Ухвала суду № 92996158, 20.11.2020, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"20" листопада 2020 р. м. Київ Справа № 911/3276/20

Суддя Д.Г.Заєць, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Агропромислова Інвестиційна група» б/н, б/д (вх. №133/20 від 18.11.2020 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та заборону вчинення дій

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аргопромислова інвестиційна група», м. Київ

до Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни, Київська область, Макарівський район, сільрада Гавронщинська

про розірвання договору та стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/3276/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аргопромислова інвестиційна група» (далі - позивач) до Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни (далі - відповідач) про розірвання Договору поставки №50918 від 13.09.2018 року та стягнення суми попередньої оплати 427500,00 грн., 21847,27 грн. інфляційних втрат та 19465,89 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.11.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі №911/3276/20 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 15.12.2020 року.

До суду від позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська аргопромислова інвестиційна група» надійшла заява б/н, б/д (вх. №133/20 від 18.11.2020 року) про забезпечення позову.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову позивач зазначає, що відповідач -ФОП Кунченко О.В. ухиляється від виконання грошових зобов`язань за Договором поставки №50918 від 13.09.2018 року, що в подальшому може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Позивач зазначає, що у відповідача наявний податковий борг, також, ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04.11.2019 року у справі №761/43927/19 накладено арешт на майно відповідача, що підтверджує його неплатоспроможність. Також, зі слів позивача, відповідач є власником 3-х земельних ділянок та 2-х об`єктів нерухомості, однак станом на жовтень 2020 року відповідачем відчужено майже все майно, в результаті чого, станом на день звернення з заявою про забезпечення за відповідачем зареєстровано житловий будинок з огорожею площею 332 кв.м., що знаходиться за адресою: Київська область, м. Буча, вул. Пушкінська, 26-б. Таким чином, на думку позивача, є обґрунтоване припущення, що вказане майно може бути відчужене відповідачем, що значно утруднить виконання рішення у даній справі.

Частиною 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом вищенаведеної норми, обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

З урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Згідно ст. 137 Господарського процесуального кодексу України, позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об`єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами, необхідними для забезпечення ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів, якщо такий захист або поновлення не забезпечуються заходами, зазначеними у пунктах 1 - 9 цієї частини.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Таким чином, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суддя має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 21.03.2018 року у справі №904/5971/17, постанові від 07.06.2018 року у справі №910/23468/17, постанові від 04.06.2018 року у справі №910/23741/17, постанові від 04.05.2018 року у справі №910/339/18.

В поданій заяві про забезпечення позову позивачем не доведено належними доказами, що невжиття заходів забезпечення позову, зазначених у заяві, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду. Заявником не обґрунтовано необхідності вжиття заходів забезпечення позову, не надано суду жодних належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем будь-яких дій, спрямованих на уникнення виконання рішення у даній справі, та не надано на підтвердження своєї позиції належних та допустимих доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує необхідність застосування заходів забезпечення позову. Забезпечення позову не може ґрунтуватись лише на припущеннях заявника щодо дій відповідача у майбутньому.

Посилання заявника на можливе утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду мотивовані наведеними вище обставинами безумовно та переконливо не свідчить про наявність достатньо обґрунтованого припущення стосовно можливості невиконання чи утруднення виконання рішення суду в разі невжиття такого заходу забезпечення позову.

Заявник не повідомляє жодних обставин стосовно вчинення певних дій з об`єктом нерухомого майна, на яке просить накласти арешт, станом на момент пред`явлення позову до суду. Тобто, суду не доведено, що описані події свідчать про можливість утруднення виконання судового рішення на даний час.

В силу вимог положень процесуального закону, що стосується забезпечення позову, позивач має надати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення в період пред`явлення позову до суду. Зокрема, докази щодо реалізації чи підготовчі дії щодо реалізації майна тощо. Проте, у поданій заяві позивач послався лише на потенційну можливість виникнення заявлених у заяві обставин.

Суд зазначає, що наявність інших судових проваджень про які зазначає позивач не свідчить про фактичні обставини, що призведуть до істотного ускладнення чи неможливості виконання судового рішення, а тому, зазначені обставини не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви, а є лише власними припущеннями позивача.

Таким чином, заявляючи про необхідність вжиття заходів до забезпечення позову, заявник не навів обставин, з якими законодавство пов`язує необхідність для їх вжиття та не підтвердив їх належними доказами.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Враховуючи викладене, заявником не наведено достатніх обґрунтувань та не доведено належними доказами, яким чином невжиття заходів до забезпечення позову може призвести до утруднення або до неможливості виконання судового рішення у разі задоволення позову.

За таких обставин, зважаючи на безпідставність та необґрунтованість, заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 74, 136-140, ст. 234 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити Товариству обмеженою відповідальністю «Українська агропромислова інвестиційна група» (04050, м. Київ, вул. Глибочицька, буд. 40 Х, код ЄДРПОУ 41984007) у задоволенні заяви б/н, б/д (вх. №249/20 від 18.11.2020 року) про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно відповідача - Фізичної особи-підприємця Кунченко Оксани Володимирівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання відповідно до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена протягом 10 днів з моменту складення повного тексту шляхом подання апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 254-256 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 Розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Д.Г. Заєць