Рішення № 92987332, 17.11.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2020 року м. Київ № 640/17436/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Смолія І.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування вимог,

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі по тексту - відповідач, податковий орган), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкову вимогу від 09.07.2019 №Ф-72947-17 в сумі 6611,88 грн., податкову вимогу від 03.09.2019 №Ф-72947-17 в сумі 7529,94 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що контролюючим органом не було враховано поданий звіт позивача від 30.01.2018 року №9297481908, що поданий ним самостійно, у зв`язку з чим відбувається подвоєння суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.

При цьому надає рішення ДПС №17557/6/99-00-08-06-01-06 від 29.05.2020 про результати розгляду скарги позивача від 25.04.2020. на вимогу про сплату боргу від 07.04.2020 №Ф-72947-17 ГУ ДПС у м. Києві, тобто отриману ним пізніше, після відкриття провадження у справі. Зазначеним рішенням скаргу задоволено, вимога про сплату боргу скасовано, оскільки заборгованість виникла внаслідок щоквартального нарахування проведеного контролюючим органом без врахування поданого самостійно скаржником звіту про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого Єдиного внеску від 30.01.2018 №9297481980, що призвели до подвоєння суми нарахованого єдиного внеску за 2017 рік.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Запропоновано відповідачу надати відзив протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі.

Представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, що для приведення інтегрованої карти платника у відповідність з ФОП ОСОБА_1 необхідно подати заяву до ГУ ДПС у м. Києві на зняття актуальності невірно поданої звітності та після її анулювання передати Звіт, дотримуючись норми Порядку 435.

Відповідно до частини 3 статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та відзив на позов, встановив.

ППР №№0012581302 від 13.04.2016 року до позивача застосовано штрафні санкції в сумі 56,16 грн., та в подальшому стало підставою для виключення позивача з реєстру платників податку з 01.01.2017.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 15.02.2018 року у справі №826/6031/17, що набрало законної сили, податкове повідомлення-рішення №0012581302 від 13.04.2016 року та рішення про виключення з реєстру платників єдиного податку від 07.12.2016 року №578/26-52-13-02-38 визнано протиправними та скасовано.

Звіт за 2017 рік по єдиному внеску поданий позивачем 30.01.2018 року та був прийнятий відповідачем без зауважень, що підтверджується квитанцією №2 від 30.01.2018 року.

Наступна вимога №Ф-72947-17 від 16.05.2019 про сплату боргу (недоїмки) по єдиному соціальному внеску на суму 8448,00 грн. оскаржена позивачем в адміністративному порядку до ДФС України, рішенням якої зазначену вимогу скасовано та зобов`язано ГУ ДФС у м. Києві привести у відповідність інтегровану картку платника, згідно вимог законодавства. Однак таких дій відповідачем здійснено не було.

В подальшому, позивачем отримано вимога від 09.07.2019 №Ф-72947-17 на суму 6611,88 грн. та вимога №Ф-72947-17 від 03.09.2019 зі сплати єдиного внеску, розмір боргу якого станом на 31.08.2019 року вже зазначено 7 529,94 грн.

Не погоджуючись з прийнятими рішеннями відповідача, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону №2464-VI платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.7 Закону 2464 єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пункті 4 частини першої статті 4 цього Закону, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Частиною 5 статті 8 Закону 2464 передбачено, що єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску.

Днем сплати єдиного внеску вважається у разі перерахування сум єдиного внеску з рахунку платника на відповідні рахунки органу доходів і зборів - день списання банком або центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, суми платежу з рахунку платника незалежно від часу її зарахування на рахунок органу доходів і зборів.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. За рахунок сум, що надходять від платника єдиного внеску або від державної виконавчої служби, погашаються суми недоїмки, штрафних санкцій та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. У разі якщо платник має несплачену суму недоїмки, штрафів та пені, сплачені ним суми єдиного внеску зараховуються в рахунок сплати недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. (ч.ч.4, 6 ст.25 Закону 2464).

Відповідно до п. 1 розділу VІ Інструкції №449 до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Відповідно до абз.1 п. 2 розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення платником своєчасно не нарахованих сум єдиного внеску такі платники зобов`язані самостійно обчислити ці внески, відобразити у звітності, що подається платником до органів доходів і зборів, та сплатити їх. До такого платника застосовуються штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції. Відповідно до абз. 2 цього ж пункту розділу VI Інструкції №449, у разі виявлення органом доходів і зборів своєчасно не нарахованих та/або не сплачених платником сум єдиного внеску такий орган доходів і зборів обчислює суми єдиного внеску, що зазначаються у вимозі про сплату боргу (недоїмки), та застосовує до такого платника штрафні санкції в порядку і розмірах, визначених розділом VІІ цієї Інструкції.

Суд наголошує, що згідно з абз. 7 п. 3 розділу VI Інструкції №449, у випадках, передбачених абзацами третім (платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску) та/або четвертим (платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій) цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається), зокрема, платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4, 6 пункту 1 розділу II цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

З матеріалів справи вбачається, та не заперечується відповідачем, що за період з серпня 2016 року по серпень 2019 року позивачем платежі по єдиному внеску сплачувались своєчасно та в тому обсязі, що передбачено Законом 2464 та підтверджується платіжними дорученнями, в тому числі і за 2017 рік. При цьому за 2017 рік подано звіт позивачем самостійно, на що контролюючий орган не звернув уваги та продовжував нараховувати позивачу заборгованість зі сплати єдиного внеску. В подальшому такі дії контролюючого органу призвели до подвоєння суми нарахованого внеску.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність прийнятих ним рішень.

За таких обставин, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи положення статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 3 842,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 2, 6, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, а саме: податкову вимогу від 09.07.2019 №Ф-72947-17, податкову вимогу від 03.09.2019 №Ф-72947-17.

4. Стягнути на користь ФОП ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) понесені ним витрати по сплаті судового збору розмірі 3 842,00 грн. (три тисячі вісімсот сорок дві гривні 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ДПС у м. Києві (ЄДРПОУ 39439980).

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП НОМЕР_1 );

Відповідач: ГУ ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ЄДРПОУ 39439980).

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішенням суду може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя І.В. Смолій