Рішення № 92994111, 09.11.2020, Індустріальний районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Харкова)

Суддя Саркісян О. А.

Справа № 644/6916/19

Провадження № 2/644/442/20

09.11.2020

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

9 листопада 2020 року

Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Саркісян О.А.,

при секретарі - Зоріній Н.В.,

з участю

представника відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа- міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зняття арешту з іпотечного майна,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач подав до суду позовну заяву, в якій просив звільнити квартиру АДРЕСА_1 з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського районного відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.02.2015 року №46594733 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження, номер обтяження в Державному реєстрі обтяжень 8842301 від 24.02.2015 року, державний реєстратор Кот О.О., Харківське міське управління юстиції.

В обґрунтування позову зазначив, що 31.01.2013 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 був укладений договір позики, посвідчений нотаріусом. За умовами договору ОСОБА_5 передала відповідачам в позику 20600 доларів США, а боржники прийняли їх і зобов`язалися повернути не пізніше 28.02.2013 року. В забезпечення виконання договору позики між ними було укладено 31.01.2013 року договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І., зареєстрований в реєстрі за №113, згідно якого в іпотеку було передано майно, належне на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , а саме квартира АДРЕСА_2 . Своє зобов`язання відповідачі виконали частково, здійснивши лише одне часткове повернення коштів 02.03.2013 року у сумі 388 доларів США. 16.12.2016 року ОСОБА_5 відступила право вимоги за договором позики від 31.01.2013 року та іпотечним договором від 31.01.2013 року ОСОБА_6 18.04.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 був укладений договір відступлення права вимоги, згідно якого позивач став новим кредитором за зазначеними вище договорами. 20.04.2017 року позивача направив відповідачам письмову вимогу про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, а також з вимогою про добровільне виселення з квартири,, що є предметом іпотеки. Позивач зазначив, що незважаючи на це, відповідачі своїх зобов`язань з повернення позичених коштів так і не виконали. Реалізувати іпотечне майно і хоча б частково задовольнити свої грошові вимоги до відповідачів позивач не зміг, оскільки Орджонікідзевським ВДВС Харківського міського управління юстиції на майно, що належить ОСОБА_4 було накладено обтяження, що перешкоджає і унеможливлює укладення і нотаріальне посвідчення договору купівлі-продажу предмета іпотеки. У зв`язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 04.09.2019 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 17.08.2020 року закрито підготовче провадження та справа призначена до судового розгляду.

В судове засідання позивач не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності. Позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилися, про день та час слухання справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав, посилаючись на те, що позивач звернувся до Орджонікідзевського районного суду м. Харкова з позовом до відповідачів про стягнення боргу та звернення стягнення на іпотечне майно. Ухвалою суду від 16.08.2019 року на підставі відмови позивача від позовних вимог суд прийняв відмову та закрив провадження у справі. Вважає, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами про той самий предмет не допускається. Відмова від позовних вимог, є підставою для висновку про відсутність порушення прав позивача та неможливість зняття арешту з метою звернення стягнення на предмет іпотеки. Також просив застосувати до позовних вимог строк позовної давності. Зазначив також, що власниками спірної квартири є відповідачі і своє право нікому не передавали. Вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не підлягають задоволенню.

Представник третьої особи: міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) у судове засідання не з`явився, про день та час слухання справи повідомлені належним чином.

Суд, вислухавши представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , дослідивши письмові докази, оцінивши надані докази в їх сукупності, прийшов до наступних висновків.

Відповідно до ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог на підставі наданих сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, доказів.

Згідно з ч.3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судом встановлено, що 31.01.2014 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 був укладений договір позики, посвідчений приватним нотаріусом ХМНО Карташовою С.І., зареєстрований в реєстрі за №111. За умовами договору ОСОБА_5 передав у власність ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , а останні прийняли солідарно грошові кошти у вигляді в натурі на суму 164800,00 грн., що нга момент укладення договору позики складає еквівалент 20600,00 доларів США. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 зобов`язались повернути солідарно ОСОБА_5 грошові кошти не пізніше 28.02.2013 року. (а.с.6)

Відповідно до ч. 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

З метою забезпечення виконання зобов`язань ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за договором позики, між ОСОБА_5 (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 (іпотекодавці) було укладено договір іпотеки від 31.01.2013 року, згідно з яким з метою забезпечення зобов`язання, що виникло у Іпотекодавців за договором позики від 31.01.2013 року було передано в іпотеку ОСОБА_5 нерухоме майно: квартиру АДРЕСА_2 . Квартира є 3-кімнатно, житловою площею 42,9 кв.м., загальною площею 70,5 кв.м. На вищевказаний предмет іпотеки накладена заборона відчуження нерухомого майна.

Предмет іпотеки належить іпотекодавцям на праві приватної спільної сумісної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.12.2012 року, реєстраційний номер 7-12-312248, виданого Харківською міською радою Виконавчого комітету Департаменту економіки та комунального майна Управління комунального майна та приватизації Відділу приватизації житлового фонду на підставі розпорядження відділу приватизації житлового фонду, дата розпорядження 24.12.2012 року, номер розпорядження №1792, зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 30.01.2013 року, індексний номер витягу:198340. Вартість предмету іпотеки за домовленістю сторін становить 170000,00 грн. (а.с.7-8)

Згідно пп.7 п.11 договору іпотекодавці зобов`язані у випадку несплати предмету позики, згідно договору позики, звільнити предмет іпотеки, а також виписатися (знятися з реєстрації) та виписати (зняти з реєстрації) всіх мешканців з предмета іпотеки в місячний термін.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

16.12.2016 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 було укладено договір відступлення права вимоги. За цим договором первісний кредитор передає, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за іпотечним договором, посвідченим 31.01.2013 року Карташовою С.І., приватним нотаріусом ХМНО Харківської області за реєстровим №113, укладеним з ОСОБА_1 та ОСОБА_4 , посвідченого в забезпечення виконання зобов`язань боржників за договором позики, посвідченого 31.01.2013 року Карташовою С.І., приватним нотаріусом ХМНО Харківської області за реєстровим №111.

18.04.2017 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 було укладено договір відступлення права вимоги. За цим договором первісний кредитор передає, а новий кредитор прийняв на себе право вимоги, що належить первісному кредиторові і стає кредитором за іпотечним договором, посвідченим 31.01.2013 року Карташовою С.І., приватним нотаріусом ХМНО Харківської області за реєстровим №113, укладеним між ОСОБА_5 та ОСОБА_1 , ОСОБА_4 за договором позики 31.01.2013 року, посвідченого Карташовою С.І., приватним нотаріусом ХМНО Харківської області за реєстровим №111. За цим договором до нового кредитора переходять всі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існують на момент переходу цих прав, в тому числі всі майнові. (а.с. 10). Цей договір укладається з одночасним відступленням прав за основним договором –договором позики 31.01.2013 року, посвідченого Карташовою С.І., приватним нотаріусом ХМНО Харківської області за реєстровим №111, і жодних інших доказів, окрім цього договору, нга підтвердження цього факту задля реалізації Новим кредитором своїх прав за договором позики та іпотечним договором – не потребується. Цей договір укладається з одночасним набуттям новим кредитором права (замість первісного кредитора) вимагати від боржників належного виконання на його користь всіх без винятку зобов`язань, передбачених договором позики, в сумі, обсягах та з урахуванням встановлених ним фактів. Навий кредитор набуває право вимоги до боржників про сплату на його користь процентів за користування позикою, а також штрафів, пені, неустойки та інших платежів, передбачених законом у зв`язку з несвоєчасним виконанням боржниками своїх зобов`язань, навіть якщо вони прямо не згадані в цьому договорі відступлення права вимоги або в договорові основного зобов`язання, але передбачені цивільним законодавством та звичаями ділового обороту.

Відповідно до ст. 24 «Про іпотеку» відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивачем на адресу відповідачів 20.04.2017 року була надіслана вимога про усунення порушення виконання зобов`язань з повернення боргу за договором позики у розмірі 345877 доларів США, з попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки в разі її невиконання, а також з вимогою про добровільне виселення з квартири, що є предметом іпотеки. Зазначену вимогу відповідачі отримали, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Як встановлено у судовому засідання відповідачі свої зобов`язання за договором позики від 31.01.2013 року не виконали.

Відповідно до ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

На підставі статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

З інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна вбачається, що на квартиру АДРЕСА_2 накладено арешт на підставі постанови Орджонікідзевського ВДВС Харківського міського управління юстиції, №46594733 від 20.02.2015 року, номер запису про обтяження 8842301.

Арешт був накладений відповідно до ухвали Московського районного суду м.Харкова від 04.02.2015 року по цивільній справі №643/408/15-ц, 2/643/1484/15 за заявою ОСОБА_4 за її позовом до ОСОБА_5 про зміну правовідношення.

Оскільки накладення арешту на майно має наслідком заборону відчуження арештованого майна, то ним порушується право іпотекодержателя в разі невиконання боржником забезпеченого заставою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки.

Зі змісту наведених приписів Закону України "Про іпотеку" можна зробити висновок, що в разі коли належним чином зареєстрована іпотека виникла раніше за накладення арешту для задоволення вимог стягувачів, відмінних від іпотекодержателя, суд має звільнити з-під арешту іпотечне майно.

Згідно з ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 44 Закону України «Про виконавче провадження», у першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Згідно правового висновку Верховного Суду України (справа № 6-124 цс-13 ) відповідно до ч.1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. Якщо пріоритет окремого права чи вимоги на передане в іпотеку нерухоме майно виникає відповідно до закону, таке право чи вимога має пріоритет над вимогою іпотекодержателя лише у разі його/її виникнення та реєстрації до моменту державної реєстрації іпотеки. Пріоритет права іпотекодержателя на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки відносно зареєстрованих у встановленому законом порядку прав чи вимог інших осіб на передане в іпотеку нерухоме майно виникає з моменту державної реєстрації іпотеки. Зареєстровані права та вимоги на нерухоме майно підлягають задоволенню згідно з їх пріоритетом - у черговості їх державної реєстрації.

Саме така правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2018 року у справі № 183/4363/16 (провадження № 61-14104св18).

Згідно з ч. 5 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» арешт з майна може бути знятий за рішенням суду.

Як роз`яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.2 Постанови « Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» № 5 від 03.06.2016 року, позов про зняття арешту з майна може бути пред`явлений власником, а також особою, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що належить боржнику (речове право на чуже майно).

Таким чином, судом встановлено, що накладення арешту на спірну квартиру - предмет іпотеки порушує права іпотекодержателя, тому квартира АДРЕСА_1 підлягає звільненню з-під арешту, який накладений органом ДВС, отже суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги позивача ґрунтуються на законі, обґрунтовані та доведені доказами, а тому підлягають задоволенню.

Доводи представника відповідачки ОСОБА_1 про пропуск позивачем строку позовної давності з посиланням на те, що звільнення майна з-під арешту з іпотечного майна є додатковою позовною вимогою, яка випливає з основної - про звернення стягнення на іпотечне майно – суд визнає такими, що не відповідають вимогам закону.

На позовні вимоги про визнання права власності на арештоване майно та/або зняття арешту з майна поширюється передбачений статтею 257 Цивільного кодексу України (далі – ЦК) трирічний строк позовної давності. Перебіг цього строку починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про арешт (опис) належного їй майна.

Такі роз`яснення надав Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в постанові «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна».

Таким чином, звернувшись з позовом до суду 27.08.2019 року позивач не пропустив строк позовної давності.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.16,257, 391, 526, 1046 ЦК України, ст.ст. 13, 76, 77, 81, 82, 259, 263-265 ЦПК України, Закону України «Про іпотеку» суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , третя особа- міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків) про зняття арешту з іпотечного майна - задовольнити.

Звільнити квартиру АДРЕСА_1 , належну на праві власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 з-під арешту, накладеного постановою державного виконавця Орджонікідзевського районного відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції від 20.02.2015 року №46594733 про арешт майна та оголошення заборони на його відчуження., номер обтяження в Державному реєстрі обтяжень 8842301 від 24.02.2015 року, державний реєстратор Кот О.О., Харківське міське управління юстиції.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в сумі 384 грн. 20 к. з кожної.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги можуть подаватися учасниками справи Харківському апеляційному суду через Орджонікідзевський районний суд м. Харкова.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Інформація про сторони:

Позивач ОСОБА_3 , АДРЕСА_3 , РНОПП НОМЕР_1 .

Відповідач- ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 , РНОПП НОМЕР_2 .

Відповідач- ОСОБА_4 , АДРЕСА_4 , РНОПП НОМЕР_3 .

Третя особа- міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Індустріальному та Немишлянському районах м.Харкова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Харків), м.Харків, 61007, м-нСвободи,5, Держпром, 1 під, 6 поверх, код ЄДРПОУ- 41430641.

Повний текст рішення виготовлений 18.11.2020 року.

Суддя О.А.Саркісян