Постанова № 92995071, 13.10.2020, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/11788/20

Провадження №: 1-кс/752/7526/20

У Х В А Л А

13.10.2020 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва Чередніченко Н.П., з участю секретаря Миколенко Т.С., прокурора Щербини А.О., розглянувши клопотання адвоката Пилипенка Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ТОВ «ДІТРАНС» (код ЄДРПОУ 40061404) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42020100000000094 від 19.03.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України,

в с т а н о в и в :

до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Пилипенка Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ТОВ «ДІТРАНС» (код ЄДРПОУ 40061404) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42020100000000094 від 19.03.2020 року.

В обґрунтування клопотання адвокат Пилипенко Є.В. зазначає, що до Голосіївського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Пилипенка Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ТОВ «ДІТРАНС» (код ЄДРПОУ 40061404) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42020100000000094 від 19.03.2020.

Клопотання мотивовано тим, що ухвалою слідчого судді Голосіївського районного суду м. Києва від 09.09.2020 року в рамках кримінального провадження

№ 42020100000000094 від 19.03.2020 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України задоволено клопотання прокурора відділу прокуратури міста Києва Яцишіна А.Р. та накладено арешт на грошові кошти в загальній сумі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок), що належать

ОСОБА_1 , які вилучено 19.08.2020 під час обшуку, за адресою:

АДРЕСА_1 .

Представник власника майна не погоджуючись з рішенням слідчого судді, вважає накладений арешт на майно необґрунтованим, оскільки власником грошових коштів є ОСОБА_1 .

В судовому засіданні прокурор заперечив проти задоволення клопотання.

Слідчий суддя, вислухавши думку прокурора, вивчивши матеріали клопотання, виходить з наступного.

Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 09.09.2020 року в кримінальному провадженні № 42020100000000094, відомості щодо якого внесені 19.03.2020 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України, накладено арешт на вилучене 19 серпня 2020 року в ході обшуку офісних приміщень, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1, за місцем здійснення діяльності ТОВ «Дітранс», майно, а саме: грошові кошти - номіналом 200 гривень на загальну суму 500 000 гривень, грошові кошти номіналом 500 гривень на загальну суму 500 000 гривень; та документи, які стосуються діяльності ряду суб`єктів господарської діяльності: видаткову накладну № 7086 від 01.04.2020 року, видаткову накладну № 1090 від 06.05.2020 року, видаткову накладну № 2088 від 12.05.2020 року, видаткову накладну № 2087 від 16.04.2020 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення підозрюваного, обвинуваченого або осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у разі якщо до такої юридичної особи може бути застосовано захід кримінально-правового характеру у вигляді конфіскації майна, можливості відчужувати певне його майно за ухвалою слідчого судді або суду до скасування арешту майна у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Згідно із ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом.

Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 214 КПК України визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, а така процесуальна заборона як арешт майна застосовується до вичерпного кола суб`єктів указаного у ст. 170 КПК України.

Відповідно до цієї норми така заборона стосується підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру. Крім того, арешт може бути накладено за наявності сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що майно є предметом, доказом злочину, засобом чи знаряддям його вчинення, набуте злочинним шляхом, є доходом від вчиненого злочину або отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину.

Пунктом 13 листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 05.04.2013р. № 223-559/0/4-13 «Про деякі питання здійснення слідчим суддею суду першої інстанції судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб під час застосування заходів забезпечення кримінального провадження» встановлено, що розгляд питання щодо скасування заходів забезпечення кримінального провадження здійснюється у порядку, передбаченому статтями 147, 158, 174 КПК. Слідчий суддя скасовує ці заходи забезпечення лише у випадках: визнання доводів особи, яка не була присутня при прийнятті рішення про накладення грошового стягнення, щодо безпідставності застосування такого заходу обґрунтованими. Рішення за результатами розгляду клопотання про скасування ухвали про накладення грошового стягнення оскарженню не підлягає; надходження від підозрюваного/обвинуваченого, його захисника, законного представника, іншого власника чи володільця майна клопотання про скасування повністю або частково арешту майна, якщо зазначені особи: 1) не були присутні при розгляді питання про арешт майна; 2) доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу минула потреба; 3) доведуть, що арешт накладено необґрунтовано.

Відповідно до п. 2.6 Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року при накладенні арешту на майно слід перевіряти наявність - належних підстав для арешту майна; - доказів, що вказують на вчинення особою чи особами, на майно яких слідчий просить накласти арешт, кримінального правопорушення; - встановлення розміру шкоди та питання щодо наявності цивільного позову, та співрозмірність обмеження права власності; - відповідність клопотання слідчого вимогам ст. 171 КПК; - чи накладається арешт на майно особи, яка не є підозрюваним у кримінальному провадженні.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ісмаїлов проти Росії» від 06.11.2008 року, де вказувалися порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, в якому зазначено, що кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права».

Між тим, статтею 28 КПК України передбачено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Критерії для визначення розумності строків кримінального провадження визначені ч. 3 ст. 28 КПК України, однак він має бути об`єктивно необхідним для прийняття процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у права особи в тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.

Окрім того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "ОСОБА_5 та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98).

Відповідно до ч. 3 ст. 22 КПК України слідчий суддя під час кримінального провадження не може одночасно виконувати функції державного обвинувачення, захисту і судового розгляду. Так, функції з доведення обґрунтованості поданого клопотання, наявності підстав для його задоволення процесуальним законом покладено виключно на ініціатора такого клопотання, в даному випадку - власника майна, разом з тим сторона обвинувачення у випадку не згоди з даним клопотанням зобов`язана належним чином її теж обґрунтувати. Відтак слідчий суддя розглядає клопотання на підставі тих доказів, які слідчому судді і представлені. При цьому, жоден учасник не був позбавлений можливості надати їх безпосередньо в судовому засіданні.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ п.2 розділу Узагальнення судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження від 07.02.2014 року вказує, що арешт може бути накладено на майно підозрюваного, обвинуваченого, осіб, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. При цьому майно може перебувати, як у згаданих осіб, так і в інших фізичних або юридичних осіб. Навіть якщо у слідчого судді є достатні підстави вважати, що певною особою було вчинено кримінальне правопорушення, він не має повноважень накладати арешт на майно особи, яка не є підозрюваним.

У відповідності до ст. 2 КПК України, за нормами якої у кримінальному провадженні повинна забезпечуватися охорона прав і законних інтересів учасників кримінального провадження з тим, щоб жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура».

Викладені обставини свідчать, про те, що слідчий суддя у кримінальному провадженні вирішує лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень цим Кодексом.

В ході розгляду клопотання було встановлено, що 17.08.2020 між ОСОБА_1 та ТОВ «Дітранс» укладено договір про надання поворотної безвідсоткової фінансової допомоги у сумі 1 000000 грн. Тобто, вилучені грошові кошти є особистими коштами ОСОБА_1 та отримані ним в якості фінансової допомоги.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини, слідчий суддя приходить до висновку про відсутність в даному кримінальному провадженні, в межах якого було накладено арешт, зокрема на грошові кошти ОСОБА_1 , на скасуванні якого наполягає заявник, даних, які б виправдовували подальше втручання держави у право на мирне володіння заявником належним йому майном, у зв`язку з чим вважає доцільним скасувати арешт майна, не вбачаючи підстав для подальшого застосування вказаного заходу забезпечення кримінального провадження.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 170-175, 309, 392, 532 КПК України, слідчий суддя -

УХВАЛИВ:

клопотання адвоката Пилипенка Євгена Вікторовича, який діє в інтересах ТОВ «ДІТРАНС» (код ЄДРПОУ 40061404) та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про скасування арешту майна у кримінальному провадженні

№ 42020100000000094 від 19.03.2020 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - задовольнити.

Скасувати арешт майна, накладений на підставі ухвали слідчого судді Голосіївського районного суду міста Києва від 09.09.2020 у справі № 752/11788/20 в кримінальному провадженні № 42020100000000094 від 19.03.2020, на грошові кошти в загальній сумі 1 000 000,00 грн. (один мільйон гривень 00 копійок), що належать ОСОБА_1 , які вилучено 19.08.2020 під час обшуку, за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: грошові кошти - номіналом 200 гривень на загальну суму 500 000 гривень, грошові кошти номіналом 500 гривень на загальну суму 500 000 гривень.

Ухвала слідчого судді оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя: