Рішення № 92990915, 17.11.2020, Господарський суд Закарпатської області

УКРАЇНА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД Закарпатської області

88000, м. Ужгород, вул. Коцюбинського, 2а

e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17.11.2020 м. Ужгород Справа № 907/612/20

Суддя Господарського суду Закарпатської області Ремецькі О.Ф.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи №907/612/20 за позовом фермерського господарства "Моргіт", с. Пийтерфолво Виноградівського району до фізичної особи-підприємця Форкош Генріха Євгеновича, м. Виноградів про стягнення суми 186 541,80 грн.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до господарського суду Закарпатської області із позовом до відповідача про стягнення суми 186 541,80 грн. заборгованості за Договором купівлі-продажу №32 від 15.10.2017 року, посилаючись на вимоги ст.ст. ст. 4, 5, 20, 24, 27, 46, 129, 171,194, 201, 219-221 ГПК України, ст. 625 ЦК України, ст. ст. 20, 174, 216, 218, 219 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Згідно з ч. 3 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

З огляду на наведене, оскільки справа №907/612/20, не є складною в розумінні норми ч. 4 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України, суд здійснює розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи, що характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі (з огляду на заявлені предмет та підстави позову) не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, суд дійшов висновку про розгляд справи без повідомлення учасників справи.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 08.09.2020 року суд ухвалив прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами; визначено відповідачу строк для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали, та, встановлено сторонам строк для подання відповіді на відзив (позивачем) та заперечень (відповідачем) (якщо такі будуть подані) не пізніше 20.10.2020 р.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Вказана ухвала суду від 08.09.2020 була надіслана відповідачу 08.09.2020 на поштову адресу, що міститься в матеріалах справи та як вбачається з рекомендованого повідомлення вручена йому 09.09.2020.

Згідно з пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк.

Суд вказує про те, що відповідач не був обмежений у своїх процесуальних правах надати відзив через канцелярію суду або шляхом направлення на адресу суду поштовим відправленням, відтак, приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими процесуальними правами, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, суд дійшов висновку, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, а неподання відповідачем відзиву на позов не перешкоджає вирішенню справи по суті за наявними в ній матеріалами.

Судом також враховано, що згідно з приписами п. 6.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

15.10.2017 року між фермерським господарством "Моргіт" (покупець) і фізичною особою-підприємцем Форкош Генріхом Євгеновичом (продавець) було укладено Договір купівлі-продажу №32, відповідно до умов якого продавець зобов`язався на умовах, передбачених цим Договором, передати у власність Покупцеві товар, згідно накладних у відповідності до замовлень Покупця, а Покупець прийняти та проводити оплату за товар на умовах договору.

Договором визначено, 2.1. що замовлення передається Продавцю в будь - якій зрозумілій сторонами формі (шляхом заповнення бланку замовлення, електронною поштою, факсимільним, телефонним зв`язком). Погоджене сторонами замовлення в односторонньому порядку зміні не підлягає. Після підписання представниками обох сторін накладної про здачу-приймання товару замовлення вважається виконаним.

Підпунктами 6.1, 6.2 договору передбачено, що оплата за товар здійснюється Покупцем при повній передоплаті або в інший спосіб, що не суперечить чинному законодавству. За згодою сторін, Покупець має право вносити авансові платежі за товар. Всі розрахунки за даним договором здійснюються в національній валюті України - гривні.

Відповідач мав продати у власність ФГ «Моргіт» згідно замовлень Покупця:- по рахунку-фактурі № 10 від 28.11.2018 року (додається), труби ВТП на суму 33 200,00 гривень і арматуру на суму 33 200,00 гривень, всього на суму 66 400,00 гривень, без ПДВ; - по рахунку-фактурі № 20 від 21.12.2018 року (додається), розсадопосадочну машину 1 штуку, вартістю 80 250,00 гривень без ПДВ. Всього на суму: 146 650,00 гривень без ПДВ.

За твердженнями позивача, Покупець по договору ФГ «Моргіт» оплатило за виставленими відповідачем Форкош Генріхом Євгеновичом (продавцем) рахунками - фактури суму за:

- платіжним дорученням № 1 від 28.11.2018 року (додано) 66 400,00 гривень за товари згідно рахунку-фактури № 10 від 23.11.2018 року;

- платіжним дорученням № 91 від 21.12.2018 року (додано) 80 250,00 по рахунку-фактурі № 20 від 21.12.2018 року за розсадопосадочну машину.

Загальна сума оплати: 146 650,00 гривень без ПДВ.

Позивач вказує на те, ще одним доказом перерахування коштів позивачем є лист ФОП «Форкош Г. Е. на адресу Закарпатського центру економічного розвитку «Еган Еде» від 21.12.2018 року за № 20, у якому він сам визнає цей факт. Стверджує, що ФГ «Моргіт», як покупець, виконав свої зобов`язання по договору купівлі - продажу від 15.10.2017 року.

Згідно п.4.3., 4.4 за Договором передача товару Продавцем і його приймання покупцем по назві, асортименту, кількості, якості і ціні здійснюється на підставі відповідної накладної і тільки у відповідності із замовленням Покупця.

Поставка товару здійснюється у відповідності із замовленням Покупця протягом 7 (семи) днів з моменту отримання замовлення.

В зв`язку з тим, що відповідач Форкош Генріхом Євгеновичем не здійснив поставку товару, ним порушено вимоги п.7.2.1 договору купівлі - продажу №32 від 15.10.2017 року.

Позивачем було направлено претензію від 27.02.2020 року, де зазначено відповідачу про невиконання ним його зобов`язань перед позивачем (покупцем) за вищевказаним договором, та вказав на те, що оплачений Покупцем товар, відповідач не передав.

Претензійна заява від 27 лютого 2020 року (додано), та багаторазові усні нагадування, залишені відповідачем без відповіді та належного реагування.

ФГ «Моргіт» звернувся до суду з відповідним позовом у зв`язку з тим, що відповідач по справі належним чином не виконує свої зобов`язання по договору купівлі- продажу від 15.10.2017 року, ігнорує пред`явлені претензії, не збирається виконати свої зобов`язання.

Пунктом 7.2.1 договору передбачено, що продавець зобов`язаний передавати Покупцю товар в погодженому асортименті, кількості та по ціні згідно зазначених в замовленні, з належно оформленими документами на товар та в терміни, які передбачені умовами даного договору. У випадку поставки товару неналежної якості, Продавець зобов`язаний замінити неякісний товар на якісний протягом 30 календарних днів з моменту отримання повідомлення про встановлення неякісності товару від Покупця. Повідомлення про неякісність товару може бути передане як в письмовій формі, так і за допомогою факсимільного або телеграфного зв`язку.

В даному випадку позивач у своїй позовній заяві вказує на те, що відповідач не передав позивачу оплачений ним товар, чим порушив умови договору.

Як вбачається поданого позивачем розрахунку, станом на 26.08.2020 року відповідач боргує позивачу суму 146 650,00грн., разом з тим, просить стягнути 3 % річних у сумі 39 595,50 грн. за невиконання умов Договору.

Частиною 2 статті 549 Цивільного кодексу України передбачено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до пункту 2.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлення штрафу в укладеному сторонами договорі можливе і як самостійний захід відповідальності, і як такий, що застосовується поряд з пенею. В останньому випадку не йдеться про притягнення до відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення двічі, тому що відповідальність настає лише один раз - у вигляді сплати неустойки, яка включає у себе і пеню, і штраф як лише форми її сплати.

На підставі договору купівлі-продажу від 15.10.2017 року і до теперішнього часу, відповідач по справі не виконав свої зобов`язання, щодо поставки товару, відтак, позивач просить стягнути 3 % річних у сумі 39 595,50 грн. за невиконання умов Договору, виходячи з поданого розрахунку.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму 186 541,80 грн., у тому числі 146 650,00 грн.- сума основного боргу, 39 595,50 грн.- 3 % річних у сумі 39 595,50 грн. за невиконання умов Договору. Також позивач просить стягнути з відповідача суму 2798,13 гривень за відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що між сторонами було укладено договір купівлі-продажу від 15.10.2017 №32, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання параграфа 1 глави 30 Господарського Кодексу України.

Частинами 1, 6 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Аналогічні положення містяться і у статті 712 Цивільного кодексу України, згідно з якою за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Спір у даній справі виник у зв`язку з невиконанням відповідачем своїх зобов`язань на поставку товару згідно з Договором купівлі продажу, внаслідок чого у відповідача до фізичної особи-підприємця Форкош Генріха Євгеновича виникла заборгованість перед фермерського господарства "Моргіт", с. Пийтерфолво Виноградівського району у розмірі 146 650,00 грн., яка станом на день розгляду даної справи є непогашеною.

Таким чином, позивач просить стягнути з відповідача суму 186 541,80 грн., у тому числі 146 650,00 грн.- сума основного боргу за платіжним дорученням № 1 від 28.11.2018 року (додано) 66 400,00 гривень за товари згідно рахунку-фактури № 10 від 23.11.2018 року та - платіжним дорученням № 91 від 21.12.2018 року (додано) 80 250,00 гривень по рахунку-фактурі № 20 від 21.12.2018 року, а також суму 39 595,50 грн.- 3 % річних у сумі 39 595,50 грн. за невиконання умов Договору.

Суд звертає увагу, що за доводами позивача, які містяться в позовній заяві та матеріалами справи встановлено, що позивач оплатив суму 80 250,00 гривень за товар згідно платіжного доручення № 91 від 21.12.2018 року по рахунку-фактурі № 20 від 21.12.2018 року.

Крім того, перевіривши розрахунок, що міститься в матеріалах позовної заяви, суд встановив, що позивач допустив помилки, здійснивши нарахування 3 відсотків річних на суму заборгованості, щодо якої не вірно вказано період нарахування.

Натомість, судом встановлено, що період нарахування 3 відсотків річних на суму 80 250,00 грн. згідно розрахунку позивача становить 3 999,40 грн. за період з 29.12.2018 по 26.08.2020, яка підлягає задоволенню.

Щодо заявленої вимоги про стягнення суми з основного боргу 66,400 грн. за платіжним дорученням № 1 від 28.11.2018 року за товари згідно рахунку-фактури № 10 від 23.11.2018 року, то надана копія платіжного доручення не містить відбитку печатки банку (дати та підпису), а відтак не може прийнята судом до уваги. Окрім того, факт проведення платежу за таким платіжним дорученням не підтверджується іншими наявними у справі матеріалами. В тому числі, поданий позивачем лист Закарпатського центру економічного розвитку «Еган Еде» від 05.08.2019 року містить виключно відомості про підтвердження перерахунку за платіжним дорученням №91 від 21.12.2018 за рахунком-фактурою №20 від 21.12.2018.

Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача суми 66,400 грн., яка за твердженням позивача сплачена за платіжним дорученням № 1 від 28.11.2018 року, задоволенню не підлягає.

Решта вимог позивача відповідачем у встановленому порядку не спростовано, а відтак, позов у частині стягнення суми боргу у розмірі 80 250,00 грн. та 3 відсотків річних у сумі 3 999,40 грн., підлягає задоволенню.

За змістом норми ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

У відповідності до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Підстави виникнення цивільних прав та обов`язків визначені ст. 11 Цивільного кодексу України, зокрема, є: договори та інші правочини; створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі; інші юридичні факти. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства та з рішення суду.

За ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Стаття 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Проаналізувавши суму основного боргу, поданий позивачем розрахунок, заявленої до стягнення суми 3 % річних, та здійснивши перевірку, суд прийшов до висновку про задоволення суми у розмірі 84 249,04 грн. в тому числі 80 250,00 грн. - основного боргу та 3 999,04 - три відсотки річних У задоволенні решти позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 195, ч. 1 ст. 202, ст.ст. 232, 233, 237, 238, 240, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Форкош Генріха Євгеновича ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь фермерського господарства "Моргіт", (90354, Закарпатськака область, Виноградівський район, с. Пийтерфолво, вул. Огарєва,19 код ЄДРПОУ: 358604998) заборгованість у розмірі 84 249,04 (вісімдесят чотири тисячі двісті сорок дев`ять гривень 04 копійки), в тому числі 80 250,00 грн. - основного боргу, 3 999,04 - три відсотки річних, а також 1263,74 (одна тисяча двісті шістдесят три гривні 74 копійки) у відшкодування витрат по оплаті судового збору.

Видати наказ на виконання рішення в порядку вимог п. 4 ст. 327 ГПК України.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено: 20.11.2020.

Суддя О.Ф. Ремецькі