Ухвала суду № 92994014, 19.11.2020, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/13495/20

Провадження № 2/643/4094/20

УХВАЛА

19.11.2020

Московський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді: Новіченко Н.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бабельник І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – позивач) звернулась до Московського районного суду м. Харкова з позовом до ОСОБА_2 (далі – відповідач) про розірвання шлюбу.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 03.09.2020 вищевказану позовну заяву залишено без руху.

16.09.2020 року до Московського районного суду м. Харкова надійшла заява позивача про усунення недоліків.

Ухвалою Московського районного суду м. Харкова від 18.09.2020 року відкрито провадження у справі № 643/13495/20, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, судове засідання призначено на 12.10.2020 року.

12.10.2020 року розгляд справи відкладено на 16.11.2020 рік у зв`язку з поданням позивачем та відповідачем заяв про відкладення розгляду справи.

16.11.2020 року розгляд справи відкладено на 19.11.2020 у зв`язку у зв`язку із неявкою учасників процесу.

17.11.2020 року через канцелярію Московського районного суду м. Харкова надійшла заява позивача, відповідно до змісту якої позивач просить суд прийняти відмову від позову, повідомляє про те, що наслідки закриття їй відомі.

В судове засідання призначене на 19.11.2020 року позивач та відповідач не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Цивільного процесуального кодексу України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши заяву позивача про відмову від позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною 3 вищевказаної норми процесуального права передбачено, що учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно з п. 1 ст. 49 Цивільного процесуального кодексу України позивач вправі відмовитися від позову на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 206 Цивільного процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Враховуючи, що відмова від позову є формою реалізації передбаченого статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України принципу диспозитивності цивільного судочинства, суд дійшов висновку про прийняття відмови позивача від позову в цій справі.

У зв`язку з тим, що позивач з власної ініціативи письмовою заявою відмовився від позову і відмова прийнята судом, провадження у справі підлягає закриттю на підставі частини 3 статті 206 та пункту 4 частини 1 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України.

В силу приписів частини 2 статті 255 Цивільного процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Відповідно до частини 1 статті 142 Цивільного процесуального кодексу України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 3 статті 7 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

В той же час, частиною 2 статті 279 Цивільного процесуального кодексу України встановлено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

З огляду на те, що позивач відмовився від позову до початку розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про наявність підстав для повернення ОСОБА_1 з Державного бюджету України 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частиною 5 статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що ОСОБА_1 за подання позовної заяви було сплачено судовий збір у розмірі 840, 80 грн., що підтверджується квитанцією № 18 від 31.08.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

За таких обставин, враховуючи прийняття судом відмови від позову та закриття провадження у справі, суд вважає за можливе повернути позивачу 50 відсотків сплаченого судового збору у розмірі 420, 40 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 247, 255, 256, 260, 261, 279 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 7 Закону України «Про судовий збір», суд, -

УХВАЛИВ:

1. Прийняти відмову ОСОБА_1 від позову.

2. Закрити провадження у справі № 643/13495/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу на підставі п. 4 ч. 1 ст. 255 Цивільного процесуального кодексу України.

3. Зобов`язати Управління державної казначейської служби України у Московському районі м. Харкова (ЄДРПОУ 37999607) повернути ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з Державного бюджету України судовий збір в сумі 420 (чотириста двадцять) грн. 40 коп., сплачений на підставі квитанції № 18 від 31.08.2020, оригінал якої знаходиться в матеріалах справи.

4. Відповідно до частини 2 статті 261 Цивільного процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

5. Ухвала може бути оскаржена протягом 15 днів з дня підписання її повного тексту шляхом подання у відповідності до п. 15.5. ч. 1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Цивільного процесуального кодексу України апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Московський районний суд м. Харкова.

Суддя Н.В. Новіченко