Рішення № 92994526, 04.11.2020, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/4614/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

з а о ч н е

04 листопада 2020 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого – судді Позарецької С.М.

при секретарі Осадчій А.Ю.

за участю представника

позивача за довіреністю Лекіашвілі В.В.,

представника відповідача

за довіреністю Прокопчука О.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

Позивач Приватне акціонерне товариство «Черкаське хімволокно» в особі Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» звернувся в Придніпровський районний суд м. Черкаси з позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_1 заборгованість за послуги з централізованого опалення у розмірі 12 590 грн. 03 коп., інфляційну складову боргу у розмірі 2228грн. 03 коп. та 3% річних у розмірі 1305 грн. 82 коп., а всього 16123 грн. 88 коп. та судові витрати в сумі 2102 грн.

Свої вимоги мотивує тим, що ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» на підставі відповідної ліцензії забезпечує тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності у м. Черкаси.

Надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в будинку АДРЕСА_1 здійснюється ПрАТ «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ».

Тому, відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», п.п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630, п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ від 08.10.1992 №572, індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки,платіжної квитанції тощо).

Оскільки в будинку АДРЕСА_1 встановлений будинковий лічильник загального обліку теплопостачання, то відповідно до п. 12 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири.

Частиною 1 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на виконавця (позивача) (п. 1 ч. 2 ст. 7, п. 2 ч. 2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»).

Проект договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання було опубліковано у Черкаській обласній газеті «Нова Доба» (випуск від 23.11.2017 №47).

Відповідно до ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача.

Згідно з ч. 5 ст. 13 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відмова споживача (іншої особи, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача) від укладання договору з виконавцем комунальної послуги не звільняє його від обов`язку оплати фактично спожитої комунальної послуги, наданої таким виконавцем.

В ч.3 ст.13 Конституції України передбачено, що власність зобов`язує. Відповідно до ст.322 Цивільного Кодексу України, власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Квартира АДРЕСА_2 з 24.09.2013 по 17.07.2018 належала на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. 24.09.2013 за реєстраційним номером 1533 та вибула із його володіння на підставі договору купівлі-продажу квартири від 17.07.2018 ННІ 696941.

Між тим, п.3.5 вказаного вище договору купівлі-продажу квартири передбачено, що продавець зобов`язаний сплатити заборгованість з надання послуг з централізованого опалення.

Тож, не зважаючи на відсутність укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання житлово-комунальних послуг, відповідач зобов`язаний оплатити усі фактично спожиті ним комунальні послуги (з централізованого опалення) у повному обсязі. Більше того, фактично, споживши вищевказані послуги, від відповідача не надходило жодних скарг чи претензій щодо якості їх надання. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі.

Вказана позиція повністю співпадає з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного суду від 15.03.2018 у справі №401/710/ 15-ц, постанові Верховного Суду України від 30.10.2013р. у справі №6-59цс13.

Крім того, відповідно до п. п. 5.10.11 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово – комунальні послуги» споживач зобов`язаний сплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами та тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами, у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги сплачувати пеню в розмірах, установлених законом або договорами про надання житлово-комунальних послуг, інформувати управителя, виконавців комунальних послуг про зміну власника житла (іншого об`єкта нерухомого майна) та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача.

Стаття 9 вищевказаного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачає, що споживач здійснює оплату за житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Відповідач своєчасно, з лютого 2018 року, не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2018 року складає 12590,03грн.

Крім того, відповідачу ОСОБА_1 , на суму боргу, відповідно до ст. 625 ЦК, нараховані інфляційні втрати в сумі 2228,03 грн. та три відсотки річних, що становить 1305,82 грн.

На підставі вищевикладеного, позивач просить суд, - стягнути з відповідача на користь позивача борг, який виник станом на 01.07.2018 в сумі 12590,03 грн., інфляційні втрати - 2228,03грн. три відсотки річних - 1305,82 грн., а всього – 16123,88 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Ухвалою суду від 21.07.2020 року прийнято позовну заяву, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду. Дана цивільна справа визнана судом малозначною і розглядається в порядку спрощеного позовного провадження із повідомленням сторін. Сторонам встановлено строк для подачі заяв по суті справи. Крім того, сторони заперечень щодо такого порядку розгляду справи не надали.

09.09.2020 відповідачем до суду надано відзив, в якому ним обґрунтовано позицію щодо безпідставності позовних вимог позивача та необхідності відмови у їх задоволенні. Мотивував безпідставність вимог позивача як відсутністю договору про надання послуг з теплопостачання між ним та теплогенеруючою організацією, так і тим, що ним фактично не споживалися комунальні послуги з централізованого опалення. Більш того, посилаючись на вимоги ст. 10 Закону України «Про природні монополії» вважає, що позивач фактично примусово надавав йому послугу з централізованого опалення без укладення відповідних договорів та жодного повідомлення про початок надання такої послуги. Крім того, зазначає, що посилання позивача на публікацію проекту договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання в Черкаській обласній газеті «Нова Доба» (випуск від 23.11.2017 №47) як на пропозицію – є необгрунтованими, оскільки в публікації не деталізовано навіть адресу, за якою позивач мав на меті надавати послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання, а тому неможливо встановити, кому саме адресовано оферту. Крім того, здійснений відповідачем демонтаж батарей опалення вважає правомірним, оскільки його здійснено задля їх збереження, оскільки на той час будинок був не заселеним і доступ до будь-якої з квартир не викликав жодних труднощів, і проведений в період, коли позивач не був теплопостачальною організацією, яка здійснювала постачання теплової енергії відповідачу. З огляду на викладене вище, просив відмовити у позові повністю.

17.09.2020 судом отримано відповідь на відзив, в якому позивач підтримав позовні вимоги та просив задовольнити їх в повному обсязі. Свою позицію обґрунтовував тим, що відповідачем не заперечується той факт, що він є власником вказаної вище квартири. Будинок, в якому розташоване житлове приміщення, належне ОСОБА_1 , під`єднаний до тепломагістралі №1к та №3к, згідно з рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради від 24.05.2000р. №520, який передано для обслуговування позивачу як теплопостачальній організації, а тому відповідач є споживачем послуг, що надаються.

Відсутність укладеного договору на надання послуг теплопостачання не звільняє відповідача від обов`язку оплатити наявний борг, так як помешкання споживача не від`єднано від загальної мережі централізованого опалення, попри відсутність батарей у квартирі, які демонтовано з порушенням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року № 4, який був чинним на момент здійснення неправомірного демонтажу. Тож, Акт від 28.10.2013 не є належним доказом правомірності демонтажу батарей опалення, оскільки не містить погодження відповідної постійно діючої міжвідомчої комісії, а тому не підтверджує правомірність дій відповідача. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення заборонено, відповідно до вимог п.п.24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири відповідача свідчить про виконання послуг теплопостачальною організацією, відповідач вважається таким, що фактично спожив надані послуги, не надсилав жодних скарг чи претензій позивачу щодо їх наявності, якості та кількості їх надання, а тому повинен їх оплатити в повному обсязі.

Між тим, звернув увагу, що справу №712/4900/19 з приводу аналогічної ситуації тільки з квартирою АДРЕСА_3 , власником якої був ОСОБА_1 (відповідач) розглянуто Соснівським районним судом м.Черкаси та 02.03.2020 ухвалено рішення, яким задоволено позовні вимоги ПрАТ «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» про стягнення заборгованості за послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача за довіреністю ОСОБА_2 позов підтримав, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві та відповіді на відзив, просив позов задовольнити в повному обсязі, не визнав викладені у відзиві заперечення. Зазначив, що за відповідачем ОСОБА_1 рахується заборгованість за надані та спожиті послуги з теплопостачання в сумі 12590,03, яка утворилася за період з лютого 2018 року по липень 2018 року (стосовно надання послуг гарячого водопостачання – вимоги позивачем не пред`являлися). Зауважив, що у період, за який утворилася заборгованість, ОСОБА_1 ще був власником квартири АДРЕСА_2 , а тому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача борг, який виник станом на 01.07.2018 в сумі 12590,03 грн., інфляційні втрати - 2228,03 грн. три відсотки річних - 1305,82 грн., а всього – 16123,88 грн. та сплачений судовий збір в сумі 2102,00 грн.

Додав, що відповідач право на пільги не має, заборгованість існує до цього часу, за період її виникнення, від відповідача як споживача, ніяких скарг не надходило, з питань відключення від загальної мережі централізованого опалення ОСОБА_1 не звертався. Зауважив, що відсутність укладеного договору на надання послуг теплопостачання не звільняє відповідача від обов`язку оплатити наявний борг, так як помешкання споживача не від`єднано від загальної мережі централізованого опалення, попри відсутність батарей у квартирі, які демонтовано з порушенням вимог Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4, який діяв на момент виникнення правовідносин про які йдеться. Тож, Акт від 28.10.2013 не є належним доказом правомірності демонтажу батарей опалення, оскільки не містить погодження відповідної постійно діючої міжвідомчої комісії, а тому підтверджує неправомірність дій відповідача щодо процедури відключення від мережі централізованого опалення. Самовільне відключення від мереж централізованого опалення забороняється, відповідно до вимог п.п.24-26 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою КМУ від 21.07.2005 №630.

У зв`язку з цим, підсумував, що заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі, так як послуги з теплопостачання дійсно надано, тому й оплачені повинні бути повністю, відповідач не був позбавлений можливості зробити відключення від мережі належним чином, але надав перевагу самовільному від`єднанню батарей опалення від мережі централізованого опалення.

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, судом належним чином повідомлявся про дату, місце та час розгляду справи, про причини неявки суд не інформував. Проте, 09.09.2020 надав суду відзив на позовну заяву, в якому обґрунтував свою позицію заперечення проти позову і просив відмовити у його задоволенні повністю через його безпідставність.

В судовому засіданні представник відповідача за довіреністю – ОСОБА_3 зазначив, що позовні вимоги безпідставними і такими, що не підлягають до задоволення. Суду свою позицію обґрунтував тим, що відповідач 28.10.2013 набув у власність квартиру АДРЕСА_2 . Починаючи з цього часу, послуга по теплопостачанню ним фактично не отримувалася, оскільки у квартирі були відсутні батареї опалення, що підтверджується відповідним Актом приймання-передачі робіт від 28.10.2013. Відповідачу позивачем не направлялися ніякі повідомлення про початок надання послуг, а також про необхідність укласти договір. Зазначив, що відповідач не повідомляв теплопостачальну організацію про намір зняти батареї опалення та демонтував їх, інформацією щодо дати введення будинку в експлуатацію не володіє.

Заслухавши думку представника позивача та представника відповідача, враховуючи думку відповідача, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що на ПАТ (в подальшому ПрАТ) «Черкаське хімволокно» в особі ВП «Черкаська ТЕЦ» покладений обов`язок щодо забезпечення тепловою енергією населення, організації та підприємства всіх форм власності, що підтверджується ліцензією Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.11.2012 № 374 (переоформлено рішенням від 29.12.2016 № 2444).

Відповідно до рішення виконкому Черкаської міської ради №520 від 24.05.2000р. визначено перелік споживачів, що передані ДП «Черкаська ТЕЦ» від КП ТМ «Черкаситеплокомуненерго» , в т.ч. споживачні мікрорайону «Митниця», що якої входить будинок АДРЕСА_1 .

Відповідно до п. п. 18, 20, 30 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов`язаний оплачувати комунальні послуги, у строки, встановлені договором або законом. Плата за надані послуги вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку води і теплової енергії або затверджених нормативів (норм) споживання на підставі платіжного документа (розрахункової книжки, платіжної квитанції тощо). Розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , в період з 24.09.2013 по 17.07.2018р. на праві власності належала квартира АДРЕСА_2 на підставі Свідоцтва, виданого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Алексєєвим М.Ю. від 24.09.2013 року за реєстраційним №1533, і на його ім`я відкрито о/р 10041052. Вказане житлове приміщення відповідно до договору купівлі-продажу від 17.07.2018 ним відчужено (а.с.9).

Пунктом 3.5 зазначеного договору купівлі-продажу передбачено, що продавець має обов`язок по сплаті комунальних послуг за квартиру та витрат по утриманню будинку та прибудинкової території, нарахованих до 17 липня 2018 року, як колишній власник квартири.

Маючи у власності зазначену квартиру, ОСОБА_1 як споживач, отримував послуги з тепловодопостачання від ВП «Черкаська ТЕЦ», але ухилявся від перерахування щомісячної оплати за централізоване опалення, про що свідчить наданий позивачем розрахунок заборгованості (з 01.02.2018р. по 01.07.2018р.), який не спростований відповідачем.

Отже, ПрАТ «Черкаське хімволокно» як суб`єкта господарювання з постачання теплової енергії, законодавством визначено виконавцем послуг з централізованого постачання гарячої води.

Відповідно до ч. 7 ст. 26 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, що діяв на період виникнення спірних правовідносин (чинним був до 01.05.2019 року), договір про надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньо будинкових систем), що укладається виконавцем із споживачем - фізичною особою, яка не є суб`єктом господарювання, є договором приєднання.

Відповідно до положень ч.1 ст. 634 Цивільного Кодексу України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Текст договору про надання послуг з централізованого опалення та гарячого водопостачання опубліковано в Черкаській обласній газеті «Нова Доба» (випуск № 47 від 23.11.2017).

Таким чином, з боржником укладено договір про надання послуг з централізованого опалення, шляхом акцепту публічної оферти, відповідно до ст. 642 Цивільного Кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-ІV (у редакції, що чинна до дії вище вказаного Закону, тобто й на час виниклих правовідносин) житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 1 Закону № 1875-ІV споживачем житлово-комунальних послуг являється фізична особа чи юридична особа, яка отримує чи має намір отримувати житлово-комунальні послуги.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються зокрема й на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньо-будинкових систем), газопостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо).

Як зазначено у статті 19 згаданого Закону, відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Виробник послуг може бути їх виконавцем.

Статтями 20, 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (№ 1875- ІV) визначено права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання вчасно та відповідної якості житлово-комунальних послуг згідно з законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, підготовленого виконавцем на основі типового договору, а також оплата житлово-комунальних послуг у строки, встановлені договором або законом. Обов`язком виконавця - надання послуг вчасно та відповідної якості згідно із законодавством та умовами договору, а також підготовка та укладення із споживачем договору про надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором.

Відповідно до ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 1875-ІV, плата за житлово-комунальні послуги нараховується щомісячно відповідно до умов договору, розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку.

Крім того, згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №2454-VІІІ від 07 червня 2018 року, в редакції, що чинна з 09 червня 2018 року, споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.

Нарахування позивачем оплати житлово-комунальних послуг за нормами споживання відповідає вимогам Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630. Частиною шостою статті 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Обов`язок щодо укладання договору про надання житлово-комунальних послуг одночасно покладено як на споживача (відповідача), так і на (позивача), відповідно до п.1 ч.2 ст.7, п.2 ч.2 ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Таким чином, відповідач повинен був самостійно звернутися до теплопостачальної організації за укладенням договору про надання послуг з теплопостачання, проте цього не зробив.

Посилання відповідача, на те що він з 28.10.2013 не отримує послуг з теплопостачання, оскільки у квартирі відсутні радіатори опалення, а тому саме з цього часу позивачем не повинна була нараховуватися йому плата за теплопостачання не заслуговують на увагу з наступних підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 , здійснив демонтаж батарей опалення всупереч вимогам Порядку відключення окремих житлових будинків від мереж центрального опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого Наказом міністерства будівництва та архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.11.2005 року №4 (який діяв у період з 20.12.2005р. по 17.09.2019р., в т.ч. у період здійснення демонтажу).

Так, відповідно до п.п.2.6, 2.7 Порядку, акт про відключення будинку від мереж централізованого опалення в десятиденний термін подається заявником до постійно діючої міжвідомчої комісії на затвердження, лише після цього підлягають перегляду умови договору про надання послуг з централізованого теплопостачання. Крім того, відключення приміщень від внутрішньо будинкових мереж центрального опалення виконується монтажною організацією за участю представника власника житлового будинку або уповноваженої особи, представника виконавця послуг з централізованого опалення та власника (наймача, орендаря) квартири (нежитлового приміщення) або уповноваженої ним особи. Тож, Акт приймання-передачі робіт від 28.10.2013, на який посилається відповідач як на підтвердження від`єднання від мережі централізованого опалення, лише підтверджує неправомірність його дій і не є підставою для звільнення його від обов`язку сплатити заборгованість за надану послугу та відповідальності за неналежне виконання ним зобов`язання.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про теплопостачання», місцева (розподільча) теплова мережа – сукупність енергетичних установок, обладнання і трубопроводів,яка забезпечує транспортування теплоносія від джерела теплоенергії,центрального теплопункту або магістральної тепломережі до тепловводу споживача. Тож, відсутність радіаторів опалення не означає відсутність факту споживання послуг з централізованого опалення, так як наявність стояків в приміщенні свідчить про надходження тепла в приміщення, що також підтверджено правовою позицією Верховного Суду України (постанова від 19.08.2019 по справі №226/1437/16-ц).

Згідно із п. 3 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 09.11.2017 року, який набрав чинності в частині деяких норм з 10.12.2017 року в редакції ЗУ №2454-УІІІ від 07.06.2018року, що діє з 09.06.2018 (частина положень закону)із змінами, внесеними згідно із Законом № 540-IX від 30.03.2020, вбачається, що договори про надання комунальних послуг, укладені до введення в дію цього Закону, зберігають чинність на умовах, визначених такими договорами, до дати набрання чинності договорами про надання відповідних комунальних послуг, укладеними за правилами, визначеними цим Законом. Такі договори мають бути укладені між споживачами та виконавцями комунальних послуг протягом п`яти місяців з дня завершення заходів щодо запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), передбачених карантином, встановленим Кабінетом Міністрів України. У разі якщо згідно з договорами про надання комунальних послуг, укладеними до введення в дію цього Закону, передбачено більш ранній строк їх припинення, такі договори вважаються продовженими на той самий строк і на тих самих умовах. Тобто, договір приєднання діє на момент розгляду справи.

Згідно розрахунку, наданого позивачем станом на момент оформлення відповідачем договору купівлі-продажу квартири 17.07.2018, відповідач своєчасно, з лютого 2018 року не вносив плату за отримані послуги з централізованого опалення, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2018 року становить 12590,03грн. Обставини, які підтверджені розрахунком заборгованості, не спростовані відповідачем.

З моменту надання позивачем послуг із забезпечення тепловою енергією, відповідно до Закону України “Про житлово-комунальні послуги” між сторонами виникли правовідносини, які полягають у виконанні споживачем зобов`язання щодо своєчасної та повної оплати спожитих послуг.

Відповідно до п.5 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017р. №2189-VІІІ (в редакції ЗУ №2454-УІІІ від 07.06.2018р., що діє з 09.06.2018 року), житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог п. 13 ч. 1 ст. 1 цього Закону споживачем житлово-комунальних послуг є індивідуальний чи колективний споживач.

Крім того, предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. (ч. 1 ст. 2 ЗУ №2189-VІІІ в ред. ЗУ №2454-VІІІ).

За змістом ст. ст. 67-68, 162 Житлового Кодексу УРСР наймач чи власник житла зобов`язаний своєчасно вносити плату за комунальні послуги по затвердженим тарифам. Плата за комунальні послуги вноситься щомісячно.

Статтею 7 Закону України “Про житлово-комунальні послуги” (ЗУ №2189-УІІІ від 09.11.2017 року в ред. ЗУ №2454-УІІІ від 07.06.2018 року, що діє з 09.06.2018р.) визначені права та обов`язки споживача й виконавця житлово-комунальних послуг. Зокрема, правом споживача є одержання своєчасно та належної якості житлово-комунальних послуг згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а обов`язком споживача - є укладення договору на надання житлово-комунальних послуг, а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

До житлово-комунальних послуг належать комунальні послуги, зокрема, послуги з постачання теплової енергії та гарячої води (п.2 ч.1 ст. 5 вказаного Закону).

Як передбачено статтею 6 цього Закону, учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є : споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг. Виконавцями комунальних послуг є, зокрема: послуг з постачання теплової енергії - теплопостачальна організація .

Відповідачем до суду не надано доказів та будь-яких претензій щодо неналежної якості наданих послуг, як і не наведено фактів невиконання позивачем обов`язку з надання вищевказаних послуг.

Відповідно до статті 12 згаданого Закону визначено, що надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач).

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями ст.ст. 526, 530 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Як зазначено у ст. 610 ЦК України, - порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до положень ст.611 ЦК України, - у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно із розрахунком заборгованості ОСОБА_1 за надані послуги з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_4 , о/р НОМЕР_1 , що доданий позивачем до позовної заяви, відповідачу, окрім суми заборгованості – 12590,03 грн., нараховані інфляційні втрати за період з лютого 2018 року по квітень 2018 року включно в сумі 1686,08 грн. та три відсотки річних - 1027,08 грн., відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що відповідач отримував послуги з централізованого опалення, але всупереч вимогам чинного законодавства не здійснював їх оплату в повному обсязі, що сприяло накопиченню боргу та порушує права та законні інтереси позивача, з відмовою від отримання послуг чи претензією щодо повноти та якості їх надання до позивача не звертався, а тому до стягнення з відповідача підлягає заборгованість, яка виникла станом на 01.07.2018 в сумі 12590,03 грн., з врахуванням інфляційних – 1686,08 грн. та 3% річних- 1027,08 грн., а всього – 16 123,88 грн.

На основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про можливість задоволення позовних вимог у повному обсязі. При цьому, слід зазначити, що доводи, на які посилається сторона відповідача, є безпідставними.

Також, на підставі ст. 141 ЦПК України та Закону України «Про судовий збір» стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Позивачем при зверненні до суду з позовом було сплачено судовий збір в сумі 2102 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 5281 від 27.05.2020.

Отже, до стягнення із відповідача на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» Черкаської міської ради підлягає сума 2102 грн. (судовий збір).

На підставі вищевикладеного, керуючись Законом України “Про житлово-комунальні послуги”, ст.ст. 64, 66, 67, 68, 162 ЖК України, ст.ст. ст.ст. 11, 15, 16, 360, 382, 509, 525, 526, 530, 610, 611, 625 ЦК України, ст. ст. 4, 11, 12, 13, 81, 89, 141, 263-266, 273 ЦПК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позовні вимоги задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , код НОМЕР_2 , АДРЕСА_5 ) на користь Приватного акціонерного товариства «Черкаське хімволокно» в інтересах Відокремленого підрозділу «Черкаська ТЕЦ» (код ЄДРПОУ 00204033, м. Черкаси, просп. Хіміків, 76) заборгованість за послуги централізованого опалення у розмірі 12590грн. 03коп., інфляційні втрати в сумі 2228грн. 03коп., 3% річних в сумі 1305грн. 82коп., судовий збір в розмірі 2102грн. 00коп., а всього – 18225 грн. 88коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст судового рішення складено 11 листопада 2020 року.

Головуючий: С. М. Позарецька