Рішення № 92983001, 20.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/5111/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

15 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради про:

- визнання протиправною відмови УСЗН Подільської районної у м. Полтаві ради (код ЄДРПОУ 03195300) в наданні ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , статусу інваліда війни і видачі відповідного посвідчення;

- зобов`язання УСЗН Подільської районної у м. Полтаві ради (код ЄДРПОУ 03195300) вчинити дії щодо встановлення ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_1 , статусу інваліда війни та видачі відповідного посвідчення.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що він являється особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії та інвалідом 2 групи, його захворювання пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. 30.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Подільської районної у м. Полтаві ради із заявою про встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. Однак, листом від 08.09.2020 №Б-07/105-2 управління повідомило позивача про відсутність підстав для встановлення йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни. З вказаним позивач не погоджується, оскільки вважає, що має право на встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Ухвалою суду від 21.09.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, а також призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Управління позов не визнало та у відзиві на позовну заяву зазначило, що обов`язковими умовами, за яких особу можна віднести до осіб з інвалідністю внаслідок війни, згідно із пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", є наявність у особи інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи та наявність доказів залучення такої особи до складу формувань Цивільної оборони. З метою документального підтвердження залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони та з метою надання йому статусу особи з інвалідністю внаслідок війни управління направило запити до Департаменту з питань оборонної роботи, цивільного захисту та взаємодії з правоохоронними органами Полтавської обласної державної адміністрації, Департаменту з питань цивільного захисту та ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи Київської обласної державної адміністрації, ПАТ "Укрнафта" Полтавське тампонажне управління, Державного агентства України з управління зоною відчуження та в Державну службу України з надзвичайних ситуацій. Проте жодна із перелічених організацій, надаючи відповіді на запити управління, не надала документального підтвердження залучення позивача до складу формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З огляду на наведене, у зв`язку з відсутністю доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, достатніх підстав для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", немає /а.с. 74-79/.

У відповіді на відзив, що надійшла до суду 08.10.2020, позивач наполягає на наявності у нього права на належне соціальне забезпечення на рівні зі всіма іншими особами, які виконували службові обов`язки по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у тому числі військовослужбовцями, особами начальницького і рядового складу органів Міністерства внутрішніх справ і органів Комітету державної безпеки колишнього Союзу РСР, інших військових формувань, а також іншими особами, які виконували службові обов`язки щодо ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у однаково небезпечних умовах та внаслідок чого зазнали непоправної шкоди для власного здоров`я і набули інвалідність. Зауважує, що жоден нормативний документ з питань цивільної оборони не містить однозначної вимоги щодо обов`язковості видання розпорядчого документа про залучення кожної конкретної особи до дій у складі формувань цивільної оборони /а.с. 153-161/.

У запереченнях на відповідь на відзив, що надійшли до суду 13.10.2020, управління зауважує на тому, що у своєму зверненні до управління та в адміністративному позові гр. ОСОБА_1 не надав жодного підтверджуючого документу про залучення його саме у складі формувань Цивільної оборони під час ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи /а.с. 173-177/.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Згідно із записами в трудовій книжці ОСОБА_1 від 01.10.1979, у період з 02.09.1985 по 26.06.1987 останній працював в Полтавській тампонажній конторі виробничого об`єднання "Укрнафта" на посаді водія автомобіля КРАЗ-257 3 та 2 розряду /а.с. 9/.

Згідно з наказом Полтавської тампонажної контори виробничого об`єднання "Укрнафта" від 05.05.1986 №27-к/Ч, Списку робітників Полтавської тампонажної контори виробничого об`єднання "Укрнафта", направлених для виконання спеціальної роботи в м. Чорнобиль, а також маршрутного листа ОСОБА_1 був відряджений в 30-ти кілометрову зону Чорнобильської атомної електростанції для виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 12-16/.

Відповідно до довідки ПАТ "Укрнафта" Полтавське тампонажне управління від 22.10.2013 №10-153 ОСОБА_1 у період з 05.05.1986 по 17.05.1986 брав участь в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в 30-ти кілометровій зоні по будівництву біологічної стінки захисту 4-го реактора /а.с. 17/.

За довідкою ПАТ "Укрнафта" Полтавське тампонажне управління від 22.10.2013 №6-2121 позивач був безпосередньо зайнятий на роботах, що передбачені постановою КПРС, Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 29.12.1987 №14970378 та постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦСПС від 05.06.1986 №665, які дають право на державну пенсію на пільгових умовах відповідно до Списку №1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.19856 №1173, у період з 05.05.1986 по 17.05.1986 /а.с. 18/.

Відомості про нарахування позивачу заробітної плати за час виконання робіт з ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС містяться у довідці про заробіток та лицьовому рахунку по заробітній платі /а.с. 19-21/.

Відповідно до експертного висновку від 31.10.1991 №435 захворювання позивача – вегето-судинна дистонія по гіпертонічному типу з частими кризами, гіперплазія щитовидної залози без порушення функції пов`язане з роботами по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС /а.с. 34/.

Позивач має статус особи з інвалідністю 2 групи, про що свідчить довідка про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби додаткових видах допомоги Серія МСЕ-В1 №004354 /а.с. 35-36/.

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_2 , виданого Полтавською обласною державною адміністрацією 02.09.2019, ОСОБА_1 отримав статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС категорії І /а.с. 11/.

30.06.2020 ОСОБА_1 звернувся до УСЗН Подільської районної у м. Полтаві ради із заявою про встановлення статусу особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" /а.с. 90-91/.

Листом УСЗН Подільської районної у м. Полтаві ради від 08.09.2020 №Б-07/105-2 позивачу повідомлено, що відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать особи з інвалідністю, які були залучені до складу формувань Цивільної оборони та стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи. За роз`ясненнями Міністерства соціальної політики крім формувань Цивільної оборони, у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС брали участь працівники, які залучалися від інших міністерств і відомств. Їх направляли в райони виконання таких робіт згідно з розпорядженнями керівників цих відомств. На громадян, які були у складі цих формувань, чинність пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" не поширюється. З огляду на викладене, особам, залученим до складу формувань Цивільної оборони, такий статус встановлюється на підставі документів, які повинні містити інформацію про розпорядчий документ (наказ чи розпорядження) за лінією Цивільної оборони щодо залучення підприємства, установи до роботи вказаного формування, усі відомості про роботу, яку виконував громадянин під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, а також довідки МСЕК про групу інвалідності та причину захворювання, пов`язаного з ліквідацією Чорнобильської катастрофи. Надані заявником до заяви документи належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, але документальне підтвердження саме у складі формувань Цивільної оборони відсутнє. Таким чином, враховуючи відсутність доказів залучення заявника до формування Цивільної оборони з ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, комісія з розгляду питань, пов`язаних із встановленням статусу ветерана війни УСЗН дійшла висновку про відсутність підстав для надання заявнику статусу особи з інвалідністю внаслідок війни та видачі відповідного посвідчення /а.с.107-108/.

Розцінивши вказаний лист як відмову у наданні статусу інваліда війни відповідно до пункту 9 частини другої статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та доводам учасників справи, суд виходить з наступного.

Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення, сприяння формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них визначаються Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 №3551-XII в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (надалі - Закон №3551-XII).

Відповідно до частини другої статті 4 Закону №3551-ХІІ до ветеранів війни належать: учасники бойових дій, особи з інвалідністю внаслідок війни, учасники війни.

За пунктом 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ до осіб з інвалідністю внаслідок війни належать також особи з інвалідністю з числа осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювань, пов`язаних з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи.

Відтак, умовами для набуття статусу особи з інвалідністю внаслідок війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ, є: 1) настання інвалідності внаслідок захворювання, пов`язаного з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; 2) участь особи у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС саме у складі формувань Цивільної оборони.

Згідно з частиною першою статті 10 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-ХІІ) учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов`язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Положенням про невоєнізовані формування Цивільної оборони СРСР, затвердженим наказом начальника Цивільної оборони СРСР від 06.06.1975 №90, та Положенням про Цивільну оборону СРСР, затвердженим постановою КПРС і Ради Міністрів СРСР від 18.03.1976 №1111, було передбачено, що формування Цивільної оборони, в тому числі і невоєнізовані, створювались для виконання заходів по ліквідації аварій, катастроф, стихійних лих, великих пожеж та їх наслідків, а також при застосуванні засобів масового ураження (у воєнний час), захисту і організації життєзабезпечення населення.

У справі, що розглядається, судом встановлено та не заперечується відповідачем фактична участі позивача у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, а також настання інвалідності у зв`язку із захворюванням, пов`язаним з участю у ліквідації цих наслідків.

Водночас, статус осіб з інвалідністю внаслідок війни розповсюджується на осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, на підставі Закону України "Про внесення змін до статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Документи, які позивач долучив до своєї заяви, адресованої управлінню, щодо набуття статусу інваліда війни належним чином підтверджують його статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та настання інвалідності у зв`язку з тим, що він брав участь у таких заходах. Утім, належного документального підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони позивач не надав.

Доводи позивача щодо відсутності вимоги про обов`язковість видання розпорядчого документу по підприємству про залучення конкретної особи до дій у складі формувань Цивільної оборони, є безпідставними, оскільки в межах спірних правовідносин має бути підтверджена належними та допустимими доказами участь саме ОСОБА_1 у ліквідації наслідків аварії у складі формувань Цивільної оборони.

З пояснювальної записки до проекту цього Закону вбачається, що до категорії осіб, залучених до складу формувань Цивільної оборони, законодавець запропонував відносити вузьку категорію осіб (1300 чоловік), які з перших днів аварії разом з військовослужбовцями виконували роботи у тридцятикілометровій зоні найвищого радіоактивного забруднення у складі мобільних загонів спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР, діяли за його статутом та підпорядковувалися військовому командуванню.

Відтак, наявність у позивача права на отримання посвідчення особи з інвалідністю внаслідок війни на підставі довідки медико-соціальної експертної комісії про групу та причину інвалідності пов`язана саме з документальним підтвердженням участі останнього у загонах спецзахисту формувань Цивільної оборони, що знаходилися в структурі Міністерства оборони колишнього Союзу РСР.

Суд зауважує, що належне документальне підтвердження безпосередньої участі у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони є істотною умовою отримання статусу особи з інвалідністю внаслідок війни, позаяк в протилежному випадку відповідний статус (на підставі пункту 9 частини другої статті 7 Закону №3551-ХІІ) поширюватиметься на всіх, хто належить до категорії осіб, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС і її наслідків та мають статус ліквідатора наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (підпункт 1 частини першої статті 9 Закону №796-ХІІ).

Разом з тим, матеріали справи не містять жодного належного документального доказу на підтвердження безпосередньої участі позивача у ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи саме в складі формувань Цивільної оборони.

З огляду на наведене, суд доходить висновку, що за відсутності доказів, які б свідчили про залучення позивача до формувань Цивільної оборони для ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у останнього немає достатніх підстав для набуття статусу інваліда війни з підстав, встановлених пунктом 9 частини другої статті 7 Закону № 3551-ХІІ.

Висновки у цій справі узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 27.02.2018 у справі №368/1579/14, від 10.05.2018 у справі №279/12162/15-а, від 07.06.2018 у справі №377/797/17, від 07.10.2019 у справі №676/1505/17, від 31.10.2019 у справі №826/5572/17, від 20.12.2019 у справі №315/594/15-а(2-а/315/29/15) та від 27.02.2020 у справі №537/5039/16-а.

Таким чином, позов ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Управління соціального захисту населення Подільської районної у м. Полтаві ради (вул. А. Кукоби, 39, м. Полтава, Полтавська область, 36000, ідентифікаційний код 03195300) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава