Рішення № 92990250, 18.11.2020, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.11.2020м. ДніпроСправа № 904/4757/20

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Кармазіної Л.П. за участю секретаря судового засідання Боговенко С.Ю., розглянувши справу

за позовом Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Київ в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, м. Вільногірськ, Дніпропетровська область

про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат по договору у загальному розмірі 593 075,01 грн.

Представники:

від позивача: Писаренко Г.О.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Акціонерне товариство "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 593 075,01 грн., з яких: 330 258,26 грн. - пені, 113 720,98 грн. - 3% річних, 149 095,77 грн. - інфляційних втрат.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про надання послуг із забезпечення питною водою № 204-2 від 31.01.2019, в частині своєчасної оплати за отримані послуги.

У позовній заяві позивач зазначає, що рішенням господарського суду від 08.07.2020 у справі №904/1340/20 з відповідача на користь позивача стягнуто основну заборгованість за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 у розмірі 16 828,28 грн., пеню за період з 05.03.2019 по 24.02.2020 в розмірі 2 074 743,80 грн., 3% річних за період з 05.03.2019 по 24.02.2020 в розмірі 269 496,35 грн. та інфляційні втрати за період з березня 2019 по січень 2020 в розмірі 111448,46 грн. Отже, у даному позові позивач здійснив донарахування пені з 25.02.2020 за рахунками – фактурами: ОУс-000518 до 29.02.2020; ОУс-000591 до 30.03.2020; ОУс-000681 до 30.04.2020; ОУс-000764 до 02.06.2020; ОУс-000846 до 02.07.2020; ОУс-000917 до 30.07.2020. Також, позивач здійснив донарахування 3% річних з 25.02.2020 по 10.08.2020 та інфляційних втрат з лютого 2020 по червень 2020.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 02.09.2020 позовну заяву залишено без руху. Надано Акціонерному товариству "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" строк, протягом семи днів з дня вручення ухвали суду усунути недоліки позовної заяви.

08.09.2020 позивач подав до суду лист про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 09.09.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 23.09.2020.

23.09.2020 в підготовче засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, відзив на позов не надав, 22.09.2020 подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи без участі представника відповідача.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 23.09.2020 відкладено підготовче засідання на 04.11.2020.

28.09.2020 відповідач подав до суду лист, в якому просив суд проводити розгляд справи за відсутності представника відповідача. Також, відповідачем було подано до суду відзив на позов, в якому відповідач зазначив, що заборгованість, яка є предметом розгляду у даній справі виникла за відсутності в діях відповідача прямого умислу, оскільки невиконання зобов`язань відповідачем пов`язано з важким фінансовим становищем через відсутність можливості користуватись коштами відповідача на арештованих рахунках. Посилаючись на тяжке фінансове становище, відповідач просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог про стягнення пені та відстрочити виконання судового рішення на один рік.

01.10.2020 позивач подав до суду відповідь на відзив, в якій заперечував проти доводів відповідача та просив суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

08.10.2020 відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив, та просив суд проводити розгляд справи в підготовчому засіданні без участі представника відповідача.

04.11.2020 в підготовче засідання з`явився представник позивача.

Представник відповідача в підготовче засідання не з`явився, 28.09.2020 подав до суду лист, в якому просив суд розгляд справи в підготовчому засіданні 04.11.2020 проводити за відсутності відповідача. Також відповідач подав до суду заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті в засіданні на 18.11.2020.

18.11.2020 представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги у повному обсязі, просив суд позовні вимоги задовольнити. Проти зменшення розміру пені та відстрочення виконання рішення заперечував.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

В порядку статті 240 ГПК України, у судовому засіданні 18.11.2020 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши подані докази, господарський суд, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ТА ДОКАЗИ, ЩО ЇХ ПІДТВЕРДЖУЮТЬ:

Предметом доказування у даній справі є встановлення наявності правових підстав для донарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат у зв`язку із неналежним виконанням зобов`язань за договором № 204-2 від 31.01.2019, в частині своєчасної оплати за отримані послуги.

З матеріалів справи вбачається, що 31.01.2019 між позивачем - Акціонерним товариством ""ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія", як виробником, та відповідачем - Комунальним підприємством "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області, як споживачем, було укладено договір №204-2 про надання послуг із забезпечення питною водою.

Відповідно до пункту 1.1. договору, в порядку та на умовах, визначених цим договором, виробник бере на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою, відповідно до Закону України "Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення", Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України затверджених наказом №190 від 27.06.2008 року Міністерства з питань ЖКГ України зі змінами та доповненнями (далі Правил), а споживач зобов`язується оплатити послуги.

Відповідно до пункту 1.2. договору виробник бере на себе зобов`язання надати послугу із забезпечення споживача питною водою в обсязі - 2300,0 тис. м3 на рік, згідно з розрахунком обсягів споживання питної води помісячно (Додаток №1).

Згідно з пунктом 2.1. договору тариф на послуги із забезпечення питною водою (далі - послуги) становить: - тариф без ПДВ - 8,55 грн. за м3, ПДВ - 1,71 грн., тариф з ПДВ - 10,26 грн. за м3.

Пунктом 2.2. договору встановлено, що сума договору складає 23 598 000,00 грн., у т.ч. ПДВ - 2 933 000,00 грн.

Відповідно до пункту 3.1. договору облік відпущеної питної води здійснюється засобами вимірювальної техніки, які пройшли державну метрологічну перевірку та занесені до Державного реєстру.

Прилад обліку повинен розташовуватися на мережах споживача на межі балансової належності трубопроводів питної води виробника та споживача, згідно з Додатком № 2 та Додатком №3, які є невід`ємною частиною даного договору (пункт 3.2. договору).

Згідно з пунктом 3.4. договору зняття показників лічильника питної води здійснюється представником виробника в присутності споживача або самим споживачем в останній день поточного місяця.

Відповідно до пункту 3.5. договору якщо вести облік за лічильником питної води неможливо з причин, що не залежать від споживача та причин зафіксованих в установленому порядку, а саме: зняття лічильника води представником виробника, ушкодження скла, корозія циферблата, припинення нормальної роботи лічильника води через несправності, які виникли в його механізмі і таке інше, то кількість використаної води за строк відсутності приладу обліку (але не більше двох місяців) визначається по середньодобовій витраті за попередні два розрахункові місяці; у разі тривалості роботи приладу обліку менше двох місяців, кількість питної води визначається за період роботи лічильника води не менше 15 днів; після закінчення вказаного строку, якщо вести облік неможливо, подальше визначення обсягів споживання питної води виконується згідно з нормами водоспоживання (розрахунком потреби та норм споживання).

Пунктом 3.6. договору визначено, що фактична кількість відпущеної питної води, узгоджується в акті наданих послуг, який складається в останній день поточного місяця, підписується у двох примірниках уповноваженими представниками виробника і споживача та передається споживачу разом з рахунком.

Споживач протягом 3 (трьох) календарних днів з дня отримання акту наданих послуг, направляє виробнику підписаний акт наданих послуг або вмотивовану відмову (пункт 3.7. договору).

Відповідно до пункту 3.8. договору у разі невиконання споживачем умов, зазначених у пункті 3.7., акт наданих послуг вважається оформленим у односторонньому порядку та погодженим споживачем.

Виробник контролює правильність зняття споживачем показників приладу обліку та проводить перерахунок у разі їх невідповідності, якщо не було виявлено фактів штучного втручання в роботу приладу обліку, пошкодження або зриву пломби (пункт 3.9. договору).

Пунктом 4.1. договору визначено, що розрахунковим періодом є календарний місяць.

Оплату за надані послуги із забезпечення питною водою споживач здійснює на підставі рахунку на оплату, наданих виробником, відповідно до Акту наданих послуг (пункт 4.2. договору).

Відповідно до пункту 4.4. договору надані послуги підлягають оплаті споживачем протягом 30-ти календарних днів після закінчення місяця, в якому надавалися послуги.

Днем оплати вважається день зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виробника (пункт 4.5. договору).

Згідно з пунктом 4.6. договору у разі виникнення заборгованості у споживача по оплаті за надані послуги із забезпечення питною водою, виробник зараховує кошти, що сплачує споживач, в рахунок погашення боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем.

Виробник має право нараховувати у випадку несвоєчасного внесення споживачем плати за надані послуги пеню у розмірі, встановленому законом та цим договором; в разі виникнення у споживача заборгованості по оплаті послуг, передавати право вимоги по цьому договору третій особі у разі одержання письмової згоди споживача на це (пункт 5.3.1. договору).

Пунктом 5.3.1. договору визначено, що споживач зобов`язаний оплачувати послуги повністю та у встановлений в цьому договорі строк.

Відповідно до пункту 10.1. договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання та розповсюджується на правовідносини між сторонами, які виникли з 01.01.2019р. та діє до 31.12.2019 року.

Договір вважається переукладеним на кожен наступний рік на таких же самих умовах, якщо за один місяць до його припинення жодна із сторін не заявить про закінчення строку його дії (пункт 10.4. договору).

Закінчення строку дії цього договору не звільняє жодну із сторін договору від виконання своїх зобов`язань по Договору та відповідальності за його порушення (невиконання та/або неналежне виконання), яке мало місце під час дії цього Договору.

Згідно частини 1 статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Доказів припинення договору або зміни його умов матеріали справи не містять.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору, у період його дії з 01.01.2019 по 31.12.2019, позивач надав, а відповідач прийняв послуги в обсязі 1 661 248,00 м3 на загальну суму 16 828 665 грн. 28 коп., що підтверджується актами наданих послуг та рахунками фактур, копії яких знаходяться в матеріалах справи, а саме: №ОУс-000038 від 31.01.2019 на суму 1 514 406 грн. 78 коп., №ОУс-000097 від 28.02.2019 на суму 1 398 171 грн. 24 коп., №ОУс-000198 від 31.03.2019 на суму 1 558 555 грн. 56 коп., №ОУс-000268 від 30.04.2019 на суму 1 332 630 грн. 36 коп., №ОУс-000365 від 31.05.2019 на суму 1 351 242 грн. 00 коп., №ОУс-000415 від 30.06.2019 на суму 1 430 387 грн. 64 коп., №ОУс-000518 від 31.07.2019 на суму 1 395 688 грн. 32 коп., №ОУс-000591 від 31.08.2019 на суму 1 509 092 грн. 10 коп., №ОУс-000681 від 30.09.2019 на суму 1 191 255 грн. 64 коп., №ОУс-000764 від 31.10.2019 на суму 1 392 671 грн. 88 коп., №ОУс-000846 від 30.11.2019 на суму 1 365 082 грн. 74 коп., №ОУс-000917 від 31.12.2019 1 389 481 грн. 02 коп.

В порушення умов договору, відповідач отримані послуги за період з 01.01.2019 по 31.12.2019 не оплатив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача19 284 353 грн. 89 коп., що складає 16 828 665 грн. 28 коп. - основного боргу за послуги з постачання питної води, надані відповідно до умов договору від 31.01.2019р. №204-2 про надання послуг із забезпеченням питною водою, 2 074 743 грн. 80 коп. - пені, 269 496 грн. 35 коп. - 3 % річних та 111 448 грн. 46 коп. - інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020, позовні вимоги задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на користь Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" 16 828 665,28грн. - основний борг, 2 074 763,80 грн. - пеня, 269 496,35грн. - річні, 111 496,46грн. - інфляційні нарахування, 289 265,31 грн. - витрати по сплаті судового збору.

Вказаним рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020, встановлено факт неналежного виконання відповідачем зобов`язань за договором №204-2 від 31.01.2019, в частині своєчасної оплати за отримані послуги.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.08.2020 апеляційну скаргу залишено без руху. Судом встановлено скаржнику строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом надання суду доказів сплати судового збору у сумі 46 681,74 грн.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 25.09.2020 апеляційну скаргу Комунального підприємства "Жилсервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020р. у справі № 904/1340/20 повернуто без розгляду.

Приписами ст. 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Отже, станом на час розгляду даної справи рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/1340/20 є таким, що набрало законної сили.

Відповідач не оплатив заборгованість, стягнуту рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 08.07.2020 у справі № 904/1340/20.

Звертаючись до суду із цим позовом позивач просить суд стягнути з відповідача донараховану ним пеню з 25.02.2020 за рахунками – фактурами: ОУс-000518 до 29.02.2020; ОУс-000591 до 30.03.2020; ОУс-000681 до 30.04.2020; ОУс-000764 до 02.06.2020; ОУс-000846 до 02.07.2020; ОУс-000917 до 30.07.2020, всього в сумі 330 258,26 грн., 3% річних з 25.02.2020 по 10.08.2020 в сумі 113 720,98 грн. та інфляційних втрат з лютого 2020 по червень 2020 по кожному рахунку - фактурою окремо.

Наведені обставини стали причиною виникнення цього спору.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов укладеного договору. Відповідно до вимог ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вимог ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, невиконання зобов`язання або його виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання, є порушенням зобов`язання.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Пунктом 11.1 договору встановлено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором сторони несуть відповідальність, визначену цим договором та чинним законодавством України.

Відповідно до п. 11.2 договору, споживач несе відповідальність за несвоєчасну оплату за надані послуги, споживач сплачує виробнику пеню, яка нараховується у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожен день прострочення. Нарахування пені починається з першого дня прострочення та припиняється у день виконання споживачем своїх зобов`язань

Так, позивач нарахував відповідачу пеню у розмірі 330 258,26 грн. згідно наступного розрахунку:

за рахунком – фактурою ОУс-000518 за період з 25.02.2020 до 29.02.2020;

за рахунком – фактурою ОУс-000591 за період з 25.02.2020 до 30.03.2020;

за рахунком – фактурою ОУс-000681 за період з 25.02.2020 до 30.04.2020;

за рахунком – фактурою ОУс-000764 за період з 25.02.2020 до 02.06.2020;

за рахунком – фактурою ОУс-000846 за період з 25.02.2020 до 02.07.2020;

за рахунком – фактурою ОУс-000917 за період з 25.02.2020 до 30.07.2020.

Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 ГК України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

У частині першій статті 230 Господарського кодексу України поняття "неустойка" вживається як різновид штрафних санкцій. Господарський кодекс України не містить визначення штрафу і пені, як не містить і обмежень щодо застосування пені як санкції за порушення лише грошових зобов`язань.

Господарським кодексом України закріплено право сторін на власний розсуд формулювати умову договору про штрафні санкції (з дотриманням правил ч.1 ст. 231), їх розмір, спосіб обчислення, підстави застосування, співвідношення із збитками.

Пунктом 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що розмір нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що він є арифметично і методологічно вірним, тому позовні вимоги про стягнення пені на суму 330258,26 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивач просив суд стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 4 059,30 грн. за період з 25.02.2020 по 10.08.2019 та інфляційні втрати за період з серпня 2019 по травень 2020 на суму 4 763,77 грн.

Згідно з ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням інфляційних втрат та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Тому підставою відповідальності за грошовим зобов`язанням є сам факт порушення зобов`язання, який полягає в неповерненні відповідних грошових коштів у строк, і цей факт є вирішальним для застосування такої відповідальності.

Чинне законодавство не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження щодо його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок 3% річних за період з 25.02.2020 по 10.08.2020, суд вбачає підстави для його часткового задоволення у розмірі 113 513,91 грн.

В решті позовних вимог про стягнення з відповідача 3% річних на суму 207,07 грн. суд відмовляє.

Щодо нарахування інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до листа Верховного Суду України від 03.04.1997 №62-97 при застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць; тому умовно слід вважати, що сума, яка внесена за період з 01 по 15 число відповідного місяця, наприклад травня, індексується за період з урахуванням травня, а якщо з 16 по 31 число, то розрахунок починається з наступного місяця - червня.

Так, п. 3.2. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань" встановлено, що згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

З врахуванням викладеного, розрахунок інфляційних втрат, що підлягає до стягнення за період з лютого 2020 по червень 2020 є обґрунтованим та складає 149 095,77 грн.

Відповідачем подано клопотання про зменшення суми пені на підставі ст. 551 ЦК України, ст. 233 ГК України.

Клопотання мотивовано відсутністю фінансової можливості щодо оплати послуг через накладення арешту на рахунки відповідач. Крім того, обґрунтовуючи заявлене клопотання, відповідач посилається на скрутне фінансове становище.

В підтвердження зазначених обставин, відповідач надав суду копії постанов про арешт коштів боржника та фінансовий звіт підприємства за І півріччя 2020 року.

Статтею 233 ГК України встановлено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, посилання відповідача на відсутність грошових коштів, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 Цивільного кодексу України, не звільняє його від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю.

Враховуючи те, що відповідачем не надано суду належних доказів в підтвердження винятковості причин неналежного виконання зобов`язання та невідповідності розміру санкції наслідкам порушення, суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про зменшення пені.

Також, відповідач просив суд відстрочити виконання рішення суду на 1 рік.

За приписами ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Таким чином, обов`язковою умовою надання відстрочення виконання судового рішення, є наявність обставин, що істотно ускладнюють виконання такого рішення, які заявник повинен довести відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за ст. 331 ГПК України є визначальною підставою для відстрочки виконання судового рішення, відповідач суду не надав.

До того ж, відповідач не надав доказів того, що у разі відстрочення виконання рішення суду він зможе його виконати.

З урахуванням викладеного, беручи до уваги відсутність доказів на підтвердження надзвичайних (виключних) обставин, правові підстави для відстрочення виконання рішення суду відсутні.

За викладених вище обставин заява відповідача про відстрочення виконання судового рішення підлягає відхиленню.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача пені за загальний період з 25.02.2020 по 30.07.2020 у розмірі 330 258,26 грн., 3% річних у розмірі 113513,91 грн. за загальний період з 25.02.2020 по 10.08.2020 та інфляційних втрат за період з лютого 2020 по червень 2020 на суму 149 095,77 грн.

Відповідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232-242, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов Акціонерного товариства "ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" до Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області про стягнення 330 258,26 грн. - пені, 113 513,91 грн. - 3% річних, 149 095,77грн. - інфляційних втрат – задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "ЖИЛСЕРВІС" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Молодіжна, 53, код ЄДРПОУ 36489096) на користь Акціонерного товариства "ОБ`ЄДНАНА ГІРНИЧО-ХІМІЧНА КОМПАНІЯ" (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, код ЄДРПОУ 36716128) в особі філії "Вільногірський гірничо-металургійний комбінат" Акціонерного товариства "Об`єднана гірничо-хімічна компанія" (51700, м. Вільногірськ Дніпропетровської області, вул. Степова, 1, ідентифікаційний код 39389830) 330 258,26 грн. - пені, 113 513,91 грн. - 3% річних, 149 095,77 грн. - інфляційних втрат та 8 893,02 грн. - витрат по сплаті судового збору, про що видати наказ.

В решті позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 207,07 грн. - відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судові рішення у справі набирають законної сили відповідно до ст.ст.241, 284 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення суду може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 20.11.2020

Суддя Л.П. Кармазіна