Рішення № 92994336, 19.11.2020, Основ'янський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Червонозаводський районний суд м. Харкова)

Справа № 646/635/20

№ провадження 2/646/1593/2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.11.2020 м.Харків

Червонозаводський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Шелест І.М.,

за участю секретаря - Коммунарової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 646/635/20 за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ФОП « ОСОБА_4 », директор ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди -

ВСТАНОВИВ :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, у якому просить зобов`язати ОСОБА_3 повернути позивачу грошові кошти за шлакоблок у сумі 7500,00 грн та покласти на ОСОБА_3 судові витрати.

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що 15.08.2015 вона придбала у ФОП " ОСОБА_4 " шлакоблок, та через рік він зіпсувався, у зв`язку із чим просила повернути їй кошти за неякісний товар. На підтвердження вимог повивач надала до суду копії фотокартки із зображенням шлакоблоку, копію паспорта, а також копію відповіді Головного управління Держпродспоживслужби в Харківській області за результатами розгляду звернення позивача.

05.02.2020 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.

19.02.2020 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова позовну заяву ОСОБА_1 було повернуто позивачу у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви.

01.06.2020 постановою Харківського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та ухвалу Червонозаводського районного суду м. Харкова від 19.02.2020 скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

09.07.2020 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відкрито провадження в даній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідачу було запропоновано протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позовну заяву та докази на підтвердження заперечень проти позову.

Відповідач належним чином повідомлявся про хід судової справи. Відзиву на позовну заяву, будь-яких заяв чи повідомлень від відповідача до суду не надходило.

09.07.2020 ухвалою Червонозаводського районного суду м. Харкова відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу, для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Позивачем заявлено позовну вимогу «зобов`язати ОСОБА_3 повернути позивачу кошти за шлакоблок - 7500,00 грн». При цьому зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач визначила ОСОБА_3 директором ФОП « ОСОБА_4 ».

Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді (ст. 80 ЦК України). Юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов`язанням (ст. 96 ЦК України). Фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення (ст. 52 ЦК України). До підприємницької діяльності фізичних осіб застосовуються нормативно-правові акти, що регулюють підприємницьку діяльність юридичних осіб, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин.

Таким чином, суб`єкти господарювання (фізичні особи-підприємці, юридичні особи) є самостійними учасниками правовідносин. Вони самостійно відповідають за своїми зобов`язаннями перед третіми особами, зокрема, споживачами. Директор чи будь-який інший найманий працівник суб`єкта господарювання (продавець, касир тощо) не несе особисту відповідальність за якість товару, що продається таким суб`єктом господарювання. З огляду на вказане, директор суб`єкта господарювання є неналежним відповідачем по справі, адже як фізична особа, а не суб`єкт господарювання не є відповідальний за вимогами споживачів у випадку продажу товарів неналежної якості суб`єктом господарювання.

З наявного в матеріалах справи листа ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області від 04.06.2018 року вбачається, що ПП «ОСОБА_4» в 2015 році було передано в оренду приміщення ФОП ОСОБА_3 , договір було розірвано у 2017 році, з цього часу ФОП ОСОБА_3 за вказаною адресою не здійснює свою господарську діяльність.

З інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ФОП ОСОБА_3 припинив свою підприємницьку діяльність, про що 16.02.2015було внесено відповідний запис № 24800100002158426.

У відповідності до Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Відповідно до статті 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Таким чином, за зобов`язаннями фізичної особи-підприємця, діяльність якої припинено має відповідати фізична особа оскільки вона як фізична особа не перестає існувати та відповідає за своїми зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, - в даному випадку ОСОБА_3 .

Згідно п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном, розрахунковим документом, передбаченим Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Відповідно до п. 7 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» в редакції, чинній на 15.08.2015 (на момент придбання неякісного товару позивачем зі слів останнього) договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція. Підтвердження вчинення усного правочину оформляється квитанцією, товарним чи касовим чеком, квитком, талоном або іншими документами (далі - розрахунковий документ).

Тобто, і чинне законодавство, і законодавство чинне на дату, яку позивач визначає датою придбання товару, передбачає необхідність підтвердження усного договору зі споживачем певним розрахунковим документом.

Згідно ч. 1 ст. 6 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виробник, виконавець) зобов`язаний передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію.

Відповідно до статті 678 ЦК України (аналогічні норми містяться у статті 8 Закону України «Про захист прав споживача») покупець, якому переданий товар неналежної якості, має право, незалежно від можливості використання товару за призначенням, вимагати від продавця за своїм вибором: 1) пропорційного зменшення ціни; 2) безоплатного усунення недоліків товару в розумний строк; 3) відшкодування витрат на усунення недоліків товару. У разі істотного порушення вимог щодо якості товару (виявлення недоліків, які не можна усунути, недоліків, усунення яких пов`язане з непропорційними витратами або затратами часу, недоліків, які виявилися неодноразово чи з`явилися знову після їх усунення) покупець має право за своїм вибором: 1) відмовитися від договору і вимагати повернення сплаченої за товар грошової суми; 2) вимагати заміни товару.

Відповідно до ч. 11 ст. 8 Закону України «Про захист прав споживачів», вимоги споживача у разі придбання товару неналежної якості розглядаються після пред`явлення споживачем розрахункового документа, а щодо товарів, на які встановлено гарантійний строк, - технічного паспорта чи іншого документа, що його замінює, з позначкою про дату продажу.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів», вирішуючи справи про захист прав споживачів у зв`язку з придбанням товарів неналежної якості, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 12, 14 Закону ( 1023-12 ): 1) такі вимоги можуть заявляти споживачі, котрі мають на товари квитанції, товарні чи касові чеки або інші письмові документи, а щодо товарів, на які встановлено гарантійні строки, - технічні паспорти чи документи, що їх замінюють. Оскільки в системі роздрібної торгівлі договір купівлі-продажу, як правило, збігається з його виконанням, на нього відповідно до статей 43, 44 ЦК ( 1540-06 ) не поширюються вимоги щодо обов`язкової письмової форми. Тому втрата зазначених документів, неодержання їх при придбанні товару чи неможливість їх відновлення не позбавляє споживача права доводити факт купівлі-продажу з допомогою свідків; 2) товаром неналежної якості слід вважати такий, що не відповідає вимогам нормативних документів, умовам договору або вимогам, які до нього пред`являються, наданій щодо нього виготівником чи продавцем інформації, а також проданий після закінчення строку його придатності чи фальсифікований.

Так, в матеріалах справи відсутні будь-які належні докази на підтвердження факту придбання шлакоблоку саме у відповідача, дати його придбання, його ціни тощо. Твердження позивача про ненадання їй чека при купівлі товару не позбавляють позивача можливості доводити спірні правовідносини за допомогою інших доказів. Позивачем не надано ані розрахунковий документ на шлакоблок, ані будь-які інші докази на підтвердження наявності договірних відносин з відповідачем (технічний паспорт, гарантійний талон, документ, що свідчить про походження та якість товару, маркування товару торгівельною маркою продавця тощо).

Без наявності відповідного розрахункового документа, що підтверджує факт купівлі, за відсутності посилань позивача на інші докази, що підтверджують наявність відповідних правовідносин між сторонами встановити факт купівлі позивачем неякісного шлакоблоку саме у відповідача є неможливим. Так само неможливо встановити сплачену за товар грошову суму, на повернення якої може претендувати споживач у разі придбання ним товару неналежної якості.

Таким чином, позивачем не представлено суду належних та допустимих доказів, на підтвердження факту купівлі товару саме у відповідача, ціни такого товару, продажу йому товару неналежної якості.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях /ч. 6 ст. 81 ЦПК України/.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні возову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до ФОП « ОСОБА_4 », директор ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 ) про відшкодування шкоди - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Червонозаводський районний суд м. Харкова.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 19.11.2020.

Суддя І.М. Шелест