Рішення № 92989326, 20.11.2020, Буський районний суд Львівської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Єдиний унікальний номер №943/1260/20

Провадження № 2/943/1427/2020

20 листопада 2020 року

Буський районний суд Львівської області у складі:

головуючого-судді - Кос І.Б.,

за участю секретаря - Дутки С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Буськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Буської державної нотаріальної контори, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору – Регіональної філії «Львівська залізниця» публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» про скасування заборони на відчуження нерухомого майна, -

в с т а н о в и в :

позивач ОСОБА_1 звернулася із цим позовом до суду. Просить скасувати заборону відчуження (архівний запис) щодо будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за № 4569159 від 01.03.2007 року, виключивши вказаний запис із вказаного реєстру заборон.

В обгрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 . Маючи намір розпорядитись вказаним нерухомим майном як його власник, остання виявила, що не може цього зробити, оскільки довідалась з відповіді нотаріуса про те, що в єдиному реєстрі є спірна заборона на його відчуження, де підставою вказано повідомлення Депо ст. Львів-Клепар від 25.04.1972 року, а даний запис є архівним та його неможливо встановити. Крім того позивач вважає спірний запис помилковим, оскільки попередню адресу по АДРЕСА_2 було перейменовано на АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Красненської селищної ради № 27 від 27.09.1990 року. При цьому власником будинку була інша особа – ОСОБА_2 , який помер. Відтак позивач вважає, що спірна заборона накладена на нерухоме майно останнього, а не її будинок. Оскільки спірна заборона не стосується безпосередньо позивачки, є помилковою та порушує правомочності власника, а тому просить вказаний позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 та її представник - адвокат Скоробогатий М.В. в судове засідання не з`явилися, направивши до суду письмову заяву представником позивача, у якій він просить справу розглянути у їх відсутності, а позовні вимоги підтримують повністю та просять їх задовольнити.

Відповідач Буська державна нотаріальна контора явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, направивши суду клопотання про розгляд справи у відсутності її представника, а позовних вимог по суті не оспорила.

Третя особа Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» явку свого повноважного представника в судове засідання повторно не забезпечила, будучи належним чином повідомленою про дату, час і місце судового засідання, направивши суду письмове пояснення, у якому повідомила про те, що на балансі виробничих структурних підрозділів регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відсутнє будь-яке майно (майнові права), що зареєстровані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши докази та з`ясувавши дійсні обставини справи, всебічно, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку, виходячи із таких мотивів.

Відповідно до статті 129 Конституції України судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Основними засадами судочинства є: законність; рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; забезпечення доведеності вини; змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості; підтримання державного обвинувачення в суді прокурором; забезпечення обвинуваченому права на захист; гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами; забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом; обов`язковість рішень суду.

Згідно статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 10 ЦПК).

Згідно частини першої статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено частиною першою статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно статті 76 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

В силу частини першої та другої статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами п`ятою – сьомою статті 81 цього Кодексу передбачено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 17.09.2013 року та Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №9501865 від 17.09.2013.

Відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на вказаний житловий будинок накладено заборону відчуження (реєстраційний номер обтяження - 4569159), яка зареєстрована 01.03.2007 року реєстратором: Буська державна нотаріальна контора (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 1). Підставою обтяження зазначено – повідомлення 1, 25.04.1972, Депо ст. Львів-Клепар, а власник – ОСОБА_2 .

Як вбачається із довідки Красненської селищної ради №536 від 25.05.2020, що АДРЕСА_2 було перейменовано на АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Красненської селищної ради №27 від 27.09.1990 року.

Із довідки Красненської селищної ради №662 від 25.06.2020 слідує те, що позивач ОСОБА_1 проживає по АДРЕСА_3 ). Родина ОСОБА_2 , який помер, проживала по АДРЕСА_4 ).

Регіональна філія «Львівська залізниця» листом від 16.09.2020 року повідомила про те, що на балансі виробничих структурних підрозділів регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» відсутнє будь-яке майно (майнові права), що зареєстровані за адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_1 .

Відповідно до ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Згідно ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 цього Кодексу встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Статтею 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до норми статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 1 ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Вендітеллі проти Італії» суд відзначив порушення в тому, що уряд не вжив швидких заходів для того, щоб знову надати в повноправне користування власність після закінчення відповідних розслідувань. Також, Європейський суд з прав людини наголошує на тому, що для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.

Тобто, наявність заборони відчуження майна за відсутності правових підстав для цього порушує право власності позивачки, внаслідок чого вона позбавлена змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

За таких обставин, оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, враховуючи те, що у позивачки не має іншого способу захисту порушених прав, суд приходить до висновку, що заборона відчуження нерухомого майна, яке розташоване по АДРЕСА_1 ,, яке накладено Буською державною нотаріальною конторою, є безпідставним та обмежує права позивачки як володільця майна, а тому заявлений позов підлягає до часткового задоволення шляхом скасування спірної заборони відчуження майна. Натомість, позовна вимога про виключення вказаного спірного запису із вказаного реєстру заборон, на думку суду, не підлягає до задоволення, оскільки є дублюючою та не спрямована на реальний судовий захист порушеного права, який досягається виключно скасуванням спірної заборони на відчуження нерухомого майна.

Ураховуючи наведене та керуючись ст.ст. 4, 5, 10, 12, 76-80, 89, 223, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в:

позов задовольнити частково.

Скасувати заборону відчуження (архівний запис) щодо будинку по АДРЕСА_1 , зареєстрований в Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна за №4569159 від 01.03.2007 року.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Буський районний суд Львівської області до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; АДРЕСА_5 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).

Представник позивача: адвокат Скоробогатий Микола Вікторович (79008, м. Львів, вул. Д. Донцова, 20/2-а).

Відповідач: Буська державна нотаріальна контора (80500, Львівська область, м. Буськ, вул. Грушевського, 1; код ЄДРПОУ 02899298).

Третя особа: Регіональна філія «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця» (79000, м. Львів, вул. Гоголя, 1; код ЄДРПОУ 40081195).

Повний текст рішення виготовлено: 20 листопада 2020 року.

Суддя: І. Б. Кос