Рішення № 92992436, 12.11.2020, Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Іванівський районний суд Одеської області

Справа № 499/489/19

Провадження № 2/499/10/20

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 листопада 2020 року смт. Іванівка

Іванівський районного суду Одеської області у складі головуючого судді Погорєлова І.В., за участю помічника судді Березовської І.В., розглянувши у відкритому судовому засідання в смт. Іванівка Іванівського району Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки

В С Т А Н О В И В:

Представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» звернувся до Іванівського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в ході розгляду справи, зменшивши розмір позовних вимог, остаточно просив суд в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Державний ощадний банк України» у розмірі 30329,40 грн., з яких заборгованість по сумі кредиту 14042,46 грн., пеня - 4207,18 грн., інфляційні витрати 8650,40 грн., 3% річних - 3429,36 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , яка належала за життя ОСОБА_4 , спадщину якого прийняв та отримав 25.08.2018 року свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Висели зі зняттям з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 . Стягнути з відповідачів на користь позивача суму сплаченого судового збору.

В обґрунтування позову зазначив, що між ВАТ «Державний ощадний банк України», наразі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Іванівського відділення 5437 та ОСОБА_4 06.04.2007 року був укладений Договір про іпотечний кредит №1657-к, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 50000,00 грн., зі сплатою 15% річних строком на 120 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 05.04.2017 року на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, між позивачем та ОСОБА_4 17.04.2007 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений нотаріусом, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .

ОСОБА_4 ухилявся від виконання умов Договору про іпотечний кредит №1657-к, на підставі чого позивач двічі звертався до суду з позовом про стягнення заборгованості, які були задоволені.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. Згідно копії спадкової справи, спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 є його син ОСОБА_1 , який прийняв спадщину та 25.08.2018 року отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_4 , та яка складається з квартири АДРЕСА_1 .

На підставі чого, керуючись ЗУ «Про іпотеку» та положеннями Цивільного кодексу України, враховуючи невиконання ОСОБА_4 умов договору №1657-к та ухилення спадкоємця ОСОБА_1 від виконання зобов`язання, який про наявність обтяження на спадкове майно повідомлений, позивач просить позовну заяву задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, проте надав до суду заяву про слухання справи у його відсутність, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, шляхом отримання смс-повістки, що підтверджується довідкою про доставку повістки, заяв та клопотань не надав, відзиву не надіслав, про причини неявки не повідомив, що мало систематичний характер, тому суд визнає його неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у його відсутність, за наявними матеріалами.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом отримання смс-повістки, що підтверджується довідкою про доставку повістки, заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, що мало систематичний характер, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за наявними матеріалами.

Відповідач ОСОБА_5 у судове засідання не з`явилася, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, шляхом отримання смс-повістки, що підтверджується довідкою про доставку повістки, заяв та клопотань не надала, відзиву не надіслала, про причини неявки не повідомила, що мало систематичний характер, тому суд визнає її неявку з неповажних причин та вважає за можливе розглянути справу у її відсутність, за наявними матеріалами.

Необхідно зазначити, що судом вживалися всі необхідні заходи задля мирного урегулювання спору, неодноразово відкладалися судові засідання за заявами сторін, було надано достатньо часу для надання відповідачами процесуальних заяв по даному позову, однак останні таким право не скористалися.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи та з урахуванням положень ч.1 ст. 81 ЦПК України, де зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, та ч.1 ст. 13 ЦПК України, згідно якої суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

Згідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судом встановлено, що між ВАТ «Державний ощадний банк України», наразі АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Іванівського відділення 5437 та ОСОБА_4 06.04.2007 року був укладений Договір про іпотечний кредит №1657-к, відповідно до якого позивач надав ОСОБА_4 грошові кошти у сумі 50000,00 грн., зі сплатою 15% річних строком на 120 місяців, з терміном остаточного повернення кредиту не пізніше 05.04.2017 року на придбання квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 . В якості забезпечення виконання зобов`язань за вказаним договором, між позивачем та ОСОБА_4 17.04.2007 року було укладено Іпотечний договір, посвідчений нотаріусом, згідно якого банку було передано в іпотеку нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується копією договору про іпотечний кредит №1657-к від 06.04.2007 року та копією іпотечного договору від 17.04.2007 року.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 18.01.2011 року, яке набрало законної сили 28.01.2011 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (як поручителя) на користь ВАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Іванівського відділення №5437 ВАТ «Ощадбанк», суму заборгованості за кредитним договором № 1657-к від 06.04.2007 року, яка становить 51912 грн. 57 коп., в тому числі: поточна заборгованість за кредитом 34154 грн. 00 коп., прострочена заборгованість за кредитом 7346 грн. 43 коп., борг по відсоткам 8408 грн. 78 коп.; заборгованість за пенею по кредиту 972 грн. 71 коп.; заборгованості за пенею по відсоткам - 1030 грн. 65 коп.

Рішенням Іванівського районного суду Одеської області від 06.11.2014 року, яке набрало законної сили 19.02.2015 року, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_2 (як поручителя) на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк», суму заборгованості за кредитним договором № 1657-к від 06.04.2007 року, яка становить 4539,43 грн.

Вищезазначені рішення суду не було виконано, що відповідачами не оспорювалося та підтверджується розрахунком заборгованості, а також тією обставиною, що в ході розгляду справи відповідач частково заборгованість погасив, що стало підставою для зменшення позовних вимог.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть.

Відповідно до копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.08.2018 року спадкоємцем ОСОБА_4 який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 є його син ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з: квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується копією відповідного свідоцтва.

Позичальник ОСОБА_4 за життя не здійснив своєчасне погашення кредиту та сплату нарахованих відсотків за користування кредитом у встановлені договором строки, у зв`язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 17.02.2015 року складала 62119,64 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Після прийняття спадщини, спадкоємець померлого ОСОБА_1 також не здійснював погашення заборгованості, хоча був повідомлений про наявність заборони на спадкове майно, що підтверджується листом нотаріуса.

В ході розгляду справи, відповідачем частково було погашено заборгованість, у зв`язку з чим позивач зменшив позовні вимоги та вказав, що станом на 06.07.2020 року заборгованість складає 30329,40 грн., з яких заборгованість по сумі кредиту 14042,46 грн., пеня - 4207,18 грн., інфляційні витрати 8650,40 грн., 3% річних - 3429,36 грн.

У відповідності до статей 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, у встановлені строки.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою (ч.1 ст.608 ЦК України).

Відповідно до частин другої, четвертої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Відповідно до копії листа від 25.08.2018 за № 1331/01-16, Ананьївська державна нотаріальна контора повідомила Банк про те, що спадкоємців померлого ОСОБА_4 було повідомлено про наявність заборони на квартиру АДРЕСА_1 , однак не повідомлено про коло спадкоємців.

Звертаючись до суду з позовною заявою, позивачу не було відомо про коло спадкоємців померлого, оскільки банком направлялися запити за відомим місцем проживання померлого ОСОБА_4 , а саме до Іванівської державної нотаріальної контори, однак згідно наявних відповідей в матеріалах справи з нотаріальної контори, зазначено, що спадкова справа на померлого ОСОБА_4 не заводилася.

Отже, судом встановлено, що шестимісячний строк пред`явлення вимог до спадкоємця ОСОБА_4 - його сина ОСОБА_1 позивачем не пропущено, оскільки відомості про коло спадкоємців та зареєстрованих осіб у квартирі, яка є предметом іпотеки були отримані позивачем під час розгляду справи в суді.

Згідно ч. 1 ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до третьої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, суди мають враховувати, що іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна. Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статусу іпотекодавця, має всі його права і несе всі його обов`язки за іпотечним договором у тому обсязі й на тих самих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки (стаття 23 Закону України «Про іпотеку»).

Проте, якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, який є відмінним від боржника, такий спадкоємець не несе відповідальності перед іпотекодержателем за виконання основного зобов`язання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимог іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Так, ст.1216 ЦК України визначено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

За змістом частини 1 статті 575 ЦК України та статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, - це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Згідно із частиною 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Змістом частин 1, 2 статті 590ЦК України визначено порядок дій заставодержателя (іпотекодержателя) щодо захисту свого права у разі, коли основне зобов`язання не буде виконано у встановлений строк (термін). У такому разі заставодержатель набуває право звернення до суду з позовною заявою про звернення стягнення на предмет застави.

Відповідно до п.3.1.4 Іпотечного договору Іпотекодержатель має право звернути стягнення на Предмет іпотеки в порядку, передбаченому Іпотечним договором у випадку невиконання іпотекодавцем за Кредитним договором та цим договором.

Відповідно до п.7.2 Іпотечного договору при частковому виконанні іпотекодавцем забезпеченого іпотекою зобов`язання, іпотека зберігається в початковому обсязі.

Відповідно до статті 12 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення іпотекодавцем обов`язків встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати достроково виконання основного зобов`язання, а вразі його невиконання звернути стягнення на предмет іпотеки.

Згідно з частини 1 статті 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Частиною 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку» вказано, що якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов`язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» У разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.

У разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині звернення стягнення на предмет іпотеки, визначенні способу реалізації предмета іпотеки підлягають задоволенню.

Згідно статті 34 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що після прийняття рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки і з метою отримання продукції, плодів та доходів, забезпечення належного господарського використання переданого в іпотеку нерухомого майна згідно з його цільовим призначенням предмет іпотеки на підставі договору між іпотекодавцем і іпотекодержателем або рішення суду може бути переданий іпотекодержателю або іншій особі в управління на період до його реалізації у порядку, встановленому цим Законом. Управління майном здійснюється відповідно до законодавства та умов, визначених договором чи рішенням суду. Продукція, плоди і доходи, отримані в результаті управління предметом іпотеки, спрямовуються на задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя, якщо інше не встановлено договором або рішенням суду.

Зі змісту вказаної правової норми вбачається, що право іпотекодержателя на передачу йому в управління предмета іпотеки може виникати лише за наявності необхідних обставин, а саме: після прийняття рішення про звернення стягнення на предмета іпотеки, а також за умови відповідного цільового призначення предмета іпотеки пов`язаного із можливістю його господарського використання з метою отримання продукції, плодів та доходів. Крім цього, така передача можлива лише для забезпечення належного господарського використання, отримання продукції, плодів та доходів для задоволення забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Однак, як встановлено в судовому засіданні, і ці обставини випливають із змісту договору іпотеки, предметом іпотеки є житлова квартира, цільове призначення якої не передбачає можливості її господарського використання з метою отримання продукції, плодів та доходів. Крім цього, як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, вказану квартиру відповідачі використовують для особистого проживання.

За таких обставин, оскільки предметом даного спору є передана в іпотеку житлова квартира, цільове використання якої не пов`язане із господарською діяльністю, отриманням продукції, плодів та доходів, тому не зважаючи на той факт чи звернуто стягнення на цей предмет іпотеки, підстав для застосування до цих правовідносин ст.34 Закону України «Про іпотеку» у суду немає.

Що стосується позовних вимог про виселення квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , суд приходить до такого висновку.

Відповідно до наданої довідки, останньої за часом, а саме від 07.08.2019 року та письмових пояснень діловода Петрівської селищної ради ОСОБА_6 , а також відповіді на запит з ГУ ДМС України в Одеській області в квартирі АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_1 , ОСОБА_7 та ОСОБА_2 .

Так, згідно із частинами 3 статті 39 Закону України «Про іпотеку» одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Частиною 1,2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов`язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

Нормою, яка встановлює порядок виселення із займаного житлового приміщення, є стаття 109 ЖКУРСР, у частині першій якої передбачені підстави виселення.

Відповідно до частини другої статті 109 ЖК УРСР громадянам, яких виселяють з жилих приміщень, одночасно надається інше постійне жиле приміщення, за винятком виселення громадян при зверненні стягнення на жилі приміщення, що були придбані ними за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного жилого приміщення. Постійне жиле приміщення, що надається особі, яку виселяють, повинне бути зазначене в рішенні суду.

Таким чином, частина друга статті 109 ЖК УРСР встановлює загальне правило про неможливість виселення громадян із жилих приміщень, придбаних не за рахунок кредиту (позики) банку чи іншої особи, забезпеченого іпотекою цього приміщення, без одночасного надання іншого постійного жилого приміщення.

Як виняток, допускається виселення громадян без надання іншого постійного житлового приміщення при зверненні стягнення на житлове приміщення, що було придбане громадянином за рахунок кредиту, повернення якого забезпечене іпотекою відповідного житлового приміщення.

Виселення громадян з іпотечного майна, придбаного за рахунок кредитних коштів, є підставою для надання цим громадянам жилих приміщень з фондів житла для тимчасового проживання (частина четверта статті 109 ЖК УРСР).

Викладене узгоджується з правовими висновками, наведеним у постановах Верховного Суду України від 18 березня 2015 року у справі № 6-39цс15, від 02 вересня 2015 року у справі № 6-1049цс15, від 30 вересня 2015 року у справі № 6-1892цс15, від 21 грудня 2016 року у справі № 6-1731цс16.

Встановивши, що в іпотеку банку передано житловий будинок, придбаний за рахунок отриманих у кредит грошових коштів, позовні вимоги про виселення відповідачів та зняття їх з реєстраційного обліку підлягають задоволенню.

У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позовних вимог з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню судовий у розмірі 1921,00 грн. на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 81, 141, 247, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеського обласного управління АТ «Ощадбанк» (код ЄДРПОУ 09328601, місцезнаходження - вул. Базарна 17, м. Одеса) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ), ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстрована за адресою АДРЕСА_1 ) про звернення стягнення на предмет іпотеки - задовольнити.

В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії - Одеське обласне управління АТ «Ощадбанк» за договором про іпотечний кредит №1657-к від 06.04.2007 року у розмірі 30329,40 грн., з яких заборгованість по сумі кредиту 14042,46 грн., пеня - 4207,18 грн., інфляційні витрати 8650,40 грн., 3% річних - 3429,36 грн., звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме на квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 64,42 кв.м., жилою площею 42,2 кв.м., яка належала за життя ОСОБА_4 , спадщину якого прийняв та отримав 25.08.2018 року свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 , шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною продажу встановленою на підставі оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.

Висели зі зняттям з реєстраційного обліку з квартири АДРЕСА_1 ОСОБА_1 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Стягнути з відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь позивача суму сплаченого судового збору у розмірі 1921,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Одеського апеляційного суду через Іванівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 20.11.2020 року.

СуддяІ. В. Погорєлов