Рішення № 92982985, 20.11.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/409/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Гіглави О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Полтавській області, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу,

В С Т А Н О В И В:

24 січня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління ДФС у Полтавській області, Державної податкової служби України, Державної фіскальної служби України про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені, надіслану на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 .

Мотивуючи свої вимоги, заявник вказує на обставини порушення його прав через безпідставну, як на його думку, вимогу ГУ ДФС у Полтавській області сплатити борг (недоїмку) з єдиного внеску, яку в розумінні пп. 60.1.1 п. 60.1 ст. 60 Податкового кодексу України контролюючий орган не має права надсилати на той самий борг до моменту відкликання попередньої вимоги. Пред`явлену заборгованість за 1 і 2 квартали 2019 року ОСОБА_1 вважає скасованою в межах адміністративного оскарження вимоги від 14.08.2019, оскільки орган доходів і зборів вирішив скаргу, не дотримавшись встановленого п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України двадцятиденного терміну вирішення скарги. Стверджує, що у зв`язку з цим скарга ОСОБА_1 вважається задоволеною відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України.

Ухвалою суду від 29.01.2020 позовну заяву залишено без руху в зв`язку з її невідповідністю вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України. Для усунення недоліків встановлено десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до Полтавського окружного адміністративного суду: 1) заяви та її копій, оформленої відповідно до вимог частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України із зазначенням: - в якості відповідача Головного управління ДПС у Полтавській області (зазначити повне найменування управління, його місцезнаходження, поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, відомі номери засобів зв`язку, його офіційну електронну адресу або адресу електронної пошти); - змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів; 2) належним чином завірені копії додатків до позовної заяви в кількості примірників, що відповідає кількості учасників справи.

Копію вказаної ухвали позивач отримав особисто 04.02.2020.

14.02.2020, на виконання вимог ухвали від 29.01.2020, ОСОБА_1 направив до суду засобами поштового зв`язку чотири примірники позовної заяви із зазначенням в якості відповідача ГУ ДПС у Полтавській області, його місцезнаходження, поштового індексу, ідентифікаційного коду, номеру засобу зв`язку, офіційної електронної адреси, а також чотири примірники належним чином завірених копій додатків до позовної заяви.

Вказані документи надійшли до суду 18.02.2020, що підтверджується даними на вхідному штампі суду.

Дослідивши вказані документи суд встановив, що останні не в повному обсязі усувають недоліки позовної заяви, визначені в ухвалі суду від 29.01.2020, у зв`язку з чим, ухвалою від 24.02.2020 повернув позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області, ДПС України, ДФС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) позивачеві.

Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 05.08.2020 у справі №440/409/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено; ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 24.02.2020 року у справі № 440/409/20 скасовано; справу направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Матеріали справи надійшли до Полтавського окружного адміністративного суду 18.08.2020, що підтверджується даними на вхідному штампі суду.

Ухвалою суду від 25.08.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №440/409/20 за позовом ОСОБА_1 до ГУ ДПС у Полтавській області, ДПС України, ДФС України про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки). Вирішено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).

04.09.2020 до суду надійшло заперечення ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження, оскільки з огляду на предмет спору, а також те, що характер доказів потребує детального вивчення та надання додаткових письмових пояснень, що потребують спеціальних знань, управління вважає, що предмет доказування потребує повного та всебічного встановлення обставин справи, з`ясування заперечень проти позовних вимог.

Ухвалою суду від 07.09.2020 заперечення ГУ ДПС у Полтавській області проти розгляду справи за правилами спрощеного провадження залишені без задоволення.

11.09.2020 від ГУ ДПС у Полтавській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому управління заперечує проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , посилаючись на правомірність прийняття спірної вимоги про сплату боргу. Зазначає, що позивач мав нарахувати, обчислити та сплатити ЄСВ за 4 квартал 2018 року та 1-3 квартали 2019 року у розмірі не меншому за мінімальний страховий внесок. На звинувачення позивача щодо неможливості надсилання нових вимог до моменту відкликання попередньої вказує, що спірна вимога про сплату боргу (недоїмки) сформована контролюючим органом на підставі ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" та у зв`язку зі збільшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску 21.10.2019 в сумі 2754,18 грн. На переконання управління, оскільки позивач у відповідності до підстав для зайняття адвокатською діяльністю, визначених чинним законодавством, здійснював адвокатську діяльність, останній мав обов`язок зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 159-161).

28.09.2020 від ДПС України надійшов відзив на позовну заяву, в якому остання зауважує на відсутність у позові будь-яких вимог, заявлених до ДПС України. Крім того, вказує, що ДПС України при прийнятті рішення від 09.01.2020 №997/6/99-00-08-06-01-06 за результатами розгляду скарги адвоката ОСОБА_1 від 06.06.2020 б/н, отриманої ДПС 10.12.2019 за вх.№15591/6, було дотримано встановлений абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" строк розгляду зазначеної скарги. Щодо повноважень особи, яка підписала рішення від 09.01.2020 №997/6/99-00-08-06-01-06, а саме Д. Павловича, то ДПС України зауважує на відповідності цих повноважень наказам ДПС України від 25.06.2020 №6-о та від 22.08.2019 №34. Таким чином, у спірних правовідносинах ДПС України не було допущено бездіяльності, оскільки при прийнятті рішення про результати розгляду скарги ОСОБА_1 ДПС України діяла у порядок та спосіб, визначені Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (а.с. 192-194).

ДФС України у визначений судом строк відзиву на позовну заяву ОСОБА_1 не направила.

В свою чергу, позивач правом на подачу відповіді на відзиви не скористався.

Згідно з частиною п`ятою статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

За відсутності клопотань сторін про розгляд справи у відкритому судовому засіданні чи за правилами загального позовного провадження, зважаючи на достатність наданих сторонами доказів та повідомлених обставин, суд розглянув справу у порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

ОСОБА_1 , згідно із свідоцтвом від 24.06.2016 ПТ №1527, має право на зайняття адвокатською діяльністю (а.с. 80).

28.11.2020 позивач отримав вимогу ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 в сумі 10719,72 грн з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (а.с. 81, 169).

Не погоджуючись із вимогою про сплату боргу (недоїмки), позивач 06.12.2019 направив до ДПС України та ДФС України скарги з вимогою про її скасування (а.с. 82-85).

Рішенням ДПС України від 09.01.2020 №997/6/99-00-08-06-01-06 за наслідками розгляду скарги ОСОБА_1 вирішено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 ГУ ДПС у Полтавській області скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даної вимоги, а скарги фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, ОСОБА_1 від 06.12.2019 б/н - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням зазначеного в рішенні, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 86-87).

Незважаючи на це, у подальшому, позивач звернувся до суду з цим позовом про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 зі сплати єдиного внеску, штрафів та пені.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначені Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №2464-VI).

За змістом пункту 2 частини першої статті 1 Закону №2464-VI єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно з пунктом 3 цієї ж частини, застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок.

В силу положень пункту 5 частини першої статті 4 Закону №2464-VI особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності є платниками єдиного внеску.

Відповідно до пункту 1 цієї частини, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 7 Закону №2464-VI для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, єдиний внесок нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 1 Закону №2464-VI мінімальний страховий внесок - сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Згідно з пп. 14.1.226 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Незалежна професійна діяльність - участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України від 05.07.2012 №5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Таким чином, позивач, який здійснює адвокатську діяльність, несе обов`язок зі сплати єдиного соціального внеску як самозайнята особа.

Як зазначено у пп. 1 Розділу 6 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 №449 (надалі - Інструкція №449), до платників, які не виконали визначені Законом обов`язки щодо нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску, застосовуються заходи впливу та стягнення.

Орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату (ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI).

Органи доходів і зборів надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), зокрема, якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску (абз. 3 п. 3 Розділу 6 Інструкції №499).

Відповідно до абз. 3 п. 3 Розділу 6 Інструкції №499, у випадках, передбачених абзацами третім та/або четвертим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) надсилається (вручається) платникам, зазначеним у підпунктах 3, 4 (особи, що провадять незалежну професійну діяльність), 6 пункту 1 розділу ІІ цієї Інструкції, протягом 15 робочих днів, що настають за календарним місяцем, у якому виникла, зросла або частково зменшилась сума недоїмки зі сплати єдиного внеску (заборгованість зі сплати фінансових санкцій).

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів на суму боргу, що перевищує 10 гривень.

Вимога про сплату боргу (недоїмки) формується під одним порядковим номером до повного погашення сум боргу.

Аналіз змісту наведених норм свідчить на користь висновку про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) формується на підставі даних інформаційної системи фіскального органу платника у випадку, зокрема, якщо такий платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску.

Недоїмкою ж є сума єдиного внеску, своєчасно не сплачена у строки, встановлені Законом.

Саме тому, в зв`язку зі збільшенням суми недоїмки зі сплати єдиного внеску на 2754,18 грн ГУ ДПС у Полтавській області в порядку ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI і було надіслано позивачу, як платнику єдиного внеску, який має недоїмку, спірну вимогу про її сплату від 11.11.2019 №Ф-33606-17.

Разом з тим, матеріали справи свідчать про те, що вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 була оскаржена ОСОБА_1 в адміністративному порядку до ДПС України та ДФС України, про що свідчать відповідні скарги від 06.12.2019 (а.с. 82-85).

За результатами розгляду вказаних скарг ДПС України рішенням від 09.01.2020 №997/6/99-00-08-06-01-06 вирішила вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 ГУ ДПС у Полтавській області скасувати та вважати відкликаною з дня прийняття даної вимоги, а скарги фізичної особи, яка займається незалежною професійною діяльністю, ОСОБА_1 від 06.12.2019 б/н - задовольнити частково, зобов`язати ГУ ДПС у Полтавській області сформувати та направити нову вимогу з урахуванням зазначеного в рішенні, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 86-87).

Відповідно до абз. 6 п. 3 Розділу VI Інструкції №449 від 20.04.2015 вимога про сплату боргу (недоїмки) вважається відкликаною, якщо:

сума боргу (недоїмки), зазначена у вимозі, погашається платником, органами державної виконавчої служби або органами Казначейства - у день, протягом якого відбулося таке погашення суми боргу (недоїмки) в повному обсязі;

орган доходів і зборів скасовує або змінює раніше зазначену суму боргу (недоїмки) внаслідок її узгодження або оскарження - з дня прийняття органом доходів і зборів рішення про скасування або зміну раніше зазначеної суми боргу (недоїмки);

вимога органу доходів і зборів про сплату боргу (недоїмки) скасовується судом - у день набрання судовим рішенням законної сили;

борг (недоїмка) списується у випадках, передбачених статтею 25 Закону, в порядку, визначеному пунктами 9-11 цього розділу,- у день прийняття органом доходів і зборів рішення про списання боргу (недоїмки) відповідно до частини сьомої статті 25 Закону;

є рішення суду на стягнення відповідних сум боргу (недоїмки), що зазначені у вимозі,- у день надходження виконавчих документів до органів державної виконавчої служби або до органів Казначейства.

Таким чином, враховуючи рішення ДПС України від 09.01.2020 №997/6/99-00-08-06-01-06 станом на момент розгляду справи оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 є скасованою безпосередньо контролюючим органом та вважається відкликаною.

Посилання позивача на порушення процедури розгляду ДПС України його скарги від 06.12.2019 на вимогу від 11.11.2019 №Ф-33606-17 є безпідставними, оскільки розгляд та направлення скаржнику рішення про результати розгляду скарг проведено з дотриманням визначеного спеціальним законом строку (абз. 7 ч. 4 ст. 25 Закону №2464-VI) - 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги та уповноваженою на те особою відповідно до наказів ДПС України від 25.06.2019 №6-о, від 22.08.2019 №34 (а.с. 195-197, 206-213).

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У п. 8 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України позивача визначено як особу, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

З наведених процесуальних норм випливає, що судовому захисту підлягає лише порушене право. Так, до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється. В контексті наведених приписів Кодексу адміністративного судочинства України підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб`єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод, однак, обов`язковою умовою здійснення такого захисту судом є об`єктивна наявність відповідного порушеного права чи законного інтересу на момент звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення можливості чи неможливості реалізації її законного права та/або виникнення додаткового обов`язку.

Разом з тим, станом на дату розгляду цього адміністративного позову оскаржувана вимога ГУ ДПС у Полтавській області про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17 є відкликаною, тобто не створює для позивача жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав, та безпосередньо не породжує для позивача будь-яких обов`язків. З огляду на відсутність порушеного права, у суду відсутні підстави для захисту такого права.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи те, що вищестоящим контролюючим органом скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 11.11.2019 №Ф-33606-17, яка є предметом позову, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Враховуючи викладене, відповідно до вимог ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні підстави для розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Полтавській області (вул. Європейська, 4, м. Полтава, Полтавська область, 36014, ідентифікаційний код 43142831), Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 43005393), Державної фіскальної служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, ідентифікаційний код 39292197) про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Гіглава