Рішення № 92991207, 19.11.2020, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/4812/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

«18» листопада 2020 року Шевченківський районний суд м. Львова

в складі : головуючого – судді Глинської Д.Б.

за участі секретаря Лань М.О.

з участю: представника позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , третьої особи - приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В :

20 червня 2018 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовною заявою до ОСОБА_2 , в якій просить суд стягнути з відповідача на свою користь 48 847,32 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди та судовий збір.

В обґрунтування позовних вимог зіслалася на те, що ОСОБА_2 20 червня 2015 року приблизно о 14 годині 05 хвилин по вул. Липинського у м. Львові, керуючи транспортним засобом автомобілем марки «Renault Logan», реєстраційний номер НОМЕР_1 , порушив пункт 12.1 ПДР України, а саме: не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda 2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався по переду в попутному напрямку, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 124 КУпАП, що стверджується поясненнями ОСОБА_2 , протоколом про адміністративне правопорушення від 20.06.2015 року та іншими документами, які є у справі.

На момент дорожньо-транспортної пригоди цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» згідно з полісу №АІ / 3660930 від 12.09.2014.

Внаслідок ДТП її, ОСОБА_4 , автомобіль отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками. Згідно із звіту ДП «Експерт – Сервіс Авто» від 10.07.2015 за №757/15 вартість відновлювального ремонту автомобіля марки «Mazda 2», реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 64 548,17 грн., за складання звіту нею оплачено 550 грн.

20 липня 2016 року ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» прийняло рішення №1125-15 про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та здійснило фактичну виплату у сумі 16 210, 68 грн.

Окрім того, як слідує зі змісту полісу №АІ / 3660930 від 12.09.2014 страхова сума (ліміт відповідальності) за шкоду заподіяну майну складає 50 000 (п`ятдесят тисяч) гривень, що є меншим за фактичний розмір збитку, який становить:

- 11 710.00 гривень – витрати на ремонтні роботи та фарбування автомобіля на підставі ремонтної калькуляції ФОП « ОСОБА_5 »;

- 52798.00 гривень – витрати на запасні частини та розхідні матеріали на підставі ремонтної калькуляції ФОП « ОСОБА_5 ».

Разом вона сплатила 64 508 грн. ФОП « ОСОБА_5 » для ремонту автомобіля згідно з товарного чеку від 02.10.2015.

ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» фактично відшкодувала кошти у сумі 16 210 грн. 68 коп. Таким чином, не відшкодовано кошти в сумі 48 297 грн. 32 коп.

Крім матеріальних збитків, їй було завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних переживаннях та стражданнях щодо належного майна. Так, через пошкодження автомобіля у неї виникли проблеми з виділенням значної суми коштів на проведення ремонту, придбанням запасних частин до нього, втрату собівартості автомобіля внаслідок його пошкодження та вимушеного ремонту, відповідно, не було змоги повернути автомобіль до працездатного стану.

Цей автомобіль для неї є транспортним засобом, який полегшував їй та сім`ї життя, через його пошкодження виникли проблеми із вирішенням багатьох побутових справ, що потягнуло за собою зміну звичного ритму життєдіяльності.

Зважаючи на викладене, оцінює моральну шкоду у розмірі 10 000 грн.

Враховуючи вищенаведене, вона вирішила звернутися до суду за захистом своїх порушених прав.

Ухвалою суду від 20 липня 2019 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження.

У процесі розгляду справи до участі в справі було залучено в якості третьої особи приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія».

Ухвалою від 15 листопада 2019 року по справі була призначена автотоварознавча експертиза та провадження у справі зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою від 18 листопада 2020 року провадження у справі було поновлено.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зменшив позовні вимоги та просив суд постановити рішення, яким стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 41 864,97 грн. матеріальної шкоди, 10 000 грн. моральної шкоди та судові витрати. Крім того, підтримав позов, з мотивів, які викладені у ньому та просив позов задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позов заперечили з мотивів, які викладені у письмових поясненнях (а.с.57-60).

Представник приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» в судове засідання не з`явився з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце слухання справи. Однак, представник ОСОБА_6 надіслав на адресу суду письмові пояснення по справі (а.с.95-96).

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 та представника відповідача ОСОБА_3 , з`ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до положень ч.1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно з положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Положеннями ч.6 ст. 82 ЦПК України передбачено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

У судовому засіданні встановлено, що гр. ОСОБА_2 20 червня 2015 року, керуючи автомобілем марки «Renault Logan» по вул. Липинського у м. Львові, не вибрав в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожньої обстановки, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем марки «Mazda» реєстраційний номер НОМЕР_2 , який рухався попереду в попутному напрямку, що спричинило пошкодження транспортних засобів, чим порушив п. 12.1 ПДР України.

Постановою Сколівського районного суду Львівської області від 28 липня 2015 року ОСОБА_2 було визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, обрано йому адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 340 грн. (а.с.10)

Як вбачається із копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу власником автомобіля марки «Mazda» реєстраційний номер НОМЕР_2 , є позивач ОСОБА_4 (а.с.8).

Відповідно до звіту №757/15 від 10 липня 2015 року, виконаного ДП «Експерт – Сервіс Авто» вартість відновлювального ремонту автомобіля «Mazda» реєстраційний номер НОМЕР_2 , становить 64 548,17 грн. (а.с.14-19).

Позивач ОСОБА_4 оплатила вартість проведеного звіту у розмірі 550 грн., що підтверджується копією квитанції №992510019 від 25.08.2015 (а.с.12). Крім того, з матеріалів справи вбачається, що позивачем були понесені витрати на ремонтні роботи та фарбування автомобіля у розмірі 11 710 грн., а також витрати на запасні частини та розхідні матеріали у розмірі 52 798 грн., що підтверджується рахунком на оплату №0000001030 від 02.10.2015, товарним чеком від 02.10.2015 (а.с.35,36).

Судом встановлено, що на момент вчинення дорожньо – транспортної пригоди ОСОБА_2 керував забезпеченим транспортним засобом, а його відповідальність була застрахована у ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія».

Після розгляду документів, а також на підставі ремонтної калькуляції №1125-15В від 09.11.2015, ПрАТ «Українська транспортна страхова компанія» виплатило позивачу страхове відшкодування у розмірі 23 274,49 грн.

Відповідно до вимог ст.1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частинами 1, 3 статті 22 ЦК України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушено (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

У відповідності до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі.

Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Так, відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов`язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров`я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов`язкове страхування). До відносин, що випливають з обов`язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України від 1 липня 2004 року № 1961-IV «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон № 1961-IV).

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-IV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961-IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на його отримання, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинне відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

З огляду на зазначене сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди). Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника - в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Разом з тим зазначені зобов`язання не виключають одне одного. Деліктне зобов`язання - первісне, основне зобов`язання, в якому діє загальний принцип відшкодування шкоди в повному обсязі, підставою його виникнення є завдання шкоди. Натомість страхове відшкодування - виплата, яка здійснюється страховиком відповідно до умов договору, виключно в межах страхової суми та в разі, якщо подія, внаслідок якої завдано шкоди, буде кваліфікована як страховий випадок.

Неодержання потерпілим страхового відшкодування за договором (або його одержання, якщо страхового відшкодування недостатньо для повного покриття шкоди) не обов`язково припиняє деліктне зобов`язання, й особа, яка завдала шкоди, залишається зобов`язаною.

З огляду на зазначене право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов`язує одержувати його. При цьому відмова потерпілого від права на одержання страхового відшкодування за договором не припиняє його права на відшкодування шкоди в деліктному зобов`язанні.

Таким чином, потерпілому як кредитору належить право вимоги в обох видах зобов`язань - деліктному та договірному. Він вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права: а) шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди, про відшкодування цієї шкоди; б) шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування; в) шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1192 ЦК України підстав.

Потерпілий має право відмовитись від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в межах деліктного зобов`язання незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Якщо потерпілий звернувся до страховика та одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України виконанням, проведеним належним чином.

Такий правовий висновок Верховний Суд України висловив у постанові від 20 січня 2016 року №6-954цс16.

Відповідно до п.4 роз`яснень Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у названій вище постанові №4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166, 1187 ЦК шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Крім того, з відповідача в користь позивача слід стягнути 550 грн. за проведення звіту, що підтверджується копією квитанції №992510019 від 25.08.2015 (а.с.12).

Враховуючи вищенаведені обставини, суд приходить до висновку, що вимоги позивача ОСОБА_4 про стягнення з відповідача ОСОБА_2 41 864,97 грн. у відшкодування майнової школи, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди підлягають до задоволення.

Що стосується вимог про стягнення моральної шкоди, то такі, на думку суду, підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Відповідно до норми ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. При цьому моральна шкода полягає у стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Згідно із п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» - під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

У пункті 5 вищевказаної Постанови зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача

та вини останнього в її заподіянні.

З пояснень позивача вбачається, що її моральна шкода полягає у тому, що вона перенесла сильний стрес під час дорожньо – транспортної пригоди. Крім того, її моральна шкода полягала у суттєвому пошкодженні автомобіля, що унеможливило користування ним протягом тривалого часу, затрата часу для відновлення транспортного засобу, ускладнення для сім`ї, оскільки позбавлено єдиного засобу пересування.

Таким чином, з врахуванням вищенаведеного, суд приходить до переконання, що внаслідок неправомірних дій відповідача ОСОБА_2 , позивачу було завдано моральної шкоди. Однак сума, визначена позивачем в позовній заяві є завищеною, і дотримуючись вимог розумності, справедливості та інших обставин, що мають істотне значення, суд приходить до висновку, що з відповідача підлягає стягненню 5 000 грн. моральної шкоди.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної дорожньо – транспортною пригодою підставні та обґрунтовані, ґрунтуються на належних та допустимих доказах, а відтак такі позовні вимоги слід задовольнити частково.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1409 грн.

Керуючись ст. ст. ст. 12, 13, 76, 80, 81, 82, 141, 259, 263-265 ЦПК України, ст. ст.ст. 11,15,16,22,23,1166, 1187,1188,1192 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 41 864,97 грн. матеріальної шкоди, 5 000 грн. моральної шкоди, а всього 46 864,97 грн. (сорок шість тисяч вісімсот шістдесят чотири гривні дев`яносто сім копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_4 1409,60 грн. (одну тисячу чотириста дев`ять гривень шістдесят копійок) витрат по оплаті судового збору.

Рішення може бути повністю або частково оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Учасники процесу:

позивач: ОСОБА_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП – НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_3 ;

третя особа: приватне акціонерне товариство «Українська транспортна страхова компанія», код ЄДРПОУ 22945712, знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Саксаганського, буд. 77.

Повний текст судового рішення складено 19 листопада 2020 року.

Суддя Д. Б. Глинська