Рішення № 92991288, 20.11.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4336/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

«20» листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Свірідової В.В.

за участі секретаря Шаповалової Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних,

в с т а н о в и в:

16.06.2020 року ЛМКП “Львівтеплоенерго” звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за спожиту теплову енергію, в якій просить постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за послуги з центрального опалення у розмірі 25 899,83 грн., втрат від інфляційних процесів у розмірі 1 958, 61 грн., 3% річних - 455,97 грн., та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2 102,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що 18.11.2019 року Шевченківський районний суд м.Львова видав ухвалу про скасування судового наказу від 27.04.2018 року по справі №466/3144/18 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги з централізованого опалення в сумі 28 314, 41 грн. та 176,20 судового збору та роз`яснив стягувачу його право звернутися до суду із вказаними у заяві про видачу судового наказу вимогами у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки (Ф2), виданою 23.03.2018 року за №171 ОСББ «АРТА».

Позивач постався у своїй позовній заяві на вимоги,передбачені ч.3 ст. 9 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ч.4 ст. 319 ЦК України, ст.ст.302,360 ч.1 ЦК України.

Позивач зазначає,що між позивачем та відповідачем встановилися зобов`язальні правовідносини з приводу надання житлово-комунальних послуг. Станом на 12.04.2018 року сума заборгованості за особовим рахунком відповідача № НОМЕР_1 складала 28 314,41 грн.(заборгованість за централізоване опалення – 25 899,83 грн., інфляційні втрати – 1 958,61 грн., 3% річних – 455,97 грн.),що свідчить про неналежне виконання відповідачем зобов`язань, наслідком чого є порушення права позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.

Відтак, представник позивача просить стягнути з відповідачів на користь позивача заборгованість у розмірі 25 899,83 грн. суму основного боргу, інфляційні втрати у розмірі 1 958, 61 грн., 3% річних у розмірі 455,97 грн., та сплачений судовий збір по справі у розмірі 2 102,00 грн.

Ухвалою судді Шевченківського районного суду м.Львова від 06 липня 2020 року позовну заяву ЛМКП «Львівтеплоенерго» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послуги централізованого опалення, втрат від інфляційних процесів та 3% річних прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.(а.с.49).

У визначений в ухвалі від 06.07.2020 строк від відповідача відзив не надійшов.

В судове засідання, яке було призначено на 20 листопада 2020 року о 11:00 год., представник позивача ОСОБА_2 , яка представляє інтереси позивача відповідно до довіреності від 25.08.2020, не з`явилася, подала до суду заяву, з якої вбачається, що вона підтримує позовні вимоги, просить проводити розгляд справи у її відсутності та проти винесення по справі заочного рішення не заперечує.(а.с.64,65).

Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не прибула повторно, хоча належним чином була повідомлена про час, дату та місце судового засідання, причин неприбуття суду не повідомила, заяв про відкладення судового засідання не подавала, відзиву на позовну заяву нею подано не було.

Оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи у її відсутності, позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог ст. 280 ЦПК України, вважає за можливе, заслухати справу на підставі наявних доказів.

У відповідності до положень ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного зв`язку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Суд встановив, що 18.11.2019 року суддя Шевченківського районного суду м.Львова постановив ухвалу про скасування судового наказу від 27.04.2018 року по справі №466/3144/18 про стягнення з ОСОБА_1 боргу за послуги з централізованого опалення в сумі 28 314, 41 грн. та 176,20 судового збору та роз`яснив стягувачу його право звернутися до суду із вказаними у заяві про видачу судового наказу вимогами у порядку спрощеного позовного провадження. (а.с.8).

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.12, ст.80 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст.81 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 ,1973 року народження, є власником квартири АДРЕСА_2 і відповідно користується послугами з централізованого опалення, що стверджується довідкою з місця проживання про склад сім`ї і прописки №171 від 23.03.2018 року, виданою ОСББ «АРТА» (а.с.9)

Стаття 319 ЦК України передбачає,що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

При здійснення своїх прав та виконанні обов"язків власник зобов"язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Власність зобов"язує.

Згідно з п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» від 24.06.2004р. споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановленні договором або законом.

Відповідно до п.1,п.5 ч.2 ст.7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" індивідуальний споживач зобов"язаний укладати договори про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом,а також оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.

Таким чином, укладення договорів про надання житлово-комунальних послуг,підготованих виконавцем послуг на основі типового договору,визначено як обов"язок, а не як право споживача.

Отже, з огляду на вищенаведене, між відповідачем та позивачем встановилися фактичні договірні відносини з приводу надання послуг в сфері теплопостачання, а саме: Виконавець надавав послуги відповідачам, остання такими послугами користувалася, не відмовлялася від них, усвідомлюючи, що за послуги треба платити, але оплату не проводила, чим порушила ч.1 п.18 Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної і гарячої води і водовідведення» № 630 від 21.07. 2005 р. а також п. 3.1 договору приєднання, де вказано, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць, а оплата за спожиті послуги вноситься Споживачем не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається і не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В силу ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України - боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За відсутності оформлених договірних відносин, але у разі існування прострочення виконання грошового зобов`язання зі сплати отриманих житлово- комунальних послуг покладається на боржника відповідальність, передбачена частиною другою статті 625 ЦК України.

Така позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 30.10.2013р. при розгляді справи №6-59цс13.

Таким чином, всупереч п.5 ч. З ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», ч.1 п.18 постанови КМУ № 630 від 21.07.2005р., а також п.3.1 Договору приєднання відповідач не виконав свого зобов`язання щодо сплати послуги з централізованого опалення, а тому зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановлення індексу інфляції за весь час прострочення та три проценти річних від простроченої суми.

Відповідно до розрахунку заборгованості за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014 по 12.04.2018 р.р.,станом на 12.04.2018 року, складає 25 899,83 грн., інфляційні втрати - 1 958,61 грн., 3% річних - 455,97 грн., всього 28 314,41 грн. , що свідчить про неналежне виконання Відповідачем зобов"язань, наслідком чого є порушення права Позивача на одержання плати за надані послуги у встановлений законодавством строк.(а.с.14,15).

Відповідачем не подано суду доказів про те, що подані позивачем розрахунки заборгованості та застосовані ним тарифи проведено неправильно.

При цьому, відповідачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу на підтвердження ненадання чи неналежного надання позивачем послуг за даний період.

Згідно ч.4 ст.319 ЦК України власність зобов`язує.

Таким чином, розглянувши справу в межах визначених предмету спору, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, знайшли своє підтвердження в судовому засіданні, суд вважає, що позовні вимоги доведені належними і допустимими доказами, а тому позов підлягає задоволенню.

Окрім цього, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд приходить до висновку, що на підставі ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягають стягненню понесені ним судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору, в розмірі 2 102,00 гривень.

Керуючись ст.ст. 3, 12, 13, 77, 81, 141,223,247, 259, 263-266, 268, 280-282 ЦПК України, суд,-

у х в а л и в:

позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – невідомий, АДРЕСА_2 ) в користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», (розрахунковий рахунок НОМЕР_2 , Львівське АТ «Ощадбанк», ЄДРПОУ 05506460, МФО 325796, місцезнаходження: м. Львів, вул. Д. Апостола, 1) заборгованість за послуги з централізованого опалення за період з 01.07.2014р. по 12.04.2018р. в розмірі 25 899,83 грн., інфляційні втрати в розмірі 1 958,61 грн. та 3% річних в розмірі 455,97 грн., всього – 28 314,41 грн. (двадцять вісім тисяч триста чотирнадцять гривень сорок одну копійку).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» судовий збір у розмірі по 2 102,00 грн. ( дві тисячі сто дві гривні).

Заочне рішення може бути переглянуте Шевченківським районним судом м. Львова, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Рішення може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя В. В. Свірідова