Рішення № 92983084, 19.11.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2020 року м. Рівне №460/6523/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гудими Н.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доДержавної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державної податкової служби України, Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області про визнання протиправним рішення про результати розгляду скарги від 26.06.2020 №20344/6/99-00-06-03-01-06 та зобов`язання привести у відповідність інтегровану картку платника податків, згідно з вимогами чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 10.03.2020 Головним управління ДПС в Рівненській області прийнято рішення №00019525005 про застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску. Не погодившись з правомірністю рішення ГУ ДПС в Рівненській області про застосування штрафних санкцій №00019525005 від 10.03.2020, позивач звернувся зі скаргою від 02.06.2020 до ДПС України про його скасування. Однак, рішенням ДПС України про результати розгляду скарги №20344/6/99-00-06-03-01-06 від 26.06.2020 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення про застосування штрафних санкцій №00019525005 від 10.03.2020 - без змін. Позивач стверджує, що рішення за результатами розгляду скарги прийняте ДПС України з порушенням 20-денного строку її розгляду. Наголошує, що рішення про продовження строків розгляду скарги не приймалося. У зв`язку з пропуском ДПС України встановлених податковим законодавством строків розгляду скарги від 02.06.2020, позивач вважає рішення ДПС України про результати розгляду скарги від 26.06.2020 №20344/6/99-00-06-03-01-06 протиправним і таким, що підлягає скасуванню. За таких обставин, просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою від 09.09.2020 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (а.с.40-41).

30.10.2020 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Державної податкової служби України (а.с.47-48), у якому відповідач 1 позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що рішення фіскального органу про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значимим для платника податків, оскільки не має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, не містить приписів вчинити обов`язкові дії позивачу та не створює для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушує права, свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак не порушує права та інтереси позивача. З таких підстав, просив в задоволенні позову відмовити.

02.11.2020 на адресу суду надійшов відзив Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області на позовну заяву (а.с.53-54), у якому відповідач 2 позов не визнав. На обґрунтування заперечень зазначив, що оскаржуване рішення не є юридично значимим для платника податків, оскільки не має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки останнього шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, а відтак безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Вказав, що оскаржуючи дії податкового органу щодо нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та обліку боргу в інтегрованій картці платника, позивач обрав спосіб захисту, що не відповідає визначеному законодавством. З огляду на наведене, просив в задоволенні позову відмовити повністю.

11.11.2020 на адресу суду надійшла відповідь на відзив, у які позивач заперечив доводи відповідачів та наголосив, що порушення контролюючим органом встановленого строку розгляду скарги платника податків є визнанням скарги такою, що повністю задоволена на користь такого платника з наступного за днем закінчення зазначених строків дня (а.с.58-59).

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, то відповідно до ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши заяви по суті справи, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими доказами, суд встановив наступне.

З 03.06.2008 ОСОБА_1 зареєстрований фізичною особою-підприємцем, що підтверджується копією Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.31).

Згідно з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 28.08.2020 позивач припинив підприємницьку діяльність за власним бажанням.

Матеріали справи свідчать, сторонами не заперечується, що 10.03.2020 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення №00019525005 про застосування до ОСОБА_1 штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

Не погодившись з вказаним рішенням, 02.06.2020 позивач звернувся до ДПС України зі скаргою, у якій просив визнати протиправним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені №00019525005 від 10.03.2020 (а.с.10).

Зазначена скарга згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення отримана ДПС України 04.06.2020 (а.с.33) та зареєстрована 05.06.2020 за вх.№21601/6, що підтверджується копією оспорюваного в цій спразі рішення (а.с.34-36).

26.06.2020 ДПС України прийнято рішення про результати розгляду скарги №20344/Б/99-00-06-03-01-06, згідно з яким скаргу ОСОБА_1 від 02.06.2020 залишено без задоволення, а рішення ГУ ДПС у Рівненській області №00019525005 від 10.03.2020 - без змін (а.с.11-13).

Вважаючи рішення про результати розгляду скарги №20344/Б/99-00-06-03-01-06 від 26.06.2020 протиправним, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 №2464-VI (далі - Закон №2464-VI).

В силу вимог п.1 ч.2 ст.6 Закону №2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.2, ч.3, ч.4 ст.25 №2464-VI у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів.

Податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

Згідно з ч.10 ст.25 №2464-VI на суму недоїмки нараховується пеня з розрахунку 0,1 відсотка суми недоплати за кожний день прострочення платежу.

Одночасно, відповідно до п.2 ч.11 ст.25 №2464-VI за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковий орган застосовує до платника єдиного внеску штрафні санкції у розмірі 20 відсотків своєчасно не сплачених сум.

Нарахування пені, передбаченої цим Законом, починається з першого календарного дня, що настає за днем закінчення строку внесення відповідного платежу, до дня його фактичної сплати (перерахування) включно.

За правилами ч.14 ст.25 Закону №2464-VI про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа податкового органу у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску.

Суми пені та штрафів, передбачених цим Законом, підлягають сплаті платником єдиного внеску протягом десяти календарних днів після надходження відповідного рішення. Зазначені суми зараховуються на рахунки податкових органів, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для зарахування єдиного внеску. При цьому платник у зазначений строк має право оскаржити таке рішення до податкового органу вищого рівня або до суду з одночасним обов`язковим письмовим повідомленням про це податкового органу, яким прийнято це рішення.

Порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.

Так, за правилами ч.4 ст.25 Закону №2464-VI (в редакції, чинній на час винесення спірних правовідносин) скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до податкового органу вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це податкового органу, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Не підлягають оскарженню зобов`язання зі сплати єдиного внеску, самостійно визначені платником.

Податковий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 20 календарних днів з дня отримання скарги на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Керівник (його заступник або уповноважена особа) податкового органу може прийняти рішення про подовження строку розгляду скарги платника єдиного внеску понад встановлений строк, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника єдиного внеску до закінчення 20-денного строку. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платнику єдиного внеску не надсилається протягом 20-денного строку або протягом строку, подовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) податкового органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску з дня, наступного за останнім днем закінчення строків.

В силу вимог ч.15 ст.25 Закону №2464-VI рішення податкового органу про нарахування пені та/або застосування штрафів, передбачених частинами одинадцятою і дванадцятою цієї статті, є виконавчим документом.

Вказані норми кореспондують нормам, наведеним в ст.56 Податкового кодексу України.

Системний аналіз вказаних вище правових норм дає підстави для висновку, що юридичним наслідком порушення контролюючим органом встановленого Законом №2464-VI або продовженого рішенням керівника контролюючого органу (його заступника) строку розгляду скарги платника податків, тобто ненаправлення впродовж цих строків платнику податків вмотивованого рішення за результатами розгляду скарги, є визнання скарги такою, що повністю задоволена на користь платника податків з наступного за днем закінчення зазначених строків дня. В свою чергу, визнання скарги повністю задоволеною на користь платника податків означає, що оскаржене рішення контролюючого органу з цього часу припинило регулюючу дію та не створює для платника податків юридичного обов`язку.

Висновки аналогічного змісту викладені Верховним Судом у постановах від 01.07.2020 у справі №640/8980/19, від 03.04.2020 у справі №815/1701/17, від 18.02.2020 у справі №200/9042/19-а, від 12.12.2019 у справі №820/1929/17, від 05.11.2019 у справі №813/1926/16, від 10.10.2019 у справі №826/4049/14, від 24.01.2019 у справі №826/500/15.

Таким чином, у разі прийняття податковим органом рішення за результатами адміністративного оскарження рішення, зокрема, про застосування штрафних санкцій та нарахування пені поза межами законодавчо-встановленого строку, скарга платника податків вважається повністю задоволеною на користь такого платника.

Як свідчать матеріали справи, скарга позивача від 02.06.2020 отримана ДПС України 04.06.2020 року, а рішення про результати її розгляду прийняте 26.06.2020 року, тобто поза межами 20-денного строку розгляду скарги платника податків, встановленого ч.4 ст.25 Закону №2464-VI. Внаслідок такого порушення строку розгляду, скарга позивача від 02.06.2020 в силу вимог ст. 25 Закону України №2464-VI вважається задоволеною.

Натомість, позивач звернувся до суду з позовом про скасування рішення ДПС України від 26.06.2020.

Виходячи з цього, суд враховує, що за правилами ч.1 ст.6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи та інтереси інших осіб.

Виходячи із положень ст.17 КАС України предметом розгляду в порядку адміністративного судочинства є рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Із наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб`єкта владних повноважень.

Проте ці рішення, дія або бездіяльність у будь-якому випадку повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов`язки у сфері публічно-правових відносин.

У свою чергу неодмінним елементом правовідносин є їх зміст, тобто суб`єктивне право особи та її обов`язок. Відтак, судовому захисту підлягає суб`єктивне право особи, яке порушується у конкретних правовідносинах.

Таким чином, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. Водночас, відповідно до зазначених норм право особи на звернення до адміністративного суду обумовлено суб`єктивним уявленням особи про те, що її право чи законний інтерес потребує захисту, однак обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Отже, рішення суб`єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб`єктивні права та обов`язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов`язку.

Як зазначалося судом раніше, предметом оскарження в цій справі є рішення ДПС України №20344/6/99-00-06-03-01-06 від 26.06.2020 про результати розгляду скарги на рішення ГУ ДПС в Рівненській області №00019525005 від 10.03.2020.

На переконання суду, саме по собі рішення ДПС України про результати розгляду скарги не є юридично значимим для позивача, оскільки воно не порушує його суб`єктивні права та не має безпосереднього впливу на обов`язки шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов`язку, отже саме по собі таке не породжує для позивача настання будь-яких несприятливих юридичних наслідків та не впливає негативно на його права та обов`язки.

Аналогічна за змістом позиція Верховного суду наведена у постанові від 29.01.2019 у справі №826/10853/17.

Поряд з цим, з урахуванням приписів статей 2, 5, 9 КАС України, обов`язковою умовою надання правового захисту адміністративним судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення, за загальним правилом, має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Однією з умов розгляду судом питання про визнання дій/бездіяльності/рішення суб`єкта владних повноважень протиправними є доведеність позивачем порушення його прав та охоронюваних законом інтересів цими діями/бездіяльністю/рішенням.

Завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи у публічно-правових відносинах, що звернулася до суду з позовом. Суд зазначає, що обраний позивачем спосіб захисту має бути спрямований на відновлення порушених прав і захист законних інтересів, і у випадку задоволення судом його вимог, прийняте судом рішення повинно мати наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач і звернувся до суду.

Аналогічна правова позиція міститься, зокрема, у постанові Верховного Суду від 11.11.2020 у справі №640/19903/19, від 17 жовтня 2018 року у справі № 360/1193/17.

Іншими словами, судовому захисту підлягає лише право позивача, яке порушене і, відповідно, скасовано може бути лише таке рішення суб`єкта владних повноважень, що порушує права позивача.

Натомість рішення ДПС України від 26.06.2020 про результати розгляду скарги жодним чином не порушує права та інтереси позивача, а тому його скасування судом не матиме наслідком відновлення тих прав, за захистом яких позивач звернувся до суду.

З огляду на наведене, суд вважає, що позивачем обрано не належний спосіб захисту порушеного права, який не призведе до його відновлення, а відтак у задоволенні позовної вимоги про визнання протиправним рішення ДПС України від 26.06.2020 №20344/6/99-00-06-03-01-06 про результати розгляду скарги - слід відмовити.

Враховуючи те, що у задоволенні основної позовної вимоги судом відмовлено, то відсутні підстави для задоволення похідної позовної вимоги - про зобов`язання відповідача привести у відповідність інтегровану картку платника податків згідно з вимогами чинного законодавства.

Відповідно до ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Враховуючи встановлені обставини справи у їх сукупності, суд дійшов висновку, що порушення прав позивача, про захист яких він просив в судовому порядку, не знайшло свого підтвердження в ході судового розгляду, а відтак у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Правові підстави для застосування ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України ( Львівська площа, 8,Київ,04053), Головного управління Державної податкової служби України в Рівненській області (вул. Відінська, 12,м. Рівне,33028, 43142449) про визнання рішення протиправним та зобов`язання вчинення певних дій - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Повний текст рішення складений 19 листопада 2020 року.

Суддя Н.С. Гудима