Рішення № 92982843, 20.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/9416/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Балан Я.В., розглянувши у порядку письмового провадження, за наявними матеріалами, адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» до Одеської митниці Держмитслужби про:

визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2020/00393 від 18.08.2020 року;

визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2020/000096/2 від 18.08.2020 року.

Адміністративний позов мотивовано наступним.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» зазначає, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за першим методом – за ціною договору. Проте Одеською митницею Держмитслужби, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданої митної декларації та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів, яким митну вартість товарів визначено за другорядним методом. Позивачем наголошувалося, що Одеською митницею Держмитслужби у оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішеннях доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 28 вересня 2020 року, вищезгадану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження по справі без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив (вх.№47229/20 від 09.11.2020р.) на позовну заяву (а.с.126-133).

Відзив обґрунтований наступним.

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500020/2020/223264 від 17.08.2020 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України – прийняття рішення про коригування митної вартості.

Також під час здійснення Одеською митницею Держмитслужби контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією №UA500020/2020/223264 від 17.08.2020 року було встановлено, що у поданих документах містяться розбіжності, а також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме: відповідно до умов поставки СІF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену в договорі ціну +10%, але в наданому до митного оформлення страховому документі №19-С534.131-7 від 16.07.2020 сума не співпадає з сумою мінімального покриття; у копіях митних декларацій країни відправлення №400320200000003482 від 12.07.2020 року; №400320200000003483 від 12.07.2020 року, №400320200000003484 від 12.07.2020 року не зазначено реквізиті зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунка-фактури (інвойсу), тобто на момент оформлення митної експортної декларації документів не існувало. Вищевказане унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у пакувальному листі Б/Н від 10.07.2020 відсутнє прізвище та підпис посадової особи підприємства, що підписувала вказаний документ.

Станом на 20 листопада 2020 року, інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Декларантом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» через представника – ТОВ «ВІЗДОМ», було подано до митного оформлення митну декларацію №UA500020/2020/223264 від 17.08.2020 року на будівельні матеріали, зокрема, на сітку скловолокна виготовлену з ниток скловолокна, не полотняного переплетення, просочених (покритих) полімерним матеріалом (поліефіруретаізоціанатами), у рулонах; склосітку імпрегновану (лугостійку) різних розмірів та щільності. Країна відправлення/експорту товарів – CN (Китай) (а.с.106-107).

Вищевказані товари було придбано за зовнішньоекономічним договором №15 від 26 червня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» та MASTERPLAST International Kft (а.с.14-18).

JIANGXI MING YANG GLASS FIBER CO.LTD є виробником імпортованого товару та продає його MASTERPLAST International Kft за ціною 127987,00 доларів США, що підтверджується комерційним інвойсом MYY200518НUMS1В від 10.07.2020 року (а.с.49-51).

Поставка товару здійснювалась JIANGXI MING YANG GLASS FIBER CO.LTD на адресу MASTERPLAST International Kft на умовах FОВ, згідно з Правилами ІНКОТЕРМС, що підтверджується комерційним інвойсом та митними деклараціями країни відправлення (а.с.49-87).

Для підтвердження вказаних у поданій до митного оформлення декларації відомостей, Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» до митного органу було надано, зокрема, контракт №15 від 26.06.2018 року (а.с.14-20); специфікація №43 від 11.08.2020 року (а.с.21); інвойс №ІN-ЕХ20/01140 від 11.08.2020 року (а.с.23-24); розрахунок від 17.08.2020 року до інвойсу № ІN-ЕХ20/01140 (а.с.27-30); сертифікат страхування вантажу №19-0534.131-7 від 16.07.2020 року (а.с.31-44); лист розпорядження від 19.05.2020 року (а.с.45-47); комерційний інвойс від 10.07.2020 року (а.с.49-51); коносамент №4363-0177-006.017 від 17.07.2020 року (а.с.53-62); зважувальний сертифікат від 09.07.2020 року (а.с.63-66); рахунок - фактура від 14.08.2020 року; митні декларації країни відправлення (а.с.68-90); пакувальний лист від 10.07.2020 року (а.с.90-94); сертифікат про походження товару від 14.07.2020 року (а.с.96-98).

Під час митного контролю товарів за митною декларацією №UA500020/2020/223264 від 17.08.2020 року, програмним комплексом автоматизованої системи аналізу та управління ризиками (АСАУР) сформовані форми контролю, які у зв`язку з можливим заниженням митної вартості товарів, передбачали необхідність здійснення митницею перевірки правильності визначення митної вартості із зверненням уваги на митну вартість ідентичних або подібних (аналогічних) товарів; проведення перевірки відомостей, що містяться в документах, які підтверджують митну вартість товарів; здійснення запиту додаткових документів; а у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 Митного кодексу України – прийняття рішення про коригування митної вартості.

18.08.2020 року, Одеською митницею Держмитслужби були прийняті:

картка відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2020/00393 від 18.08.2020 року (а.с.104-105);

рішення про коригування митної вартості №UA500020/2020/000096/2 від 18.08.2020 року (а.с.106).

Обставинами прийняття вищевказаних рішень митним органом, зокрема, зазначено:

відповідно до умов поставки СІF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену у договорі ціну +10%, але у наданому до митного оформлення страховому документі №19-С534.131-7 від 16.07.2020 сума не співпадає з сумою мінімального покриття;

у копіях митних декларацій країни відправлення №400320200000003482 від 12.07.2020 року; №400320200000003483 від 12.07.2020 року, №400320200000003484 від 12.07.2020 року не зазначено реквізиті зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунка-фактури (інвойсу), тобто на момент оформлення митної експортної декларації, документів не існувало. Вищевказане унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою;

у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару;

у пакувальному листі Б/Н від 10.07.2020 відсутнє прізвище та підпис посадової особи підприємства, що підписувала вказаний документ.

Декларанта було зобов`язано відповідно до п.3 ст.53 Митного кодексу України для підтвердження заявленої митної вартості протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Зокрема: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписки з бухгалтерської документації; каталоги; специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Листом вих№66 від 18.08.2020 року, ТОВ «Мастерпласт Україна» повідомило Одеську митницю Держмитслужби про неможливість надання додаткових документів (а.с.103).

Не погоджуючись з рішеннями Одеської митниці Держмитслужби, вважаючи їх протиправними та такими, які прийняті без урахування усіх обставин справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» звернулось до суду з даною позовною заявою.

РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА ВИСНОВКИ СУДУ

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Митний кодекс України №4495-VІ від 13.03.2012 року (далі – МК України) встановлює порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.

Відповідно до частини 1 статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

У силу приписів частини третьої статті 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Частиною 1 статті 248 МК України, визначено, що митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина перша статті 257 МК України).

Статтями 49, 50 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (ГААТ).

Згідно частини 2 статті VII ГААТ, оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна ґрунтуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або подібного товару і не повинна ґрунтуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частиною 4 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця (частина п`ята статті 58 МК України).

Згідно статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. При цьому, декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації (стаття 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною 2 вказаної статті передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Аналізуючи вказані норми митного законодавства, можна дійти висновку, що саме на декларанта покладено обов`язок надавати митному органу під час митного оформлення товару банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, при цьому, використані декларантом документи повинні бути об`єктивними, підтвердженими документально та піддаватися обчисленню, також підлягають включення до ціни товару і витрати на його транспортування, які не були включені до ціни товару, а у разі, якщо дані, які містяться у поданих документах, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації, митний орган має виключну компетенцію у питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Митний орган має право упевнитися у достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи декларації, поданої для цілей визначення митної вартості.

Відтак, митниця, у разі виникнення обґрунтованих сумнівів щодо достовірності відомостей, які містяться у документах, поданих митному органові, має право витребувати у декларанта додаткові документи, що є її правом, реалізованим у межах повноважень.

При цьому, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Втім, в оскаржуваних рішеннях відповідача, як встановлено матеріалами справи, Одеська митниця Держмитслужба посилається на те, що надані позивачем під час митного оформлення документи містять наступні розбіжності: відповідно до умов поставки СІF, продавець зобов`язаний здійснити страхування вантажу, яке має покривати зазначену у договорі ціну +10%, але у наданому до митного оформлення страховому документі №19-С534.131-7 від 16.07.2020 сума не співпадає з сумою мінімального покриття; у копіях митних декларацій країни відправлення №400320200000003482 від 12.07.2020 року; №400320200000003483 від 12.07.2020 року, №400320200000003484 від 12.07.2020 року не зазначено реквізиті зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунка-фактури (інвойсу), тобто на момент оформлення митної експортної декларації, документів не існувало. Вищевказане унеможливлює ідентифікацію експортної операції з конкретною поставкою; у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) відсутні дані щодо складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару; у пакувальному листі Б/Н від 10.07.2020 відсутнє прізвище та підпис посадової особи підприємства, що підписувала вказаний документ.

Суд не погоджується з позицією митного органу щодо неповноти відомостей у наданих позивачем під час митного оформлення товарів документах, з огляду на наступне.

Аналіз вищенаведених норм свідчить про обов`язок митниці зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити складові митної вартості та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованим та підтвердженим відповідними доказами.

Також, відповідно до наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору» №598 від 24.05.2012 року, зареєстрованого Міністерством юстиції України 01 червня 2012 року за №883/21195, митним органом при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) та зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Аналіз графи 33 оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів свідчить про відсутність інших доводів про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), окрім твердження про те, що у наданих декларантом до митного оформлення документах для підтвердження митної вартості містяться розбіжності, а декларант відмовився від подання додаткових документів. Також, митним органом було вказано, що декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 3-4 статті 53 МКУ, проте які самі документи не було надано – не конкретизовано (а.с.107).

Частиною 2 статті 55 МК України передбачено, що прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Відтак рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Тобто, ненаведення митним органом доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування цим органом переліку документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості. Ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом коригування митної вартості.

Одеською митницею Держмитслужби було витребувано від позивача: договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту), виписки з бухгалтерської документації; каталоги; специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини, проте жодним чином не зазначено, який з пунктів, що викликають сумніви, вказані документи можуть підтвердити чи спростувати.

Крім того, на думку суду, Одеською митницею Держмитслужби не було у повній мірі досліджено умови зовнішньоекономічного контракту №15 від 26 червня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» та MASTERPLAST International Kft (а.с.14-18).

Зокрема, JIANGXI MING YANG GLASS FIBER CO.LTD є виробником імпортованого товару та продає його MASTERPLAST International Kft.

У свою чергу, поставка придбаного товару здійснювалась JIANGXI MING YANG GLASS FIBER CO.LTD на адресу MASTERPLAST International Kft на умовах FОВ, а не СІF (а.с.33).

«Франко-борт» (FOB) означає, що продавець поставив товар покупцеві на борту судна, зафрахтованого покупцем у названому порту відвантаження. Покупець несе всі ризики втрати і ушкодження вантажу з моменту коли товар розміщений на борту судна.

У свою чергу, згідно сертифікатів страхування вантажу №19-0534.131-7 від 16.07.2020 року (а.с.31-44), наявних у матеріалах справи, MASTERPLAST International Kft було застраховано проданий позивачеві товар на 155454,20 доларів США (а.с.36).

Водночас, відповідно до п.4.1 контракту №15 від 26 червня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» та MASTERPLAST International Kft поставка товару здійснюється з бази виробника, яку визначає продавець на мовах СІF-Іллічівськ/Одеса або на умовах вказаних у специфікації на кожну окрему поставку товару.

Специфікацією №43 від 11.08.2020 року, поставка товару була визначена на умовах СІF (а.с.21).

Крім того, відповідно до калькуляції вартості MASTERPLAST International Kft від 17.08.2020 року до інвойсу №ІN-ЕХ20/01140 від 11.08.2020 року, у вартість включаються, поміж іншим, витрати на страхування від ризиків 251,14 Євро (а.с.23-24).

Суд зауважує, що при здійснені позивачем розрахунку митної вартості, страхові витрати не повинні враховуватись до митної вартості, оскільки такі витрати за умовами контракту враховані у вартості товару, що відповідає приписам статті 53 Митного кодексу України.

З урахуванням викладеного, зважаючи на те, що страхові витрати, якщо вони за умовами поставки включені у вартість товару, не є складовою митної вартості при визначенні її за основним методом, наявність розбіжностей у зазначенні умов, на яких здійснювалась поставка, не є підставою для витребування додаткових документів на підтвердження митної вартості.

За приписами частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду по справі № 815/3601/16 від 08 вересня 2020 року та № 280/1746/19 від 10 листопада 2020 року.

Щодо посилань податкового органу, що у наданих до митного оформлення копіях митних декларацій країни відправлення №400320200000003482 від 12.07.2020 року; №400320200000003483 від 12.07.2020 року, №400320200000003484 від 12.07.2020 року не зазначено реквізиті зовнішньоекономічного договору (контракту) та рахунка-фактури (інвойсу), суд зазначає, що на момент формування вказаних експортних декларацій, у MASTERPLAST International Kft та Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» ще не виникли зобов`язальні відносини щодо поставки імпортованого товару, саме тому, контракт та інвойс не могли бути відображені.

Зокрема, митні декларації складені 12 липня 2020 року, а експортний інвойс №ІN-ЕХ20/01140 від 11 серпня 2020 року.

Крім того, суд звертає увагу, що наявність технічної помилки у документі та зміст помилкового відсутньої інформації, орган доходів і зборів може встановити за допомогою інших документів, пов`язаних з цим документом. Наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.

Стосовно відсутності у наданих до митного оформлення документах (контракті, інвойсі, пакувальному листі, тощо) даних щодо складової митної вартості товару – вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.5.2 контракту №15 від 26 червня 2018 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» та MASTERPLAST International Kft: «… вартість упаковки входить у вартість товару. У випадку, якщо упаковка передбачає додаткові витрати продавця, її вартість в ціну товару не включається, та зазначається окремим рядком в специфікаціях…» (а.с.15).

У специфікації №43 від 11.08.2020 року, інформація про вартості упаковки або вартості пакувальних матеріалів та робіт – відсутня (а.с.21).

Суд наголошує, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Аналогічна правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду по справі №160/8775/18 від 18 грудня 2019 року та №520/10709/18 від 06 лютого 2020 року.

Щодо відсутності у пакувальному листі Б/Н від 10.07.2020 прізвища та підпису посадової особи підприємства, що підписувала вказаний документ, суд зазначає, що наявний у матеріалах справи пакувальний лист містить печатку та підпис посадової особи JIANGXI MING YANG GLASS FIBER CO.LTD - виробника імпортованого товару.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем, у порушення частини 3 статті 53 Митного кодексу України не доведено, що подані документи для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Суд також зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Отже, відповідачем невизнання митної вартості, заявленої декларантом, та визначення митної вартості за іншим методом, відмінним від першого методом, здійснено не обґрунтовано, без посилання на вагомі причини неможливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Крім того, суд звертає увагу, що відомості з iнформацiйних баз даних відповідача мають лише допоміжний iнформацiйний характер при прийнятті митницею вiдповiдних рішень та з об`єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується товарів i умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар. Розбiжнiсть мiж рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є беззаперечним доказом для підтвердження висновку про недостовiрнiсть даних щодо заявленої декларантом митної вартості товару.

У цьому випадку митний орган повинен здійснити дослідження документів щодо поставки товару з метою встановлення доказів, які підтверджують сумнів у правильності визначення митної вартості товару та довести обґрунтованість цього сумніву, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає право вчиняти дії, спрямовані на коригування митної вартості товару.

Разом із цим, та обставина, що у ціновій базі даних є інформація про те, що подібний товар у попередні періоди розмитнювався за вартістю вищою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення митним органом контролю митної вартості, не створює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо).

Крім того, суд звертає увагу, що ухвалою Одеського окружного адміністративного суду було зобов`язано Одеську митницю Держмитслужби у термін до 28 вересня 2020 року, надати до Одеського окружного адміністративного суду копію митної декларації № UA500020/2020/219699 від 15.07.2020 року, яку було використано митним органом для визначення вартості товарів. Проте, у встановлений судом строк витребуваних копій митних декларації відповідачем до суду надано не було.

Суд зауважує, що Верховним Судом неодноразово висловлювалась правова позиція щодо застосування відповідних норм права, зокрема, у постановах від 02.07.2019 року по справі №160/8573/18, від 18.07.2019 року по справі №821/829/18, від 29.07.2019 року по справі №815/5354/16.

Згідно ст.17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень полягає в тому, що рішення повинно бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, на оцінці всіх фактів та обставин, що мають значення. В рішенні №37801/97 від 1 липня 2003 р. по справі «Suominen v. Finland» Європейський суд вказав, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень, а в рішенні від 10 лютого 2010 р. у справі «Серявін та інші проти України» Європейський суд відзначив, що у рішеннях судів та органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. В рішенні від 27 вересня 2010 р. по справі «Hirvisaari v. Finland» Європейський суд зазначив, що призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.

Сутність принципу правової визначеності Європейський суд визначив як забезпечення передбачуваності ситуації та правовідносин у сферах, що регулюються, цей принцип не дозволяє державі посилатись на відсутність певного правового акта, який визначає механізм реалізації прав і свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. На державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (Lelas v. Croatia і Toscuta and Others v. Romania) і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах (Oneryildiz v. Turkey).

Згідно статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З урахуванням того, що судом встановлено протиправність оскаржуваних рішень, то належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме скасування рішень суб`єкта владних повноважень.

Отже, на підставі ст. 8 КАС України, згідно якої усі учасники адміністративного процесу є рівними та ст. 9 КАС України, згідно якої розгляд і вирішення справ у адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з`ясувавши обставини у справі, перевіривши всі доводи і заперечення сторін та надавши правову оцінку наданим доказам, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено, що під час подання позовної заяви Товариством з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» сплачено судовий збір у розмірі 4204,00 гривень, який підлягає відшкодуванню.

Керуючись ст.ст. 2, 6-10, 77, 90, 139, 250, 251, 255, 257-262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (89440, Закарпатська область, Ужгородський район, село Великі Лази, вул. Тельмана 4-Б, код ЄДРПОУ 33438138) до Одеської митниці Держмитслужи (65078, м. Одеса, вул. Лип Івана та Юрія, 21-А, код ЄДРПОУ 43333459) про визнання протиправною та скасування картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби №UA500020/2020/00393 від 18.08.2020 року; визнання протиправним та скасування рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2020/000096/2 від 18.08.2020 року – задовольнити.

Картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці Держмитслужби № UA500020/2020/00393 від 18.08.2020 року – визнати протиправною та скасувати.

Рішення Одеської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості №UA500020/2020/000096/2 від 18.08.2020 року – визнати протиправним та скасувати.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці Держмитслужби (код ЄДРПОУ 43333459 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мастерпласт Україна» (код ЄДРПОУ 33438138) понесені судові витрати у розмірі 4204,00 (чотири тисячі двісті чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили згідно статті 255 КАС України - після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду згідно статті 295 КАС України подається до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України, до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Одеський окружний адміністративний суд.

Суддя Балан Я.В.

.