Рішення № 92992767, 05.11.2020, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/15995/19

Провадження № 2/638/417/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 листопада 2020 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого Аркатової К.В.

секретаря Рижикової В.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Харкові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання, -

ВСТAНОВИВ:

КП «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом та урахуванням уточнення позовних вимог просить стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2012 року по 31.08.2019 року у розмірі 4743 грн 67 коп. та інфляційних витрат у розмірі 2476 грн 23 коп., три відсотки річних у розмірі 968 грн 45 коп. мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач своїх обов`язків тривалий період часу не виконує, добровільно заборгованість не сплачує. Проте в ході судового розгляду, відповідачем здійснено часткову оплату заборгованості.

Сторони надали суду заяви про слухання справи за їх відсутності, відповідач просила застосувати строки позовної давності.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

У відповідності до ст.ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі.

Відповідач є споживачем послуг з централізованого опалення за адресою: АДРЕСА_1 та має заборгованість за послуги з теплопостачання за період з 01.11.2012 року по 31.08.2019 рік у розмірі 4743 грн 67 коп.

Відповідно до ст. 67 ЖК України плата за комунальні послуги - водопостачання, газ, електричну і теплову енергію, інші послуги стягується по затвердженим у встановленому порядку тарифам.

У відповідності до ст.68 ЖК України наймачі зобов`язані вчасно вносити плату за комунальні послуги. Відповідач від своїх зобов`язань ухиляється, як вбачається зі зведеної картки абонента, вчасно не проводить оплату послуг, хоча користується послугами організації.

Відповідно до ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст. 629 ЦПК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три процента річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 64 ЖК України, члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору.

Отже, чинне законодавство визначає обов`язок для власника, незалежно від фактичного проживання, сплачувати комунальні послуги на утримання житла.

Статтею 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах.

Згідно п.п.3 п.2 ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» виконавець зобов`язаний підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотриманням умов його виконання.

Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги. Відсутність договору на надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі (постанова Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Отже, у спорі, пов`язаному із стягнення заборгованості по оплаті за спожиті житлово-комунальні послуги підлягають встановленню обставини щодо підстав, кількості, якості надання комунальних послуг, а також щодо розміру фактичної заборгованості споживача.

Матеріали справи містять дані про те, що позивач надає послуги з центрального опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630.

Відповідно до п. 17 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою КМ України № 630 від 21.07.2005 року послуги з водовідведення оплачуються споживачем з розрахунку обсягу витрат холодної та гарячої води згідно з нормативами (нормами) споживання або показання засобів обліку води.

Тарифи по оплаті за послуги водопостачання встановлюються рішенням Харківської міської ради.

Плата за послуги з теплопостачання нараховується за двоставочними тарифами для населення встановленими рішенням Харківської міської ради при відсутності прибору обліку теплової енергії з урахування площі житлового приміщення.

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язань наступають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно зі ст. 525 ЦК України однобічна відмова від виконання прийнятих зобов`язань не допускаються.

Приймаючи до уваги, що відповідач будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинила виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачує заборгованість добровільно, суд приходить до висновку, що виникла заборгованість підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Разом з тим, відповідач просить застосувати строки позовної давності до вимог позивача.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України.)

Відповідно до ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу.

Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Заява про захист цивільного права або інтересу має бути прийнята судом до розгляду незалежно від спливу позовної давності. Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту (стаття 267 ЦК України).

Згідно з ч.1 статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Так, представник позивача звернувся до суду 17.10.2019 року та просить стягнути заборгованість з 01.11.2012 року.

Як вбачається з розрахунку заборгованості у відповідача відсутня заборгованість за період з 01.07.2016 року по 31.08.2019 рік, а сума заборгованості у розмірі 4743 грн 67 коп. виходить за межі позовної давності.

Враховуючи викладене, та клопотання відповідача про застосування строку позовної давності задоволенню підлягає сума заборгованості, яка утворилась за період з 01.06.2020 року по 30.04.2020 рік за надані послуги з централізованого водопостачання та водовідведення у розмірі 14506, 2 грн.

З врахування викладеного, суд прийшов до висновку про відмову у задоволенні позову у зв`язку з пропуском позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання, а ціни в Україні встановлюються в національній валюті - гривні. Офіційний індекс інфляції, що розраховується Державним комітетом статистики України, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Період прострочення характеризується пасивною поведінкою суб`єкта цивільних відносин, протягом якого він не вчиняє дій, спрямованих на реалізацію визначеного умовами укладеного між сторонами правочину змісту зобов`язання. У свою чергу, день належного виконання зобов`язання не є днем його прострочення, оскільки суб`єкт цивільних відносин шляхом вчинення активних дій, проведених належним чином, припиняє таке зобов`язання (ст.599 ЦК України).

В той же час, вимога про сплату трьох відсотків річних та інфляційних втрат, передбачених частиною другою статті 625 ЦК України, у зв`язку з порушенням грошових зобов`язань, за своєю природою не є основним зобов`язанням, а є заходом відповідальності за порушення зобов`язань.

Тобто, дні фактичної оплати суми не повинні включатися в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань.

Враховуючи викладене, оскільки у відповідача відсутній борг перед позивачем в межах строку позовної давності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача інфляційних витрат у розмірі 2476 грн 23 коп., трьох процентів річних від простроченої суми у розмірі 968 грн 45 коп.

Керуючись ст.ст. 81, 257,263, 265 ЦПК України, ст.ст. 64,67, 68 ЖК України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» (м.Харків, вул.Мефодіївська, 11, код ЄДРПОУ 31557119) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ,) про стягнення заборгованості за послуги з теплопостачання - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий: