи викладене, а також допущені відповідачем прострочення оплати суборендної плати, у позивача виникло право здійснити нарахування інфляційних втрат.

Судом, в межах заявлених позивачем періодів та сум здійснено перерахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу11.08.2017 - 26.12.20192459,861,200492,9712.09.2017 - 26.12.20193627,601,202731,3511.10.2017 - 26.12.20193700,151,178658,8011.11.2017 - 26.12.20193744,551,164614,4012.12.2017 - 26.12.20193778,251,154580,7011.01.2018 - 26.12.20193816,031,142542,9113.02.2018 - 26.12.20193873,271,125485,6713.03.2018 - 26.12.20193908,131,115450,8111.04.2018 - 26.12.20193951,121,103407,8211.05.2018 - 26.12.20193982,731,094376,2112.06.2018 - 26.12.20193982,731,094376,2111.07.2018 - 26.12.20193982,731,094376,2111.08.2018 - 26.12.20193954,851,102404,0911.09.2018 - 26.12.20193954,851,102404,0911.10.2018 - 26.12.20194030,001,082328,9513.11.2018 - 26.12.20194098,511,064260,4411.12.2018 - 26.12.20194155,881,049203,0611.01.2019 - 26.12.20194189,131,041169,8212.02.2019 - 26.12.20194231,021,030127,9212.03.2019 - 26.12.20194252,181,025106,7711.04.2019 - 26.12.20194290,451,01668,5011.05.2019 - 26.12.20194333,351,00625,6011.06.2019 - 26.12.20194363,690,999-4,7411.07.2019 - 26.12.20194341,871,00417,0813.08.2019 - 26.12.20194315,821,01043,1311.09.2019 - 26.12.20194302,871,01356,0811.10.2019 - 26.12.20194332,991,00625,9612.11.2019 - 26.12.20194363,320,999-4,3711.12.2019 - 26.12.20194367,680,998-8,74Таким чином, загальна сума інфляційних втрат становить 8317,70грн. (492,97 + 731,35 + 658,80 + 614,40 + 580,70 + 542,91 + 485,67 + 450,81 + 407,82 + 376,21 + 376,21 + 376,21 + 404,09 + 404,09 + 328,95 + 260,44 + 203,06 + 169,82 + 127,92 + 106,77 + 68,50 + 25,60 - 4,74 + 17,08 + 43,13 + 56,08 + 25,96 - 4,37 - 8,74 = 8317,70).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 8548,75грн. інфляційних втрат підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 8317,70грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем визначеного строку оплати суборендної плати, позивачем нараховано 45768,36грн. пені.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що одним з наслідків порушення зобов`язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов`язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов`язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч.1 ст.216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Згідно з ст.230 ГК України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Частиною 1 ст.549 ЦК України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ч.3 ст. 549 ЦК України, пеня - це вид неустойки, що забезпечує виконання грошового зобов`язання і обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Приписами ч.1 ст.612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п.3.7. Договору, суборендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати.

Перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені, суд встановив, що такий здійснено невірно, оскільки позивачем не враховано, що умовами Договору не передбачено іншого, ніж встановленого ГК України максимального строку нарахування пені, при цьому, як зазначено у ч.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Враховуючи викладене, судом здійснено перерахунок пені:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення2459,8611.08.2017 - 14.09.20173512,5000 %0,068 %58,972459,8615.09.2017 - 26.10.20174212,5000 %0,068 %70,762459,8627.10.2017 - 14.12.20174913,5000 %0,074 %89,162459,8615.12.2017 - 25.01.20184214,5000 %0,079 %82,092459,8626.01.2018 - 10.02.20181616,0000 %0,088 %34,513627,6012.09.2017 - 14.09.2017312,5000 %0,068 %7,453627,6015.09.2017 - 26.10.20174212,5000 %0,068 %104,363627,6027.10.2017 - 14.12.20174913,5000 %0,074 %131,493627,6015.12.2017 - 25.01.20184214,5000 %0,079 %121,053627,6026.01.2018 - 01.03.20183516,0000 %0,088 %111,313627,6002.03.2018 - 11.03.20181017,0000 %0,093 %33,793700,1511.10.2017 - 26.10.20171612,5000 %0,068 %40,553700,1527.10.2017 - 14.12.20174913,5000 %0,074 %134,123700,1515.12.2017 - 25.01.20184214,5000 %0,079 %123,473700,1526.01.2018 - 01.03.20183516,0000 %0,088 %113,543700,1502.03.2018 - 10.04.20184017,0000 %0,093 %137,873744,5511.11.2017 - 14.12.20173413,5000 %0,074 %94,183744,5515.12.2017 - 25.01.20184214,5000 %0,079 %124,963744,5526.01.2018 - 01.03.20183516,0000 %0,088 %114,903744,5502.03.2018 - 12.04.20184217,0000 %0,093 %146,503744,5513.04.2018 - 10.05.20182817,0000 %0,093 %97,673778,2512.12.2017 - 14.12.2017313,5000 %0,074 %8,383778,2515.12.2017 - 25.01.20184214,5000 %0,079 %126,083778,2526.01.2018 - 01.03.20183516,0000 %0,088 %115,943778,2502.03.2018 - 12.04.20184217,0000 %0,093 %147,823778,2513.04.2018 - 24.05.20184217,0000 %0,093 %147,823778,2525.05.2018 - 11.06.20181817,0000 %0,093 %63,353816,0311.01.2018 - 25.01.20181514,5000 %0,079 %45,483816,0326.01.2018 - 01.03.20183516,0000 %0,088 %117,093816,0302.03.2018 - 12.04.20184217,0000 %0,093 %149,303816,0313.04.2018 - 24.05.20184217,0000 %0,093 %149,303816,0325.05.2018 - 10.07.20184717,0000 %0,093 %167,073873,2713.02.2018 - 01.03.20181716,0000 %0,088 %57,733873,2702.03.2018 - 12.04.20184217,0000 %0,093 %151,543873,2713.04.2018 - 24.05.20184217,0000 %0,093 %151,543873,2725.05.2018 - 12.07.20184917,0000 %0,093 %176,793873,2713.07.2018 - 12.08.20183117,5000 %0,096 %115,143908,1313.03.2018 - 12.04.20183117,0000 %0,093 %112,853908,1313.04.2018 - 24.05.20184217,0000 %0,093 %152,903908,1325.05.2018 - 12.07.20184917,0000 %0,093 %178,383908,1313.07.2018 - 06.09.20185617,5000 %0,096 %209,863908,1307.09.2018 - 12.09.2018618,0000 %0,099 %23,133951,1211.04.2018 - 12.04.2018217,0000 %0,093 %7,363951,1213.04.2018 - 24.05.20184217,0000 %0,093 %154,583951,1225.05.2018 - 12.07.20184917,0000 %0,093 %180,343951,1213.07.2018 - 06.09.20185617,5000 %0,096 %212,173951,1207.09.2018 - 10.10.20183418,0000 %0,099 %132,503982,7311.05.2018 - 24.05.20181417,0000 %0,093 %51,943982,7325.05.2018 - 12.07.20184917,0000 %0,093 %181,793982,7313.07.2018 - 06.09.20185617,5000 %0,096 %213,873982,7307.09.2018 - 25.10.20184918,0000 %0,099 %192,483982,7326.10.2018 - 10.11.20181618,0000 %0,099 %62,853982,7312.06.2018 - 12.07.20183117,0000 %0,093 %115,013982,7313.07.2018 - 06.09.20185617,5000 %0,096 %213,873982,7307.09.2018 - 25.10.20184918,0000 %0,099 %192,483982,7326.10.2018 - 11.12.20184718,0000 %0,099 %184,623982,7311.07.2018 - 12.07.2018217,0000 %0,093 %7,423982,7313.07.2018 - 06.09.20185617,5000 %0,096 %213,873982,7307.09.2018 - 25.10.20184918,0000 %0,099 %192,483982,7326.10.2018 - 13.12.20184918,0000 %0,099 %192,483982,7314.12.2018 - 10.01.20192818,0000 %0,099 %109,993954,8511.08.2018 - 06.09.20182717,5000 %0,096 %102,393954,8507.09.2018 - 25.10.20184918,0000 %0,099 %191,133954,8526.10.2018 - 13.12.20184918,0000 %0,099 %191,133954,8514.12.2018 - 31.01.20194918,0000 %0,099 %191,133954,8501.02.2019 - 10.02.20191018,0000 %0,099 %39,013954,8511.09.2018 - 25.10.20184518,0000 %0,099 %175,533954,8526.10.2018 - 13.12.20184918,0000 %0,099 %191,133954,8514.12.2018 - 31.01.20194918,0000 %0,099 %191,133954,8501.02.2019 - 10.03.20193818,0000 %0,099 %148,234030,0011.10.2018 - 25.10.20181518,0000 %0,099 %59,624030,0026.10.2018 - 13.12.20184918,0000 %0,099 %194,764030,0014.12.2018 - 31.01.20194918,0000 %0,099 %194,764030,0001.02.2019 - 14.03.20194218,0000 %0,099 %166,944030,0015.03.2019 - 10.04.20192718,0000 %0,099 %107,324098,5113.11.2018 - 13.12.20183118,0000 %0,099 %125,314098,5114.12.2018 - 31.01.20194918,0000 %0,099 %198,084098,5101.02.2019 - 14.03.20194218,0000 %0,099 %169,784098,5115.03.2019 - 25.04.20194218,0000 %0,099 %169,784098,5126.04.2019 - 12.05.20191717,5000 %0,096 %66,814155,8811.12.2018 - 13.12.2018318,0000 %0,099 %12,304155,8814.12.2018 - 31.01.20194918,0000 %0,099 %200,854155,8801.02.2019 - 14.03.20194218,0000 %0,099 %172,164155,8815.03.2019 - 25.04.20194218,0000 %0,099 %172,164155,8826.04.2019 - 06.06.20194217,5000 %0,096 %167,374155,8807.06.2019 - 10.06.2019417,5000 %0,096 %15,944189,1311.01.2019 - 31.01.20192118,0000 %0,099 %86,774189,1301.02.2019 - 14.03.20194218,0000 %0,099 %173,534189,1315.03.2019 - 25.04.20194218,0000 %0,099 %173,534189,1326.04.2019 - 06.06.20194217,5000 %0,096 %168,714189,1307.06.2019 - 10.07.20193417,5000 %0,096 %136,584231,0212.02.2019 - 14.03.20193118,0000 %0,099 %129,364231,0215.03.2019 - 25.04.20194218,0000 %0,099 %175,274231,0226.04.2019 - 06.06.20194217,5000 %0,096 %170,404231,0207.06.2019 - 18.07.20194217,5000 %0,096 %170,404231,0219.07.2019 - 11.08.20192417,0000 %0,093 %94,594252,1812.03.2019 - 14.03.2019318,0000 %0,099 %12,584252,1815.03.2019 - 25.04.20194218,0000 %0,099 %176,154252,1826.04.2019 - 06.06.20194217,5000 %0,096 %171,254252,1807.06.2019 - 18.07.20194217,5000 %0,096 %171,254252,1819.07.2019 - 05.09.20194917,0000 %0,093 %194,094252,1806.09.2019 - 11.09.2019616,5000 %0,090 %23,074290,4511.04.2019 - 25.04.20191518,0000 %0,099 %63,484290,4526.04.2019 - 06.06.20194217,5000 %0,096 %172,794290,4507.06.2019 - 18.07.20194217,5000 %0,096 %172,794290,4519.07.2019 - 05.09.20194917,0000 %0,093 %195,834290,4506.09.2019 - 10.10.20193516,5000 %0,090 %135,774333,3511.05.2019 - 06.06.20192717,5000 %0,096 %112,194333,3507.06.2019 - 18.07.20194217,5000 %0,096 %174,524333,3519.07.2019 - 05.09.20194917,0000 %0,093 %197,794333,3506.09.2019 - 24.10.20194916,5000 %0,090 %191,974333,3525.10.2019 - 10.11.20191715,5000 %0,085 %62,574363,6911.06.2019 - 18.07.20193817,5000 %0,096 %159,014363,6919.07.2019 - 05.09.20194917,0000 %0,093 %199,184363,6906.09.2019 - 24.10.20194916,5000 %0,090 %193,324363,6925.10.2019 - 10.12.20194715,5000 %0,085 %174,194341,8711.07.2019 - 18.07.2019817,5000 %0,096 %33,314341,8719.07.2019 - 05.09.20194917,0000 %0,093 %198,184341,8706.09.2019 - 24.10.20194916,5000 %0,090 %192,354341,8725.10.2019 - 12.12.20194915,5000 %0,085 %180,694341,8713.12.2019 - 26.12.20191413,5000 %0,074 %44,974315,8213.08.2019 - 05.09.20192417,0000 %0,093 %96,494315,8206.09.2019 - 24.10.20194916,5000 %0,090 %191,204315,8225.10.2019 - 12.12.20194915,5000 %0,085 %179,614315,8213.12.2019 - 26.12.20191413,5000 %0,074 %44,704302,8711.09.2019 - 24.10.20194416,5000 %0,090 %171,174302,8725.10.2019 - 12.12.20194915,5000 %0,085 %179,074302,8713.12.2019 - 26.12.20191413,5000 %0,074 %44,564332,9911.10.2019 - 24.10.20191416,5000 %0,090 %54,844332,9925.10.2019 - 12.12.20194915,5000 %0,085 %180,324332,9913.12.2019 - 26.12.20191413,5000 %0,074 %44,874363,3212.11.2019 - 12.12.20193115,5000 %0,085 %114,884363,3213.12.2019 - 26.12.20191413,5000 %0,074 %45,194367,6811.12.2019 - 12.12.2019215,5000 %0,085 %7,424367,6813.12.2019 - 26.12.20191413,5000 %0,074 %45,23Таким чином загальна сума пені становить 17449,02грн. (58,97 + 70,76 + 89,16 + 82,09 + 34,51 + 7,45 + 104,36 + 131,49 + 121,05 + 111,31 + 33,79 + 40,55 + 134,12 + 123,47 + 113,54 + 137,87 + 94,18 + 124,96 + 114,90 + 146,50 + 97,67 + 8,38 + 126,08 + 115,94 + 147,82 + 147,82 + 63,35 + 45,48 + 117,09 + 149,30 + 149,30 + 167,07 + 57,73 + 151,54 + 151,54 + 176,79 + 115,14 + 112,85 + 152,90 + 178,38 + 209,86 + 23,13 + 7,36 + 154,58 + 180,34 + 212,17 + 132,50 + 51,94 + 181,79 + 213,87 + 192,48 + 62,85 + 115,01 + 213,87 + 192,48 + 184,62 + 7,42 + 213,87 + 192,48 + 192,48 + 109,99 + 102,39 + 191,13 + 191,13 + 191,13 + 39,01 + 175,53 + 191,13 + 191,13 + 148,23 + 59,62 + 194,76 + 194,76 + 166,94 + 107,32 + 125,31 + 198,08 + 169,78 + 169,78 + 66,81 + 12,30 + 200,85 + 172,16 + 172,16 + 167,37 + 15,94 + 86,77 + 173,53 + 173,53 + 168,71 + 136,58 + 129,36 + 175,27 + 170,40 + 170,40 + 94,59 + 12,58 + 176,15 + 171,25 + 171,25 + 194,09 + 23,07 + 63,48 + 172,79 + 172,79 + 195,83 + 135,77 + 112,19 + 174,52 + 197,79 + 191,97 + 62,57 + 159,01 + 199,18 + 193,32 + 174,19 + 33,31 + 198,18 + 192,35 + 180,69 + 44,97 + 96,49 + 191,20 + 179,61 + 44,70 + 171,17 + 179,07 + 44,56 + 54,84 + 180,32 + 44,87 + 114,88 + 45,19 + 7,42 + 45,23 = 17449,02).

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення 45768,36грн. пені підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 17449,02грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням відповідачем визначеного строку оплати суборендної плати, позивачем нараховано 12889,03грн. штрафу.

Відповідно до ч.2 ст.549 ЦК України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Господарським законодавством закріплено, що у випадку, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або в кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Так, відповідно до п.3.8. Договору, у разі, якщо на дату сплати суборендної плати заборгованість за нею становить більше одного місяця, Суборендар також сплачує штраф у розмірі 10% від суми заборгованості.

Суд звертає увагу, що згідно долученого до позовної заяви розрахунку, сума штрафу визначена позивачем як 10% від суми заборгованості зі сплати суборендної плати розмір якої, як зазначено вище, визначено з врахуванням інфляційного збільшення, та суми інфляційних втрат. Однак,

Враховуючи те, що сума допущеної відповідачем заборгованості зі сплати суборендної плати становить 120341,51грн., здійснивши перерахунок суми штрафу (120341,51 / 100 * 10 = 12034,151 ? 12034,15), суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми штрафу підлягають задоволенню частково, шляхом стягнення 12034,15грн.

Відповідно до ст.ст.73, 74 ГПК України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Згідно з ст.76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 ст.77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст.78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно з ч.1 ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.2 ст.79 ГПК України).

Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.5 ст.236 ГПК України, обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

За приписами ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Так, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд зазначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків щодо наявності підстав для часткового задоволення позову, шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 182210,67грн. (144409,80 + 8317,70 + 17449,02 + 12034,15 = 182210,67) заборгованості не спростовує.

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне:

відповідно до ч.1 ст.123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Приписами частини другої вказаної статті встановлено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Як доказ сплати судових витрат позивач подав квитанцію №Н159064 від 26.05.2020р. про сплату судового збору в розмірі 3174,20грн.

Доказів понесення інших судових витрат, окрім сплаченого за подання позовної заяви до господарського суду судового збору, станом на момент прийняття цього рішення, позивачем суду не заявлено та не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом з тим, згідно з ч.2 ст.123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Так, відповідно до ст.1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом пп.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір, розмір якого становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Відповідно до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік», станом на 1 січня 2020 року прожитковий мінімум на працездатних осіб встановлено в розмірі 2102 гривні.

Враховуючи наведене, за подання до суду цього позову у цій справі, позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 3174,24грн. (211615,95 (ціна позову) / 100 * 1,5 = 3174,24).

Проте, як зазначено вище, за подання позову у цій справі позивачем сплачено 3174,20грн., а відтак позивачем недоплачено судовий збір в розмірі 0,04грн, які підлягають стягненню з позивача в дохід Державного бюджету України.

Водночас, враховуючи наявність підстав для частково задоволення позову, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягають 2733,16рн. (182210,67 (підлягає стягненню) / 211615,95 (заявлено до стягнення) * 3174,24 (судовий збір, що підлягав сплаті за подання цього позову) = 2733,160696 ? 2733,16). При цьому, 441,04грн. (3174,24 - 0,04 - 2733,16 = 441,04) судового збору слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 13, 73-74, 76-79, 86, 129, 236, 238, 240-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Гураль Ольги Володимирівни (місцезнаходження: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь Фізичної особи-підприємця Колосовської Ярослави Теодорівни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) 182210,67грн., а також 2733,16грн. судового збору.

3. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Колосовської Ярослави Теодорівни (місцезнаходження: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ) в дохід Державного бюджету України 0,04грн. судового збору.

4. В решті позову відмовити.

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку та строк, передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку в порядку та строки, визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

Інформацію по справі, яка розглядається можна отримати за наступною веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua/sud5015.

Враховуючи перебування судді Король М.Р. на навчанні в період з 09.11.2020р. по 13.11.2020р., а також те, що 14.11.2020р. та 15.11.2020р. - вихідні дні, повний текст рішення складено 19.11.2020р.

Суддя М.Р. Король