Рішення № 92991259, 20.11.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/1000/19

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря Лань М.О.

з участю: позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки,

В С Т А Н О В И В :

11 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_4 , публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», в якій він, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, просить суд постановити рішення, яким:

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь грошові кошти у розмірі 69 033,26 грн. в якості відшкодування заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди;

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь 2000 грн. франшизи за договором страхування;

- стягнути з ОСОБА_4 на його користь витрати за виготовлення висновку судової автотоварознавчої експертизи у розмірі 2000 грн.;

- стягнути з ПАТ «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на його користь відшкодування майнової шкоди в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 7 586,11 грн.

В обґрунтування позовних вимог зіслався на те, що 05 липня 2018 року по вул. Липинського,48 у м. Львові з вини ОСОБА_4 сталася дорожньо – транспортна пригода, в результаті якої його, ОСОБА_1 , автомобіль отримав значні механічні пошкодження.

Цивільно – правова відповідальність ОСОБА_4 була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта» згідно з полісу №АМ / 6930672, при цьому страхова сума одному потерпілому за шкоду, заподіяну майну становить 100 000 грн., розмір франшизи – 2000 грн.

Згідно з висновку судової автотоварознавчої експертизи №193/18 вартість відновлювального ремонту автомобіля (з придбанням нових запчастин для заміни) становить 118 337,25 грн., вартість матеріального збитку, заподіяного внаслідок пошкодження автомобіля з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу – 51 303,99 грн. За виготовлення висновку експертизи ним оплачено 2000 грн.

21 грудня 2018 року в якості часткової виплати страхового відшкодування за страховим полісом №АМ/6930671 ПАТ «НАСК «Оранта» перерахувало йому кошти у сумі 28 397,26 грн.

Таким чином, з урахуванням відшкодування заподіяної йому шкоди не у повному обсязі, з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» на його користь підлягають стягненню 7 586,11 грн., розмір яких визначається як різниця між визначеною експертом сумою витрат, пов`язаних з відновлювальним ремонтом автомобіля з урахуванням зносу та раніше частково сплаченою сумою зазначених витрат.

Відповідно з ОСОБА_4 підлягає стягненню сума заподіяної шкоди – 67 033,26 грн., яка визначається як різниця між визначеним експертом розміром заподіяної шкоди (118 337,25 грн.) та визначеним експертом для страховика розміром страхового відшкодування ( 51 303,99 грн.). Також з ОСОБА_4 підлягає стягненню сума франшизи – 2000 грн.

Враховуючи вищенаведене, він вирішив звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 02 квітня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та представник позивача ОСОБА_2 позов та заяву про зменшення позовних вимог підтримали, з мотивів, які викладені у ньому та просили заяву про зменшення позовних вимог задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_3 позов в частині стягнення розміру франшизи у розмірі 2000 грн. визнав, в іншій частині вимог заперечив з мотивів, які викладені у письмовому відзиві (а.с.99 -100).

Представник ПАТ «НАСК «Оранта» в судовому засіданні, яке відбулося 31 січня 2020 року, просив відмовити у задоволенні позову, з мотивів, які викладені у письмовому поясненні по справі (а.с.137-139).

В судове засідання, яке було призначено на 18 листопада 2020 року, представник ПАТ «НАСК «Оранта» не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про місце, час та дату розгляду справи.

Заслухавши пояснення позивача ОСОБА_1 та представника позивача ОСОБА_2 , представника відповідача ОСОБА_3 з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні встановлено, що 05 липня 2018 року о 11.45 год. водій ОСОБА_4 , керуючи автомобілем марки «ВАЗ -2105», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не вибрав безпечної швидкості руху, не дотримався безпечної дистанції та скоїв зіткнення з автомобілем марки «Mercedes-Benz » реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Львова від 19 липня 2018 року ОСОБА_4 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.16)

Відповідно до висновку №193/18 судової автотоварознавчої експертизи від 08 жовтня 2018 року вартість відновлювального ремонту (з придбанням нових оригінальних складових – запчастин для заміни) автомобіля марки «Mercedes-Benz » реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 118 337,25 грн., а вартість матеріального збитку завданого власнику автомобіля – 51 303,99 грн. (а.с.18-24).

Судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо – транспортної пригоди ОСОБА_4 керував забезпеченим транспортним засобом, а його відповідальність була застрахована у ПАТ «НАСК «Оранта».

Як вбачається із п.4 Полісу №АМ/6930671 страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяного майну становить 100 000 грн., а розмір франшизи – 2000 грн. (п.5 Полісу)

ПАТ «НАСК «Оранта» провела виплату страхового відшкодування позивачу у розмірі 43 717,88 грн.

Відповідно до вимог ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 3 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року №6-954цс16.

Відповідно до п.4 роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у названій вище постанові №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 9 постанови від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», якщо для відновлення попереднього стану речі, що мала певну зношеність (наприклад, автомобіля), були використані нові вузли, деталі, комплектуючі частини іншої модифікації, що випускаються взамін знятих з виробництва, особа, відповідальна за шкоду, не вправі вимагати врахування зношеності майна або меншої вартості пошкоджених частин попередньої модифікації.

У Постанові від 03.10.2018 у справі 686/17155/15-ц Верховний суд зробив висновок, що відшкодування шкоди винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або якщо розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

У постанові Верховного суду від 19.09.2018 у справі № 753/21177/16-ц зроблено висновок, що визначення розміру матеріального збитку при настанні страхового випадку повинно бути підтверджено належним засобом доказування, зокрема, звітом (актом) про оцінку майна, який повинен відповідати вимогам Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність» та Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/2092, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24 листопада 2003 року за № 1074/8395 (з відповідним змінами).

У разі вирішення питання про відшкодування реальних збитків, належними доказами можуть бути платіжні документи та інші документи, які підтверджують факт понесення таких витрат і пов`язаність таких витрат з усуненням заподіяної шкоди.

Однак, позивачем ОСОБА_5 не надано документів, які б підтверджували факт оплати відновлювального ремонту, тому суд приходить до висновку, що у задоволенні вимоги про стягнення з ОСОБА_4 69 033,26 грн. в якості відшкодування заподіяної джерелом підвищеної небезпеки шкоди слід відмовити.

Крім того, суд приходить до висновку про необхідність відмови у задоволенні вимоги про стягнення з відповідача ОСОБА_4 2000 грн. за виготовлення висновку судової автотоварознавчої експертизи, оскільки такі витрати не підтверджені належними та допустимими доказами.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про страхування» франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2 відсотки від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

У відповідності до п. 36.6 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхувальником або особою, відповідальною за завдані збитки, має бути компенсована сума франшизи, якщо вона була передбачена договором страхування.

З матеріалів справи та полісу №АМ/6930671 вбачається, що розмір франшизи становить 2 000 грн.

Таким чином, відповідач ОСОБА_4 зобов`язаний відшкодувати позивачу ОСОБА_1 франшизу у розмірі 2 000 грн.

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_1 про стягнення з відповідача ПАТ «НАСК «Оранта» у відшкодування майнової школи в межах ліміту відповідальності страховика у розмірі 7 586,11 грн. підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення судових витрат, то такі, на думку суду, підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ч.1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду (ч.3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу та їх відшкодування за рахунок опонента в судовому процесі сторонам необхідно надати суду такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

Позивач просить стягнути витрати за надання професійної правничої допомоги на загальну суму 11 000,00 грн. Згідно з матеріалів справи, на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, подані договір про надання правової (правничої) допомоги від 23.11.2018, протокол узгодження розміру гонорару (вартості послуг) адвоката за Договором про надання правової (правничої) допомоги від 23.11.2018, рахунок - фактура №13 від 18.09.2019 та копія квитанції від 25.10.2019.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено 939,40 грн., що підтверджується квитанцією № ПН2103 від 04.02.2019 (а.с.9) судового збору та 11 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу. З огляду на часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , розмір судових витрат, що підлягає стягненню на його користь з ОСОБА_4 вираховується пропорційно задоволеним вимогам та складає 296,20 грн. (11 939,40 грн. х 2000 грн. / 80 619,37 грн.); на користь з ОСОБА_1 з ПАТ «НАСК «Оранта» підлягає стягненню 11 23,47 (11 939,40 грн. х 7 586,11 грн. / 80 619,37 грн.) .

Керуючись ст. ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 133,137, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.ст. 11,15,16,22,23,1166, 1187,1188 ЦК України, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно - правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 2000 грн. (дві тисячі гривень) франшизи за договором страхування.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 7 586,11 грн. в якості відшкодування майнової шкоди в межах ліміту відповідальності страховика.

Стягнути з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 296,20 грн. витрат по оплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

Стягнути з публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в користь ОСОБА_1 1123,47 грн. витрат по оплаті судового збору та витрат на правничу допомогу.

У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 – відмовити у зв`язку з їх безпідставністю.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники процесу:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 ;

третя особа: публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта», код ЄДРПОУ 40813245, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7Д.

Повний текст судового рішення складено 20 листопада 2020 року.

Суддя Д. Б. Глинська