Ухвала суду № 92988958, 04.11.2020, Приазовський районний суд Запорізької області

Провадження № 6/325/38/2020

Справа № 325/1291/20

УХВАЛА

Іменем України

04 листопада 2020 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі головуючого судді Діденко Є.В., за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню,

в с т а н о в и в:

заявник звернувся до суду із заявою, в якій просить визнати виконавчий лист № 325/1728/15-ц, який виданий Приазовським районним судом Запорізької області про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором № ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року, а саме заборгованість за тілом кредиту в сумі 13647,77 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США; заборгованості по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США, а всього на загальну суму 15085,69 доларів США, що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року становить 325.247,47 грн та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті становить 5128,70 грн., а всього на загальну суму 330376,17 грн. таким, що не підлягає виконанню.

Заява обґрунтована тим, що 06 лютого 2007 року між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № ZPBDGK00000098 відповідно до умов якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості та платності грошові кошти в розмірі 16 000,00 доларів США в порядку і на умовах, визначених цим договором, строком до 05 лютого 2027 року.Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року позов ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 було задоволено та стягнуто з останнього на користь позивача заборгованість за тілом кредиту в сумі 13647,77 доларів США, заборгованість по процентам за користування кредитом 1181,92 доларів США; заборгованість по комісії за користування кредитом 256,00 доларів США, а всього на загальну суму 15085,69 доларів США, що за курсом 21,56 відповідно до службового розпорядження НБУ від 06.08.2015 року становить 325247,47 грн. та пеню за несвоєчасність виконання зобов`язань за кредитним договором, що у гривневому еквіваленті становить 5128,70 грн., а всього на загальну суму 330376,17 грн. Також стягнуто з ОСОБА_1 на користь позивача судовий збір в сумі 3303,76 гривень. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ПАТ КБ «ПриватБанк» про визнання кредитного договору недійсним було відмовлено. Ухвалою апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року апеляційна скарга ОСОБА_1 була залишена без задоволення, а рішення Приазовського районного суду від 12.02.2016 року залишено без змін. Згідно листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 04.08.2020 року за договором факторингу від 01.11.2007 року відбулось відступлення права вимоги, в наслідок чого АТ КБ «ПриваБанк» відступив право вимоги за кредитним договором № ZPBDGK00000098 на користь ПАТ «Акцент-банк». Таким чином, на думку заявника, на теперішній час ПАТ КБ «ПриватБанк» не є кредитором і не має прав на стягнення заборгованості, відступивши права вимоги іншій особі, тобто не є стороною у спірних правовідносинах та не може бути стягувачем. Крім того, відповідно до довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2020 року ОСОБА_1 не має кредитної заборгованості за кредитним договором № ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року, і таким чином обов`язок боржника щодо виконання виконавчого листа № 325/1728/15-ц перед АТ КБ «ПриватБанк» відсутній.

ОСОБА_1 в судове засідання не прибув, будучи належним чином сповіщеним про день та час розгляду справи, в поданій заяві просив розглянути справу без його участі.

Представник АТ КБ «ПриватБанк» Заболотна Р.В. в судове засідання не прибула, 22.10.2020 року надіслала суду відзив на заяву, в якій просила відмовити в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, мотивуючи тим, що виконавчий лист у справі № 325/1728/15-ц видавався на виконання рішення Приазовського районного суду, а не помилково. Крім того, ОСОБА_1 не надав доказів, що він у добровільному порядку чи на рахунок державної виконавчої служби, або на підставі договору про реструктуризацію боргу, виконав свої зобов`язання за кредитним договором. Також, АТ КБ «ПриватБанк» вважає, що посилання заявника на те, що наразі АТ КБ «ПриватБанк» не є кредитором, не має прав на стягнення заборгованості, відступивши права вимоги іншій особі, тобто не є стороною у спірних правовідносинах та не може бути стягувачем, не є правовою підставою для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню. Ніяких доказів, що АТ КБ «ПриватБанк» здійснює стягнення заборгованості не будучи кредитором, заявником не надано. Вважає, що відсутні будь-які правові підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню.

Вивчивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що згідно рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року у цивільній справі № 325/1728/15-ц, позов задоволено та з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» стягнута заборгованість за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330 376,17грн.

Рішенням суду встановлено, що ПАТ КБ « ПРИВАТБАНК» є правонаступником ЗАТ КБ «Приватбанк», якому надано право на надання банківських послуг,визначених частиною третьою статті 47 Закону України «Про Банки та банківську діяльність» відповідно до банківської ліцензії № 22-2 від 04.12.2001 року, виданої національним Банком України, тобто на здійснення операцій з валютними цінностями.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 17.11.2016 року, рішення місцевого суду залишено без змін.

12.12.2016 року судом видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_1 на користь на ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за кредитним договором №ZPBDGK00000098 від 06.02.2007 року на загальну суму 330 376,17гривень.

В матеріалах справи міститься лист за № 4022 від 08.08.2017 року від ПАТ «Акцент-Банк», направлений ОСОБА_1 в якому зазначено, що 01.11.2007 року відбулося відступлення прав вимоги за договором факторингу, внаслідок цього, іпотекодержателем став ЗАТ «Акцент-Банк», отже ПАТ КБ « ПриватБанк» відступив своє право вимоги на користь ЗАТ «Акцент-Банк» .

Також в матеріалах справи міститься копія договору факторингу № 1 від 01.11.2007 року, згідно якого ПриватБанк, іменований надалі «Клієнт» і ЗАТ «Акцент-Банк», іменований надалі «Фактор» уклали договір за яким згідно п.1 даного договору передбачено, що Клієнтом здійснюється відступлення прав вимоги на отримання на свою користь від Боржників платежів по кредиту, відсоткам, комісіям, винагородам, інших платежів, неустойки (штрафу,пені), які існують у Клієнта відповідно до умов Договорів на дату укладання цього договору, до повного виконання зобов`язань боржником, та інших прав у повному обсязі.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 11.06.2019 року, рішення Приазовського районного суду Запорізької області від 03.04.2019 року скасоване, а заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами залишена без розгляду у зв`язку з пропущеним строком звернення до суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Постановою Верховного Суду від 05.02.2020 року, постанова Запорізького апеляційного суду від 11.06.2019 року залишена без змін.

Ухвалою Приазовського районного суду від 04.05.2020 року (справа 6/325/14/2020; № 325/437/20) в задоволені заяви ОСОБА_1 , в особі представника – адвоката Безуха М.І. про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відмовлено.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 01.07.2020 року (ЄУ № 325/437/20; № провадження 22-ц/807/2170/20) апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Безуха М.І. залишено без задоволення, а ухвалу Приазовського районного суду Запорізької області від 04.05.2020 року по цій справі залишено без змін.

Відповідно до пункту 9 частини другої статті 129 Конституції України, статті 18 ЦПК України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Відповідно до ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами.

Частинами 1,2 ст.432 ЦПК України (в редакції, чинній на час звернення ОСОБА_1 до суду із заявою) передбачено, що суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Аналізуючи вказане вище, слід зазначити, що наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, поділяються на дві групи: матеріально-правові (зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання) та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після його видачі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на таке пред`явлення.

Аналогічне положення містила стаття 369 ЦПК України, в редакції чинній на час видачі судом виконавчого листа по справі № 325/1728/15-ц (12.12.2016 року).

Отже, законодавець встановлює підстави, за яких суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, зокрема, у разі якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником, чи іншою особою, або з інших причин.

При цьому словосполучення «або з інших причин» не стосується припинення обов`язку боржника, який підлягає виконанню, а є іншими причинами, наприклад, в апеляційному чи касаційному порядку скасовано чи змінено рішення суду, або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами, а виконавчий лист ще не виконаний.

Рішенням Приазовського районного суду Запорізької області від 12.02.2016 року, яке набрало законної сили, на відповідача ОСОБА_1 покладено обов`язок сплачувати на користь банка заборгованість за кредитним договором.

Вказаний обов`язок не припинений і не скасований, рішення суду є обов`язковим до виконання на всій території України.

Посилання заявника на те, що наразі ПАТ КБ «ПриватБанк» не є кредитором, не має прав на стягнення заборгованості, відступивши права вимоги іншій особі, тобто не є стороною у спірних правовідносинах та не може бути стягувачем суд не приймає до уваги, оскільки, оспорюваний виконавчий лист був виданий не помилково, а на виконання рішення суду, відсутності обов`язку боржника повністю чи частково, у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин – не встановлено, а тому правових підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, немає.

Крім того, аналогічні підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягають виконанню, були заявлені ОСОБА_1 раніше і їм надана оцінка вухвалі Приазовського районного суду Запорізької області від 04.05.2020 року та в постанові Запорізького апеляційного суду від 01.07.2020 року. Будь-яких доказів, які би давали суду підстави дійти протилежних висновків, зазначених у вказаних рішеннях судів, заявником не надано.

Зважаючи на підстави, які зазначив ОСОБА_1 в заяві про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню, суд вважає, що останній намагається уникнути виконання судового рішення, що є неприпустимим, враховуючи норми Конституції України.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про те, що у задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, необхідно відмовити.

Керуючись ст.432 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

в задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 20 листопада 2020 року.

Суддя Є.В. Діденко