Рішення № 92982640, 20.11.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/815/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 листопада 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини А2847 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) 27.01.2020 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини А2847 (далі – ВЧ А2847, відповідач) з такими вимогами:

- визнати протиправними дії військової частини А2847 у відношенні до ОСОБА_1 щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018;

- зобов`язати військову частину А2847 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.03.2018 в сумі 83625 грн. 22 коп. згідно розрахунку.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 повідомив, що проходив військову службу в лавах Збройних Сил України, відповідно до наказу командира ВЧ А2847 №21-РС від 13.04.2018 звільнений з військової служби у зв`язку із закінченням строку контракту та з 13.04.2018 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. Позивач звернувся до ВЧ А2847 із заявою щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по квітень 2018 роки. У відповідь відповідач скерував лист №350/489/1041пс з доданням довідки про види та розміри грошового забезпечення заявника за 2016-2018 роки, в листі відповідач повідомив заявника, що базовими місяцями для нарахування індексації грошового забезпечення були грудень 2015 та березень 2018 року. Позивач вважає протиправними дії відповідача, що виразились у тому, що в період з січня 2016 по березень 2018 року відповідач не нараховував та не виплачував йому індексацію грошового забезпечення, що складає 83625,22 грн.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву (а.с. 30-35). Відповідач позов не визнає, просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 . Вказує, що проведення нарахування індексації перебуває в прямій залежності від фінансових ресурсів відповідних бюджетів; витрати на індексацію в період 2016-2018 рр. не фінансувалися. В отриманому в січні 2016 року ВЧ А2847 роз`ясненні від Фінансово-економічного управління Повітряних Сил ЗС України прямо передбачалась заборона на нарахування індексації грошового забезпечення до окремого розпорядження. І лише в 2018 році відповідно до роз`яснення Департаменту Міністерства оборони України №248/1485 від 26.03.2018 скасована заборона на нарахування індексації грошового забезпечення. У зв`язку із викладеними обставинами відповідач вважає, що вини ВЧ А2847 у не проведенні нарахування позивачу індексації грошового забезпечення у 2016-2018 роках немає. При цьому відповідач вважає, що позивач пропустив строк звернення до адміністративного суду, визначений статтею 122 КАС України.

Позивач подав відповідь на відзив (а.с. 45-47) на спростування тверджень відповідача щодо пропуску строку звернення до суду зазначив, що поняття «грошове забезпечення» та «заробітна плата» є тотожними. Тому питання строку звернення до суду з цим позовом щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення регулюється нормами статті 233 Кодексу законів про працю України, відповідно до якої працівник має право звернутись до суду із позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Позивач вважає, що відсутність фінансування ВЧ А2847 для виплати індексації не повинна впливати на наявність/відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення. Вказує, що індексація грошового забезпечення є одним із способів забезпечення державних соціальних стандартів, тому держава не може в односторонньому порядку відмовитись від взятих на себе зобов`язань шляхом припинення виділень відповідних бюджетних асигнувань на ці цілі без внесення відповідних законодавчих змін. Позивач наполягає, що базовим місяцем для обчислення йому індексації грошового забезпечення є березень 2018 року, останнє збільшення посадових окладів відбулось в січні 2016 році відповідно до Постанови №1294.

Військова частина А2847 подала заперечення на відповідь на відзив (а.с. 50-52), вказує помилковим посилання позивача щодо застосування строків звернення до суду з цим позовом норм статті 233 КЗпП України. При цьому відповідач стверджує, що базовим місяцем для нарахування індексації грошового забезпечення є січень 2016 року.

Позивач представив суду видану ВЧ А2847 довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки (а.с. 14), відповідно до даних якої з січня 20016 по квітень 2018 індексація грошового забезпечення позивачу не нараховувалася. Ухвалою від 30.07.2020 суд витребував у військової частини А2847 довідку про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з січня 2015 по березень 2018 та/або особистих карток грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2015-2018 роки. Військова частина А2847 скерувала суду лист №380/489/976пс від 13.08.2020, відповідно до якого підтвердила ідентичність представленої позивачем довідки про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з січня 2016 по березень 2018 роки та повідомила суд, що немає можливості виконати вимог ухвали суду про витребування доказів в частині надання довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з січня по грудень 2015, з огляду на те, що документи за цей період передані на зберігання до Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву Міністерства оборони України. Ухвалою від 23.09.2020 суд витребував зазначені відомості у Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву МО України.

Учасники справи в призначене судове засідання 22.09.2020 не прибули. Позивач подав суду клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи без його участі. З огляду на те, сторони висловили свою позицію по суті спору в заявах по суті справи, суд ухвалив розглянути справу без участі сторін в письмовому провадженні після отримання витребуваних ухвалою суду доказів. На виконання вимог ухвали про витребування доказів від 23.09.2020 від Львівського територіального архівного відділу Галузевого державного архіву МО України до суду надійшли відомості про нараховане та виплачене ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з січня по грудень 2015 року (а.с. 88). Тому суд завершує розгляд справи та постановляє рішення в порядку письмового провадження.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії письмових доказів та встановив такі фактичні обставини справи і відповідні їм правовідносини:

ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) проходив військову службу у лавах Збройних Сил України, є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_2 від 07.05.2015 (а.с. 16).

Відповідно до архівної довідки, наданої Львівським територіальним архівним відділом Галузевого державного архіву МО України за період січня по грудень 2015 (до грудня 2015 року включно) ОСОБА_1 нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення (а.с. 88). Починаючи з січня 2016 нарахування та виплату індексації припинено, що підтверджується даними довідки ВЧ А2847 (а.с. 14).

Наказом командира ВЧ А2847 №21-РС від 13.04.2018 ОСОБА_1 звільнений з військової служби у запас Збройних Сил України відповідно до пункту «а» частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із закінченням строку контракту), а відповідно до наказу №83 від 13.04.2018 з 13.04.2018 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення (а.с. 9,10).

24.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до командування ВЧ А2847 із заявою від 24.12.2019 щодо виплати індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 по квітень 2018 роки. У разі відмови у проведенні нарахування індексації грошового забезпечення позивач просив надати довідку про виплачене йому грошове забезпечення (в розрізі його складових) за період з січня 2016 по квітень 2018 роки (а.с. 11-12).

У відповідь ВЧ А2847 надіслала лист від 27.12.2019 №350/489/1041пс, до якого додала довідку про види та розміри грошового забезпечення ОСОБА_1 за 2016-2018 роки (а.с. 13,14).

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами:

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII. Згідно з частиною першою статті 2 цього Закону військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначає Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-XII (далі - Закон №2011-XII). Згідно з статтею 1 цього Закону соціальний захист військовослужбовців – це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено в статті 12 Закону №2011-XII. Так, військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначені Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» від 03.07.1991 №1282-XII (далі – Закон №1282-XII).

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону №1282-XII, індексація грошових доходів населення – це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №1282-XII індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення).

Стаття 4 Закону №1282-XII визначає підстави для проведення індексації. Так, індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті. Підвищення грошових доходів населення у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

Частиною другою статті 5 Закону №1282-XII визначено, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.

Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (частина перша статті 9 Закону №1282-XII).

Відповідно до норм статті 6 Закону №1282-XII у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок проведення індексації грошових доходів населення (далі – Порядок №1078), який визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.

Відповідно до пункту 11 Порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв`язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка. Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Пунктом 2 Порядку №1078 визначено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, серед іншого, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1078 індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Оплата праці, у тому числі працюючим пенсіонерам, грошове забезпечення, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, допомога по безробіттю, що надається залежно від страхового стажу у відсотках середньої заробітної плати, стипендії індексуються у межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб. Сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.

У разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення (пункт 5 Порядку №1078).

Згідно з пп.2) пункту 6 Порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду:

« […] 24. Суд зазначає, що обмежене фінансування жодним чином не впливає на наявність чи відсутність у позивача права на нарахування індексації грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 25. У рішенні Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року у справі № 9-рп/2013 за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України зазначено, що індексація заробітної плати як складова належної працівникові заробітної плати спрямована на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв`язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги. Тому системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що індексація грошового забезпечення, як складова грошового забезпечення військовослужбовців, є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, а отже підлягає обов`язковому нарахуванню і виплаті. 26. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.07.2019 у справі №240/4911/18 та від 07.08.2019 у справі № 825/694/17. 27. Аналізуючи вищенаведені положення законодавства та обставини справи, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог. 28. Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що у 2016 - 2017 роках кошти на виплату індексації грошового забезпечення головним розпорядником коштів не виділено, а тому відповідач діяв правомірно. Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі […]», постанова від 23.10.2019 у справі №825/1832/17;

- « 32. […] Виплата індексації грошового забезпечення здійснюється за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні і обмежене фінансування жодним чином не впливає на право позивача отримати індексацію грошового забезпечення, що є предметом спору у цій справі. 33. Також Верховний Суд звертає увагу, що звільнення особи з військової служби жодним чином не позбавляє її права на отримання виплат, на які вона має право, проте не отримувала їх під час проходження служби за незалежних від неї обставин», постанова від 07.08.2019 у справі №825/694/17.

При прийнятті рішення суд виходить з таких мотивів:

нормами Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено здійснення індексації грошового забезпечення військовослужбовців. Індексація грошового забезпечення за своєю суттю є державною гарантією щодо оплати праці, метою якої є підвищити грошові доходів громадян для компенсації подорожчання/зростання споживчих товарів і послуг внаслідок інфляції. Проведення індексації заробітної плати (грошового забезпечення) є обов`язком підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників, у разі коли індекс споживчих цін перевищив поріг індексації.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Збройних силах України до 13.04.2018 включно. До грудня 2015 року включно позивачу нараховувалася та виплачувалася індексація грошового забезпечення. З 01 січня 2016 і по день звільнення 13.04.2018 ВЧ А2847 не здійснювала нарахування індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 . Відповідач пояснює припинення нарахування з січня 2016 року по квітень 2018 року індексації грошового забезпечення військовослужбовця відсутністю фінансових ресурсів відповідних бюджетів.

Суд критично оцінює такі доводи відповідача. Суд враховує, що відповідно до представленої суду довідки (а.с. 14) відповідач щомісяця нараховував та виплачував ОСОБА_1 одноразові складові грошового забезпечення (премію, ЩДГВ тощо). Так, розмір премії позивача за охоплений позовними вимогами період зріс більше ніж в п`ять разів - з 756,25 грн. в грудні 2015 року (а.с.88), до 4308,65 в лютому 2018 року (а.с. 14). Ці обставини свідчать про очевидні прорахунки в роботі відповідального департаменту Міністерства оборони України, котрий впродовж трьох років систематично збільшував фінансування військових частин та органів військового управління на виплату військовослужбовцям необов`язкових одноразових складових грошового забезпечення, як от премії (котрі фактично втратили характер «одноразових» та стали систематичними, що суперечить меті їх запровадження – преміювання військовослужбовця за певні досягнення), проте не виділяли коштів для нарахування та виплати індексація грошового забезпечення, котра є державною гарантією щодо оплати праці.

Оскільки індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення військовослужбовця є однією з державних гарантій щодо оплати праці, тому така підлягає обов`язковому нарахуванні та виплаті і не повинна ставитись в залежність від бюджетних асигнувань відповідача. Більше того, відповідач міг та повинен був ставити перед керівництвом питання про перерозподіл фінансування та скерування додатково виділених коштів в першу чергу для нарахування індексації грошового забезпечення військовослужбовців, а вже в другу чергу – на премії (в розмірі 400-600% посадового окладу) чи додаткову грошову винагороду (в розмірі 400-550% посадового окладу). Оскільки відповідач не провів нарахування та виплату індексації грошового забезпечення позивача за період починаючи з січня 2016 року, тому повинен був вчинити ці дії слід при звільненні військовослужбовця, - тобто до виключення його із списків особового складу військової частини. Оскільки відповідач такі дії не вчинив, суд кваліфікує цю ситуацію як протиправну бездіяльність відповідача.

Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: - визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; - визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Відповідно до частини другої статті 9 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає належним способом захисту прав позивача спонукання/зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Суд враховує, що саме такий спосіб захисту прав колишніх військовослужбовців (прийняття рішення зобов`язального характеру, а не стягнення коштів) визнав належним та ефективним Верховний Суд, розглядаючи як суд першої інстанції зразкову справу №620/4218/18 (http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81798649), а саме:

- визнав протиправною бездіяльність Військової частини А1815 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року;

- зобов`язав військову частину А1815 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за період з 2015 року по 2018 рік, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з військової служби 22 жовтня 2018 року.

Аналогічний підхід є усталеним в практиці Верховного Суду як суду касаційної інстанції при перевірці рішень судів у спорах щодо невиплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям (про зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення за певний період).

У цій справі суд дав оцінку протиправній бездіяльності відповідача щодо нарахування і виплати позивачу індексації грошового забезпечення за охоплений позовними вимогами період і, з метою відновлення прав позивача, приймає рішення зобов`язального характеру. На виконання цього рішення суду відповідач, нараховуючи індексацію грошового забезпечення позивача, також повинен здійснити нарахування/утримання/сплату передбачених законодавством податків та обов`язкових зборів, подати відповідну звітність в контролюючі органи (ДПС, ПФУ) щодо суми виплаченого фізичній особі доходу. Тому суд вважає вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з індексації грошового забезпечення в конкретній сумі передчасними та такими, що не підлягають до задоволення. В межах цієї справи питання суми індексації грошового забезпечення не входить в предмет доказування, оскільки відповідач взагалі не провів нарахування відповідних сум індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , а отже – спір щодо «ймовірних» сум чи складових формули для нарахування індексації за цей період є передчасним. З огляду на викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 слід задовольнити частково, при цьому вийшовши за межі позовних вимог.

Суд також враховує, що в березні 2018 року набрала чинності Постанова КМУ №704, на підставі якої розмір посадового окладу ОСОБА_1 збільшено більш ніж в чотири з половиною рази - з 685 грн. до 3170 грн. Отже, березень 2018 року є «базовим» місяцем для подальшого обчислення індексації на підставі Постанови №1078, тому підстав для нарахування індексації починаючи з березня 2018 року і до досягнення порогового значення інфляції в розмірі 103% (до жовтня 2018 року включно) не було; оскільки індекс споживчих цін перевищив поріг індексації 103 відсотка вже після звільнення позивача з військової служби.

Отже, відповідач повинен нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Суд відхиляє аргументи відповідача на пропуск позивачем строку звернення до адміністративного суду, визначеного статтею 122 КАС України з огляду на таке:

Згідно з частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з статтею 9 Закону №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Абзацом 2 частини третьої статті 9 Закону №2011-XII визначено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону. Відповідно до підпункту 2.2.7 пункту 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України №4 від 13.01.2004 суми виплат, пов`язаних з індексацією заробітної плати працівників входять до фонду додаткової заробітної плати. Таким чином, індексація є складовою грошового забезпечення військовослужбовців.

Частиною другою статті 233 Кодексу законів про працю України визначено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком. Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 №9-рп/2013 у справі №1-18/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України дійшов висновку, що спір щодо стягнення не виплачених власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати є трудовим спором, пов`язаним з недотриманням законодавства про оплату праці. Конституційний Суд України вирішив, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення сум індексації заробітної плати та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати як складових належної працівнику заробітної плати без обмеження будь-яким строком незалежно від того, чи були такі суми нараховані роботодавцем.

У цій справі вимоги позивача звернені до військової частини А2847 щодо нарахування та виплати йому індексації грошового забезпечення, тому строки звернення до суду з такими вимогами не обмежені будь-яким строком.

Суд не здійснює розподіл судових витрат відповідно до норм статті 132 КАС України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у цьому спорі.

Керуючись ст.ст. 9, 19-20, 22, 25-26, 90, 139, 229, 241-246, 250, 251, 255, 295, пп. 15.5 п.15 розділу VII “Перехідні положення” КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність військової частини А2847 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

Зобов`язати військову частину А2847 (82406, Львівська область, місто Стрий, вул. Виговського, буд 15; ідентифікаційний код 07694655) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) індексацію грошового забезпечення за період з січня 2016 року по лютий 2018 року включно.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Судові витрати не розподіляти.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення. Апеляційна скарга подається до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який постановив рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Москаль Р.М.