Ухвала суду № 92982807, 19.11.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/12675/20

УХВАЛА

19 листопада 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суду у складі судді Глуханчука О.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до Балтської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , про визнання протиправними дій та скасування розпорядження,

ВСТАНОВИВ:

18 листопада 2020 року до суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Балтської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, ОСОБА_2 , у якому позивач просить суд:

визнати протиправними дії Балтської районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування, щодо прийняття розпорядження “Про визначення місця проживання малолітньої дитини” від 02 жовтня 2020 року № 222/А-2020;

зобов`язати Балтську районну державну адміністрацію Одеської області в особі голови скасувати розпорядження “Про визначення місця проживання малолітньої дитини” від 02 жовтня 2020 року № 222/А-2020;

стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 19 листопада 2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Разом із позовною заявою позивачем 18 листопада 2020 року подано до суду заяву про забезпечення позову, у якій заявлено про застосування заходів забезпечення позову, а саме зупинення дії розпорядження Балтської районної державної адміністрації Одеської області «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» від 02.10.2020 р. № 222/А-2020 до набрання рішенням суду у справі за позовом ОСОБА_1 до Балтської районної державної адміністрації Одеської області, третя особа без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_2 (про визнання дій Балтської районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування, протиправними та зобов`язання скасувати розпорядження «Про визначення місця проживання малолітньої дитини» від 02.10.2020 р. № 222/А-2020) законної сили.

Заява про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована тим, що нормами статті 19 Сімейного кодексу України передбачено, що особа має право на попереднє звернення за захистом своїх сімейних прав та інтересів до органу опіки та піклування. Звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду. У разі звернення з позовом до суду орган опіки та піклування припиняє розгляд поданої йому заяви.

Натомість, як вказує заявник, під час прийняття оскарженого розпорядження “Про визначення місця проживання малолітньої дитини” від 02 жовтня 2020 року № 222/А-2020 Балтська районна державна адміністрація Одеської області не врахувала того, що 29 вересня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Балтського районного суду Одеської області з позовом про вирішення питання щодо визначення місця проживання малолітньої дитини, про що у цей саме день – 29 вересня 2020 року заявник повідомив відповідача, подавши через канцелярію заяву про припинення розгляду заяви ОСОБА_2 щодо визначення місця проживання дитини з нею.

Заявник вважає, що вказаними діями Балтська районна державна адміністрація Одеської області грубо порушила вимоги ст. 19 Конституції України та ст. 19 Сімейного кодексу України. У зв`язку із чим, на переконання заявника, очевидними є ознаки протиправності розпорядження Балтської районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування, “Про визначення місця проживання малолітньої дитини” від 02 жовтня 2020 року № 222/А-2020, що у свою чергу, є підставою для вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії названого розпорядження.

Також заявник зазначив про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у справі № 493/1415/20, яка розглядається Балтським районним судом Одеської області за позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Дослідивши матеріали адміністративного позову в межах вирішення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення позову, оцінивши підстави даного клопотання, суд приходить до наступного.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову (ч. 4 ст. 150 КАС України).

Згідно з ч. 1 ст. 151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову може застосовуватися лише з підстав, визначених статтею 150 КАС України.

При цьому заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті.

Таким чином, статтею 150 КАС України визначено вичерпний перелік підстав для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, а суд повинен, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи існує хоча б одна з названих підстав, і оцінити, чи не може застосування заходів забезпечення позову завдати більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

У відповідності з ч. 2 ст. 151 КАС України, суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Із системного аналізу вимог наведених статей вбачається, що заходи забезпечення позову повинні відповідати і бути співмірними заявленим позовним вимогам, безпосередньо пов`язаними з предметом спору, необхідними і достатніми для забезпечення виконання судового рішення.

Значення цього інституту адміністративного процесуального права в тому, що ним захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення.

У відповідності з ч. 4, ч. 6 ст. 154 КАС України, залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

У пункті 17 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України “Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ” від 06.03.2008 року №2 надано роз`яснення, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування обставин, які б свідчили про наявність зазначених вище підстав для забезпечення позову.

Між тим, ознайомившись з вимогами адміністративного позову щодо оскарження розпорядження від 02 жовтня 2020 року № 222/А-2020, суд вважає, що вжиття заходів забезпечення даного позову шляхом зупинення дії оскарженого розпорядження Балтської районної державної адміністрації Одеської області, як органу опіки та піклування, “Про визначення місця проживання малолітньої дитини” від 02 жовтня 2020 року № 222/А-2020 до вирішення зазначеної справи по суті суперечить вимогам ст. 150 КАС України, оскільки законність (правомірність) вказаного розпорядження є предметом спору у зазначеній справі, а отже, у даному випадку, вирішення питання про забезпечення позову фактично є вирішенням справи по суті позовних вимог, що не відповідає призначенню правового інституту забезпечення позову.

Наведені позивачем обґрунтування необхідності вжиття заявлених заходів забезпечення позову є обґрунтуванням предмету позову та підлягають перевірці й оцінці під час судового розгляду справи. До розгляду справи по суті неможливо вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності оскарженого рішення .

Наведені у ч. 2 ст. 150 КАС України підстави забезпечення позову є оціночними, тому містять небезпеку для застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, наявних в справі, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

В межах розгляду даної справи, задоволенням заяви про забезпечення позову судом фактично ухвалюється рішення по суті спору, що не відповідає критеріям розумності, обґрунтованості і адекватності, збалансованості інтересів усіх учасників спірних правовідносин та меті запровадження інституту забезпечення позову в адміністративному судочинстві.

Також заявник зазначив про те, що невжиття заходів забезпечення позову істотно ускладнить або унеможливить виконання рішення суду у справі № 493/1415/20, яка розглядається Балтським районним судом Одеської області за позовом ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини.

Однак, суд не погоджується з вказаними твердженням позивача, оскільки звернення за захистом до органу опіки та піклування є попереднім заходом щодо захисту своїх сімейних прав та інтересів та не позбавляє особу права на звернення до суду. У свою чергу, рішення суду є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Таким чином, враховуючи те, що заходи забезпечення позову вживаються судом з метою охорони прав та інтересів позивача на час розгляду справи та не можуть вирішувати спірні правовідносини по суті, а також впливати на майбутні правовідносини, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення клопотання позивача про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи (ч. 8 ст. 154 КАС України).

Керуючись ст. 150, 151, 154, 248, 256, 293 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову - відмовити повністю.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до Одеського окружного адміністративного суду протягом 15 днів з дня складення ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя О.В. Глуханчук