Ухвала суду № 92991120, 19.11.2020, Господарський суд Івано-Франківської області

Справа № 909/63/17

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

19.11.2020 м. Івано-Франківськ

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Неверовська Л. М. , розглянувши матеріали справи

за позовом: Івано-Франківської міської ради,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська харчосмакова фабрика"

про стягнення 1074972 грн 14 коп.

ВСТАНОВИВ:

Івано-Франківська міська рада звернулася до Господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківська харчосмакова фабрика" про стягнення 1074972 грн 14 коп.

30.10.2020 суд постановив ухвалу якою вирішив провадження у справі поновити, здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче судове засідання призначене на 19.11.2020. Однак, в цей день судове засідання не відбулось.

12.11.2020 до суду надійшла заява (вих. №1043/11.1-03/14в) про зміну підстав позову.

В обґрунтування вказаної заяви позивач вважає за необхідне змінити підставу даного позову, оскільки правовідносини, які виникли між сторонами, є за своїм змістом кондикційними, а не деліктними, тому підстави для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок відсутні. Позивач вважає, що збитки за користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів та безпідставно набуте майно мають різну правову природу і підпадають під різне нормативно-правове регулювання. Втім, на відміну від збитків, для стягнення яких підлягає доведенню наявність складу правопорушення, для висновків про наявність підстав для повернення безпідставно набутих коштів є встановлення обставин набуття або збереження майна за рахунок іншої особи (потерпілого) та те, що набуття або збереження цього майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом статей 122, 123, 124 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Надання земельних ділянок державної або комунальної власності у користування здійснюється на підставі рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями. визначеними статтею 122 цього Кодексу, шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Згідно зі статтею 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

У разі надання земельної ділянки в оренду укладається договір оренди земельної ділянки, яким за положенням частини першої статті 21 Закону України «Про оренду землі» визначається орендна плата за землю як платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до частини другої статті 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. При цьому згідно з пунктом «д» частини першої статті 156 Земельного кодексу України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 22 Цивільного кодексу України збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

За змістом указаних приписів Цивільного кодексу України та Земельного кодексу України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Частина перша статті 1166 Цивільного кодексу України встановлює, що шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Підставою для відшкодування є наявність таких елементів складу цивільного правопорушення, як: шкода; протиправна поведінка її заподіювача; причинний зв`язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вина. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Особа, яка завдала шкоду, звільняється від обов`язку її відшкодовувати, якщо доведе, що шкоди заподіяно не з її вини (частина друга статті 1166 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин першої та другої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондикдійні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювана шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна.

Частиною першою статті 93 Земельного кодексу України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Як зазначено в позовній заяві, між Івано-Франківською міською радою та ПрАТ «Івано-Франківська харчосмакова фабрика» було укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,6898 га для обслуговування адміністративно-виробничих будівель та споруд строком на 2 роки, який припинив свою дію 08 вересня 2010 року. З цього моменту відповідач використовував земельну ділянку без правовстановлюючих документів для розміщення об`єктів нерухомого майна.

Отже, немає підстав для застосування до спірних правовідносин приписів чинного законодавства України про відшкодування шкоди (збитків) власникам земельних ділянок, оскільки до моменту оформлення власником об`єкта нерухомого майна права оренди земельної ділянки, на якій розташований цей об`єкт, відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними.

З огляду на викладене відповідач, як фактичний користувач земельної ділянки, що без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України.

Разом з тим для кондикційних зобов`язань доведення вини особи не має значення, а важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої (статті 1212-1214 Цивільного кодексу України).

Розглянувши клопотання позивача про зміну підстав позову суд встановив, що відповідно до ч. 3 ст. 46 ГПК України, до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Частина 5 вказаної статті передбачає, що у разі подання будь-якої заяви, передбаченої пунктом 2 частини другої, частиною третьою або четвертою цієї статті, до суду подаються докази направлення копії такої заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи. У разі неподання таких доказів суд не приймає до розгляду та повертає заявнику відповідну заяву, про що зазначає в ухвалі.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне заяву позивача від 12.11.2020 (вих. №1043/11.1-03/14в) про зміну підстав позову прийняти до розгляду.

12.11.2020 до суду надійшло клопотання (вих. №1042/11.1-03/14в) про витребування доказів в якому позивач просить суд витребувати у Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по вул. Крайківського, 1 у м. Івано-Франківську, площею 3,6898 га., (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0079), за 2013, 2014 та 2015 роки.

В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач зазначає, що на неодноразові запити Івано-Франківської міської ради до Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, останній надавав відомості про нормативну грошову оцінку за 2013, 2014 та 2015 роки не у формі витягу, а у формі інформаційного листа.

Розглянувши клопотання позивача про витребування доказів судом враховано наступне.

Згідно ст. 77 ГПК обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 2 ст. 20 Закону України «Про оцінку земель» дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про оцінку земель» витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видасться центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин.

Відповідно до ст. 81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. У разі задоволення клопотання суд своєю ухвалою витребовує відповідні докази.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне клопотання позивача про витребування доказів задовольнити.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області, що відповідно до положень ч. 8, 9 ст. 81 ГПК України у разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, або неподання таких доказів без поважних причин, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

З огляду на вищевикладене, враховуючи необхідність забезпечення процесуальних прав учасників справи, суд повідомляє сторони про дату, час і місце наступного підготовчого судового засідання.

Керуючись ст. 2, 4, 7, 46, 81, 177, 182 - 184, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, ст. 1212-1214 ЦК України, ст. 206 Земельного кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання позивача від 12.11.2020 (вих. №1042/11.1-03/14в) про витребування доказів задовольнити.

2. Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ. 76014, код ЄДРПОУ 39767437) надати суду витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки розташованої по вул. Крайківського, 1 у м. Івано-Франківську площею 3.6898 га., (з кадастровим номером 2610100000:03:002:0079), за 2013, 2014 та 2015 роки або повідомити суду про неможливість подання витребуваних судом доказів.

3. Витребуваний витяг надати суду не пізніше 08.12.2020.

4. Заяву позивача від 12.11.2020 (вих. №1043/11.1-03/14в) про зміну підстав позову прийняти до розгляду.

5. Відповідачу надати: відповідно до ст. 165 ГПК України документально-обґрунтований відзив щодо позову з урахуванням заяви позивача від 12.11.2020 (вих. №104311.1-03/14в) про зміну підстав позову, всі письмові докази, що підтверджують заперечення проти позову у п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали та докази направлення копії відзиву позивачу, проте не пізніше 08.12.2020.

Відповідач має право надати суду - заперечення на відповідь позивача (у разі її подання) протягом п`яти днів з дня отримання та подати суду докази направлення позивачу.

6. Позивачу надати: відповідно до ст. 166 ГПК України відповідь на відзив (у випадку його подання) протягом п`яти днів з дня його отримання та доказ направлення відповідачу, проте не пізніше 08.12.2020.

7. Підготовче судове засідання призначити на 14.12.2020 об 11:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Господарського суду Івано-Франківської області за адресою: м. Івано-Франківськ, вул. Грушевського, 32, зал судових засідань № 5.

8. Довести до відома учасників справи, що явка їх представників в судове засідання необов`язкова.

9. Учасники справи можуть отримувати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою://court.gov.ua/fair/sud5010/ та на веб-сторінці Єдиного державного реєстру судових рішень за веб-адресою http://reyestr.court.gov.ua/.

10. Вказану ухвалу надіслати учасникам процесу та Відділу у м. Івано-Франківську Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області (вул. Сахарова, 34, м. Івано-Франківськ, 76014).

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя Л. М. Неверовська